Постанова

від 08.08.2007 по справі 13/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "08" серпня 2007 р.                                                                   Справа № 13/154

За позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

До приватного підприємства «Слава».

Про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 5159,25 грн.

Суддя С.О. Миронюк.

Представники:

Від позивача –Берекет А.О. –головний спеціаліст-юрисконсульт. Довіреність 01-192/916 від 13.07.2007 р.

Від відповідача –Драбчук В.С. –представник. Довіреність від 24.07.2007 р.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовною заявою до приватного підприємства «Слава», с. Каплівка, Хотинський район, Чернівецька область, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 5159,25 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до  звіту Ф.10-ПІ поданого відповідачем за підсумками 2006 р., де норматив працевлаштування інвалідів склав 1 чол., однак відповідачем в порушення ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", його не виконано, так як не було працевлаштовано жодного чоловіка, а тому він повинен сплатити штрафні санкції в розмірі 5159,25  грн., в тому числі пеню в розмірі 79,25 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2007 р. порушено провадження по даній справі, судове засідання призначено на 03.07.2007 р.

Ухвалами суду від 03.07.2007 р. та 24.07.2007 р. розгляд справи був відкладений на 08.08.2007 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Відповідач позовні вимоги не визнає в зв'язку з тим, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами, центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, однак, вказаними вище органами інваліди для влаштування на підприємство не направлялись.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон)  -  для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства,  організації  громадських   організацій   інвалідів, фізичні   особи,  які  використовують  найману  працю,  самостійно розраховують  кількість   робочих   місць   для   працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,  встановленого частиною першою цієї  статті,  і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів та самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.   При розрахунках   кількість   робочих  місць  округлюється  до  цілого значення.

Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).

Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі –Порядок), відповідно до п. 4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку).

Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом п. 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін –стягуються в примусовому порядку.

Відповідно до поданого відповідачем звіту форми № 10—ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2006 рік склала 25 осіб,  середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві –0 осіб, при нормативі встановленому в кількості 1 чоловіка.

З огляду на те, що відповідач не створив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що і не заперечував представник останнього в судовому засіданні, виконання Позивачем вимог ч.1 ст.18 вищезазначеного Закону є неможливим.   

За таких обставин суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку по забезпеченню дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів доведено матеріалами справи, а тому останній повинен нести передбачену Законом відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда в сумі 5080 грн.

Крім того, позивачем правомірно нарахована пеня згідно ч. 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк, що з розрахунку складає 79,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Слава», с. Каплівка, Хотинський район, Чернівецька область (р/р 260013357 МФО 356464 ЧОД ВАТ “Райфайзен банк Аваль” ідент. код 31827870) на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г, (р/р 31214230700002, код 23246436, МФО 856135, банк отримувача: ГУДК в Чернівецькій області) 5080 грн. штрафних санкцій та 79,25 грн. пені.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             С.О. Миронюк