Рішення

від 04.08.2020 по справі 914/927/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2020 справа № 914/927/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., при секретарі Хороз І.Б., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Львівського швейного підприємства "Силует" Українського товариства глухих, м. Львів

про стягнення 2 250,23 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Величко Н.М. - представник за довіреністю

Представнику відповідача роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд".

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського швейного підприємства "Силует" Українського товариства глухих про стягнення 2 250,23 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2020 р. позовну заяву передано для розгляду судді Горецькій З.В.

Ухвалою суду від 23.04.2020 року відкрито провадження у справі №914/927/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19.05.2020. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи за клопотанням відповідача, в т.ч. у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 року №211 (зі змінами), з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9/рс-186/20.

Представник позивача в судове засідання 04.08.2020 р. не з`явився, у раніше поданому клопотанні просив провести розгляд справи за його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2020 р. з`явився, проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві, просив у його задоволені відмовити.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, а неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, в судовому засіданні 04.08.2020 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.10.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір №5214/1617-ТЕ-21 постачання природного газу, на виконання умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 72 843,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. У зв`язку з тим, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, порушуючи умови згаданого договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 1 129,54 грн., 3% річних в розмірі 222,20 грн., інфляційні втрати в розмірі 898,49 грн. (всього заборгованість - 2 250,23 грн.), що є предметом розгляду в даній справі.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, що підставою для нарахування та стягнення неустойки є саме несвоєчасність розрахунків відповідача за поставлений природний газ. Щодо застосування строків позовної давності в 1 рік, позивач зазначає, що договором встановлена позовна давність строком 5 років, відтак, позов до суду подано в межах строків позовної давності.

Аргументи відповідача .

У відзиві, долученому до матеріалів, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності в 1 рік до вимог позивача щодо стягнення 2 250,23грн. боргу та відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні, оскільки право, за захистом якого він міг звернутись до суду у визначений законодавством строк, не було порушено відповідачем, адже надані послуги сплачено в повному обсязі.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

20.10.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач у справі) та Львівським швейним підприємством "Силует" Українського товариства глухих (споживач, відповідач у справі) укладено договір №5214/1617-ТЕ-21 постачання природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов`язується поставити споживачеві (відповідачу) у 2016-2017 році природний газ, а споживач (відповідач) зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2., 5.4. Договору, регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим Договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758. Ціна за 1 000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

У п. 3.4 Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

На виконання умов Договору, позивач за період з листопада 2016 року по березень 2017 року, передав відповідачу газ на загальну суму 72 843,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 р., від 31.12.2016 р., від 31.01.2017 р., від 28.02.2017 р. та від 31.03.2017 р., копії яких долучено до матеріалів справи, та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті за газ виконав, проте з порушенням умов Договору щодо строків оплати, встановлених п. 6.1. Договору, провівши остаточний розрахунок за газ, поставлений в березні 2017 року, лише 03.01.2018 р. На підтвердження зазначених обставин, позивачем долучено до позовної заяви довідку по операціях за Договором, в якій відображено хід розрахунків, а відповідачем додано до відзиву акт звірки взаєморозрахунків, підписаний Львівським швейним підприємством "Силует" Українського товариства глухих в односторонньому порядку, в якому наведена інформація також знайшла своє відображення.

Згідно п.п. 8.1., 8.2. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За неналежне виконання грошового зобов`язання, позивачем, відповідно до ст.625 ЦК України та п. 8.2. Договору, нараховано відповідачу пеню в розмірі 1 129,54 грн., 3% річних в розмірі 222,20 грн., інфляційні втрати в розмірі 898,49 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст.ст. 173, 174 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №5214/1617-ТЕ-21 постачання природного газу від 26.10.2016 р. є договором поставки.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як визначено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ. Водночас, Львівське швейне підприємство "Силует" Українського товариства глухих порушило виконання взятих на себе за Договором зобов`язань із оплати, провівши остаточний розрахунок з НАК "Нафтогаз України" за газ, поставлений в березні 2017 року несвоєчасно, а саме - 03.01.2018 р.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договором №5214/1617-ТЕ-21 постачання природного газу від 26.10.2016 р. передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2).

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з порушенням Львівським швейним підприємство "Силует" Українського товариства глухих строку оплати вартості отриманого газу, відповідно до п. 8.2. Договору, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 129,54 грн.

Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок є правильним, а тому вимога НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 1 129,54 грн. пені є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням Львівським швейним підприємство "Силует" Українського товариства глухих грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 222,20 грн. та інфляційні втрати в розмірі 898,49 грн.

Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування 3% річних та інфляції, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок є правильним, тому вимога НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 222,20 грн. та інфляційних втрат в розмірі 898,49 грн. є обґрунтованою.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума боргу в розмірі 2 250,23 грн.

Щодо заяви Львівського швейного підприємства "Силует" Українського товариства глухих про застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 259 ЦК України встановлено, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Договором №5214/1617-ТЕ-21 постачання природного газу від 26.10.2016 р. встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3.).

За таких обставин підстави для застосування судом наслідків спливу строків позовної давності відсутні, оскільки позов подано в межах встановленого сторонами у договорі строку позовної давності.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського швейного підприємства "Силует" Українського товариства глухих про стягнення 2 250,23 грн. - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Львівського швейного підприємства "Силует" Українського товариства глухих (79014, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 130; код ЄДРПОУ 03972666) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) - 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 23 коп., з яких: пеня у сумі 1 129,54 грн.; три проценти річних у сумі 222,20 грн.; інфляційні втрати у сумі 898,49 грн.; а також 2 102,00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 10 серпня 2020 р.

Суддя З.В. Горецька