Рішення

від 14.08.2020 по справі 910/5072/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2020Справа № 910/5072/20

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В. , за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/5072/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС УКРАЇНА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОРІОН КРС

про стягнення 303076,11 грн

Представники учасників сторін :

від позивача: Крутенко Д.М. ордер серія КС №707300 від 18.05.2020;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН КРС" (далі - відповідач) про стягнення 303 076, 11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов договору №22/11/19-2 від 22.11.2019, здійснив оплату по рахунку №1670 від 17.12.2019, проте відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки товару не виконав, у зв`язку з чим позивач просить стягнути 165615,36 грн попередньої оплати та 137460,75 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 відкрито провадження у справі №910/5072/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

В судовому засіданні 14.08.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 про відкриття провадження у справі та ухвали суду про повідомлення про дату, час і місце судового засідання були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, бульвар Марії Примаченко, 1/27.

Станом на дату розгляду справи 14.08.2020 конверт з ухвалою суду повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами пункту 99 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку №270 від 05.03.2009, рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

За приписами абзацу 3 пункту 116 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку №270 від 05.03.2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99 1 , 99 2 , 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

При цьому, судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Однак, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення (чинної до 17.07.2020) Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020 по 31.07.2020, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року №731-IX, за яким процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом (пункт 2 розділ ІІ Прикінцеві та перехідні положення ).

Отже, 17.07.2020 автоматичне продовження процесуальних строків на період дії карантину припинено, однак законодавцем надано проміжний термін тривалістю 20 днів для учасників справи на вчинення відповідних процесуальних дій.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.08.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

22.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОРІОН КРС (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕДІС УКРАЇНА (далі - покупець) укладеного договір поставки №22/11/19-2 (далі - договір) за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця комп`ютерне обладнання, комплектуючі та витратні матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар належної якості і оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

За умовами пункту 1.2 договору комплектність, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, який постачальник зобов`язується поставити за умовами цього договору, узгоджується та зазначається сторонами у відповідних рахунках-фактури (відповідно до замовлення покупця на товар).

Замовлення на поставку здійснюється шляхом завчасного надіслання постачальнику з корпоративної електронної адреси покупця із доменним іменем @tedis-ukraine.com.ua замовлення покупця на товар, яке має вигляд письмового (електронного) повідомлення (пункт 1.3 договору).

За приписами пункту 1.4 договору, ціни на товар встановлюються в українській гривні, які визначаються на підставі цін постачальника на конкретний вид товару, які діють на дату підтвердження (погодження) заявки покупця.

Умовами пункту 1.5 договору встановлено, що підтвердження заявки постачальником здійснюється з урахуванням товарних позицій, які є в наявності на складі або можуть бути доставлені покупцеві в обумовлені терміни зі складу постачальника. Підтвердженням факту погодження заявки покупця є виставлення постачальником рахунку, сформованого на підставі такої заявки. Рахунок повинен бути виставлений постачальником протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня отримання ним заявки покупця. У випадку, якщо в обумовлений вище строк рахунок не буде виставлено - заявка вважається не погодженою.

Ціна товару погоджується сторонами на підставі заявок покупця на товар та зазначається постачальником у відповідних рахунках та видаткових накладних (п. 2.1 договору).

При цьому, ціни на товар, визначені у рахунках та видаткових накладних не підлягають подальшому коригуванню (п. 2.3 договору)

Поставка товару покупцеві здійснюється постачальником партіями (пункт 3.1 договору).

За приписами пункту 3.3 договору товар поставляється після підтвердження постачальником заявки покупця та протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту здійснення оплати його вартості згідно пункту 5.1 договору.

Так, пунктом 5.1 договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку шляхом передоплати 100% його ціни у грошовій формі банківським переказом на поточний рахунок постачальника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2020 року (пункт 6.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 5.1 договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №1670 від 17.12.2019, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 165615,36 грн, що підтверджується платіжним дорученням №134795 від 19.12.2019.

Тоді як, відповідач свої зобов`язання не виконав, оплачений товар в обумовлений договором строк не поставив, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, на підставі рахунку на оплату, позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 165615,36 грн, втім поставка оплаченого товару відповідачем у встановлений договором строк здійснена не була. Гарантійним листом №105 від 13.02.2020 відповідач гарантував позивачу здійснити поставку товару згідно рахунку №1670 від 17.12.2019 у термін до 29.02.2020, однак поставку не здійснив.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2019 у справі № 909/524/18.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У даному випадку, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією №424/ГО/ЮД від 05.03.2020 про повернення грошових коштів за невиконане зобов`язання за договором, відповідно до якої вимагав від відповідача протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання цієї претензії повернути суму передоплати та сплатити пеню за порушення умов договору, як то установлено пунктом 7.1 договору.

Втім, станом на момент розгляду спору жодних доказів поставки товару або повернення грошових коштів, відповідач суду не надав.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач, отримавши як попередню оплату, грошові кошти у розмірі 165615,36 грн, не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо відповідної поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 165615,36 грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в

укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами пункту 7.3 договору сторони встановили, що за порушення строків поставки товару постачальник виплачує покупцю пеню в розмір 1% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Таким чином, у названому пункті договору сторони визначили забезпечення виконання зобов`язання з поставки товару у вигляді сплати неустойки та її розмір.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки оплаченого товару, позивачем нараховано за період з 14.01.2020 по 06.04.2020 та заявлено до стягнення пеню в розмірі 137460,75 грн.

В той же час, як було вказано вище, за змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору (зобов`язання з поставки товару), припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Як встановлено судом вище, позивач скористався своїм правом на повернення суми передоплати вартості товару у розмірі 165615,36 грн, направивши на адресу відповідача вимогу №424/ГО/ЮД, яка була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 05.03.2020, що підтверджується описом вкладення, накладною №0101909381941 та фіскальним чеком.

Згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, а відтак претензію №424/ГО/ЮД від 05.03.2020 відповідач мав отримати не пізніше 07.03.2020.

Таким чином, з 08.03.2020, у зв`язку із реалізацією позивачем права на повернення передоплати за договором, зобов`язання відповідача з поставки товару є припиненим та у останнього виникло зобов`язання перед позивачем з повернення суми передоплати вартості товару.

В той же час, як свідчить зміст укладеного між сторонами договору, в ньому відсутні умови (пункти) про відповідальність постачальника за несвоєчасне повернення попередньої оплати, зокрема, сплату пені, її розміру тощо.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за період з 08.03.2020 по 06.04.2020, оскільки зобов`язання з поставки товару у відповідача в цей період вже не існувало, у зв`язку з односторонню відмовою самого позивача.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, за період з 14.01.2020 по 08.03.2020 у який існувало зобов`язання відповідача з поставки товару, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково в сумі 89432,29 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення

для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути отриману попередню оплату.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 178, 202, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС УКРАЇНА до Товариства з обмеженою відповідальністю ОРІОН КРС про стягнення 303076,11 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОРІОН КРС (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 1/27; ідентифікаційний код 31812335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС УКРАЇНА (65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 4А; ідентифікаційний код 30622532) попередню оплату у розмірі 165615 (сто шістдесят п`ять тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 36 коп., пеню у розмірі 89432 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять дві) грн 29 коп. та судовий збір у розмірі 3825 (три тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн 72 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 17.08.2020.

Суддя Т.В. Васильченко