Ухвала

від 13.08.2020 по справі 640/18498/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

13 серпня 2020 року м. Київ №640/18498/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шейко Т.І.,

розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовомКиївського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини доНаціональної служби здоров`я України провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії встановив:

Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної служби здоров`я України, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної служби здоров`я України, яка полягає в ухиленні від укладення з Київським міським центром репродуктивної та перинатальної медицини договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій щодо надання наступних медичних послуг:

Медична допомога новонародженим у складних неонатальних випадках (закупівля № 6318361);

Гістероскопія (закупівля № 6318342) Мамографія (закупівля №6318341) Медична допомога при пологах (закупівля № 631833 7) Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій (закупівля № 6318336);

Амбулаторна вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога дорослим та дітям, включаючи реабілітацію та стоматологічну допомогу (закупівля № 6318327);

Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах (закупівля №6318335);

- зобов`язати Національну службу здоров`я України укласти з Київським міський центром репродуктивної та перинатальної медицини (код згідно ЄДРПОУ 02124976) договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій щодо надання наступних медичних послуг:

Медична допомога новонародженим у складних неонатальних випадках (закупівля № 6318361);

Гістероскопія (закупівля № 6318342) Мамографія (закупівля № 6318341) Медична допомога при пологах (закупівля № 6318337) Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій (закупівля № 6318336);

Амбулаторна вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога дорослим та дітям, включаючи реабілітацію та стоматологічну допомогу (закупівля № 6318327);

Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах (закупівля №6318335).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однак, заявлений Київським міським центром репродуктивної та перинатальної медицини позов не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, згідно з частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори безпосередньо фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, оцінивши їх з урахуванням наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, які оскаржуються позивачем у даній позовній заяві - є приватно-правовими та похідними від господарських відносин, а тому не можуть бути розглянуті у порядку адміністративного судочинства, виходячи з того, що у даних правовідносинах відсутній публічно-правовий спір.

Більше того, в основу обґрунтувань позивача покладено те, що відповідач ухиляється від укладення договорів про медичне обслуговування за програмою медичних гарантій, на підставі проведених закупівель на електронному майдачнику SmartTender.

Наведені аргументи та висновки суду безумовно свідчать про існування спору про приватне право, пов`язане з господарськими відносинами.

Відповідно до статті 20 Господарсько-процесуального кодексу України, справи щодо спорів між суб`єктами господарювання розглядаються господарськими судами України.

З врахуванням наведеного суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини до Національної служби здоров`я України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя Т.І. Шейко