Рішення

від 17.08.2020 по справі 922/1897/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1897/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Поліемос", Харківська область, Харківський район, селище міського типу Покотилівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат дитячого та дієтичного харчування "Основа" (ТОВ "КДДХ "Основа"), місто Харків про стягнення 44 897,77 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Поліемос" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат дитячого та дієтичного харчування "Основа" (відповідача) 44 897,77 грн., з яких: 33 909,50 грн. - сума основного боргу за Договором № 63 від 01 листопада 2016 року, 5 405,44 грн. - пеня, 1 880,02 грн. - три проценти річних та 3 702,81 грн. - інфляційні втрати. Також Приватне акціонерне товариство "Поліемос" просить суд покласти на відповідача судові витрати: 2 102,00 грн. судового збору та 20 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Поліемос" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1897/20. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 19.06.2020 про відкриття провадження у справі № 922/1897/20 направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат дитячого та дієтичного харчування "Основа", вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (61009, місто Харків, вулиця Привокзальна, будинок 2). Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить довідка відділення поштового зв`язку "Укрпошта" від 14.07.2020.

Жодних відомостей щодо інших засобів зв`язку із Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат дитячого та дієтичного харчування "Основа" матеріали справи не містять.

Таким чином, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат дитячого та дієтичного харчування "Основа", разом з тим, наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; відзив на позовну заяву до суду не подало.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/1897/20 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01 листопада 2016 року між Приватним акціонерним товариством "Поліемос" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат дитячого та дієтичного харчування "Основа" (надалі - Покупець) було укладено Договір № 63 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник на підставі заявки, надісланої Покупцем, та погоджених обома Сторонами специфікацій, зобов`язується поставляти Покупцю етикетку (упаковку), що іменується надалі Готова продукція.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, Покупець приймає на себе зобов`язання, серед іншого, прийняти Готову продукцію та сплатити Готову продукцію в порядку, передбаченому цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору погоджено, що загальна сума Договору складається із сум поставок Готової продукції по видатковим накладним за термін дії Договору.

Ціни на Готову продукцію (з урахуванням вартості доставки) встановлюються Постачальником та узгоджуються з Покупцем. Ціна, загальна вартість і термін постачання кожної партії Готової продукції узгоджується Сторонами в Специфікаціях (відповідно пунктів 2.2., 2.3. Договору).

Згідно пункту 2.5. Договору. Покупець зобов`язується сплатити кожну партію Готової продукції за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури: для першої партії - 30% передоплати, 70% - відстрочення платежу 30 (тридцять) календарних днів, для послідуючих партій - 30% передоплати, 70% відстрочення платежу 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до пунктів 4.2., 4.3. Договору Готова продукція вважається зданою Постачальником і прийнятою Покупцем: по кількості і номенклатурі, вказаних у видатковій накладній, підписаній уповноваженим представником Покупця. Датою здачі Готової продукції Постачальником вважається дата відвантажувальної накладної із складів Постачальника на території України.

Згідно пункту 8.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами Договірних зобов`язань.

Пунктом 8.4. Договору погоджено, що дія Договору продовжується на кожний наступний рік, якщо не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії Договору не надійшло письмових заяв щодо небажання продовжувати його дію на наступний обумовлений період. Якщо одна із Сторін виявить бажання достроково припинити дію цього Договору, вона зобов`язана письмово повідомити про це іншу Сторону не пізніше ніж за один місяць до дати дострокового припинення дії Договору. При цьому Сторони зобов`язані до дати припинення дії Договору виконати остаточні взаєморозрахунки.

Письмового повідомлення жодної із Сторін щодо припинення дії Договору № 63 від 01.11.2016 матеріали справи не містять, а відтак, суд вважає Договір пролонгованим та таким, що діє до 31 грудня 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 63 від 01 листопада 2016 року ПрАТ "Поліемос" поставило ТОВ "КДДХ "Основа" продукцію - Етикетка самоклеюча в асортименті (Товар) на загальну суму 33 909,50 грн., що підтверджується без зауважень підписаним представниками та скріпленим печатками сторін Видатковими накладними: № 965 від 08 червня 2018 року на суму 10 051,68 грн., № 1119 від 03 липня 2018 року на суму 9 541,92 грн. та № 1227 від 19 липня 2018 року на суму 14 315,90 грн.

Додатково факт отримання ТОВ "КДДХ "Основа" Товару на суму 33 909,50 грн. підтверджується Товарно-транспортними накладними, підписаними відповідальними особами вантажовідправника (Постачальника), вантажоодержувача (Покупця) та водія/експедитора, а також відповідними Рахунками на оплату до кожної поставки ПрАТ "Поліемос".

Позивач звертає увагу на те, що зазначені партії Готової продукції за видатковими накладними № 965 від 08.06.2018, № 1119 від 03.07.2018 та № 1227 від 19.07.2018 були не першими партіями Товару, поставленого відповідачу за Договором № 63 від 01 листопада 2016 року, а відтак, в силу пункту 2.4. Договору умови оплати продукції для ТОВ "КДДХ "Основа" - 30% передоплати, 70% відстрочення платежу 30 (тридцять) календарних днів.

Однак, оплату за фактично отриманий від ПрАТ "Поліемос" Товар відповідачем проведено не було. Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача за Договором № 63 від 01 листопада 2016 року становить 33 909,50 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання ТОВ "КДДХ "Основа" грошового зобов`язання, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5 405,44 грн. (на підставі пункту 5.4. Договору), а також три проценти річних в розмірі 1 880,02 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 702,81 грн. (в порядку статті 625 ЦК України).

Обставини щодо стягнення суми основного боргу та зазначених нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Поліемос" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Окремим видом зобов`язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Також за приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів остаточної оплати Товару за Договором № 63 від 01 листопада 2016 року у погоджені сторонами строки не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Поліемос" в частині стягнення основного боргу в розмірі 33 909,50 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами частини другої статті 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 ГК України).

Відповідно також до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.4. Договору № 63 від 01 листопада 2016 року передбачено, що у разі порушення термінів постачання або оплати Готової продукції винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає положенням статті 1, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Водночас відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат дитячого та дієтичного харчування "Основа" зобов`язань з оплати Готової продукції у встановлений Договором термін, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

До матеріалів справи ПрАТ "Поліемос" надано розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат по кожному зобов`язанню відповідача окремо, згідно якого, враховуючи відсутність оплат, позивач рахує прострочення виконання зобов`язання 30% передплати з дати поставки, а 70% відстрочення платежу - з тридцять першого дня від відповідної видаткової накладної до дня складення позовної заяви.

Перевіривши кожне нарахування окремо, суд встановив, що розрахунок пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано; нарахування інфляційних втрат здійснено за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а в розрахунок включено й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно, нарахування пені в розмірі 5 405,44 грн., трьох процентів річних в розмірі 1 880,02 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 702,81 грн. не суперечать вимогам чинного законодавства та арифметично вірні, а позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Поліемос" в цій частині є обґрунтованими і також підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат дитячого та дієтичного харчування "Основа" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн. та судові витрати на оплату послуг із надання правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь Приватного акціонерного товариства "Поліемос" в сумі 2 102,00 грн.

Також дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, згідно частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Статтею 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги 25 травня 2020 року між адвокатом Камінською Анною Анатоліївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1342 від 28.09.2012) та ПрАТ "Поліемос" укладено Договір про надання правової допомоги № 08/20-КА, в порядку і на умовах якого Адвокат приймає доручення на надання професійної правничої допомоги Клієнту щодо стягнення на користь Клієнта грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат дитячого та дієтичного харчування "Основа" (код ЄДРПОУ 40330282), які належать Клієнту внаслідок невиконання (неналежного виконання) ТОВ "КДДХ "Основа" умов Договору № 63 від 01.11.2016 та інших пов`язаних з ним правочинів (далі - Доручення).

Пунктом 6.1. Договору про надання правової допомоги № 08/20-КА визначено, що Адвокат має право на отримання гонорару у зв`язку з виконанням доручення Клієнта у порядку, встановленому цим договором. Гонорар полягає в оплаті послуг Адвоката з виконання доручення.

Відповідно до пункту 6.3. Договору про надання правової допомоги № 08/20-КА, Клієнт сплачує/передає на користь Адвоката в якості винагороди за досягнення бажаного для Клієнта результату виконання доручення - 20 000.00 грн., яка може виплачуватись повністю або частинами на підставі виставленого Адвокатом рахунку-фактури за фактично надані Адвокатом послуги.

Відповідно до пункту 6.4. Договору про надання правової допомоги № 08/20-КА, право Адвоката на отримання гонорару виникає відповідно з моменту укладення цього Договору.

Отже, попередній розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги, погоджений сторонами, а сума таких витрат складає 20 000,00 грн.

Станом на дату подання позовної заяви, розмір фактично понесених витрат на надання професійної правничої допомоги становить 14 250,00 грн. На підтвердження фактично понесених на даний час витрат на надання професійної правничої допомоги до матеріалів справи позивачем подано копії Рахунку-фактури № 1 від 28.05.2020 та Акту № 1 здачі-приймання наданої правової допомоги від 01.06.2020 до Договору про надання правової допомоги № 08/20-КА від 25.05.2020, згідно якого Адвокатом надано наступні послуги:

- надання Клієнту консультації з питань виконання доручення. роз`яснення законодавства України та узгодження правової позиції у судовій справі за позовом АТ "Поліемос" до ТОВ "КДДХ "Основа" про стягнення грошових коштів у суді першої інстанції - 0,5 годин на суму 250,00 грн.;

- аналіз первинних документів за період з 2016 по 2018 рік - 1 година на суму 500,00 грн.;

- аналіз і використання законодавства - 1 година на суму 500,00 грн.;

- підготовка та складання позовної заяви АТ "Поліемос" до ТОВ "КДДХ "Основа" про стягнення грошових коштів відповідно до вимог та розрахунок ціни позову - 4 години на суму 6 000,00 грн.;

- складання розрахунків за Договором № 63 від 01.11.2016 до позовної заяви відповідно до вимог: розрахунок суми боргу та періоду прострочення, розрахунок пені за період прострочення, розрахунок індексу інфляції за період прострочення, розрахунок 3% річних за період прострочення, складення попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат - 4,5 годин на суму 6 750,00 грн.;

- складання клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження - 0,5 годин на суму 250,00 грн.

Всього: 11,5 годин на суму 14 250,00 грн., або 500,00 грн. за годину, що відповідає умовам підпункту 6.2.2. Договору про надання правової допомоги № 08/20-КА від 25.05.2020, яким визначено ціну послуг Адвоката.

Також матеріали справи містять копії Прибуткових касових ордерів № 1 від 28.05.2020 на суму 10 000,00 грн. і № 2 від 29.05.2020 на суму 4 500,00 грн.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку, що таких доказів достатньо для встановлення самого факту надання професійної правничої допомоги адвокатом у даній справі. Крім того, судом враховано пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Враховуючи наведене, зазначені докази в сукупності приймаються, як належні, а витрати ПрАТ "Поліемос" на професійну правничу допомогу в сумі 14 250,00 грн., за таких обставин, підлягають розподілу.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

У розрізі спірних правовідносин, при вирішенні даної справи судом також враховано правову позицію, висловлену Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, вирішуючи питання надання доказів доплати наданих послуг з правової допомоги на суму 5 750,00 грн. (20 000,00 грн. попередній розрахунок оплати послуг за надання професійної правничої допомоги, згідно підпункту 6.2.1. Договору № 08/20-КА - 14 250,00 грн. вартість фактично наданих послуг Адвоката), суд також враховує правову позицію, яку викладено Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19: "за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)".

Разом з тим, у даному випадку позивачем не дотримано, вимог частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зі змісту якої вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною - не подано до суду підтвердження виконаних робіт на суму 5 750,00 грн. Не надано позивачем і виставленого Адвокатом рахунку-фактури за фактично надані послуги, відповідно до пункту 6.3. Договору про надання правової допомоги № 08/20-КА від 25 травня 2020 року.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що в загальній кількості достатніми, об`єктивними і співмірними зі складністю справи є витрати Приватного акціонерного товариства "Поліемос" на професійну правничу допомогу у розмірі 14 250,00 грн., склад та розмір яких доведено належними доказами.

Факт надання адвокатом Камінською А.А. професійної правничої допомоги у даній справі вартістю (у розмірі) 5 750,00 грн. не підтверджено, а відтак суд відмовляє в задоволенні вимоги Приватного акціонерного товариства "Поліемос" у відшкодуванні судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою в цій частині.

Відповідно до статей 11, 12, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 173-175, 193, 199, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та керуючись статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Поліемос" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат дитячого та дієтичного харчування "Основа" (місцезнаходження: 61009, місто Харків, вулиця Привокзальна, будинок 2; код ЄДРПОУ 40330282) на користь Приватного акціонерного товариства "Поліемос" (місцезнаходження: 62458, Харківська область, Харківський район, селище міського типу Покотилівка, вулиця Жихарська, будинок 88; код ЄДРПОУ 31632688) суму основного боргу за Договором № 63 від 01 листопада 2016 року в розмірі 33 909,50 грн., пеню в розмірі 5 405,44 грн., три проценти річних в розмірі 1 880,02 грн., інфляційні втрати 3 702,81 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 250,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні вимоги Приватного акціонерного товариства "Поліемос" в частині відшкодуванні витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, в розмірі 5 750,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" серпня 2020 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/1897/20