Постанова

від 23.07.2007 по справі 15/178-07-4278а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/178-07-4278А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "23" липня 2007 р. Справа  № 15/178-07-4278А

    10 год. 42 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                     Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –  Івашкова Н.Є.,

         від відповідача –Захарова І.Г., Подорожній А.С., Хома А.В.;

         від прокуратури –не з'явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Евентус” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за участю прокуратури Київського району м. Одеси, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Евентус” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом та уточненнями до нього про визнання нечинними податкових  повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 12.04.2007 р.:

-          № 0000572302/1 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 908 982,00 грн.;

-          № 0000852302/1 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58 033,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29 016,50 грн.;

а також про визнання нечинним рішення зазначеної ДПІ від 20.03.2007 р. № 0000422301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 639750,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність висновків ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо порушення позивачем п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.        

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 травня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/178-07-4278А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 червня 2007 р. у справі № 15/178-07-4278А за заявою заступника прокурора Київського району м. Одеси до участі у справі допущено прокуратуру Київського району м. Одеси з метою захисту інтересів держави в особі, закінчено підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач з позовними вимогами не згоден та вважає їх безпідставними та необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 106-111 т. 1), посилаючись при цьому на правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість у зв'язку з порушенням позивачем п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та правомірність визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з порушенням позивачем п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Прокурор проти задоволення позову також заперечує, посилаючись на  безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, про що зазначено у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 1-11 т. 2).  

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

На підставі направлень № 1452/467/23-02 від 04.12.2006 р., № 1500/499/23-02 від 28.12.2006 р., виданих ДПІ у Київському районі м. Одеси, відповідно до ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу” працівниками ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю „Евентус” (код ЄДРПОУ 32470233) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси був складений акт № 153-23-02-32470233/5 від 26.01.2007 р., на підставі якого 07.02.2007 р. ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняті:

-          податкове повідомлення-рішення № 0000572302/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 605 988,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 302 994,00 грн., на загальну суму 908 982,00 грн., за порушення позивачем, на думку відповідача, п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”;

-          податкове повідомлення-рішення № 0000 2302/0 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 58 033,00 грн. та про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58 033,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29 016,50 грн. за порушення позивачем, на думку відповідача, п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”;

-          рішення № 0000422301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 639 750,00 грн. за порушення позивачем, на думку відповідача, п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся з апеляційною скаргою № 2 від 15.02.2007 до відповідача. За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Київському районі м. Одеси зазначені вище податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишені без змін, а також  прийняті:

-          податкове повідомлення-рішення № 0000572302/1 від 12.04.2007 р., яким  визначено  позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 605 988,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 302 994,00 грн., на загальну суму 908 982,00 грн., за порушення позивачем п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”;

-    податкове повідомлення-рішення № 0000852302/1 від 12.04.2007 р., яким  зменшено  позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2005 року на 58 033,00 грн. та у зв'язку з тим, що на момент перевірки позивачу вказану суму податку на додану вартість було відшкодовано, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58 033,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції в розмірі 29 016,50 грн. за порушення позивачем п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”;

-      рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000422301 від 20.03.2007 р., яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 639 750,00 грн. за порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 12.04.2007 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.03.2007 р. прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси від 12.04.2007 р. стало порушення позивачем п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту (рядок 12.2 декларації).

При цьому в акті перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до п. 11.5 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (в редакції, чинній на момент подачі позивачем декларацій) платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;

податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету;

якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

В п. 3.1.5 акту перевірки № 153-23-02-32470233/5 від 26.01.2007 р. зазначено, що ТОВ „Евентус" при імпорті товарів відстрочено сплату податку на додану вартість податковими векселями. Зокрема:

- у жовтні 2005 року імпортовано ТМЦ від ТRADE СОМРАNY "СНІ SHIN SUAR" на загальну суму 838 494,53 грн. відповідно ВМД та відстрочено сплату ПДВ векселями 1 категорії на загальну суму 468097 грн., віднесено в ряд. 6 та ряд 19.1 декларації по ПДВ за жовтень 2005 р. суму податку на додану вартість в розмірі 468 097 грн., включено до податкового кредиту ряд. 12.2 декларації в листопаді 2005 р. суму податку на додану вартість в розмірі 468 097 грн., але до податкового зобов'язання відповідно п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” (рядок 19.2) не включено.

№ п/п

Дата ВМД

№ ВМД

Фактурна вартість, грн.

Дата податкового векселя

№ податкового векселя

Термін погашення векселя

Сума по векселю, включена в декларацію

1

03.10.05

500050000/5/34610

129623,4

03.10.05

753289752145

01.11.05

71652,83

2

03.10.05

500050000/5/34611

129711,88

03.10.05

753289752146

01.11.05

80993,72

3

07.10.05

500050000/5/35226

136754,0

07.10.05

753289752147

04.11.05

74623,65

4

10.10.05

500050000/5/35468

140768,75

10.10.05

753289752148

08.11.05

82444,08

5

14.10.05

500050000/5/36078

159226,5

14.10.05

753289752149

12.11.05

75357,8

6

20.10.05

500050000/5/36670

142410,0

20.10.05

753289752150

18.11.05

83025,03

838494,53

468097,11

- у листопаді 2005 р. відповідно ВМД (відправник ТRADE СОМРАNY "СНІ SHIN SUAR") отримано ТМЦ на суму 1098012,31 грн., відстрочено сплату ПДВ векселями 1 категорії на загальну суму 588052 грн., віднесено в ряд. 6 та в ряд. 19.1 декларації по ПДВ за листопад 2005 р. суму ПДВ в розмірі 588052 грн., включено до податкового кредиту ряд. 12.2 декларації по ПДВ в грудні 2005 р. суму 588052 грн., до рядка 19.2 включена сума податкових векселів жовтня 2005 р. в сумі 468097 грн.  

№ п/п

Дата ВМД

№ВМД

Фактурна вартість, грн.

Дата податкового векселя

№ податкового векселя

Термін погашення векселя

Сума по векселю, включена в декларацію

1

01.11.05

500050000/5/37930

134192,64

01.11.05

753289752151

30.11.05

73113,13

2

01.11.05

500050000/5/37929

152853,4

01.11.05

753289752153

30.11.05

78062,01

3

01.11.05

500050000/5/37931

14254736

01.11.05

753289752152

30.11.05

73588,64

4

03.11.05

500050000/5/38357

138087,2

03.11.05

753289752155

01.12.05

78094,85

5

03.11.05

500050000/5/38343

133804,8

03.11.05

753289752154

01.12.05

75799,09

6

03.11.05

500050000/5/38342

119904,07

03.11.05

753289752157

01.12.05

83634,75

7

09.11.05

500050000/5/38947

11695,8

09.11.05

753289752158

07.12.05

8714,22

8

16.11.05

500050000/5/39573

135289,5

16.11.05

753289752159

15.12.05

62174,98

9

16.11.05

500050000/5/39574

129637,54

16.11.05

753289752160

15.12.05

54870,45

1098012,3

588052,12

- у грудні 2005 р. відповідно ВМД (відправник ТRADE СОМРАNY "СНІ SHIN SUAR") отримано ТМЦ на суму 234317,98 грн., відстрочено сплату ПДВ векселями 1 категорії на загальну суму 113490 грн., віднесено в ряд. 6 декларації за грудень 2005 р. суму ПДВ в розмірі 113490 грн., включено до податкового кредиту ряд. 12.2 декларації в січні 2006 р. суму в розмірі 113490 грн.

№ п/п

Дата ВМД

№ВМД

Фактурна вартість, грн.

Дата податкового векселя

№ податкового векселя

Термін погашення векселя

Сума по векселю, включена в декларацію

1

02.12.05

500050000/5/41442

119537,54

02.12.05

753289752211

31.12.05

57964,87

2

02.12.05

500050000/5/41441

114780,44

02.12.05

753289752212

31.12.05

55525,12

234317,98

113489,99

Так, перевіркою встановлено, що в порушення абз. 5 та 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість":

- в жовтні 2005 р. позивачем при імпорті товарів на митну територію України надавались органу митного контролю податкові векселі 1 категорії № 753289752145, № 753289752146, № 753289752147, № 753289752148, № 753289752149, № 753289752150 на загальну суму 468097 грн., переведені до „0” категорії у зв'язку з тим, що мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка більш ніж сума по таким векселям, що вважались погашеними та були включені до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковим векселям у наступному звітному (податковому) період - листопаді 2005 р. (рядок 12.2 декларації), але до складу податкового зобов'язання (рядок 19.2 декларації) включені в листопаді 2005 р., замість включення у звітному (податковому) періоді - жовтні 2005 р., в якому відбулася їх поставка органу митного контролю;

- в листопаді 2005 р. позивачем при імпорті товарів на митну територію України надавались органу митного контролю податкові векселі 1 категорії № 753289752151, № 753289752152, № 753289752153, № 753289752154, № 753289752155, № 753289752157, № 753289752158, № 753289752159, № 7532897521605 на загальну суму 588052 грн., які безпідставно переведені в „0” категорію, що вважались погашеними та були включені до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковим векселям у наступному звітному (податковому) період - грудні 2005 р. (рядок 12.2 декларації), але на дату поставки податкових векселів органу митного контролю платник не мав підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язань по заявленим векселям;

- в грудні 2005 р. позивачем при імпорті товарів на митну територію України надавались органу митного контролю податкові векселі 1 категорії, переведені до „0” категорії на загальну суму 113490 грн. у зв'язку з тим, що мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка більша ніж сума зобов'язань по таким векселям, що вважались погашеними та були включені до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковим векселям у наступному звітному (податковому) періоді - січні 2006 р. (рядок 12.2 декларації), але до складу податкового зобов'язання грудня 2005 р. (рядок 19.2 декларації) безпідставно включені податкові векселя листопада 2005 р. замість включення податкових векселів грудня 2005 р.

Між тим, описуючи в акті перевірки № 153-23-02-32470233/5 від 26.01.2007 р. виявлені порушення ТОВ „Евентус" в період з жовтня по грудень 2005 р., ДПІ у Київському районі м. Одеси вжиті терміни „податковий вексель „0” категорії” та „підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування", проте в редакції Закону України „Про податок на додану вартість”,  що була чинною у період з жовтня по грудень 2005 р., не містяться такі визначення.

Законом України від 07.07.2005 р. № 2771-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України" були внесені зміни до Закону України „Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим у пункті 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” внесені зміни, згідно яких податкові векселя поділені в залежності від дати виникнення терміну сплати зобов'язань по такому векселю та вживається поняття „підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування". Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України ,.Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Листом Державної податкової адміністрації України № 25595/7/16-1517 від 22.12.2005 р. були зазначені Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування видачі та погашення ПВ, що розтлумачили поняття підтверджена органом ДПС сума бюджетного відшкодування", роз'яснили порядок погашення податкових векселів та відображення їх у податковій звітності, у тому числі процедуру можливості віднесення податкових векселів до „0" категорії. Також 15.12.2005 р. до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 р. № 1104 „Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України" були внесені зміни, згідно яких погашення податкових векселів стало в залежність від дати виникнення терміна сплати зобов'язань по такому векселю, та наявності на дату подання податкового векселя органові митного контролю підтвердженої органом державної податкової служби суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем.

Відповідно до абз. 10. п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, вказаний порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 р. № 1104 і в редакції, яка була чинною на час випуску ТОВ ,,Евентус" податкових векселів з жовтня по грудень 2005 р., п. 19 вказаного Порядку було визначено, що сума, зазначена у податковому векселі включається до суми податкових зобов'язань платника податку в податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого податкового векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено. Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком (п. 19 у вказаній редакції був дійсний до 15.12.2005 р.).

Так, позивач зазначає, що при оформлені податкових декларацій за жовтень, листопад, грудень 2005 р., керуючись п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (в редакції від 26.05.2005 р.) не відносив надані органу митного контролю податкові векселі ні до „1”, ні до „0” категорії.

У податковій декларації з податку на додану вартість за той звітний період, на який припадала дата надання податкових векселів ТОВ „Евентус" заповнений рядок 6, в якому зазначений об'єм імпортованих товарів, сплата суми ПДВ, за які була відстрочена шляхом видачі податкових векселів і термін погашення податкового векселя. Також до декларації з ПДВ додавався перелік векселів, при цьому в декларації заповнений рядок 19.1, де зазначалась сума ПДВ, на яку були оформлені податкові векселя, що означає, що відповідна сума ПДВ, на яку в звітному періоді видані податкові векселя, не належить до включення до складу податкових зобов'язань поточного звітного періоду. Тобто, одночасне заповнення рядка 6 та 19.1 не змінює загальних податкових зобов'язань підприємства в місяці видачі податкових векселів.

У декларації за той звітний період, на який припадає 30 календарний день з дня видачі податкового векселя, позивачем заповнювався рядок 19.2, що означало включення суми, на яку видані векселя, до складу податкових зобов'язань платника ПДВ, та відповідно погашення таких податкових векселів. При цьому окремо сума податкового зобов'язання, на яку видані податкові векселя, до бюджету не сплачується, а на загальних підставах приймає участь у формуванні підсумкових показників декларації з ПДВ рядок 20 чи 21.

У декларації за період, який слідує за періодом включення у склад податкових зобов'язань суми, на яку видані податкові векселя, у підприємства виникає право заповнити рядок 12.2. Тобто включити суму, на яку були видані векселя, у склад свого податкового кредиту. При цьому таке право виникає незалежно від того, чи виникло у такого підприємства у попередньому періоді (періоді включення суми, на яку були видані векселя, до складу загальних зобов'язань) зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, чи за підсумками попередньої декларації у підприємства була зафіксована сума до відшкодування (був заповнений рядок 21).

Як вбачається з матеріалів справи, у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 р. (а.с. 46-47 т.1) ТОВ „Евентус" в рядку 6 і 19.1 зазначило суму 468 097 грн., що дорівнює загальній сумі податкових векселів виданих позивачем у жовтні 2005 р. (перелік векселів а.с. 48 т.1 ) В рядку 19.2 податкової декларації за жовтень 2005 р. зазначено суму 265 833 грн., що дорівнює загальній сумі податкових векселів виданих позивачем у вересні 2005 р. Відповідно у рядку 12.2 декларації за жовтень 2005 р. позивач зазначив суму 265 833 грн.

Так, у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2005 р. (а.с. 51-52 т. 1) ТОВ „Евентус" в рядку 6 і 19.1 зазначено суму 588 052 грн., що дорівнює загальній сумі податкових векселів виданих підприємством у листопаді 2005 р. (перелік векселів а.с. 53 т. 1). В рядку 19.2 податкової декларації за листопад 2005 р. зазначено суму 468 097 грн., що дорівнює загальній сумі податкових векселів виданих позивачем у жовтні 2005 р. Відповідно у рядку 12.2 декларації за листопад 2005 р. позивачем зазначено суму в розмірі 468 097 грн.

Так, у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 р. (а.с. 54-55) ТОВ „Евентус” в рядку 6 і 19.1 зазначило суму 113 490 грн., що дорівнює загальній сумі податкових векселів виданих підприємством у грудні 2005 р. В рядку 19.2 податкової декларації за грудень 2005 р. зазначено суму 588 052 грн., що дорівнює загальній сумі податкових векселів виданих підприємством у жовтні 2005 р. Відповідно у рядку 12.2 декларації за грудень 2005 р. підприємством зазначено суму 588 052 грн.

Як з'ясовано судом та зазначає позивач, починаючи з січня 2006 р., ТОВ „Евентус" оформлювались податкові декларацію у відповідності з новою редакцією Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України та Методичними рекомендаціями щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача щодо порушення позивачем п. 11.5 Закону України „Про податок на додану вартість”, а відтак і безпідставним визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 908 982 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0000572302/1 від 12.04.2007 р. та зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і визначення позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 58 033,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2007 р. № 0000852302/1.

Крім того, як зазначено відповідачем в п. 3.3.4. акту перевірки № 153-23-02-32470233/5 від 26.01.2007 р., перевіркою дотримання вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що в перевіряємому періоді ТОВ „Евентус" в порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" здійснювало оптову та дрібнооптову торгівлю за готівкові кошти товарами народного споживання (взуття) без застосування реєстраторів розрахункових операцій. Загальна сума виручки від реалізації товарів народного споживання без застосування реєстраторів розрахункових операцій за листопад 2005 р., грудень 2005 р., січень 2006 р. склала 127 950 грн.

У зв'язку з викладеним відповідачем на підставі рішення від 07.02.2007 р. № 0000422301 (від 20.03.2007 р. № 0000422301) згідно п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 639 750 грн. (127950 грн. х 5).

Так, згідно ст. 2 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція –це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки –оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Як з'ясовано судом, оптова та дрібнооптова торгівля товарами здійснювалась ТОВ „Евентус" на складі не за готівкові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи заяв на переказ готівки.  

Так, відповідно до п. 12 ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснювались (оптова торгівля тощо), то реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

До того ж склад, де здійснювалась позивачем оптова торгівлі не є місцем проведення розрахунків в розумінні Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки готівкові кошти за отримані товари в складі не зберігались.

Отже, з урахуванням вищенаведеного суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також безпідставним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 639 750 грн.    

Так, стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного та оцінюючи надані сторонами докази, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 12.04.2007 р. № 0000572302/1 і № 0000852302/1 та рішення  про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.03.2007 р. № 0000422301.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Евентус” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Евентус” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за участю прокуратури Київського району м. Одеси задовольнити.

2.          Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0000572302/1 та № 0000852302/1  від 12.04.2007 року визнати нечинними.

3.          Рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000422301 від 20.03.2007 року визнати нечинним.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 14.08.2007 р.

                       Суддя