Рішення

від 10.08.2020 по справі 280/3190/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року Справа № 280/3190/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 20508338)

до Комунального підприємства "ВОДОЛІЙ" Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району (72353, Запорізька область, с. Новомиколаївка, вул. Миру, 12, код ЄДРПОУ 41193989)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось із позовом до Комунального підприємства "ВОДОЛІЙ" Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з Комунального підприємства "ВОДОЛІЙ" Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 42 698,73 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, яка мала бути працевлаштована на Комунальному підприємстві "ВОДОЛІЙ" Новомиколаївської сільської ради у 2019 році складає 1 особу. В той же час, згідно звіту товариства за 2019 рік форми 10-ПІ на Комунальному підприємстві "ВОДОЛІЙ" Новомиколаївської сільської ради було працевлаштовано 0 осіб з інвалідністю. Відтак, за твердженням позивача підприємство не виконало встановлений законодавством норматив, а тому згідно положень ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" має сплати суму адміністративно-господарських санкцій та пені за звітний 2019 рік в розмірі 42 698,73 грн. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3190/18. Призначено судове засідання на 18.06.2020 з викликом сторін.

У судовому засіданні 18.06.2020 судом оголошено перерву до 03.08.2020.

У судове засідання 03.08.2020 представники сторін не з`явились.

03.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання вх.№ 35064, в якому останній просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач надіслав до суду заяву вх. № 34866, в якій вказав, що працевлаштування інвалідів на підприємстві ускладнюється тим, що підприємство не прибуткове, має заборгованість по заробітній платі. Вказує, що в селі, де знаходиться підприємство проживають інваліди, що є пенсіонерами та вже не можуть працювати за станом здоров`я та віком, тому адміністрація змогла прийняти на роботу інваліда ОСОБА_1 тільки в серпні 2019 року. Просить суд не стягувати спірну суму заборгованості з відповідача та розглянути справу за відсутності відповідача.

Частиною 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до приписів статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно зі "Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік" (форма 10-ПІ річна-поштова), середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на КП "ВОДОЛІЙ" Новомиколаївської сільської ради за звітний період склала 9 осіб.

Відповідно до вимог статті 19 Закону№ 875-ХІІ, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідача повинен складати 1 особу.

У 2019 році у відповідача працювало 0 осіб з інвалідністю.

Статтею 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами статті 18-1 Закону №875-ХІІ передбачено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5067 (далі - Закон № 5067; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316.

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форми №10-ПІ), поданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 9 осіб, підлягали працевлаштуванню 1 особа з інвалідністю, жодної особи з інвалідністю не працевлаштовано, що не відповідає необхідній середньообліковій кількості.

Більш того, відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним вчинялися дії для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, зокрема, не надано ані наказу по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, ані звіту форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316.

Згідно листа Запорізького міського центру зайнятості від 18.05.2020 №335/01-17, протягом 2019 року від КП "ВОДОЛІЙ" Новомиколаївської сільської ради звітності за формою 3-ПН інформація про попит на робочу силу не надходила.

Посилання позивача на те, що у серпні 2019 року на підприємстві працевлаштовано особу з інвалідністю також не підтверджено будь-якими доказами.

Відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування до КП "ВОДОЛІЙ" Новомиколаївської сільської ради відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону №875-ХІІ.

Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 N 223 (далі - Порядок №223).

За визначенням пункту 2.2 Порядку №223 пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом ( 875-12 ) за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 3.1 Порядку №223 визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно пункту 3.4 Порядку №223 нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання. (п. 3.7 Порядку №223).

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок пені, який підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 343,17 грн. (42355,56 грн. (сума АГС) х0,03% (розрахунковий розмір пені) = 12,71 грн.; 12,71 грн.27 (кількість днів прострочення)= 343,17 грн.).

Заперечень стосовно даного розрахунку та/або контррозрахунку відповідачем до суду не подано.

Щодо доводів відповідача про відсутність коштів на підприємстві та наявність заборгованості по заробітній платі суд зауважує, що вказані обставини не є підставою для звільнення від адміністративно-господарської відповідальності, у разі допущення порушення норм законодавства. При цьому, відповідач не спростовує факт вчинення ним вказаного позивачем порушення Закону №875-ХІІ, не оспорює суму застосованих до нього адміністративно-господарських санкцій та пені, а також, не надає доказів, з яких суд міг би встановити обставини, протилежні наведеним у позовній заяві.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження обгрунтованості заявлених вимог та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, розподіл судових витрат у вигляді судового збору, згідно ч. 2 ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 20508338) до Комунального підприємства "ВОДОЛІЙ" Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району (72353, Запорізька область, с. Новомиколаївка, вул. Миру, 12, код ЄДРПОУ 41193989) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити повністю.

Стягнути з стягнути з Комунального підприємства "ВОДОЛІЙ" Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 42 698,73 грн. (сорок дві тисячі шістсот дев`яносто вісім гривень 73 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.08.2020.

Суддя Л.Я. Максименко