Рішення

від 17.08.2020 по справі 927/407/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/407/20

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Продакшн ,

вул. Шевченка, 82, кім. 9, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600;

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя , вул. Кільцева, 2, с. Галаганівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15441;

предмет спору: про стягнення 89902,32грн

без виклику (повідомлення) сторін

18.05.2020, до Господарського суду Чернігівської області, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Продакшн (надалі - ТОВ Агровет Продакшн ) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нове Життя (надалі - СТОВ Нове життя ) про стягнення 89902,32грн, з них: 67080,00грн основного боргу за поставлений товар на підставі договору поставки (Д-3) на умовах відстрочення платежу №53-ЦН від 01.10.2018 (надалі - Договір), 4025,26грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 19.11.2019 по 12.05.2020, 6708,00грн штрафу за прострочення оплати вартості товару понад 10 календарних днів, 12089,06 відсотків річних (за ставкою 70% на рік) за період з 18.11.2019 по 12.05.2020, нарахованих відповідно до п.2.5., 6.2. Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору, а саме несвоєчасним розрахунком за товар поставлений за видатковими накладними №АПД00006710 від 18.10.2019, №АПД00007454 від 22.11.2019 та №АПД00001537 від 20.03.2020, складеними на виконання його умов.

Ухвалою суду від 19.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №927/407/20, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даним процесуальним документом сторонам встановлено строки для подання заяв по суті спору, а саме: відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду про відкриття провадження в справі №927/407/20 від 19.05.2020 одержана відповідачем 22.05.2020 за адресою його державної реєстрації згідно даних ЄДРПОУ, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400047980064.

Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , з урахування змін внесених постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 22.04.2020 №291, від 04.05.2020 №343, від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500, від 22.07.2020 №641 у період з 12.03.2020 по 31.08.2020 на всій території України введено карантин.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX внесено, зокрема, зміни до Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), що набули законної сили 02.04.2020. Відповідно до п. 4 Розділу Х Прикінцеві положення ГПК України, в редакції названого Закону, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки для подання відзиву продовжуються на строк дії карантину, так само як і процесуальні строки розгляду справи по суті.

17.07.2020, набув чинності Закон України №731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020, яким викладено в новій редакції п.4 Прикінцевих положень розділу Х ГПК України. Зокрема передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (в разі наявності в них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими в зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії в визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими в зв`язку з карантином.

При цьому, згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №731-ІХ, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України , в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (в разі наявності в них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З урахуванням наведеного, строк на подання відповідачем відзиву на позов закінчився 06.08.2020, тобто зі спливом двадцятиденного строку, з дня набрання чинності Законом №731-ІХ від 18.06.2020. Відповідач правом на подання мотивованих заперечень на позов у порядку статей 165, 178 ГПК України не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.

Сторонами також не заявлено до суду будь-яких клопотань щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснено при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 19.05.2020.

Судом проведеного розгляд даної справи в межах розумних строків, з урахуванням положень п.4 розділу Х "Прикінцевих положень" ГПК України, в редакції Законів від 30.03.2020 № 540-IX та від 18.06.2020 №731-ІХ.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018, між ТОВ Агровет Продакшн (постачальник, позивач у справі) та СТОВ Нове життя (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки (Д-3) на умовах відстрочення платежу №53-ЦН (надалі - Договір) за п.1.1., п.1.2. якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного Договору товар в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки (ІНКОТЕРМ 2010), що обумовлюються в додатках, або специфікаціях, або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору. Товаром згідно цього Договору є кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корми, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання та інший товар, як власного виробництва, так і інших виробників, що буде поставлятися згідно видаткових накладних.

Право власності переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару покупцем згідно встановлених Договором умов (базисів) поставки (п.1.3. Договору).

За умовами п.4.2. - 4.4., 4.6. Договору постачальник здійснює поставку товару протягом п`яти банківських днів (якщо інший строк не зазначений в специфікації до Договору) з моменту надходження від покупця замовлення на товар. Поставка товару здійснюється за місцезнаходженням покупця або за іншою адресою вказаною в специфікації. Дата поставки: дата отримання товару покупцем (підписання видаткової накладної його представником). Приймання товару здійснюється на складі покупця по кількості згідно товаротранспортних та видаткових накладних, а по якості згідно сертифікату якості постачальника.

Відповідно до п.2.1. та 2.2. Договору ціни на товар наведені в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або у специфікаціях та включають вартість доставки товару покупцю. Загальна вартість (ціна) Договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього Договору. Валюта платежу та валюта Договору - гривня.

За п.2.3. Договору оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту Договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені в специфікаціях (додатках) до Договору. Вартість товару в розмірі 100% оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, протягом 30 календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена в видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі.

Згідно з п.2.4. Договору при перерахуванні коштів покупець обов`язково вказує в платіжному документі номер та дату цього Договору, а також номер згідно якого здійснюється поставка партії товару. У разі відсутності в платіжному документі таких посилань постачальник самостійно визначає порядок та суми зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості покупця. В разі відпуску наступної партії товару до розрахунку за попередню партію товару, кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу, незалежно від призначення платежу, вказаного покупцем в платіжному дорученні.

Як погоджено сторонами в п.8.1., 8.2. цей Договір набирає чинності в момент його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині зобов`язань, які виникли під час дії Договору - до повного їх виконання. Незалежно від положень п.8.1. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із його сторін не заявить письмово про свій намір припинити Договір за один місяць до закінчення строку його дії.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості поставленого товару, відсотків річних, а також штрафних санкцій (неустойки) за порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасній оплаті вартості поставленого товару, обумовленого Договором.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати обумовленого товару; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за фактом порушення договірних зобов`язань, а також правових наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем, в особі директора Сич М.В., прийнято товар, комбікорм CalfAtlant Gusto/ у кількості 5000кг (200 мішків) /загальною вартістю 67080,00грн на підставі видаткових накладних №АПД00006710 від 18.10.2019, №АПД00007454 від 22.11.2019 та №АПД00001537 від 20.03.2020.

Перелічені документи первинного бухгалтерського обліку підписані обома сторонами. Факт отримання товару за вказаними документами відповідачем не заперечується.

Відповідно до умов п.2.3. Договору граничний строк оплати товару, поставленого за:

- видатковою накладною №АПД00006710 від 18.10.2019, настав 18.11.2019 (оплату прострочено з 19.11.2020);

- за видатковою накладною №АПД00007454 від 22.11.2019, настав 23.12.2012 (оплату прострочено 24.12.2019);

- за видатковою накладною №АПД00001537 від 20.03.2020, настав 21.04.2020 (оплату прострочено 22.04.2020.)

Граничні строки оплати вартості поставленого товару визначено судом з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України, за приписами якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив договірні зобов`язання, своєчасно в установлений строк (п.2.3. Договору) за поставлений товар у сумі 67080,00грн не розрахувався.

На момент подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за товар, обумовлений Договором, становила 67080,00грн, що ним не спростовано.

Судом встановлено, що після відкриття провадження в справі (19.05.2020), відповідач в рахунок оплати наявної заборгованості за поставлений товар сплатив 40248,00грн, про що свідчить належним чином завірені копії платіжних доручень від 21.05.2020 за №253 на суму 13416,00грн та від 30.06.2020 №307 на суму 26832,00грн (додані до заяви позивача від 16.07.2020 №1607-1).

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи, що після відкриття провадження в справі відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 40248,00грн, позов в цій частині підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

На момент винесення рішення в справі відповідач доказів оплати наявного боргу в сумі 26832,00грн до суду не надав.

Таким чином, з огляду на те, що решту вартості поставленого товару в сумі 26832,00грн відповідач не оплатив, що ним не заперечується, суд дійшов висновку, що в цій частині позов є обґрунтованим, правомірним, підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За частиною 4 статті 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань встановлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

За п.6.2. Договору в разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка існувала в період прострочення від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу. У випадку прострочення оплати товару більше ніж на 5 календарних днів покупець зобов`язаний оплатити додатково до пені штраф в розмірі 2% від вартості товару не оплаченого вчасно. У випадку прострочення оплати товару більше ніж на 10 календарних днів штраф за несвоєчасну оплату товару збільшується до 10%. Неустойка нараховується по день остаточного розрахунку покупцем. Строк позовної давності для пені визначається сторонами в три роки (п.6.3. Договору).

Позивач керуючись п.6.2. Договору в межах даного спору заявив до стягнення з відповідача за порушення грошових зобов`язань по Договору за період з 19.11.2019 по 12.05.2020 пеню в сумі 4025,26грн, що розрахована в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в указаному періоді, та штрафу в сумі 6708,00грн (в розмірі 10% до суми несвоєчасно оплаченого товару), за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 10 календарних днів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Тобто, одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір встановлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачено частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

З огляду на порушення відповідачем строків по оплаті вартості поставленого товару, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи, виходячи з погоджених сторонами умов у п.6.2. Договору, суд, перевіривши розрахунок неустойки (пені та штрафу) наявний у матеріалах справи, дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення пені в сумі 4025,26грн за період з 19.11.2019 по 12.05.2020 та штрафу (в розмірі 10% від вартості не своєчасно оплаченого товару, оплату якого прострочено понад 10 календарних днів) у сумі 6708,00грн. Від так позов в цій частині підлягає задоволенню.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що в разі порушення строків виконання грошових зобов`язань покупець зобов`язаний на вимогу постачальника оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 70% річних від простроченої суми по день фактичної оплати товару. Дані проценти не є відповідальністю (неустойкою), а є компенсацією (платою) за користування утримуваними грошовими коштами.

Тобто, сторони виходячи із принципу свободи договору, що закріплений статтями 6, 12, 627 ЦК України, в п.2.5. Договору збільшили передбачений законом розмір відсотків річних, що нараховуються та підлягають стягненню за частиною 2 статті 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов`язань.

Позивач, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України та умовами п.2.5. Договору, в межах даної справи заявив до стягнення з відповідача 12089,06грн відсотків річних (за збільшеною ставкою в розмірі 70%) за період з 18.11.2019 по 12.05.2020.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, беручи до уваги погоджені сторонами умови в п.2.5. Договору, провівши перерахунок заявлених до стягнення нарахувань: відсотків річних (за збільшеною ставкою в розмірі 70%), дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення відсотків річних в межах заявлених вимог у сумі 12089,06грн за період прострочення виконання грошового зобов`язання починаючи з 19.11.2019.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач проти заявленого позову не заперечив. Доказів належного виконання зобов`язань перед позивачем щодо оплати за товар, обумовлений Договором, поставлений за спірними видатковими накладними, до суду не надав.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по розрахунку за поставлений товар, обумовлений Договором, у період з 19.11.2019 по 12.05.2020, суд, дослідивши матеріали справи, задовольнив позов у частині стягнення 26832,00грн основного боргу, 6708,00грн штрафу, 4025,26грн пені за період з 19.11.2019 по 12.05.2020 та 12089,06грн відсотків річних за той самий період.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, позивачу за рахунок відповідача мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1160,93грн. В іншій частині судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно п. 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір на підставі його письмової заяви.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 80, 91, 123, 129, 165, частиною 2 статті 178, п.2 частини 1 статті 231, статтями 233, 236, 238, 239, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження в справі №927/407/20 в частині стягнення основного боргу в сумі 40248,00грн.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Продакшн (17600, Чернігівська область, Варвинський район, смт. Варва, вул. Шевченка, 82, кім. 9, код ЄДРПОУ 41737108) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя (15441, Чернігівська область, Семенівський район, с. Галаганівка, вул. Кільцева, 2, код ЄДРПОУ 30849626) задовольнити.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя (15441, Чернігівська область, Семенівський район, с. Галаганівка, вул. Кільцева, 2, код ЄДРПОУ 30849626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Продакшн (17600, Чернігівська область, Варвинський район, смт. Варва, вул. Шевченка, 82, кім. 9, код ЄДРПОУ 41737108) 26832,00грн основного боргу, 6708,00грн штрафу, 4025,26грн пені, 12089,06грн відсотків річних та 1160,93грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко