Рішення

від 27.07.2020 по справі 160/5519/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року Справа № 160/5519/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради про стягнення суми адміністративно - господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

22 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради, в якій позивач просить суд:

- стягнути з комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 114 463,16 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ від 21.03.1991 року, самостійно в строк до 15 квітня року, наступаючого за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2019 році, відповідач до 15.04.2020 року повинен самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 114 463,16 грн. Оскільки вищезазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість у розмірі 114 463,16 грн.

29.05.2020 року від комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло повідомлення щодо адміністративного позову, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В мотивування вказаного відповідач зазначив, що згідно з Постановою КМУ № 310 від 10.04.2019 комунальне підприємство Благоустрій жителів села Вербківської сільської ради надало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 10-ПІ №03-07/7551 від 28.02.2020 за 2019 рік до 1 березня , у якому зазначено фонд оплати праці штатних працівників 2174800,00 за 2019 рік, ці кошти на утримання підприємства надходять із місцевого бюджету за програмною класифікацією видатків код 0116020, типова програмна класифікація код 6020, функціональна класифікація код 0620 (Забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово - комунальні послуги) за кодом КВЕД 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам організаціям) , про що свідчить рішення Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області тридцять другої сесії сьомого скликання та програма комунального підприємства Благоустрій жителів села Вербківської сільської ради на 2019 рік. Згідно ч. 1 ст.20 Закону №875 від сплати адміністративно-господарських санкцій звільнені підприємства, установи та організації, які утримуються за рахунок бюджету.

05.06.2020 року від комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло заперечення, в якому відповідач зазначив про те, що в частині витребування судом матеріалів щодо суті спору: звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відміткою про його отримання органами доходів і зборів; книги обліку руху трудових книжок і вкладиші до них; наказу про прийняття та звільнення з роботи, копії довідок МСЕК; звіти 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії), які подавались до центру зайнятості у 2018-2019 р.р. та інші наявні матеріали щодо суті спору у відповідача не має такої можливості через відсутність даних матеріалів по суті цього спору. Згідно статті 19 закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової численності штатних працівників облікового складу за рік. Згідно з Постановою КМУ № 310 від 10.04.2019 Комунальне підприємство Благоустрій жителів села Вербківської сільської ради надало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 10-ПІ №03-07/7551 від 28.02.2020 за 2019 рік до 1 березня у якому зазначено, що за нормативом повинно працювати на підприємстві працівників з інвалідністю у кількості 1 (однієї) особи, але норматив не виконано, таким чином Комунальне підприємство Благоустрій жителів села до 15.04.2020 року повинно було самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 114 463,16 грн. Разом з цим, оскільки підприємство утримується за рахунок коштів місцевого бюджету санкції не було сплачено. Згідно ч. 1 ст.20 Закону №875 від сплати адміністративно-господарських санкцій звільнені підприємства, установи та організації, які утримуються за рахунок бюджету. У звіті зазначено фонд оплати праці штатних працівників 2 174 800,00 за 2019 рік, ці кошти на утримання підприємства надійшли повністю із місцевого бюджету за програмною класифікацією видатків код 0116020 , типова програмна класифікація код 6020, функціональна класифікація код 0620 (Забезпечення функціонування підприємств ,установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги) за кодом КВЕД 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам організаціям) , про що свідчить рішення Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області тридцять другої сесії сьомого скликання та програма комунального підприємства Благоустрій жителів села Вербківської сільської ради на 2019 рік.

15.06.2020 року від Фонду соціального захисту інвалідів до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло пояснення, в якому позивач зазначив про те, що відповідач під час подання заяви про реєстрацію у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів надав наступні документи: заяву про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 26.02.2019 №11; відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики у Дніпропетровській області, реєстраційний номер відомостей 165; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Копія довідки органу державної податкової служби про включення до реєстру неприбуткових установ до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем не надано. Разом з тим, згідно з пп. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, неприбуткові підприємства, установи та організації - є неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п. 133.4 ст. 133 Кодексу. Обов`язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документам. Також однією із вимог неприбуткової організації є внесення контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу). Таким чином, з доданих до повідомлення документів, а саме програми Комунального підприємства Благоустрій жителів села Вербківської сільської ради у 2019 році, розрахунку видатків на виконання програми створення Комунального підприємства Благоустрій жителів села Вербківської сільської ради на 2019 рік та рішення Вербківської сільської ради на 2019 рік не вбачається законодавчого підтвердження, що відповідач, як неприбуткова установа, звільняється від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, передбачених ст. 20 Закону №875-ХІІ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/5519/20 у спрощеному провадженні.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що комунальне підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Як було установлено судом під час розгляду справи, враховуючи інформацію за Звітом 10-ПІ за 2019 рік, який був надісланий на адресу позивача відповідачем, вбачається не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2019 році, відповідач до 15.04.2020 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 114 463,16 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік №03-07/7551 від 28.02.2020 за формою №10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Оскільки, вищезазначена сума у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість у розмірі 114 463,16 грн.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон №875-ХІІ), Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).

Згідно приписів ч.9 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (надалі - Закон № 875-ХІ), підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.1 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 (далі - Положення №70), звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Тобто, відповідною нормою для підприємств, установ, організацій, зокрема, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Судом установлено, що 28.02.2020 року комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради надало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік по формі 10-ПІ (річна поштова), затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42.

У поданому відповідачем звіті за формою 10-ПІ за 2019 рік вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2019 році становила 19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (осіб) - - особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (осіб) становить 1 особу; фонд оплати праці штатних працівників - 2174,8 тис. грн., та середньорічна заробітна плата штатного працівника - 114463,16 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З аналізу вищенаведених норм ст.18, ст.19 Закону № 875-ХІІ, вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. У той же час підприємство зобов`язане створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Разом з тим, як вбачається з приписів частини третьої статті 18 Закону № 875, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення №5067 (далі - Закон № 5067) визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Наказ № 316).

Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й).

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній з 07.02.2017) форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

В контексті прийнятого Закону №5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й) (до 07.02.2017 року), а починаючи з 07.02.2017 року - не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб для працевлаштування.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 встановлено, що якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у визначений строк з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово (або декілька разів на рік) подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 10 робочих днів (до 07.02.2017 року) та 3 робочих днів (з 07.02.2017 року) з дати відкриття вакансії, він виконав свій обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі.

Таким чином, до обов`язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми № 3-ПН) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й) (у період до 07.02.2017 року) та не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії (починаючи з 07.02.2017 року) може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування осіб з інвалідністю і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні . Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

Відтак, у справах цієї категорії визначальним є дослідження факту подання роботодавцями звітності форми № 3-ПН.

Таким чином, неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (справи №№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно), у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 825/1276/18 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.

В свою чергу, суд зазначає, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

Таким чином, з огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що в даному випадку, відповідач, як учасник господарських відносин, не вжив усіх залежних від нього та передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто, не здійснив заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

При цьому, передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплати адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій, нарахованих відповідачу за 2019 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, осіб становить 19 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали на підприємстві (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) склала о осіб, фонд оплати праці штатних працівників, грн. склав у розмірі - 2174800,00 грн.; перераховано коштів адміністративно господарських санкцій за не зайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, грн. - 0 грн. а тому, сума адміністративно-господарських санкцій за недотримання відповідачем у 2019 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дорівнює 114463,16 грн. (2174800,0:19=114463,16 грн.; 114463,16 *1-0=114463,16 грн.)

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

Відповідно до ч.2 статті 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається з позовної заяви, у зв`язку з несплатою відповідачем вказаних адміністративно-господарських санкцій у строк до 15.04.2020 року, останньому була нарахована пеня у розмірі 114463,16 грн., детальний розрахунок якої долучено до позовної заяви.

Згідно ч.2 ст. 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Разом з цим, аналіз вищевказаних положень статей 18,19,20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов`язок по-перше: виділити та створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, по-друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Викладене свідчить про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач протягом 2019 року не вжив залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю з метою виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідності до законодавства, а отже відповідачем не було вчинено необхідні дії для недопущення правопорушення, за яке передбачається адміністративного-господарська санкція.

Стосовно доводів комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради, що відповідач як неприбуткова установа, звільняється від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, передбачених ст. 20 Закону №875-ХІІ суд зазначає наступне.

Так, відповідно до інформації, яка міститься на сайті реєстру неприбуткових установ та організацій (cabinet.sfs.gov.ua) інформація стосовно комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради за кодом ЄДРПОУ- 40422729 як неприбуткова установа відсутня.

Відповідач зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як юридична особа з 13.04.2016 , номер запису: 12321020000004091 як комунальне підприємство. Така організаційно-правова форма та відсутність мети отримання прибутку не може бути підставою для звільнення від обов`язку, передбаченого частиною 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" з працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивачем не наведено жодної норми законодавства, яка б звільняла роботодавця від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені на підставі ознаки неприбутковості.

Поняття неприбуткові організації є ширшим ніж поняття підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів , зазначене у частині 1 статті 20 Закону №875-ХІІ, отже, перебування підприємства установи і організації у реєстрі неприбуткових організацій не може безумовно свідчити, що зазначені підприємства установи і організації повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, навіть за умов внесення організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій з ознакою неприбутковості, комунальне підприємство "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради, не є організацією, яка повністю утримується за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а відтак така організація зобов`язана сплачувати адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, а отже і не спростування доводів позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради про стягнення суми адміністративно - господарських санкцій підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, оскільки позивачем не були понесені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у справі не розподіляються, тому судові витрати позивача (суб`єкта владних повноважень) у вигляду судового збору у розмірі 2102 грн. (платіжне доручення від 14.05.2020 року № 62) йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради про стягнення суми адміністративно - господарських санкцій - задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Благоустрій жителів села" Вербківської сільської ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 114 463,16 грн.

Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник