Рішення

від 05.08.2020 по справі 221/1718/20

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

221/1718/20

2/221/898/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Безрук Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Чемезової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас СМД Україна про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши в обґрунтування своїх позовних вимог наступне.

З 15.05.2017 року по 20.08.2019 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем та займав посаду інженера з охорони праці. Стверджує, що за весь час перебування позивача у трудових відносинах з ТзОВ Атлас СМД Україна заробітна плата йому не виплачувалась. При цьому зазначає, що трудові обов`язки позивач виконував у повному обсязі, у будь-яких відпустках не перебував. На звернення позивача до відповідача щодо необхідності виплати заробітної плати, яка мала складати 7560,00 грн., залишенні останнім без реагування. ТзОВ Атлас СМД Україна не повідомило ОСОБА_1 про розмір нарахованої заробітної плати за період роботи на підприємстві. За період з 15 травня 2017 року по 20.08.2019 року сума невиплаченої йому заробітної плати з вини відповідача становить 101148,94 грн. Компенсація за невикористану відпустку за період з 15.05.2017 року по 20.08.2019 року становить 7247,34 гривень, середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку складає 39694,20 грн. Вважає, що його права на отримання заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за весь час затримання остаточного розрахунку порушено відповідачем, тому просив стягнути з відповідача на його користь вищевказані суми заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 15.05.2017 року по 02.03.2020 року. Також просив стягнути з відповідача 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

У судове засідання позивач не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, про причину неявки суд не повідомила, відзив не надала, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ч.1 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін.

З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 77 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15.05.2017 року перебував в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Атлас СМД Україна на посаді інженера з охорони праці, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

ОСОБА_1 на підставі наказу №53 від 20.08.2019 року звільнено із займаної посади 20.08.2019 року на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням, що також підтверджується копією трудової книжки позивача.

Також встановлено, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що ним проведено розрахунок з позивачем в день його звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до ТзОВ Атлас СМД Україна з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, які відповідачем залишені без реагування.

Оскільки відсутня об`єктивна можливість встановити точний розмір заборгованості щодо виплати заробітної плати у зв`язку з ненаданням відповідачем інформації про нараховану та невиплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з 15.05.2017 року по 20.08.2019 року, суд вважає за необхідне прийняти розрахунок заборгованості по заробітній платі наданий позивачем, який здійснено з урахуванням мінімальної заробітної плати відповідно до ст.8 ЗУ Про Державний бюджет на 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік .

Зокрема, з вказаних розрахунків вбачається, що ОСОБА_1 невиплачена заробітна плата становить: за 2017 рік (з 15.05.2017 р. по 31.12.2017 р.) у сумі 24480,00 грн.; за 2018 рік (01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.) у сумі 44676,00 грн.; за 2019 рік (з 01.01.2019 р. по 20.08.2019 р.) у сумі 31992,94 грн., а всього 101148,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не здійснив розрахунок з позивачем в день його звільнення, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що ж стосується вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно ч.1 ст.75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Таким чином, оскільки за період з 15.05.2017 року по 20.08.2019 року позивач не перебував у відпустці, відповідачем не спростовано доводів позивача, суд вважає за необхідне в цій частині позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку, яка складає 2 роки 3 місяці, у розмірі 7247,34 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, який суд вважає належним та допустимим.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку по заробітній платі, суд зазначає наступне.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Середній заробіток за період затримки розрахунку розраховується відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, а саме нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Згідно ст.8 ЗУ Про Державний бюджет на 2019 рік з 01.01.2019 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 4173,00 грн. на місяць.

Так, середньоденна заробітна плата за місяці: червень 2019 року та липень 2019 року обчислюється як 4173 грн. 00 коп. х 2 місяці : 41 день = 203 грн. 56 коп.

Кількість робочих днів з 21.08.2019 р. по 05.08.2020 р. (день ухвалення рішення по справі) - 240 днів.

Таким чином середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати становить 48854,40 грн., з розрахунку (203,56 грн. х 240 день = 48854,40 грн.). Тому в цій частині суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки - у загальному розмірі 108396,28 грн. за період з 15.05.2017 року по 20.08.2019 року та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48854,40 грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів, а всього 157250,68 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1572,51 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви.

Згідно п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд може допустити негайне виконання рішення у справах, зокрема, про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 76-78, 81-82, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 279-284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 75, 83, 115-117, 233 КЗпП України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас СМД Україна про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас СМД Україна (місце знаходження: 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 37474227) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області 20.03.1999 року, РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період з 15.05.2017 року по 20.08.2019 року, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 15.05.2017 року по 20.08.2019 року в загальному розмірі 108396,28 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48854,40 грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів, а всього 157250,68 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас СМД Україна (місце знаходження: 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 37474227) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1572,51 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Безрук