Рішення

від 14.08.2020 по справі 200/2756/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 р. Справа№200/2756/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Азовтранслогістік до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Азовтранслогістік звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 04.12.2019 року № 1345176/42544861, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 147 від 01.10.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 04.12.2019 року № 1345177/42544861, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 148 від 01.10.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 04.12.2019 року № 1345175/42544861, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 149 від 01.10.2019 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою фактичного отримання подані Товариством з обмеженою відповідальністю Азовтранслогістік податкові накладні № 147 від 01.10.2019 року, № 148 від 01.10.2019 року, та № 149 від 01.10.2019 року.

В обґрунтування позову зазначено, що по договірним взаємовідносинам з ТОВ Метінвест-Шіппінг позивачем були складені податкові накладні: № 147 від 01.10.2019 року, № 148 від 01.10.2019 року, та № 149 від 01.10.2019 року, які були направлені до податкового органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, згідно з отриманими позивачем квитанціями від 28 жовтня 2019 року: №9251846497, № 9251918605,та № 9251821479, зазначені податкові накладні прийняті, але їх реєстрація зупинена з підстав відповідності вимогам п.п. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ Азовтранслогістік було направлено на адресу ГУ ДФС у Донецькій області письмові пояснення та усі документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по зазначеним податковим накладним, однак, рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ДФС у Донецькій області від 04.12.2019 року № 1345176/42544861, № 1345177/42544861, та № 1345175/42544861, у реєстрації зазначених податкових накладних було відмовлено, з підстав ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Вважає, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області безпідставно відмовлено в реєстрації податкових накладних, оскільки всі необхідні документи на підтвердження господарських операцій позивачем були подані, та у повній мірі були достатніми для встановлення наявності підстав для складання/подання податкових накладних, давали можливість встановити фактичне здійснення господарських операцій, та прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того позивачем наголошено на обов`язку фіскального органу конкретизації у своїх рішеннях чіткого переліку документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Також зазначено на неправомірності зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв, які не були належним чином прийняті/зареєстровані у встановленому законом порядку, оскільки листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України.

Посилаючись на достатність наданих документів для встановлення наявності підстав для складення податкових накладних та можливості встановити фактичне здійснення господарських операцій, позивач наголосив на протиправності рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних, у зв`язку із чим просив їх скасувати, а Державну фіскальну службу України зобов`язати зареєструвати податкові накладні № 147 від 01.10.2019 року, № 148 від 01.10.2019 року, та № 149 від 01.10.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх фактичного отримання.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ДФС у Донецькій області, заперечувало проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши про правомірність оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних поданих ТОВ Азовтранслогістік . Зазначено, що Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій перераховані у листах Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 р. №959/99-99- 07-18, від 05.11.2018 року №4065/99-99-07-05-04-18, від 07.08.2019 року за №1962/99-99-29-01-01-18, які розміщені на веб-порталі ДФС України. Тобто, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН зупиняється при наявності ознак ризиковості здійсненої господарської операції та ризиковості платника податку. Відповідно до пункту 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою КМУ від 21.02.2018№ 117, підставою прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, крім іншого, передбачено ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4пункту 13 цього Порядку. Оскільки до наданих після зупинення реєстрації податкових накладних письмових пояснень позивачем не було додано у повній мірі документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, а саме: первинних документів щодо постачання /придбання послуг (рахунки-фактури/інвойси), а також розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків позивача, тобто документи, пов`язані з оплатою наданих/отриманих послуг з транспортування вантажів, відповідач вважає, що рішення про відмову у реєстрації ПН ним були прийняті обґрунтовано та правомірно, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08 квітня 2020 року, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, встановлений строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також відповідачів попереджено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України).

Роз`яснено, що під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені зокрема, статтями 79, 162, 261 КАС України, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, подання відзиву, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину. Встановлені судом строки для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, не можуть бути меншими, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

На виконання вимог чинного процесуального законодавства, вищевказана ухвала суду про відкриття провадження у справі, була направлена рекомендованим поштовим відправленням на адресу місцезнаходження відповідачів, та згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, була вручена Державній податковій службі України - 22 квітня 2020 року.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, яким Розділ VI Прикінцеві положення КАС України, доповнений п. 3, згідно із яким (у редакції чинній до 18.07.2020 року), встановлювалось, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

За для дотримання права відповідача Державної податкової служби України на подання до суду відзиву на позовну заяву, доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, та вчинення інших процесуальних дій, означений строк, і, відповідно, строк розгляду даної справи, судом був продовжений, у відповідності до положень п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року, допущено заміну відповідача у справі Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, - його правонаступником Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області.

17 липня 2020 року, набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 року № 731-IX, відповідно до якого, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладений в такій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Розділом II Прикінцеві та перехідні положення, означеного Закону № 731-IX, закріплено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Задля дотримання права відповідача Державної податкової служби України на подання відзиву, та вчинення інших можливих процесуальних дій, судом був витриманий час для поштового пробігу відправлення відзиву.

Разом з тим, незважаючи на те, що продовжені судом у відповідності до положень п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України строки (у редакції станом на 02 квітня 2020 року), закінчилися 07 серпня 2020 року, та судом був наданий достатній строк для подання Державною податковою службою України відзиву на позовну заяву, доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, та вчинення інших процесуальних дій, станом на 14 серпня 2020 року, відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надходив, будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, - від учасників справи не надходило.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

30 червня 2020 року відповідачем Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області, до суду подане клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, обґрунтоване тим, що дана справа стосується особливої категорії суб`єктів податкових правовідносин, а саме платника податків, який підпадає під Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, які визначені у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , та точне визначення ризиковості конкретного платника податків є запорукою забезпечення фінансової безпеки держави.

Частиною першою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно статей 12, 257 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно із частиною 3 статті 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною 2 статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 4 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, суд зазначає, що адміністративна справа за даним позовом є справою незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із ч. 12 ст. 171 КАС України, якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 259 КАС, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Отже, строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, судом визначається в ухвалі про відкриття провадження у справі, за результатами розгляду відповідного клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 статті 260 КАС України).

Отже, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідач подає в установлений судом строк.

Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи не містять, та строк відповідачу для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, судом не визначався.

Дослідивши доводи відповідача наведені в обґрунтування клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, враховуючи, що суд дійшов висновку про незначну складність справи та проведення її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд зазначає, що в даному випадку підстави для задоволення клопотання відсутні.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що позиція сторін стосовно предмета спору зрозуміла, та в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Азовтранслогістік зареєстроване в реєстрі за кодом ЄДРПОУ: 42544861, - з 10.10.2018 року, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Будівельників, буд. 113, кв. 54. Основним видом діяльності є: Код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт. Перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Донецькій області (Маріупольське управління, Центральна ДПІ) (Т. 1, а.с. 28-29, 31-33).

Згідно із договором №АП-126 про надання послуг з перевезення вантажу та транспортно-експедиційного обслуговування від 26.02.2019 року, укладеним мі позивачем ТОВ Азовтранслогістік , як виконавцем, та ТОВ Метінвест-Шіппінг , як замовником, за умовами договору виконавець взяв на себе обов`язок, на підставі заявки замовника доставити автомобільним транспортом довірені йому замовником вантаж (згідно із товарно-супровідних послуг документів) з місця відправлення до пункту призначення та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі відвантажувача, або виконати за винагороду доручення замовника по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та/або за її межами (міжнародним напрямком), а замовник узяв на себе зобов`язання сплатити палату за надання послуг з перевезення вантажу та транспортно-експедиційного обслуговування погоджену сторонами.

Згідно із п. 3.3 договору, оплата вартості наданих послуг виконавця здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання належним чином оформлених документів, а саме: оригіналу товарно-транспортної накладної з підписом відвантажувала, завіреним печаткою або штампом, відповідними відмітками про одержання вантажу, акту виконаних робіт наданий випадок перевезення, та організації перевезення вантажу, податкової накладної по даній послузі, оригіналу рахунку (Т. 1, а.с. 40-48).

У зв`язку із здійсненням господарських операцій на підставі вищевказаного договору про надання послуг з перевезення вантажу та транспортно-експедиційного обслуговування №АП-126 від 26.02.2019 року, позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Азовтранслогістік були складені податкові накладні № 147 від 01.10.2019 року, № 148 від 01.10.2019 року, та № 149 від 01.10.2019 року, які були направлені до податкового органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т. 1, а.с. 106,110,113).

Згідно із отриманими позивачем квитанціями від 28 жовтня 2019 року: №9251846497, № 9251918605,та № 9251821479, зазначені податкові накладні прийняті, але їх реєстрація зупинена з підстав відповідності вимогам п.п. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т. 1, а.с. 108,112,115).

02 грудня 2019 року позивачем подані до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, разом із документами, підтверджуючими здійснення господарських операцій, за наслідком вчинення яких позивачем складалися податкові накладні реєстрацію яких було зупинено, у кількості 59 додатків.

Так, на підтвердження здійснення господарських операцій, позивачем були представлені товарно-транспортні накладні: № 0703092335 від 03.09.2019 року; № 7801091000 від 01.09.2019 року; № 7801091440 від 01.09.2019 року; № 7802090320 від 02.09.2019 року; № 7810091900 від 10.09.2019 року; № 7810030001 від 10.09.2019 року; № 7810090005 від 10.09.2019 року; № 0710090005 від 10.09.2019 року; № 7828080305 від 28.08.2019 року; № 7830080130 від 30.08.2019 року; № 7828081145 від 28.08.2019 року; № 7828082140 від 28.08.2019 року; № 7829082110 від 23.08.2019 року; № 7830082050 від 30.08.2019 року; № 7831080025 від 31.08.2019 року; № 7831081450 від 31.08.2019 року; № 7831080450 від 31.08.2019 року; № 7829080101 від 23.08.2019 року; № 11090000 від 11.09.2019 року; № 0712092335 від 12.09.2019 року; № 0713092125 від 13.09.2019 року; № 0714090325 від 14.09.2019 року; № 0715090140 від 16.09.2019 року; № 0715090130 від 16.09.2019 року; № 0715090430 від 15.09.2019 року; № 0714092100 від 14.09.2019 року; № 0715092225 від 15.09.2019 року; № 0717092210 від 17.09.2019 року; № 0716092045 від 16.09.2019 року; № 0718092145 від 18.09.2019 року; № 0720090325 від 20.09.2019 року; № 781209600 від 12.09.2019 року; № 781809100 від 18.09.2019 року; № 7812090000 від 11.09.2019 року; № 7811092000 від 12.09.2019 року; № 7813090000 від 13.09.2019 року; № 7813092120 від 13.09.2019 року; № 7814090320 від 14.09.2019 року; № 7815091100 від 15.09.2019 року; № 7814092120 від 14.09.2019 року; № 7816090100 від 16.09.2019 року; № 7815092200 від 15.09.2019 року; № 7816091800 від 16.09.2019 року; № 7816092130 від 16.09.2019 року; № 7818072330 від 18.09.2019 року; № 7820090320 від 20.09.2019 року; № 781909400 від 19.09.2019 року; № 7816090400 від 16.09.2019 року; № 070091840 від 12.09.2019 року; № 0718092145 від 18.09.2019 року ( Т. 1 а.с. 49-99).

Згідно із актом № ОУ-0000145 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним представником замовника ТОВ Метінвест-Шіппінг та представником виконавця ТОВ Азовтранслогістік , виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) по рахунку № СФ-0000145 від 01.10.2019 р. - транспортні послуги за маршрутом ДП ММТП м. Маріуполь-ПрАТ ММК ім.. Ілліча м. Маріуполь. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ - 10182,20 грн., ПДВ 20% - 2036,44 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 12218,64 грн. (Т. 1, а.с. 100).

Згідно із актом № ОУ-0000146 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним представником замовника ТОВ Метінвест-Шіппінг та представником виконавця ТОВ Азовтранслогістік , виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) по рахунку № СФ-0000146 від 01.10.2019 р. - транспортні послуги за маршрутом ДП ММТП м. Маріуполь-ПрАТ ММК ім.. Ілліча м. Маріуполь. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ - 7116,20 грн., ПДВ 20% - 1423,24 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 8539,44 грн. (Т. 1, а.с. 101).

Згідно із актом № ОУ-0000147 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним представником замовника ТОВ Метінвест-Шіппінг та представником виконавця ТОВ Азовтранслогістік , виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) по рахунку № СФ-0000147 від 01.10.2019 р. - транспортні послуги за маршрутом ДП ММТП м. Маріуполь-ПрАТ ММК ім.. Ілліча м. Маріуполь. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ - 37203,60 грн., ПДВ 20% - 7440,72 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 44644,32 грн. (Т. 1, а.с. 102).

Згідно із випискою по особовим рахункам ТОВ Азовтранслогістік , Ф 281 від 30.01.2020 року, були у повному обсязі проведені розрахунки за договором про надання послуг з перевезення вантажу та транспортно-експедиційного обслуговування №АП-126 від 26.02.2019 року, а саме на загальну суму - 65402,40 грн., що також підтверджується копією платіжного доручення № 226668 від 03 січня 2020 року, згідно із яким ТОВ Метінвест-Шіппінг на користь ТОВ Азовтранслогістік , було внесено оплату за послуги автоперевезення згідно із договором №АП-126 від 26.02.2019 року, на загальну суму - 65402,40 грн. (Т. а.с. 103-104,105).

04 грудня 2019 року комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у Донецькій області, прийняті рішення № 1345176/42544861, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 147 від 01.10.2019 року; № 1345177/42544861, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 148 від 01.10.2019 року, та № 1345175/42544861, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 149 від 01.10.2019 року, з підстав ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, та розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (Т. 1 а.с. 37, 38, 39).

Не погоджуючись із прийнятими комісією регіонального рівня ГУ ДФС у Донецькій області вищевказаними рішеннями, про відмову у реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем до ДФС України, були подані відповідні скарги (Т.1 а.с. 116-118,119-121,122-124).

Рішеннями ДФС України за результатами розгляду скарг щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 20.12.2019 року № 44589/42544861/2; № 44590/42544861/2, та № 44588/42544861/2, скарги ТОВ Азовтранслогістік залишені без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, з підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси (Т. а.с. 125,126,127).

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, визначаються положеннями Податкового кодексу України.

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України встановлений обов`язок платника скласти на дату виникнення податкових зобов`язань податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункт 201.7.статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14.1.60 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що єдиним реєстром податкових накладних є реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (станом на час виникнення спірних правовідносин) урегульовувався Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року.

Пунктом 3 наведеного порядку визначено, що податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до встановлених цим пунктом ознак.

У разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна / розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі (пункт 5 Порядку).

Згідно пункту 6 Порядку, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування або податкова накладна (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку) відповідають критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (пункти 6, 7 Порядку).

За змістом пункту 12 та підпунктів 3, 4 пункту 13 Порядку про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в автоматичному режимі направляється платнику податку квитанція. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку та пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, визначений пунктом 14 наведеного Порядку.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування (пункт 5 Порядку).

Згідно пункту 18 Порядку, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Пунктом 21 зазначеного порядку передбачено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування визначено: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 28 наведеного Порядку передбачено, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у тому числі, в день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінетом Міністрів України № 1246 від 29 грудня 2010 року.

Так, згідно пунктів 12, 13 цього порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться їх перевірки, після чого формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 17 цього порядку передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 19 Порядку).

Згідно пункту 20 Порядку, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

При вирішенні питання щодо правомірності оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних суд виходить із наступного.

Пунктом 21 Порядку № 117 визначено, що підставою прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної визначено ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку. Підпунктом 4 пункту 13 Порядку передбачено, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної має містити пропозицію щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.

Отримані позивачем квитанції по зупинення реєстрації податкових накладних від 28 жовтня 2019 року: №9251846497, № 9251918605,та № 9251821479, містять загальне посилання про необхідність надання достатніх для прийняття фіскальним органом рішення про реєстрацію податкових накладних документів без конкретизації їх переліку.

Суд зазначає, що обов`язок платника податків виконати вимогу контролюючого органу кореспондує з правом на витребування податковим органом додаткових документів у передбачених законом випадках. Втім, податковий орган має конкретизувати перелік витребуваних ним документів, необхідних для виконання покладених на нього функцій, за для того, що платник податку чітко розумів адресовану йому вимогу. Пред`явлення податковим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації виключає можливість податкового органу в подальшому притягнути такого платника податків до будь-якої відповідальності, пов`язаної із ненаданням конкретного документу.

Крім того суд зазначає, що пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Як вже зазначалося вище, 21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку, зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості платника податку та здійснення операцій були визначені листами Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18, від 07.08.2019 року за №1962/99-99-29-01-01-18, які розміщені на веб-порталі ДФС України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у періоді, що аналізується, визначалися листами ДФС від 05.11.2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18, від 07.08.2019 року за №1962/99-99-29-01-01-18.

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, суд вважає що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення, законність якого підлягає перевірці судом при розгляді справи.

Суд, надаючи оцінку запереченням відповідача, враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України. Натомість, як встановлено судом, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій, мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

З наведених обставин судом встановлена безпідставність зупинення реєстрації податкових накладних як передумови прийняття відповідних рішень Комісії, адже у квитанціях від 28 жовтня 2019 року: №9251846497, № 9251918605,та № 9251821479, вказано критерії ризиковості, визначені виключно листами/листом ДФС, проте, без зазначення конкретних обставин, які слугували причиною прийняття таких рішень.

Враховуючи суперечливість нормативного регулювання, як підставу застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, суд приходить до висновку як про безпідставність зупинення реєстрації податкових накладних позивача, так і про протиправність рішень податкового органу № 1345176/42544861, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 147 від 01.10.2019 року; № 1345177/42544861, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 148 від 01.10.2019 року, та № 1345175/42544861, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 149 від 01.10.2019 року.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2019 року у справі №822/1878/18.

Встановлені у справі обставини свідчать про порушення прав та інтересів позивача, оскільки реєстрація податкових накладних є підставою для формування податкового кредиту контрагентами позивача, а отже, є умовою ведення позивачем нормальної господарської діяльності, шляхом укладення договорів з іншими платниками податку, уникаючи не передбачених законом обмежень.

Так, Комісією податкового органу, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, незважаючи на повідомлення Товариства та додані до нього документи на підтвердження здійснення господарських операцій, прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі спірних рішень вбачається, що вони не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття, а лише містить загальне посилання про те, що причиною їй прийняття є ненаданням платником податку первинних документів: щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, (із позначкою - документи які не надано підкреслити), розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

У рішенні не підкреслено, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, які, на думку контролюючого органу, мали би бути представлені платником податку.

Суд наголошує, що рішення відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Натомість, рішення про відмову у реєстрації податкових накладних у даному випадку не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на наведене, посилання відповідача на те, що серед поданих позивачем документів не було певних документів, є неприйнятними.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність та невмотивованість оскаржуваних рішень податкового органу, з огляду на що вони підлягають визнанню протиправним та скасуванню.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, судом також враховуються правові позиції наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 року у справі №816/909/17, від 05.02.2019 року в справі №813/123/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій по поданих ним податковим накладним.

Жодних доводів та доказів стосовно невідповідності представлених позивачем документів вимогам чинного законодавства, чи їх недостатності для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, і, відповідно, можливості реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, - відповідачами суду не представлено.

Доказів, які б підтверджували неможливість реєстрації поданих позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, як, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

Відповідно до п. 20 вказаного Порядку, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

При цьому суд також враховує наступне.

Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року № 557.

Розділом II Порядку визначені загальні вимоги щодо електронного документообігу.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ Порядку електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Згідно з п.п. 8 - 10 розд. ІІ Порядку у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення.

Автоматизована перевірка електронного документа включає: перевірку правового статусу кваліфікованого електронного підпису чи печатки відповідно до частини другої статті 18 Закону України Про електронні довірчі послуги ; перевірку обов`язковості та послідовності накладення на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки підписувачів у встановленому порядку; перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перевірку наявності обов`язкових реквізитів; перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору; перевірку дії Договору.

Пунктом 11 розд. ІІ Порядку визначено, що перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Відповідно до п. 12 розд. ІІ Порядку, не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

Відповідно до п. 14 розд. ІІ Порядку у разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Відтак, оскільки рішення регіональної комісії про відмову у реєстрації податкових накладних підлягають скасуванню, суд приходить до висновку про наявність підстав, з метою ефективного захисту та відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, для зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні позивача датою та часом, що зафіксовані у перших квитанціях щодо податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідачів, за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір у сумі 2102,00 (а.с. 15), який був сплачений ним при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,241-247,255,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Азовтранслогістік (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Будівельників, буд. 113, кв. 54, ЄДРПОУ: 42544861) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ: 43142826), Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ЄДРПОУ: 39292197) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 04.12.2019 року № 1345176/42544861; від 04.12.2019 року № 1345177/42544861, та від 04.12.2019 року № 1345175/42544861.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Азовтранслогістік (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Будівельників, буд. 113, кв. 54, ЄДРПОУ: 42544861): № 147 від 01.10.2019 року, № 148 від 01.10.2019 року, та № 149 від 01.10.2019 року, датою та часом, що зафіксовані у перших квитанціях щодо податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ: 43142826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Азовтранслогістік (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Будівельників, буд. 113, кв. 54, ЄДРПОУ: 42544861) судовий збір у сумі - 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ЄДРПОУ: 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Азовтранслогістік (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Будівельників, буд. 113, кв. 54, ЄДРПОУ: 42544861) судовий збір у сумі - 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 14 серпня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров