ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2020 року Справа № 160/4774/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮхно І. В. за участі секретаря судового засіданняГлавчеві В.Ф. за участі: представника відповідача Малишевої А.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОСПЕЦРЕСУРС до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
30.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОСПЕЦРЕСУРС до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми Р від 28.01.2020 року №0002710504.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, зазнаючи, що:
- вказаний у наказі на проведення перевірки запит на ТОВ ДНІПРОСПЕЦРЕСУРС не надходив і підприємству не було про нього відомо, відповідно і відповідь на нього не могла бути надана і отримана, а не лише документальне підтвердження про неї;
- витяги про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, використані перевіряючим, позивачем не до перевірки не надавались, бо ним не замовлялись і не були отримані. Відповідно головний державний ревізор-інспектор охопив перевіркою та дослідив документи, які платник податків йому не надав;
- витяги з технічної документації за 2017 та 2018 роки, отримані у 2019 році, на які посилається відповідач не можуть визначати правильну вартість земельної ділянки за ці періоди. Інформація у них не відповідає реальному стану речей, а відображає уже дані станом на 2019 рік та не може використовуватись для визначення бази оподаткування за минулі роки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.
18.05.2020 року на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду оригінал квитанції про доплату судового збору №0.0.1705291135.1 від 15.05.2020 року у встановленому розмірі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 17.06.2020 року о 10:00 год.
16.06.2020 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
17.06.2020 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про відкладення справи на іншу дату у зв`язку з продовженням карантину із-за (COVID-19).
17.06.2020 року сторони судового засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, клопотання про відкладення слухання справи, у зв`язку з продовженням карантину із-за (COVID-19) було задоволено та призначено наступне підготовче судове засідання на 09.07.2020 о 10:00.
23.06.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:
- посадових осіб податкового органу було допущено до проведення перевірки, отримано копію наказу №1602-п від 11.11.2019 року, пред`явлено направлення на проведення перевірки №1512 від 17.12.2019 року, а за результатами перевірки було складено акт, не має підстав вважати, що з боку податкового органу були допущені порушення щодо виходу на виїзну перевірку;
- надісланий позивачу запит від 02.10.2019 року №10073/10/04-36-50-30-15 у повній мірі відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України;
- враховуючи наявність витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які діяли станом на 01.01.2017 року та 01.01.2018 року позивачем занижено орендну плату за 2017 та 2018 роки за земельну ділянку площею 2,0252 га.
07.07.2020 року від Дніпровської міської ради надійшло клопотання про залучення її як третьої особи, яке ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року було повернуто заявникові без розгляду.
09.07.2020 року сторони судового засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, для забезпечення права сторін на подання відповіді на відзив, у вказаному підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 21.07.2020 о 16:30.
21.07.2020 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
21.07.2020 у підготовчому судовому засіданні представник відповідача проти закриття підготовчого судового засідання не заперечував.
Ухвалою суду від 21.07.2020 року закрито підготовче засідання у справі, розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні 05.08.2020 року.
В судове засідання, призначене на 05.08.2020 року, з`явилась представник відповідача, підтримала обрану правову позицію, у суду достатньо доказів для прийняття рішення у справі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ТОВ Дніпроспецресурс (код ЄДРПОУ 32130991) є юридичною особою приватного права, зареєстроване 06.08.2002 року за № 1 224 120 0000 008566 та перебуває на податковому обліку в органах ДПС. Основний вид діяльності - виробництво інших виробів з пластмас (код КВЕД 22.29).
На підставі направлення на перевірку №1512 від 11.12.2019 року, згідно з п.п.19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 11.12.2019 року №1602-п посадовою особою ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Дніпроспецресурс з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває в користуванні ТОВ Дніпроспецресурс на підставі укладеного договору оренди землі площею 0,0252 га (кадастровий номер 1210100000:07:113:0174) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.
За результатами перевірки складено акт від 28.12.2019 року №18914/04-36-05-04/32130991, яким встановлено порушення позивачем п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 286.1, п. 286.2 ст. 286, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження ТОВ Дніпроспецресурс орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Чечелівського району м. Дніпро саме: за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року на загальну суму 1482010,42 грн., у тому числі за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 820805,76 грн., у тому числі за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - 661204,66 грн.
15.01.2020 року позивачем направлені заперечення на акт перевірки.
24.01.2020 року відповідачем надано відповідь на заперечення позивача №8059/10/04-36-05-04, якою залишено в силі висновки акта перевірки.
На підставі акту перевірки від 28.12.2019 року №18914/04-36-05-04/32130991 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 28.01.2020 року №0002710504, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 1852513,03 грн., в тому числі за податковими зобов`язання в сумі 1482010,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 370502,61 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку шляхом звернення зі скаргою до ДПС України, рішеннями якої від 28.02.2020 року №7606/6/99-00-08-05-06-06 продовжено розгляд скарги, від 10.04.2020 року №12896/6/99-00-08-05-06-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Стосовно твердження позивача про порушення процедури призначення перевірки, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункт 86.1 ст.86 ПК України)
При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки відбувається згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).
Стаття 81 Податкового кодексу України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
У зв`язку із наведеним слід зазначити, що згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із цим позовом), відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію .
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.
Зміст наведених положень у їх системному зв`язку дає підстави дійти правового висновку, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постановах від 21.02.2020 (справа №826/17123/18), від 06.03.2020 (справа №823/5064/15).
Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 у справі № 805/3449/18-а зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Водночас, судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його скасування, а так само визнання протиправними дій щодо проведення контрольного заходу після того як проведено контрольний захід не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу і визнання протиправними дій не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Як встановлено судом, позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, за результатами якої складено акт та в подальшому винесено податкові повідомлення-рішення, які, у свою чергу, оскаржується позивачем в межах цієї адміністративної справи.
Проте, відповідно до вищенаведеної позиції Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 позивач не позбавлений права обгрунтування протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення безпідставністю проведення перевірки.
Встановлюючи наявність підстав для проведення перевірки, судом встановлено, що відповідачем було направлено запит №10073/10/04-36-50-30-15 від 02.10.2019 року Про надання пояснень та документального підтвердження стосовно підтвердження вказаних у податковій декларації з орендної плати за землю даних, а саме документи, що підтверджують нормативну грошову оцінку землі - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі у 2017-2018 роках.
На підтвердження надіслання запиту відповідачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого відомо, що на адресу позивача було направлено лист, оренда, запитання .
Проте, ні номера запиту, ні дати, якою датовано запит вказане рекомендоване повідомлення не містить.
Опису вкладення з переліком документів, які надсилались ТОВ Дніпроспецресурс поштовим відправленням №4900075554708, який би надав змогу встановити перелік надісланих документів позивачу суду не надано.
Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Подані відповідачем докази про надіслання позивачу акту перевірки є такими, що не підтверджують дійсність направлення запиту.
Згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою як Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі №807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Верховний Суд у постановах від 23.01.2018 у справі №804/12558/14 та від 21.05.2020 у справі №208/6557/16-а(2-а/208/219/16) вказав, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд зазначає, що за правилами п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що підстава для призначення проведення позапланової невиїзної перевірки з`являється тільки тоді, коли платником податків не надано відповідь на належно складений та направлений платнику податків запит.
Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження направлення позивачу запиту, який став підставою для проведення перевірки, з огляду на що суд визнає дії перевіряючих по проведенню перевірки протиправними, що нівелює наслідки проведення такої перевірки.
Стосовно суті встановленого порушення актом перевірки від 28.12.2019 року №18914/04-36-05-04/32130991, судом встановлено таке.
10.08.2011 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ Дніпроспецресурс (орендар) укладено договір оренди землі, пунктом 1.1 якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,0252га, для проектування та будівництва складського комплексу, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, Чечелівський район, по вул, Автотранспортній, у районі буд. №23, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпро за кодом 1210100000:07:113:0174.
Категорія землі: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Код УКЦВЗ: 1.11.2 (оптова торгівля та складське господарство)
Відповідно умов договору:
9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі встановленому рішенням Дніпропетровської міської ради відповідно до вимог Податкового кодексу України, для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання.
10. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення, категорії та функціонального використання, з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
10.1 Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення і змін та доповнень до даного договору. Зазначені зміни відображаються лише у витягу із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку розміру орендної плати, що є невід`ємними додатками даного договору.
Актом приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:07:113:0174 від 10.08.201 передана земельна ділянка 2,0252га, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, Чечеловський район, по вул. Автотранспортній, у районі буд. №23 в оренду ТОВ ДНІПРОСПЕЦРЕСУРС .
Позивач, отримавши від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідний Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у користуванні ТОВ ДНІПРОСПЕЦРЕСУРС на виконання вимог п. 289.2 ст. 289 ПК України розрахувало річну суму орендної плати за 2017 рік та 2018 рік, задекларувавши її в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік та 2018 рік, застосувавши дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
При проведенні перевірки, відповідачем використано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 05.02.2019 року, з наступними складовими:
- місце розташування земельної ділянки: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 23;
- площа земельної ділянки 20252 кв.м.;
- середня (базова) вартість земель населеного пункту, грн/кв.м.: 306,35;
- коефіцієнт Км2: 2,85;
- сукупний коефіцієнт КмЗ: 1,04;
- коефіцієнт Кф: 1,20;
- коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,89720602;
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн.: 41865833,58.
Надаючи правову оцінку відповідним діям перевіряючих, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодексу України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно ч. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
У відповідності до пунктів 288.4 статті 288 Податкового кодексу Українирозмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку;
288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;
288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Податковим кодексом України прямо визначено, що порядок надання інформації контролюючим органом, яка необхідна для обчислення та справляння земельного податку встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1386 від 21.12.2011 року, Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку.
Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
У відповідності до вимогст.5 Закону України Про оцінку земель грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема: для визначення розміру земельного податку; орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - ст. 13 Закону України Про оцінку земель .
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України Про оцінку земель підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій -ст.18 Закону України Про оцінку земель .
Статтею 20 вказаного Законувизначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру`утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, утворено Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Відповідно до п.1 Положення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
За п.п.4 п.4 вказаного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме на Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області покладені обов`язки щодо видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на основі затвердженої рішенням органу місцевого самоврядування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, при цьому, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою.
Отже, з аналізу вищенаведених норм видно, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.
Відповідно до пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 286.2 цієї статті передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативно-грошової оцінки землі.
Посадова особа ГУ ДПС у Дніпропетровській області для розрахунку розміру орендної плати за землю за 2017 рік та 2018 рік застосувала значення нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки за 2019 рік на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.02.2019 року №085606.
Суд звертає увагу, що спірним є саме період 2017-2018 років, тому застосування показників нормативно-грошової оцінки за 2019 рік є не вірним, остільки витяг за 2019 рік містить в собі індексацію як за 2017 - 2018 роки, так і за 2019 рік, та не може застосовуватись до минулих періодів.
Відповідальність за правильність визначення показників при формуванні Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі цих показників, покладається на орган, що його формує (в розрізі спірних відносин - Головне управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області). За таких обставин, користувач земельної ділянки лише використовує відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначену у Витягу на момент складання податкової звітності та не може нести відповідальність за правильність її обчислення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у справі № 826/11184/17 від 23.10.2018 року.
За приписами ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частити першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. №1-рп/99 у справі №1-7/99 встановлено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, збільшуючи грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 та 2018 роки на підставі витягу від 05.02.2019 року №085606, який був відсутній у 2017 та 2018 роках, суд вважає, що відповідач застосував його зворотню дію в часі, що суперечить ст.58 Конституції України.
Також, суд зазначає, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року, справа № 813/3819/17.
Рішенням №254/37 від 21.11.2018р. Дніпровською міськрадою було затверджено документацію із землеустрою ТОВ ДНІПРОСПЕЦРЕСУРС , змінено цільове призначення земельної ділянки із 1.11.2 оптова торгівля та складське господарство на 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості , змінено вид використання земельної ділянки, що потягло зміну функціонального коефіцієнту Кф та збільшення його значення із 0,5 до 3,0. Вказані зміни, відповідно, призвели до пропорційного зростання нормативної грошової оцінки та плати за землю.
В пункті 5 рішення окремо зазначено про внесення змін до істотних умов договору щодо орендної плати, в тому числі, складання нових розрахунків розміру орендної плати.
На виконання вищевказаного рішення 20.02.2019 року підписано додатковий договір до основного договору оренди землі.
На сторінці 4 Акту в описі об`єкту оподаткування головний державний ревізор- інспектор посилається на договір оренди землі в редакції, яка діяла станом на 2017 і 2018 роки. На сторінці 6 при посиланні на витяги з нормативної грошової оцінки, як на підставу визначення бази оподаткування, вказується цільове призначення, відмінне від того, яке зазначено в договорі та на сторінці 4. Такого цільового призначення у ті роки не могло бути, оскільки рішення про його зміну винесено лише наприкінці 2018 року, а додатковий договір про це підписано на початку 2019 року.
З огляду на позиції Верховного Суду, викладену в постанові від 20.06.2018 року, справа № 813/3819/17, суд приходить до невірного розрахунку відповідачем суми зобов`язань, нарахованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Отже, суд вважає неправомірним винесення податкового повідомлення-рішення від 28.01.2020 року №0002710504.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов підлягає задоволенню.
Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.01.2020 року №0002710504 є таким, що підлягає скасуванню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 21020,00 грн., що документально підтверджується квитанціями від 23.04.2020 року та від 15.05.2020 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 21020,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОСПЕЦРЕСУРС (місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шалом-Алейхема, буд. 5, код ЄДРПОУ 32130991) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми Р від 28.01.2020 року №0002710504.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОСПЕЦРЕСУРС (місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шалом-Алейхема, буд. 5 код ЄДРПОУ 32130991) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) судовий збір у розмірі 21020 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча двадцять гривень нуль копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення згідно з вимогами частини 3 статті 243 КАС України складений 14 серпня 2020 року
Суддя І.В. Юхно
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.08.2020 |
Оприлюднено | 18.08.2020 |
Номер документу | 90997895 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні