Рішення

від 31.07.2020 по справі 160/5443/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року Справа № 160/5443/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 з урахуванням уточненої позовної заяви звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якій просила суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 р. № Ф-16392-53/64/64, складену ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

В мотивування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що останньою 01.04.2020 року отримано від контролюючого органу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 р. № Ф-16392-53/64/64 зі сплати єдиного внеску у сумі 29 294,44 грн. Не погоджуючись із спірною вимогою, позивач скористалась правом адміністративного оскарження та 03.04.2020 року подала скаргу до ДПС України. Разом з тим, за результатами розгляду скарги, рішенням ДПС України за вих. № 15484/6199-0008-06-01-06 від 07.05.2020 р. скарга позивача залишена без задоволення, спірна вимога без змін. Отже, позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 р. № Ф-16392-53/64/64 є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що ОСОБА_1 як самозайнята особа - адвокат, не зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу, оскільки остання водночас є найманим працівником, за якого, зокрема протягом 2017 - 20.05.2020 p.p., роботодавець нараховував та сплачував ЄСВ в розмірі не менше мінімального.

26.06.2020 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного податковий орган зазначив, що податкова звітність позивачем не подавалась, доходів вона не отримувала, як наслідок, повинна була сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які здійснюють незалежну професійну діяльність та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн./місяць, за 2018 рік ця сума була 3723 грн. * 22% = 819,06 грн./місяць та за 2019 рік ця сума була 3706 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 918,06 грн./місяць. Згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 була зареєстрована як адвокат 11.09.2007 року та на теперішній час реєстрацію припиненні підприємницької діяльності не припинено. До того ж, позивач будучі працевлаштованою добровільно здійснила реєстрацію само зайнятої особи з усіма правами та обов`язками. Відтак, ГУ ДПС у Дніпропетровській області при формуванні спірної вимоги діяла у спосіб та відповідно до Конституції України, Закону №2464 та іншим законодавчим актам.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2020 року зазначена вище справа розподілена та 22.05.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 26.05.2020 року строк позивач усунула недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 з 2007 р. є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1734 від 17.09.2007 р., виданого згідно рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 6 від 11.09.2007 р.

26.09.2007 р. позивач була взята на облік, як платник податків, згідно повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця за вих. № 2012/02-23 від 26.09.2007 р., що підтверджується даними, які містяться в моєму електронному кабінеті платника податків в Державній податковій службі (https://cabinet.tax.qov.ua/account).

Водночас, позивач є найманим працівником, працювала на умовах трудового договору за основним місцем роботи на посадах директора Департаменту правового забезпечення ТОВ фірми ІНКОН-ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 21870411) (з 02.06.2008 р. по 27.06.2013 р.), директора з правових питань ТОВ Інтерлізінвест (код в ЄДРПОУ 33442626) (з 01.07.2013 р. по 24.10.2013 р.), юрисконсульта та керівника юридичної служби ПрАТ Кривий Ріг Цемент (до перенайменування - ПАТ ХайдельбергЦемент Україна та ПрАТ ХайдельбергЦемент Україна , код в ЄДРПОУ 00292923) (з 25.10.2013 р. по 05.07.2019 р.), а з 08.07.2019 р. до теперішнього часу працює за трудовим договором за основним місцем роботи на посаді керівника відділу з корпоративних прав та юридичних питань в ПрАТ СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН (код в ЄДРПОУ 30926946), що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, за весь вказаний вище період роботи позивача у якості найманого працівника її роботодавці, у відповідності до вимог законодавства, здійснювали нарахування та сплату за неї ЄСВ в розмірі не менше мінімального, що підтверджується, в тому числі, індивідуальними відомостями про сплату страхових внесків, зокрема, за 2017-31.02.2020 p.p., які містяться в її електронному кабінеті на сайті Пенсійного фонду України (індивідуальні відомості про застраховану особу (форми ОК-5, ОК-7) містяться в матеріалах справи).

При цьому, протягом вказаного вище періоду доходів від здійснення безпосередньо адвокатської діяльності позивач не отримувала, що підтверджується, в тому числі деклараціями про майновий стан і доходи та звітами про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5) за 2017-2019 p.p., які подавалися позивачем до контролюючого органу, а також відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2017-2019 p.p., отриманими на запит позивача в її електронному кабінеті платника податків в Державній податковій службі (https://cabinet.tax.qov.ua, роздруківки відомостей наявні у матеріалах справи).

Разом з цим, 01.04.2020 року ОСОБА_1 отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-16392-53/64 у сумі 29293,44 грн., яка була складена ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Так, як убачається із матеріалів справи, контролюючим органом адвокату ОСОБА_1 було зараховано єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 гри. * 12 місяців). За 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців). Також. 2019 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 11016,72 грн. (918,06 грн.* 12 місяця).

Нарахування єдиного внеску контролюючим органом:

За 2017 рік загальна суму заборгованості складає 8448 грн.:

- нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 на загальну суму 8448 грн. За

2018 рік загальна суму заборгованості складає 9828,72 грн.:

- 1 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018;

- 2 квартал 2018 у сумі - 2457,18 гри., граничний строк сплати до 19.07.2018;

- 3 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018;

- 4 квартал 2018 у сумі -2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019.

За 2019 рік загальна сума заборгованості складає 11016,72 грн.:

- 1 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019;

- 2 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019;

- 3 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019;

- 4 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020.

Не погоджуючись з вимогою та користуючись правом, передбаченим ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 р., із змінами та доповненнями позиваач оскаржила її в адміністративному порядку, шляхом подання скарги від 03.04.2020 р. до податкового органу вищого рівня - Державної фіскальної служби України.

Однак, згідно Рішенню про результати розгляду скарги Державної податкової служби України за вих. № 15484/6199-0008-06-01-06 від 07.05.2020 р. (отримане позивачем 16.05.2020 р., згідно даним сервісу Укрпошти Відстеження пересилання поштових відправлень , далі - Рішення про результати розгляду скарги , подана позивачем скарга залишена без задоволення, а вимога - без змін.

Вважаючи спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та безпідставною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі -ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом №2464-VI.

Згідно зі статтею 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В пунктах 3 і 10 частини першої цієї статті розкрито поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До платників єдиного внеску включено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої цієї ж статті).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК відноситься фізична особа-підприємець) саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, якщо особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець господарську діяльність не веде та доходи не отримує, проте є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення законодавства щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи - підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий в постановах від 04 грудня 2019 року в адміністративній справі №440/2149/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 27 березня 2020 року у справі №140/2214/19, від 03 квітня 2020 року у справі №140/642/19 та в постанові від 19 червня 2020 року.

До того ж, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підстави для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в зазначених постановах, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 р. № Ф-16392-53/64/64, складена ГУ ДПС у Дніпропетровській області у сумі 29293,44 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №44508 від 18.05.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 р. № Ф-16392-53/64/64, складену ГУ ДПС у Дніпропетровській області у сумі 29293,44 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник