Постанова

від 17.08.2020 по справі 130/1414/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/1414/19

Провадження № 22-ц/801/1390/2020

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 рокуСправа № 130/1414/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючої: Марчук B.C.,

суддів: Ковальчука О.В., Міхасішина І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу № 130/1414/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Браїлівський професійний ліцей про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Державного навчального закладу Браїлівський професійний ліцей на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шепеля К.А., дата складання повного тексту рішення - 29.05.2020 року,

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась у Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області з вказаним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 червня 2019 року її було звільнено з роботи з посади заступника директора з виховної роботи, наказ №78-к від 13 червня 2019 року, за статтею 40 КЗпП України за власним бажанням. Своє звільнення позивач вважає протиправним, оскільки, написавши 10 червня 2019 року заяву про звільнення за власним бажанням, 21 червня 2019 року ОСОБА_1 відкликала цю заяву. Не зважаючи на це, відповідач звільнив її на підставі поданої 10 червня 2019 року заяви.

Зазначала, що після відкликання заяви про звільнення, вона 24.06.2019 року звернулась із заявами про надання відпустки та про переведення її з посади заступника директора на посаду викладача, які відповідачем були проігноровані.

У зв`язку з викладеним, позивач просила визнати протиправним та скасувати наказ про її звільнення з роботи з посади заступника директора з виховної роботи №78-к від 13 червня 2019 року, поновити її на цій посаді з 25 червня 2019 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 червня 2019 року по дату поновлення на роботі.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка уточнила свої вимоги та просила поновити її на посаді заступника директора з виховної роботи Державного навчального закладу "Браїлівський професійний ліцей" з 25 червня 2019 року, а також стягнути зарплату за час вимушеного прогулу. Розмір зарплати за час вимушеного прогулу складає за період з 25 червня 2019 року по 26 травня 2020 року - всього за 231 робочий день - в сумі 181988 грн 73 коп. Уточнює, що її звільнення відбулося не за статтею 40, а за статтею 38 КЗпП - у позовній заяві сталася описка.

Відповідач позову не визнав та вважав, що анулювання домовленості щодо припинення трудових відносин з позивачкою можливе за згодою працівника та роботодавця, яка відсутня.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2020 року позов задоволено. Вирішено: поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з виховної роботи Державного навчального закладу "Браїлівський професійний ліцей" з 25 червня 2019 року; стягнути з Державного навчального закладу "Браїлівський професійний ліцей" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 червня 2019 року по 26 травня 2020 року - всього за 231 робочий день - в сумі 181988 (сто вісімдесят одну тисячу дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 73 коп.; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання; стягнути з Державного навчального закладу "Браїлівський професійний ліцей" на користь держави судовий збір в розмірі 2660 грн 80 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державного навчального закладу "Браїлівський професійний ліцей" оскаржив його в апеляційному порядку як незаконне, необгрунтоване та таке, що ухвалене з недодержанням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції невірно застосовано норму ст. 38 КЗпП України, оскільки заява ОСОБА_1 про звільнення датована 10 червня 2019 року; трудову книжку вона відмовилась отримувати, наміру продовжувати виконувати обов`язки згідно посади в період з 24.06.2019 року по 26.05.2020 року не проявляла.

Ще апелянт зазначає, що звільнення ОСОБА_1 проводилось з посади заступника директора та за сумісництва посади вчителя математики, а поновлення проведене на посаду заступника директора, а тому нарахування сум, які стягнуто на користь позивача є незаконними, оскільки посада сумісництва не мала бути врахована за період з вересня 2019 року по травень 2020 року. вказує, що оплата праці ОСОБА_1 проводилась з нарахування 0,5 ставки посадового окладу, тому сума стягнення мала бути 48160,29 грн.

З урахуванням зазначеного, апелянт просить суд рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на подану апеляційну скаргу, в якій вона просила суд рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2020 року залишити без змін.

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно частин першої - п`ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним правовим вимогам.

Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступних обставин.

Відповідно до копії наказу №78-к від 13 червня 2019 року ДНЗ Браїлівський професійний ліцей позивача ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з виховної роботи з 24 червня 2019 року за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України. Головному бухгалтеру наказано провести розрахунок ОСОБА_1 , згідно з чинним законодавством та виплатити їй грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку терміном 46 календарних днів за період роботи з 1 вересня 2018 року по 23 червня 2019 року. Підстава: заява ОСОБА_1 від 10 червня 2019 року (а.с.5).

Відповідно до копії наказу №79-к від 13 червня 2019 року припинено заступнику директора з виховної роботи ОСОБА_1 суміщення посади викладача математики з 24 червня 2019 року. Підстава: заява ОСОБА_1 від 10 червня 2019 року (а.с.27).

Згідно з копією заяви ОСОБА_1 від 21 червня 2019 року, вона звернулась до в.о. директора ДНЗ Браїлівський професійний ліцей Сопуна А.А. та просила її заяву про звільнення за власним бажанням від 10 червня 2019 року відкликати, оскільки вона бажає продовжувати свою трудову діяльність в ДНЗ Браїлівський професійний ліцей . З копії цього документу видно, що він був отриманий відповідачем 21 червня 2019 року та зареєстрований під №34 (а.с.6).

Відповідно до копій заяв позивача від 24 червня 2019 року, вона звернулася до в.о. директора ДНЗ Браїлівський професійний ліцей Сопуна А.А. щодо надання їй основної відпустки протягом 56 днів з 2 липня 2019 року по 26 серпня 2019 року, матеріальної допомоги на оздоровлення, а також з приводу переведення її з посади заступника директора з виховної роботи на посаду викладача математики по закінченню щорічної відпустки з 27 серпня 2019 року у зв`язку зі змінами в штатному розписі та скороченням на 0,5 окладу заступника з виховної роботи з липня 2019 року (а.с.7, 8).

Згідно з копією трудової книжки позивача, вона 18 вересня 2017 року була призначена на посаду заступника директора з виховної роботи ДНЗ Браїлівський професійний ліцей (а.с.9-12).

Відповідно до копії заяви позивача від 10 червня 2019 року, вона просила звільнити її за власним бажанням з посади заступника з виховної роботи. На цій заяві наявна резолюція в.о. директора Сопуна А.А., згідно з якою вказано оформити згідно з чинним законодавством із відпрацюванням 2-х тижнів (а.с.20).

Згідно з копіями актів від 24 червня 2019 року, ОСОБА_1 відмовилася від одержання трудової книжки про звільнення та підписання в журналі реєстрації трудових книжок працівників 24 червня 2019 року (а.с.23); відмовилася від підписання наказу про звільнення з основної посади за власним бажанням та наказу про припинення за суміщенням до основної посади заступника директора з виховної роботи, викладача математики з 24 червня 2019 року (а.с.25). Акт про відмову в підписанні наказів на звільнення від 24 червня 2019 року датований 21 червня 2019 року (а.с.25).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_2 , вона звернулася 14 червня 2019 року до в.о. директора ДНЗ Браїлівський професійний ліцей з приводу призначення її на посаду заступника директора з виховної роботи (а.с.26).

Згідно з копією заяви ОСОБА_3 , вона звернулася 24 червня 2019 року до в.о. директора ДНЗ Браїлівський професійний ліцей з приводу тимчасового покладення на неї обов`язків заступника директора з виховної роботи з доплатою. На цій заяві стоїть резолюція від 24 червня 2019 року до наказу (а.с.39).

Відповідно до копії розрахункового листа на оплату розрахунків згідно з наказом №79-к від 13 червня 2019 року та копій платіжних доручень від 21 червня 2019 року та 24 червня 2019 року позивачу було нараховано та виплачено 9108,66 грн заробітної плати при звільненні (а.с.31, 32).

Згідно з копією квитанції ПАТ Укрпошта від 25 червня 2019 року та копії конверту, відповідач надіслав позивачу її трудову книжку (а.с.24, 35).

Відповідно до довідки від 9 жовтня 2019 року №368 ДНЗ Браїлівський професійний ліцей , середньодобовий заробіток позивача за два місяці, що передували даті звільнення, склав 787,83 грн (а.с.76).

Згідно з копією наказу №86-к від 27 червня 2019 року, викладача іноземної мови ОСОБА_3 було призначено тимчасово виконувати обов`язки заступника директора з виховної роботи ДНЗ Браїлівський професійний ліцей з 1 липня 2019 року (а.с.115).

Відповідно до копії довідки серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 17 червня 2009 року встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с.116).

Згідно з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 червня 2019 року по 26 травня 2020 року середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає 181988,73 грн. Ця сума є добутком від 231 робочого дня, помноженого на середньодобову заробітну плату, яка складає 787,83 грн (а.с.163).

Оцінивши вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд першої інстанції згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу підставно вважав ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Вінницький апеляційний суд Вінницької області погоджується з думкою суду першої інстанції, що копія наказу від 7 травня 2019 року про повторне попередження ОСОБА_1 щодо скорочення 0,5 ставки посади заступника директора з виховної роботи (а.с.22), копію наказу №52-ВДС від 14 червня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора з виховної роботи ОСОБА_1 (а.с.28), копія акту від 14 червня 2019 року про відсутність на роботі заступника директора з виховної роботи ОСОБА_1 (а.с.29), копію акту від 17 червня 2019 року про відмову в підписанні наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності (а.с.30), копія листа начальника Жмеринського ВП від 23 липня 2019 року (а.с.33), копія листа провідного спеціаліста Горука П. з висновком щодо перевірки законності господарських операцій щодо списання основних засобів в травні 2019 року в ДНЗ Браїлівський професійний ліцей (а.с.34), копія супровідного листа про надсилання акту ревізії від 1 травня 2019 року (а.с.36), копію ухвали Вінницького міського суду від 6 грудня 2016 року (а.с.149-152) та копія роздруківки з сайту Судової влади України (а.с.153-152), не стосуються предмету спору, тому це неналежні докази, які не слід брати до уваги при вирішенні заявленого спору.

За вказаних обставин, місцевий суд керувався нормами ст. 43 Конституції України; ст. 38, 235 КЗпП України; правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 15 грудня 2010 року у справі №6-20213св0 та нормами ЦПК України, а саме: ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 430 та дійшов обгрунтованого і правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідач не дотримався вимог ст. 38 КЗпП України, звільнивши ОСОБА_1 всупереч поданої нею в межах двотижневого строку заяви про відкликання її ж заяви про звільнення.

Так, ст. 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також захист від незаконного звільнення.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в ухвалі від 15 грудня 2010 року у справі № 6-20213св0, вказано, що в справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

В заяві позивача від 10 червня 2019 року причина звільнення не вказана, тому в даному випадку підлягає застосування положення вищевказаної статті, яка вказує, що два тижні після такої заяви працівник повинен відпрацювати. Заява від 10 червня 2019 року фактично є попередженням роботодавця за два тижні про бажання звільнитися. Саме таким чином і була сприйнята заява позивача відповідачем, що видно з резолюції в.о. директора ДНЗ Браїлівський професійний ліцей Сопуна А.А. на ній : оформити згідно з чинним законодавством із відпрацюванням 2-х тижнів (а.с.20).

Частина друга статті 38 КЗпП України передбачає, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Заявою від 21 червня 2019 року позивач відкликала свою заяву про звільнення від 10 червня 2019 року, тобто в межах двотижневого строку висловила своє бажання надалі працювати в навчальному закладі. Однак така заява була проігнорована відповідачем.

Саме такі обставини справи були встановлені судом першої інстанції та взяті до уваги при постановленні оскаржуваного рішення.

І дійсно не заслуговує на увагу заперечення представника відповідача про те, що анулювання домовленості щодо припинення трудових відносин можливе лише за взаємною згодою працівника та роботодавця, і що односторонні заяви працівника про те, що він передумав і більше звільнятися не хоче, не можуть анулювати попередньо подану ним заяву про звільнення за власним бажанням, оскільки такі заперечення суперечать діючому трудовому законодавству, зокрема, нормі ст. 38 КЗпП України.

За нормами частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток позивача підтверджений документально, його розмір за час вимушеного прогулу визнавався представником відповідача у суді першої інстанції, тому колегія суддів погоджується і зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме у розмірі 181988 грн. 73 коп. за період з 25 червня 2019 року по 26 травня 2020 року - день ухвалення рішення суду про поновлення позивачки на роботі, що складає 231 робочий день вимушеного прогулу помножений на 787, 83 грн. середньодобового заробітку за два місяці, що передували даті звільнення ОСОБА_1 ( Постанова КМ України від 08 лютого 1995 року за №100).

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки суперечать діючому законодавству та не відповідають фактичним обставинам справи, тому, в силу ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).

За нормою ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги - залишаються за апелянтом.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного навчального закладу Браїлівський професійний ліцей залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: В.С. Марчук

Судді: І.В. Міхасішин

О.В. Ковальчук