Рішення

від 14.08.2020 по справі 923/445/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 року м. Херсон Справа № 923/445/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. , розглянувши справу

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Мотузко", с. Шубівка Кагарлицького району Київської області

до: Приватного підприємства "Техноресурс-Херсон", м. Херсон

про стягнення 47287,01 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 4/7 від 25.07.2019

представники сторін не викликались

Селянське (фермерське) господарство "Мотузко" (позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Техносервіс Херсон" (відповідач) про стягнення 47370,65 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 4/7 від 25.07.2019, з яких: 40000 грн - вимога про повернення попередньої оплати, 6717,44 грн пені відповідно до п. 5.3 договору, 373,77 грн 3% річних та 279,44 грн втрат від інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 15.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.

Позивач в установлений строк усунув недоліки та подав уточнену позовну заяву, якою просить стягнути з відповідача 47287,01 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 4/7 від 25.07.2019, з яких: 40000 грн - вимога про повернення попередньої оплати, 7287,01 грн пені відповідно до п. 5.3 договору. До заяви було додано докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Суд прийняв до розгляду уточнену позовну заяву та ухвалою від 10.06.2020 відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. Роз`яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з п.) 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 11.06.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачу за адресою зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) - м.Херсон вул. Філатова 38, вручена відповідачу, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 47). В поштовому повідомленні відсутня дата отримання відповідачем ухвали, однак зазначене поштове повідомлення відповідно до штемпелю канцелярії суду повернулось до суду 09.07.2020.

З огляду на викладене, сторони у справі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд враховує, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), яким розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

В подальшому, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

При цьому суд також враховує, що строк вважається не пропущеним, якщо до його закінчення заява здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв"язку (ч. 7 ст. 116 ГПК України).

Відповідно до розділу 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 12.12.2007 N 1149 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;

Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на вищевикладене, встановлений Законом строк для подання відповідачем відзиву сплинув, враховуючи поштовий перебіг. Однак, відповідач не надав відзиву на позовну заяву.

Суд дійшов висновку, що враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

25 липня 2019 року між Покупцем - Селянське (фермерське) господарство "Мотузко" (далі - Позивач) та Продавцем - Приватним підприємством "Техноресурс - Херсон" (далі -Відповідач), було укладено договір купівлі продажу № 4/7 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець (Відповідач) приймає на себе зобов`язання передати Покупцю (Позивачу) жниварку для збирання кукурудзи КМС-8 для комбайну Массей Фергюсон (в подальшому Продукція) в кількості 1 (одна) шт., а Покупець зобов`язується оплатити загальну суму цього Договору і прийняти продукцію на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна однієї одиниці продукції складає 230000 (двісті тридцять тисяч) грн.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Покупець здійснює передоплату по Договору у розмірі 40000 грн. протягом одного дня з моменту отримання рахунку - фактури.

Наступна оплата у розмірі 190 000 грн., здійснюється по факту виготовлення Продукції (п.3.2 Договору).

Оплата здійснюється шляхом зарахування на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений реквізитах даного Договору (п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, Продукція повинна бути виготовленою та готовою до відвантаження Покупцю протягом 30 робочих днів з моменту зарахування на розрахунковий рахунок Продавця грошових коштів.

Згідно з п. 7.1 договір набуває чинності з морменту його підписання сторонами та скріпленням його печатками сторін і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором.

На виконання Договору, Позивачем на підставі рахунку-фактури № 46 від 25.07.2019, 31.07.2019 на розрахунковий рахунок Відповідача було перераховано передоплату у розмірі 40 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 31.07.2020 № 381 (ас. 23).

Враховуючи викладене, відповідач був зобов"язаний протягом 30 робочих днів з моменту зарахування коштів поставити продукцію.

Враховуючи, що 24 серпня 2019 року - святковий день, який збігається з вихідним днем - суботою, то відповідно до ст. 67 Кодексу законів про працю України вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого, тобто на 26 серпня - понеділок.

З огляду на викладене, останнім днем для виготовлення відповідачем продукції, яка була б готова до відвантаження позивачу, був 12.09.2019.

Однак, відповідач не виконав своїх зобов"язань за договором, у зв"язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію № 1 від 13.12.2019 з вимогою повернути 40000грн попередньої оплати. Позивачем додано до позовної заяви копію зазначеної претензії та докази її надсилання 13.12.2019, а саме копії фіскального чека, поштової накладної 0920101234462 та опису вкладення.

Позивач зазначає, що відповідач відмовився отримати претензію, на підтвердження чого до позовної заяви додано роздруківку з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення 0920101234462, в якій зазначено поштою, що 19.12.2019 відправлення не вручено під час доставки: інші причини.

Відповідно до п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

З огляду на викладене, днем отримання відповідачем претензії позивача вважається 19.12.2019.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги , якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи ст. 530 ЦК України відповідач мав повернути позивачу 40000 грн попередньої оплати у семиденний строк з дня отримання вимоги, чого ним виконано не було.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Однак, відповідач в порушення умов договору та ст. 664 ЦК України не поставив позивачу товар, у зв`язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу 40000 грн попередньої оплати або будь-яких заперечень, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 40000грн. 00коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги про стягнення 7287,01 грн пені, суд виходить з наступного.

Укладаючи договір купівлі-продажу № 4/7 від 25.07.2019, сторони пунктом 5.3 передбачили, що в разі порушення термінів передачі продукції, продавець (відповідач у справі) виплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені за кожний день прострочення передачі продукції від вартості непоставленої продукції.

Але позивач не врахував зазначеного і в розрахунку пені посилався не на вартість непоставленої продукції 230000 грн, а на суму здійсненої ним передоплати 40000 грн.

Таким чином, сторони передбачили відповідальність у формі пені за прострочення виконання негрошового зобов"язання - зобов"язання відповідача щодо передачі продукції.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.09.2019 №904/5770/18, а саме.

Відповідно до частини другої, третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проте суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, відповідно до абзацу другого частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким чином, до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення Глави 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто, в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як зазначалось вище, останнім днем для виготовлення відповідачем продукції, яка була б готова до відвантаження позивачу, був 12.09.2019.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, тобто з 13.09.2019, що позивачем не було враховано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Однак, позивач не врахував зазначену норму права та навів розрахунок пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене, періодом нарахування пені є з 13.09.2019 по 13.03.2020

З огляду на викладене, оскільки розрахунок пені позивача має помилки, судом здійснено розрахунок пені.

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 13.09.2019 24.10.2019 42 230 000.00 16.5 33 8 733.70 25.10.2019 12.12.2019 49 230 000.00 15.5 31 9 571.78 13.12.2019 30.01.2020 49 230 000.00 13.5 27 8 313.93 31.01.2020 12.03.2020 42 230 000.00 11 22 5 806.56 13.03.2020 13.03.2020 1 230 000.00 10 20 125.68 Всього: 32 551.65 Таким чином, за здійсненим судом розрахунком, сума пені складає 32551,65грн, що є більшою, ніж така, яка заявлена позивачем.

Проте, відповідно до правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто у даному випадку самостійно стягнути суму пені, яка перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення.

З огляду на викладене, вимога щодо стягнення пені у розмірі 7287,01 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 2102 грн сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Техноресурс-Херсон" (м. Херсон вул. Філатова 38, код 37049455) на користь Селянського (фермерського) господарства "Мотузко" (с. Шубівка Кагарлицького району Київської області вул. Фалкова 97, код 31265024) 47287,01 грн заборгованості та 2102грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 14.08.2020.

Суддя В.В.Литвинова