Рішення

від 03.08.2020 по справі № 911/315/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р. Справа № № 911/315/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер-Логистик

до Товариства з обмеженою відповідальністю СМП-21

про стягнення 244 620,16 грн

за участю представників

позивача: Герасимова Т.І. - адвокат, ордер про надання правової допомоги серії КВ № 413284 від 04.02.2020;

відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Мастер-Логистик (далі - позивач, ТОВ Мастер-Логистик ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СМП-21 (далі - відповідач, ТОВ СМП-21 ) про стягнення 244620,16 грн, з яких: 195734,92 грн основної заборгованості, 44402,61 грн пені, 315,70 грн інфляційних втрат та 4166,93 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 05\04-2019 від 05.04.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 02.03.2020. Відповідачу також було встановлено строк для подання відзиву на позов - до 28.02.2020.

Ухвалою суду від 02.03.2020 підготовче засідання відкладено на 16.03.2020.

З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підготовче засідання неодноразово відкладалось, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, про що 18.05.2020 судом постановлено ухвалу.

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 15.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2020.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, розгляд справи по суті неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 03.08.2020 представник позивача обґрунтувала в усному порядку заявлені вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру на адресу суду не направив.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копії ухвал суду у справі були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07402, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 14, офіс 28.

Проте поштові конверти з копіями зазначених ухвал було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ТОВ СМП-21 з відмітками за закінченням терміну зберігання .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід також зазначити, що з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом також було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України від 18.03.2020.

Положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом враховано, що строк, встановлений відповідачу для подання відзиву на позов, сплинув 28.02.2020, клопотань про продовження такого строку від відповідача до суду не надходило.

Оскільки судом було вчинено усі дії для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, здійснює розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

03.08.2020, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ Мастер-Логистик (продавець) та ТОВ СМП-21 (покупець) 05.04.2019 укладено договір поставки № 05/04-2019 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого продавець продає, а покупець приймає і оплачує товари згідно умов даного Договору.

Предметом продажу є будівельні матеріали (далі - товар) (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору обумовлено, що найменування, асортимент, кількість, якість та ціна поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами і оформлюються рахунком-фактурою.

Відповідно до п. 2.3. Договору прийом-передача товару по кількості відбувається згідно видаткових накладних та при обов`язковій наявності довіреності.

За умовами п. 3.1., 3.2. Договору розрахунки за даним Договором проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата продавцю здійснюється шляхом перерахування коштів по передплаті на розрахунковий рахунок продавця.

Покупець зобов`язаний прийняти товар згідно видаткових документів у місці поставки, оплатити замовлений товар згідно умов даного Договору (пп. 4.2.1. Договору).

Згідно з п. 7.4. Договору останній набирає чинності з часу його підписання та діє до 31.12.2019, а в частині зобов`язань - до повного їх виконання сторонами.

В разі якщо жодна із сторін не викаже бажання про розірвання даного Договору за місяць до закінчення строку договору, він вважається пролонгованим ще на 12 (дванадцять) місяців (п. 7.5. Договору).

ТОВ Мастер-Логистик виставлено ТОВ СМП-21 рахунки на оплату: № 27417 від 23.04.2019 на суму 105877,12 грн; № 33995 від 22.05.2019 на суму 65435,15 грн; № 34216 від 22.05.2019 на суму 18902,16 грн; № 38077 від 04.06.2019 на суму 27742,57 грн; № 44760 від 26.06.2019 на суму 19854,07 грн; № 45082 від 27.06.2019 на суму 8896,31 грн.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, ТОВ Мастер-Логистик здійснено на користь ТОВ СМП-21 поставки товару наступним чином:

- за рахунком № 27417 від 23.04.2019 поставлено товарів на загальну суму в розмірі 105877,12 грн згідно з видатковими накладними: № 3742 від 26.04.2019 на суму 31571,47 грн; № 3765 від 27.04.2019 на суму 28908,00 грн; № 4190 від 07.05.2019 на суму 36277,88 грн; № 3936 від 08.05.2019 на суму 9119,77 грн;

- за рахунком № 33995 від 22.05.2019 поставлено товарів на загальну суму в розмірі 65435,15 грн згідно з видатковими накладними: № 5223 від 28.05.2019 на суму 26244,04 грн; № 4811 від 29.05.2019 на суму 28908,00 грн; № 5411 від 03.06.2019 на суму 10283,11 грн;

- за рахунком № 34216 від 22.05.2019 здійснено поставку товарів згідно з видатковою накладною № 4755 від 28.05.2019 на суму 18902,16 грн;

- за рахунком № 38077 від 04.06.2019 здійснено поставку товарів згідно з видатковою накладною № 5410 від 07.06.2019 на суму 27742,57 грн;

- за рахунком № 44760 від 26.06.2019 здійснено поставку товарів згідно з видатковою накладною № 6119 від 26.06.2019 на суму 19854,07 грн;

- за рахунком № 45082 від 27.06.2019 на суму 8896,31 грн здійснено поставку товарів згідно з видатковою накладною № 6167 від 27.06.2019 на суму 8896,31 грн.

За словами позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату товару, який поставлено за рахунком № 27417 від 23.04.2019, в розмірі 50972,46 грн.

Позивач стверджує, що в повному обсязі вартість товару відповідачем не сплачена, внаслідок чого за ТОВ СМП-21 утворилась заборгованість за договором поставки № 05/04-2019 від 05.04.2019 в сумі 195734,92 грн, яку ТОВ Мастер-Логистик заявлено до стягнення в судовому порядку.

Частинами 1 та 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що у наданих до матеріалів справи рахунках на оплату та видаткових накладних, на підставі яких позивачем здійснювались поставки товару відповідачу, відсутні посилання на договір поставки № 05/04-2019 05.04.2019, укладений між сторонами. Натомість у цих рахунках та накладних у графі договір вказано - без замовлення .

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що між сторонами існує договір поставки в усній формі, наявність якого підтверджується прийняттям зобов`язання шляхом його виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Суд зауважує, що товар, визначений у виставлених рахунках, повною мірою відповідає товару, який було поставлено згідно з вказаними вище накладними, а отже судом установлено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і відповідає вимогам ст. 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у перелічених вище видаткових накладних, прийнято відповідачем у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення, вказані накладні підписані представником відповідача та скріплені відтиском печатки підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною вище спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача з оплати вартості отриманого товару за спірними накладними, в силу приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, виник після його прийняття.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем у повному обсязі не виконане.

Судом також враховано наявний у матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 15.01.2020, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств. Зокрема, зі сторони ТОВ СМП-21 акт підписано директором - Ніколаєнком Ю.Д., який визнав наявність заборгованості перед ТОВ Мастер-Логистик у розмірі 195734,92 грн.

Враховуючи те, що відповідач у встановленому законом порядку доводи позивача не спростував, належними і допустимими доказами виконання ним своїх зобов`язань не довів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 195734,92 грн є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення оплати вартості товару. Пеня, за розрахунком позивача складає 44402,61 грн за період з 23.04.2019 по 03.02.2020.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (ст. 1 Закону).

Беручи до уваги те, що права та обов`язки сторін розглядаються судом як наслідок позадоговірної поставки товару, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 44402,61 грн у зв`язку з неврегулюванням питання стягнення пені у договірному порядку.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 4166,93 грн 3% річних, нарахованих за загальний період з 23.04.2019 по 03.02.2020 від кожної поставки, що здійснювалась на підставі рахунків, окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи момент виникнення у відповідача прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати вартості отриманого товару, судом враховано таке.

Згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, та з урахуванням приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, початком для нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на те, що перша, спірна у даній справі, поставка відбулась 26.04.2019, нарахування штрафних санкцій розпочинається з 28.04.2019.

Враховуючи визначений судом початок періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних від кожної видаткової накладної окремо, суд встановив, що загальна сума 3% річних складає 4417,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення 4166,93 грн 3% річних, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, відповідно до положень ч. 2 ст. 237 ГПК України, дійшов висновку про задоволення відповідних вимог у розмірі, заявленому позивачем.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 315,70 грн інфляційних втрат, які нараховано на прострочені грошові зобов`язання за загальний період з травня 2019 року по грудень 2019 року.

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Судом за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон здійснено перерахунок інфляційних втрат за загальний період з травня по грудень 2019 року від кожної видаткової накладної окремо, та встановлено, що сума інфляційних втрат складає 344,14 грн.

В свою чергу, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відповідно, підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 315,70 грн.

Враховуючи викладене вище в сукупності, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 195734,92 грн основного боргу, 315,70 грн інфляційних втрат та 4166,93 грн 3% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМП-21 (07402, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 14, офіс 28; код ЄДРПОУ 42218176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер-Логистик (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, кімната 61 код ЄДРПОУ 39450868): 195734 (сто дев`яносто п`ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 92 коп. основного боргу, 315 (триста п`ятнадцять) грн 70 коп. інфляційних втрат, 4166 (чотири тисячі сто шістдесят шість) грн 93 коп. 3% річних та 3003 (три тисячі три) грн 26 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя О.В. Щоткін