Рішення

від 05.08.2020 по справі 520/6083/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

справа № 520/6083/18

провадження № 2/947/555/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

05.08.2020 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в одноособовому складі:

суддя Літвінова І.А. - головуючий,

секретар суду - Молодов В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 520/6083/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - на стороні позивача, ОСОБА_6 - на стороні відповідачів, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та самостійним позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ :

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.

Позов обґрунтовувала тим, що позивачка є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 вересня 2014 року № 2-860. В житловому будинку крім членів сім`ї позивачки також зареєстровані ОСОБА_6 - перша дружина її чоловіка ОСОБА_8 , ОСОБА_2 - донька її чоловіка ОСОБА_8 від першого шлюбу, ОСОБА_3 - донька ОСОБА_2 . Відповідачки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не проживають в житловому будинку з 2003 року. В зв`язку з цим позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .

За позовною заявою ОСОБА_1 ухвалою судді від 13.06.2018 року відкрито провадження у цивільній справі № 520/6083/18. Розгляд справи призначено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Учасникам справи встановлено строк вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 04.07.2018 року третьої особою у справі на стороні позивача за клопотанням позивача ОСОБА_1 залучено ОСОБА_4 , як власника 36/50 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування частини житлового будинку від 30.04.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Підгірняк О.А., зареєстровано у реєстрі за №4-588 та договору дарування від 02.09.1993 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори Волковою Л.В., зареєстрований у реєстрі 1-6785.

16.07.2018 від третьої особи ОСОБА_4 надійшла самостійна позовна заява до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У строк, встановлений судом, відповідачі надали відзив на позов ОСОБА_1 із запереченнями проти задоволення вимог позивача.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року було прийнято відзив відповідачів, а самостійний позов третьої особи залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви третьої особи, суд ухвалою від 13.08.2018 року прийняв уточнену позовну заяву третьої особи для спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 . Порядок розгляду цивільної справи № 520/6083/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та самостійним позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, було змінено зі спрощеного на загальний позовний та розпочато підготовче провадження. Цією ж ухвалою відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визначено строк для надання відзиву на позов третьої особи ОСОБА_4 , а позивачу - строк на надання пояснень щодо позову ОСОБА_4 .

Під час підготовчого провадження до суду від осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надійшли заяви про залучення їх третіми особами у справі. Обидві заяви були мотивовані тим, що вказані особи проживають за адресою розташування спірного майна: АДРЕСА_1 , та мають право користування цим майном, як члени сім`ї інших користувачів та власників майна.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року ОСОБА_5 залучено третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 , а ОСОБА_6 - третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Третім особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено строк на подання пояснень щодо позову або відзиву. Підготовче провадження у справі продовжено.

За узгодженням з учасниками справи, суд своєю ухвалою від 26.02.2019 року закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті, одночасно встановивши порядок прийняття від сторін доказів, їх витребування та дослідження та допиту заявлених сторонами свідків.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 та третя особа з самостійним позовом ОСОБА_4 підтримали обставини, зазначені у поданих ними заявах по суті справи, позовні вимоги просять задовольнити.

ОСОБА_5 , як третя особа на їх стороні, позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повністю підтримала.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення позовів категорично заперечували, вважаючи їх безпідставним, а обставини, на які посилаються позивачі такими, що не відповідають дійсності.

Суд, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи та їх представників - адвокатів Селезневу Т.В. (сторона позивача), Шкодіну Л.В. (сторона відповідача), допитавши свідків, провівши виїзні судові засідання, дослідивши докази, встановив наступне.

Згідно виписки з рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 07 серпня 1953 року № 867 Про відвід земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво ОСОБА_10 була відведена земельна ділянка, площею 600 м? за адресою: АДРЕСА_4 (том 1, а.с 155).

Відповідно до договору на право забудови будинку та безстрокове користування земельною ділянкою, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори 12.09.1953 року ОСОБА_10 був власником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , (том 1, а.с. 154).

23 червня 1973 року ОСОБА_8 (син власника житлового будинку) зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , після чого остання була вселена в житловий будинок в якості члена сім`ї ОСОБА_8 . Факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , укладеного 23.06.1973 року Київським РАГС м. Одеси, актовий запис № 725, встановлений рішенням Київського районного суду від 11.08.2010 року у справі № 2-525/10 та рішенням апеляційного суду Одеської області від 27.09.2017 року (провадження № 22-ц/785/3111/17).

Від шлюбу у сторін є дві повнолітні доньки: ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , що підтверджується рішенням Київського районного суду від 11.08.2010 року у справі № 2-525/10 (том 1, а.с. 145).

23 березня 1988 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було розірвано. Вказаний факт підтверджується рішенням Київського районного суду від 11.08.2010 року у справі № 2-525/10 (том 1, а.с. 145) та рішенням апеляційного суду Одеської області від 27.09.2017 року (провадження № 22-ц/785/3111/17), (том 1, а.с. 151).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 разом з дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_11 залишились проживати в житловому будинку і користувались житловою кімнатою 19,5 м? та коридором 4,3 м?, що підтверджується рішенням Київського районного суду від 11.08.2010 року у справі № 2-525/10 (том 1, а.с. 146) та рішенням апеляційного суду Одеської області від 27.09.2017 року (провадження № 22-ц/785/3111/17), (том 1, а.с. 152).

02 вересня 1993 року ОСОБА_10 подарував ОСОБА_4 11/25 житлового будинку з надвірними спорудами по зазначеній адресі, що підтверджується договором дарування від 02.09.1993 року, засвідченим державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Волковою Л.В., (том 1, а.с. 160).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер. Копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видана Відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Жовтневої райради народних депутатів м. Одеси, запис № 888 від 25.01.1995 р. міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 169).

Після смерті ОСОБА_10 , його сини: ОСОБА_8 та ОСОБА_8 прийняли спадщину за заповітом в рівних частках, тобто по 14/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке посвідчене державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Тюменцевою Л.І. та зареєстровано у реєстрі № 2-1418 від 11.04.1996 р. (том 1, а.с. 162) та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке засвідчене державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Тюменцевою Л.І. та зареєстровано у реєстрі за № 2-2037 від 13.06.1996 р. (том 1, а/с 163).

13.04.2005 року ОСОБА_8 подарував ОСОБА_4 14/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування частини житлового будинку, який посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Підгірняк О.А. та зареєстрований у реєстрі за № 4-588 (том 1, а.с. 165) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.04.2005 року (том 1, а.с. 164).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер. Копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 видана Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2744 від 11.03.2014 р. міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 171).

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала дружина померлого ОСОБА_1 (том 1, а.с. 10). Також цей факт підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.09.2014 р. (том 1, а.с. 8) та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (том 1, а.с. 9).

Таким чином, на теперішній час власниками будинку є ОСОБА_1 з часткою 14/50 та ОСОБА_4 з часткою 36/50. Вказаний факт також підтверджується довідкою № 237, виданою на ім`я ОСОБА_4 (том 1, а.с. 104) та довідками № 576 та № 577, виданими на ім`я ОСОБА_1 від 11.07.2018 року (том 1, а.с. 105, 106).

На даний час в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , її син - ОСОБА_13 , її син - ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується записом у будинковій книзі та визнано сторонами (том 1, а.с. 11, 12).

ОСОБА_6 - є колишньою дружиною покійного ОСОБА_8 . З моменту реєстрації шлюбу, а саме з 23.06.1973 року ОСОБА_6 проживала разом з ОСОБА_8 та прописана у жилому будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є дочкою покійного ОСОБА_8 . ОСОБА_3 - є дочкою ОСОБА_2 й відповідно - онукою покійного ОСОБА_8 , у зв`язку із чим останні були також прописані у вищезазначеному будинку. Підтвердженням цього є довідка № 322, видана ОСОБА_1 від 20.04.2012 року (том 1, а.с.14) та довідка № 35, видана на ім`я ОСОБА_6 від 12.01.2018 р. (том 1, а.с. 66).

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як власники домоволодіння просять визнати дочку та онуку попереднього власника ОСОБА_8 - ОСОБА_2 , 1974 р.н., та ОСОБА_3 , 1998 р.н., такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .

Позивачі зазначають, що відповідачі тривалий час, більше десяти років, не проживають за адресою своєї реєстрації, послуги за користування жилим приміщенням і комунальні послуги не сплачують, і перешкоджають їм користуватися майном.

В ході розгляду справи позивачі наполягали на своєму праві вільно на власний розсуд володіти належним їм майном, не залежно від волі сторонніх осіб, а можливість подальшого проживання у будинку ОСОБА_6 , 1947 р.н., дружини попереднього власника ОСОБА_8 , пов`язують зі своєю доброю волею.

В свою чергу третя особа ОСОБА_6 , 1947 р.н., підтримала сторону відповідачів, наголошуючи на їх праві проживати з нею, з метою догляду, так як вона є людиною похилого віку і часто хворіє, потребує сторонньої допомоги.

Відповідачі під час розгляду справи категорично заперечували проти позовних вимог, зазначаючи, що постійно проживають за адресою своєю реєстрації, несуть витрати по утриманню майна, власними силами та за власні гроші проводять у займаному приміщені ремонтні та будівельні роботи.

Проведення робіт було підтверджено під час виїзного судового засідання. При цьому позивачі, як власники майна запевнили, що з об`ємами та видами ремонтних та будівельних робіт, переобладнанням приміщень, вони ознайомилися лише під час виїзного судового засідання, оскільки доступу до свого майна на мають, а дозволів на будь-які роботи взагалі не надавали.

Суд також звертає увагу, що при розгляді іншої цивільної справи № 520/12180/15-ц ОСОБА_6 доводила, що частина будинку, що перебуває у її користуванні за технічним станом не придатна для проживання і потребує ремонту, і що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заперечують проти проведення ремонтних робіт в цій частині будинку. Тому ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом і просила суд винести рішення на захист її права користування житловим приміщенням і частиною земельної ділянки, що є прилеглою до житлової кімнати площею 19,5 кв.м. і кухні 4,3 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.01.2017 року ій було відмовлено.

Дані обставини мають для суду значення при вирішенні цієї справи.

Згідно з частиною 1 статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Отже позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як власники житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ч. 1 ст. 383 ЦК України мають право використовувати будь-яке належне їм помешкання як для власного проживання, так і для проживання інших осіб, і необхідність їх згоди на проживання в їх помешканні ОСОБА_6 , 1947 р.н., відповідає положенням закону, як і незгода на користування цим помешканням іншими особами.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Способом усунення перешкод у користуванні майном позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вибрали визнання осіб, які за власним розсудом користуються їх майном - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування.

Такі вимоги є законними та підлягають задоволенню, незалежно від факту та періодичності користування майном відповідачами.

В площині посилок відповідачів на необхідність здійснювати догляд за постійно проживаючою за спірною адресою ОСОБА_6 , 1947 р.н., суд зазначає, що ОСОБА_6 , 1947 р.н., недієздатною чи обмежено недієздатною не визнавалася і не зважаючи на встановлену інвалідність та необхідність стороннього догляду, над нею зі сторони ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не встановлювалися піклування чи вид допомоги, як система заходів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів особи, яка за віком чи станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Відповідно до ст. 405 ЖК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають права без згоди власників користуватися житлом як члени сім`ї попереднього власника. Між сторонами по справі договори найму на проживання у спірному житловому приміщенні не укладалися.

Право членів сім`ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; і з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Зазначена висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, постанові Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 766/1955/16-ц (провадження № 61-755 св 18).

Суд також приймає до уваги висновок, зроблений у рішенні апеляційного суду Одеської області від 27.09.2017 року у цивільній справі № 520/12180/15-ц (провадження № 22-ц/785/3111/17), про те, що ОСОБА_6 не може вважатися членом сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в сенсі ст. 156 ЖК України. Рішенням суду у цій справі ОСОБА_6 було відмовлено в задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні житловим приміщенням кімнати площею 19,5 кв.м. і кухні площею 4,3 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Щодо факту не проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні, суд зазначає, що посилання позивачів на тривале, безперервне не проживання більше десяти років ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , достатніми доказами підтверджено не було.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у відзиві зазначали, що 23.06.1973 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб. В 1974 році у них народилася дочка ОСОБА_2 , яка з моменту народження проживає та зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 . В 1998 році у ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_3 , яка також з моменту народження проживає та зареєстрована в житловому будинку. В частині житлового будинку, яка знаходиться в користуванні відповідачів, вони за особисті кошти проводять ремонтні роботи. За вказаною адресою вони перебувають на медичному обліку та отримують поштову кореспонденцію. Крім того, вони несуть витрати по сплаті за користування водою, електроенергією та вивіз сміття.

В уточненій позовній заяві третя особа ОСОБА_4 вказує, що відповідач ОСОБА_2 більше 10 років тому разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 добровільно залишили житлове приміщення і постійно стали проживати однією сім`єю з гр. ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_7 . В зв`язку з тим, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без поважних причин не проживають в будинку АДРЕСА_1 понад один рік ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України просить визнати останніх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

При розгляді справи по суті позивачка ОСОБА_1 та третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 суду пояснили, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_10 - дід ОСОБА_4 . Крім власника будинку в будинку проживали його сини ОСОБА_8 та ОСОБА_8 .

В 1973 році ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_6 зі згоди власника будинку ОСОБА_10 вселилась в житловий будинок і була зареєстрована у ньому.

В 1988 році шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 було розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 разом з двома доньками ОСОБА_2 , ОСОБА_11 залишилась проживати в житловому будинку та зі згоди власника будинку ОСОБА_10 користувалась житловою кімнатою 19,5 кв.м, коридором 4,3 кв.м.

В житловому будинку АДРЕСА_1 крім ОСОБА_6 , були зареєстровані її дві доньки ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , та онука ОСОБА_3 - дочка ОСОБА_2 .

В 1988 році ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 , в зв`язку з чим остання у 2003 році вселилась в будинок і була зареєстрована у ньому.

Третя особа у справі на стороні позивача ОСОБА_4 проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 з дружиною ОСОБА_5 з 2002 року.

ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ніколи не були членами сім`ї власників будинку - позивачки ОСОБА_1 , та третьої особи на стороні позивача ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 пояснила, що з моменту її вселення в будинок, вселення третьої особи ОСОБА_4 в житловий будинок і до теперішнього часу, тобто на протязі більше 10 років, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в житловому будинку не проживають, оскільки постійно проживають однією сім`єю з ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_7 . Відповідачі ніколи не були членами сім`ї ОСОБА_1 . Відповідачка ОСОБА_3 називає ОСОБА_15 батьком.

Житловою кімнатою 19,5 кв.м, коридором 4,3 кв.м до теперішнього часу користується ОСОБА_6 . За воду, електроенергію, вивіз сміття сплачує ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_6 не платить за комунальні послуги, позивачка ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 (відповідачу по справі), яка віддає гроші за воду, яку споживає її мати, а позивачка ОСОБА_1 - розписку.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 з моменту народження. Добре знайома з ОСОБА_15 , буває у нього вдома по АДРЕСА_7 , допомагає по господарству, прибирає будинок, а також працює у нього вдома з Інтернетом.

Відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що також проживає в житловому будинку з моменту народження. З ОСОБА_15 знайома, вигулює його собаку, ночувала в будинку ОСОБА_15 по АДРЕСА_7 , коли собака хворіла, працює у нього вдома з Інтернетом.

Кожні зі сторін посилалась на докази, подані як в обґрунтування своїх позовних вимог, так і в обґрунтування заперечень проти позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадки, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 79 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Докази позивача та третьої особи на стороні позивача:

-Акт від 06.07.2018 року, складений ОСОБА_17 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 більше 10 років проживають по АДРЕСА_7 з ОСОБА_15 ;

-Аналогічний Акт від 06.07.2018 року, складений ОСОБА_18 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 більше 10 років проживають по АДРЕСА_7 з ОСОБА_15

-Акт про не проживання від 02.06.2018 року, складений ОСОБА_1 - невісткою позивачки, яка проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 з 2014 року, посвідчений керівником СОН Дмитрівка , про те, що відповідачки з 2014 року у вказаному будинку не проживають.

-Відповідь поліклініки № 20 на ухвалу суду від 13.06.2018 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_7 . ОСОБА_3 перебуває на обліку по АДРЕСА_1 . Лікаря до дому не викликали.

-Відповідь поліції на ухвалу Київського районного суду від 13.06.2018 року про те, що з заявами про перешкоджання в користуванні житловим будинком ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не звертались;

-Пояснення позивача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_5 в якості свідків по справі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні 19.03.2019 року, яка була допитана в якості свідка дала пояснення, що з моменту її вселення в будинок, вселення третьої особи ОСОБА_4 в житловий будинок і до теперішнього часу, тобто на протязі більше 10 років, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в житловому будинку не проживають, оскільки постійно проживають однією сім`єю з ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_7 . Відповідачі ніколи не були членами сім`ї ОСОБА_1 . Відповідачка ОСОБА_3 називає ОСОБА_15 батьком. Житловою кімнатою 19,5 кв.м, коридором 4,3 кв.м до теперішнього часу користується ОСОБА_6 . За воду, електроенергію, вивіз сміття сплачує ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_6 не платить за комунальні послуги, позивачка ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 (відповідачу по справі), яка віддає гроші за воду, яку споживає її мати, а позивачка ОСОБА_1 - розписку.

ОСОБА_5 суду пояснила, що її чоловік є власником 36/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Вона проживає у вказаному будинку з 2002 року по теперішній час. В житловій кімнаті площею 19,5 кв.м проживає ОСОБА_6 . ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в будинку не проживають. Вона бачила, як ОСОБА_2 приїжджала до матері на велосипеді. У 2011 році Оксана просила свідка ОСОБА_5 телефонувати їй, якщо щось трапиться з її матір`ю ОСОБА_6 , оскільки на той час між ОСОБА_6 та її колишнім чоловіком ОСОБА_8 був конфлікт. ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 проживають з ОСОБА_15 по АДРЕСА_7 .

-Пояснення свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що він у 2005 році за проханням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_6 зробити кухню-студію, щоб звільнити прохід на земельну ділянку ОСОБА_1 ОСОБА_6 сказала, що вона мешкає одна і їй нічого не потрібно. В серпні 2014 року у свідка народилась дитина. З серпня 2014 року по 2017 рік він привозив свою дитину до ОСОБА_5 , яка доглядала за дитиною. В цій період ОСОБА_2 він бачив рідко, ОСОБА_3 не бачив.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він є сином позивачки ОСОБА_1 і проживає по АДРЕСА_1 . У нього та його матері немає проходу до городу. Коли необхідно попасти на город, вони телефонують ОСОБА_2 , яка приїжджає на велосипеді та відкриває калитку, а вони через кришу коридору ОСОБА_6 попадають на свій город. Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживають з ОСОБА_15 в його будинку. В останній раз свідок з братом бачили ОСОБА_2 у 2017 році, коли він з братом утеплював фасад будинку. Свідок зателефонував ОСОБА_2 , яка приїхала через 15 хвилин і відкрила калитку.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що вона жила у ОСОБА_5 , коли у неї вдома був ремонт. ОСОБА_2 вона бачила, коли жила у ОСОБА_5 . ОСОБА_5 була на городі, хтось подзвонив і ОСОБА_5 пішла відкривати хвіртку. Свідок чула, як жінка попросила ОСОБА_5 , якщо буде стукати в стінку її мати, щоб ОСОБА_5 зателефонувала їй. Зі слів ОСОБА_5 вона дізналася, що тією жінкою була ОСОБА_2 - донька сусідки ОСОБА_6 , яка проживає з чоловіком десь недалеко.

-Фото таблиці з 11 фотографій, які були зроблені ОСОБА_4 за допомогою мобільного телефону, в різні часи доби в період з 27.03.2019 по 05.04.2019. На фотографіях зображена закрита хвіртка ОСОБА_6 . Як вважає позивач: даний доказ підтверджує, що в цій період в будинку ніхто не проживав і повністю спростовує пояснення відповідачки ОСОБА_3 про те, що в цій період в будинку проживали її бабуся ОСОБА_6 і мати ОСОБА_2 ; фототаблиці як доказ узгоджуються з таким доказом, як відповідь КНП Міська лікарня № 8 ОМР на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2020 року, згідно з якою ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні № 1 у квітні 2019 року: надходження до відділення - 02.04.2019; виписка - 16.04.2019 року. ОСОБА_6 знаходилася на лікуванні у терапевтичному відділенні № 2 у березні 2019 року: надходження до відділення - 18.03.2019 року; виписка - 05.04.2019 року. З відповіді лікарні вбачається, що ОСОБА_6 і ОСОБА_3 одночасно знаходилися у лікарні 3 і 4 квітня 2019 року. Однак з фотографій на фото таблицях вбачається, що калитка була закрита 10 днів поспіль з 27.03.2019 по 05.04.2019 року, з чого позивач робить висновок, що в будинку в цій період не проживала ні відповідачка ОСОБА_2 , ні відповідачка ОСОБА_3 до надходження у лікарню.

-Судом також відтворено відеозапис, наданий позивачами.

Докази відповідачів:

-Довідка про склад сім`ї, яка була видана ОСОБА_6 . Даний доказ підтверджує реєстрацію відповідачів в будинку АДРЕСА_1 , що визнається позивачкою і третьою особою по справі;

-Копія акту обстеження житлово-побутових умов від 30.01.2018 року. Оригінал досліджено судом на вимогу сторони позивача.

-Копії розписок про сплату за користування водою, розрахункова книжка за вивіз сміття, квитанції за користування електроенергією. Розрахункова книжка та квитанції по сплаті за електроенергію оформлені на ім`я ОСОБА_6

-Згідно з розписками від 2008, 2009, 2011 ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_6 гроші за споживання холодної води;

-згідно з розписками 2011, 2012, 2014, 2016, 2017 ОСОБА_1 отримала гроші за споживання холодної води від ОСОБА_2 . В судовому зсіданні ОСОБА_1 пояснила, коли ОСОБА_6 не платить за комунальні послуги, позивачка ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 (відповідачу по справі), яка приїжджає і дає гроші за свою матір, а позивачка ОСОБА_1 - розписку. Проти даного факту відповідач по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала;

-Заява від 13.06.2018 року ОСОБА_2 в орган самоорганізації населення, в якій остання зазначає, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 влаштовують скандали на протязі багатьох років, перешкоджають в здійсненні поточного ремонту, забороняють утеплювати стіни, ремонтувати коридор і житлову кімнату і просить сповістити день і час виходу комісії на місце. Даний письмовий доказ є неналежним, оскільки не містить інформації про проживання відповідачів в будинку АДРЕСА_1 ;

-Заява від 20.06.2018 року ОСОБА_2 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, в якій ОСОБА_2 зазначає, що її мати ОСОБА_6 проживає в будинку з 1973 року. В 1988 році вона розірвала шлюб. Дідусь дав кімнату, в якій вони проживають до теперішнього часу, будинку більше 60 років, потребує ремонту. В заяві остання просить сповістити мету приходу і узгодити дату приходу представника Київської райадміністрації.

Відповідь Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 22.07.2018 року, в якій сповіщається, що ремонтні роботи за вказаною адресою не проводяться.

-Заява ОСОБА_3 до поліції про те, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 19.06.2018 року ОСОБА_1 проводила відеозйомку останньої і просила вилучити у ОСОБА_1 відеозапис з телефону з її зображенням.

-Заява ОСОБА_2 від 23.11.2018 року, посвідчена нотаріусом, про те, що остання проживає в буд. АДРЕСА_1 .

Такі заяви, як заява від 13.06.2018 року ОСОБА_2 до органу СОН, заява ОСОБА_2 до Київської райадміністрації, заява ОСОБА_3 до поліції, заява ОСОБА_2 від 23.11.2018 року були подані відповідачами до відповідних організацій після пред`явлення позову, що на думку суду може мати на меті штучне створення доказів проживання в спірному будинку. Вказані письмові докази є неналежними, оскільки не містять інформації про проживання відповідачів в будинку в спірний період, тобто до пред`явлення до них позову.

-Талон-повідомлення за 2011 рік, виданий за заявою ОСОБА_2 про прийняття заходів до батька ОСОБА_8 . Даний письмовий доказ є неналежним, оскільки талон-повідомлення не містить інформації про предмет спору;

-Відповідь з поштового відділення від 24.07.2018 (а.с. 42-44).

-Відповідь поліклініки № 20 на запит адвоката Безсмертного від 07.12.2018 року (а.с. 238) про те, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .

-Акт про не проживання від 14.12.2018 року, складений ОСОБА_15 , який проживає за адресою: АДРЕСА_7 , про те, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 по АДРЕСА_7 більш 10 років не проживають. (а.с. 237), посвідчений головою СОН Дмитрівка . Акт є неналежним та недопустимим доказом. По-перше, факт проживання чи не проживання ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в належному ним житловому будинку по АДРЕСА_7 не є предметом даного спору; по-друге, ОСОБА_15 не є учасником даної цивільної справи. Даний акт не є доказом, який підтверджує або спростовує будь-які обставини, що мають істотне значення для вирішення спору по даній цивільній справі;

-Відповідачі надали суду більш 100 товарних чеків на придбання будівельних матеріалів в період з квітня по грудень 2018, частина яких була видана на ім`я ОСОБА_6 , частина - на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , частина - на ім`я ОСОБА_15 . Разом з товарними чеками відповідачі надали суду квитанцію Нової пошти , видану на ім`я ОСОБА_15 . Частина товарних чеків викликає сумнів, оскільки на чеках на зазначено ПІБ покупця, адреса доставки будівельних матеріалів. Відповідачами також наданий чек-відпустка товару від 21.05.2018 року, в якому зазначено прізвище клієнта ОСОБА_25 , адреса АДРЕСА_8 , а в договорі купівлі-продажу на придбання віконних, дверних систем, представником покупця ОСОБА_6 вказано ОСОБА_15 .. Відповідачі в судовому засіданні не змогли пояснити, з якою метою вони надали до суду квитанцію Нової пошти на ім`я ОСОБА_15 , та товарний чек на ім`я ОСОБА_25 .

-Довідка МСЕК від 25.08.2019 року про те, що ОСОБА_6 визнана інвалідом І групи Б і потребує стороннього догляду - неналежний доказ, не містить інформації про проживання відповідачів в житловому будинку;

-Пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в якості свідків.

ОСОБА_2 в якості свідка суду пояснила, що вона з дочкою та матір`ю проживає в кімнаті площею 19,5 кв.м по АДРЕСА_1 . ОСОБА_15 її добрий знайомий, який проживає по АДРЕСА_7 . Вона може приходити до ОСОБА_15 і залишатися там по своїм справам, у нього є Інтернет, вона допомагає йому по господарству, оскільки у нього немає сім`ї.

ОСОБА_3 у якості свідка суду пояснила, що вона проживає в буд. АДРЕСА_1 з дитинства. Вона знає ОСОБА_15 він - друг сім`ї, вона називає його дядьо ОСОБА_15 . Він також є її добрим товаришем. Рік тому він придбав собаку, і вона доглядає за його собакою. ОСОБА_3 залишалася ночувати у ОСОБА_15 , в зв`язку з хворобою собаки. На АДРЕСА_1 немає Інтернету . Мати працює у ОСОБА_15 з Інтернетом.

ОСОБА_3 в судовому засіданні 19.03.2019 при допиті її в якості свідка показала суду на технічному паспорті та схематично відобразила розташування їх туалету на земельній ділянці. В той же день 19.03.2019 суд провів виїзне судове засідання по АДРЕСА_1 , в якому було встановлено, що туалет розташований не в тому місті, як вказала ОСОБА_3 , яка була допитана в якості свідка. Суд зауважує, що було б зрозумілим, якби постійно проживаюча особа без складнощів зазначила місце розташування приміщення, яким у зв`язку із біологічними потребами є необхідність користуватися як вдень, так і вночі. Тому відображення туалету у точці його минулого знаходження, з якої він був давно перенесеним на інший бік подвір`я може дійсно свідчити, що ОСОБА_3 не користується чи рідко користується вбиральнею. Також на виїзному судовому засіданні 19.03.2019 року було зафіксовано, що частина речей відповідачів знаходиться в пакетах, зимові речі відповідачів взагалі відсутні.

В подальшому в судовому засіданні 07.06.2019 року відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що вона не змогла показати в суді туалет на технічному паспорту, оскільки була неуважна.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні 07.06.2019 року пояснила, що під час виїзного судового засідання 19.03.2019 року в житловій кімнаті 19,5 кв.м були відсутні зимові речі, оскільки частина речей була перевезена до сестри, а частина речей знаходиться в гаражі, так як було тепло.

-Свідки відповідачів:

ОСОБА_29 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_9 , суду пояснила, що останній раз в будинку АДРЕСА_1 була в цьому році в березні 2019 року. До цього була 2 роки назад. Всього 3 -4 рази.

ОСОБА_30 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_10 , суду пояснила, що була в АДРЕСА_1 12.09.2019 року і в листопаді 2019 року. Більше зустрічалась з ОСОБА_2 на нейтральній території. До вересня 2019 року була у ОСОБА_2 декілька років тому. Показання свідків не містять достатньої інформації про проживання відповідачів з травня 2017 по травень 2018, тобто до пред`явлення до них позову.

Пояснення третьої особи по справі на стороні відповідачів ОСОБА_6 не може бути доказом, оскільки остання не була допитана судом в якості свідка згідно ст. 92 ЦПК України. Крім того, при розгляді цивільної справи № 520/12180/15-ц ОСОБА_6 виступала як єдиний позивач, а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ніяких вимог з приводу перешкод у користуванні житлом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не заявляли.

Отже, підсумовуючи відібрані пояснення:

Позивач ОСОБА_1 вказує, що на даний час з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вони не спілкуються, оскільки останні не проживають з ними однією сім`єю з серпня 2003 року, тобто понад 15 років та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_15 .

Позивач ОСОБА_4 також зазначає про цей факт у своїй уточненій позовні заяві, додавши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добровільно залишили житлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 і постійно стали проживати однією сім`єю з гр. ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_7 .

В судовому засіданні 19.03.2020 року були допитані свідки. Так позивач ОСОБА_1 , яка була допитана, в якості свідка, підтвердила зазначене у своїй позовній заяві. Пояснила наступне: що вона є жінкою ОСОБА_8 . У вересні 2014 році після смерті чоловіка за заповітом вона отримала спадщину. На час його смерті вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . У її власності 14/50 частин будинку. Інша частина власності належить ОСОБА_4 , у нього 36/50 частин дому. Крім них там проживає ОСОБА_6 , як колишня дружина її чоловіка, ОСОБА_2 - це донька її покійного чоловіка, та ОСОБА_3 - онука покійного чоловіка ОСОБА_1 .. ОСОБА_6 в`їхала у дім, коли ОСОБА_8 одружився з нею. На момент смерті чоловіка вона проживала у будинку. Там же і проживала ОСОБА_2 . У 1988 році шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було розірвано. ОСОБА_6 залишилася жити з двома доньками у цій кімнаті. Дівчата вийшли заміж. Приблизно у січні-лютому 1992 року, ОСОБА_2 виїхала з будинку до ОСОБА_15 на АДРЕСА_7 . ОСОБА_2 навідується, але не проживає у спірному будинку. Проживає та зареєстрована у будинку ОСОБА_6 . Орендну плату не оплачує, лише комунальні послуги.

ОСОБА_5 , яка є третьою особою на стороні позивача та була допитана у якості свідка зазначила наступне. Вона є жінкою ОСОБА_4 , співвласника частини будинку. Разом вони проживають в АДРЕСА_1 . З відповідачами відносини вони не підтримують. З 2012 року відповідачі не проживають у вищевказаному будинку. ОСОБА_2 перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_15 ..

Відповідач ОСОБА_2 була допитана в судовому засіданні в якості свідка. Надала покази, зазначивши, що має мати ОСОБА_6 та доньку ОСОБА_3 .. Періодично з будинку по АДРЕСА_1 , вони виїжджали. На теперішній час вона разом з ними постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З ОСОБА_15 вона знаходиться у подружніх відносинах, але не проживає з ним.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні, в якості свідка повідомила такі обставини. Все своє життя вона разом з матір`ю та бабусею проживала у буд. АДРЕСА_1 . ОСОБА_15 друг сім`ї.

07.06.2019 року судом було продовжено допит свідків.

Третя особа ОСОБА_4 , допитаний в якості свідка, суду пояснив, що звернувся до суду з самостійним позовом у зв`язку з тим, що він є співвласником будинку АДРЕСА_1 . З 2002 року по вказаній адресі проживає лише ОСОБА_6 . ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 проживають разом з ОСОБА_15 по АДРЕСА_7 .

У цей же день в судовому засіданні був допитаний ОСОБА_21 , який пояснив, що він є знайомим ОСОБА_4 та його жінки ОСОБА_5 .. Стверджував, що відповідачі по справі у будинку АДРЕСА_1 не проживають.

Син позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_22 , допитані у судовому засіданні, також підтвердили факт не проживання відповідачів у вищевказаному будинку.

Навпроти, ОСОБА_29 , вказала на те, що відповідачі завжди проживали у будинку АДРЕСА_1 .

18.11.2019 року у судовому засіданні була допитана ОСОБА_30 , в якості свідка. ОСОБА_30 повідомила, що знаходиться у дружніх стосунках з відповідачем ОСОБА_2 з дитинства. Підтверджує факт, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають все життя за адресою: АДРЕСА_1 .

29.11.2019 року судом було проведено виїзне судове засідання за адресою: АДРЕСА_1 для відібрання пояснень від третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 . При опитуванні ОСОБА_6 розповіла наступне, що вона проживає у будинку АДРЕСА_1 з 1973 року, як одружилась з ОСОБА_8 . Після розлучення вона продовжує проживати по вищевказаній адресі зі своєю донькою ОСОБА_2 та онукою ОСОБА_3 .. Вони завжди проживали разом і нікуди не виїжджали. Підтвердила той факт, що на сьогодні право власності на будинок належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .. Робили у домі ремонтні роботи, але дозвіл у власників будинку не брали. Власники ніколи не просили їх виселитися з будинку. Не розмовляли з позивачами щодо прав на користування будинком. Орендну плату ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не платили, оскільки власники не просили орендну плату. Вимоги пред`явлені до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнає. ОСОБА_15 знає, він займався її справами у суді. Проживає не далеко від відповідачів. З 18.03.2019 по 04.04.2019 року перебувала у лікарні на стаціонарному лікуванні. Щодо мирової угоди між позивачами та відповідачами не пам`ятає.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням суд надає перевагу поясненням свідків зі сторони позивачів, проте зазначає, що доказів, які б достовірно підтвердили безперервне не проживання відповідачів за спірною адресою з 2003 року, чи як вказувала позивач у письмових поясненнях - протягом десяти років, стороною позивачів не надано.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України , які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні та розпорядженні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16 зазначив, що за порівняльним аналізом статей 383 , 391 , 405 ЦК України та статей 150 , 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383 , 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України , статей 150 , 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Згідно статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позивачів, об`єктивно оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачі, як власники будинку, позбавлені можливості у повній мірі використовувати своє право власності у зв`язку з тим, що за адресою їх нерухомого майна зареєстровані відповідачі, які в порядку захисту права власності позивачів, можуть бути визнані такими, що втратили право на користування житлом, а тому позов підлягає задоволенню у спосіб, вказаний позивачами.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірне житло, але на час розгляду справи не є членом його сім ' ї.

Суд захищаючи права власності громадян, усуває перешкоди у користуванні цією власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Керуючись ст.ст. 263 , 265 , 267-268 , 280-282 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_4 , виданий 11.08.1999 Київським РВ м. Одеси, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (паспорт: НОМЕР_5 , виданий 05.09.2015 р. Київським РВ м. Одеси, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_16 ) та ОСОБА_5 (паспорт: НОМЕР_7 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області від 07.04.2003 р.) - на стороні позивача, ОСОБА_6 - на стороні відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Самостійні позовні вимоги третьої особи ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_16 ) до ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_4 , виданий 11.08.1999 Київським РВ м. Одеси; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (паспорт: НОМЕР_5 , виданий 05.09.2015 р. Київським РВ м. Одеси; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_8 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_9 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .

Рішення після набрання ним законної сили є підставою для зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_8 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_9 ) з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Днем складення повного рішення є 15 серпня 2020 року.

Суддя Літвінова І. А.