Рішення

від 17.08.2020 по справі 904/1438/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020м. ДніпроСправа № 904/1438/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пристань Новомосковськ", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магрін ЛТД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 173 612 грн. 03 коп. за договором від 03.09.2019 № 04/ПО

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пристань Новомосковськ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 06.03.2020 № 12, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магрін ЛТД" заборгованість в сумі 173 612 грн. 03 коп., з яких: 153 926 грн. 90 коп. - основний борг, 17 756 грн. 57 коп. - пеня, 1 928 грн. 56 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору від 03.09.2019 № 04/ПО.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Пристань Новомосковськ" надало заяву про забезпечення позову від 06.03.2020 № 13, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову у розмірі 173 612 грн. 03 коп., що містяться на усіх рахунках та, зокрема, на НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" та на НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пристань Новомосковськ" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).

У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 по 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 31.07.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641).

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвали суду від 16.03.2020 та 18.03.2020 завчасно надіслані відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

08.05.2020 на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 16.03.2020, що направлялася відповідачу, із відміткою відділення поштового зв`язку: За зазначеною адресою не проживає

Повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 18.03.2020 або конверт із вказаною ухвалою на адресу господарського суду не надходили.

Крім того, 17.06.2020 позивачем до суду подані докази на підтвердження направлення за фактичним місцем перебування підприємства відповідача (51217, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Меліоративне, вул.. Заводська, 1) копії ухвали господарського суду від 16.03.2020, отриманої представником позивача для вручення відповідачу.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, який набув чинності 17.07.2020, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Відповідно до п. 2 розділу ІІ вказаного Закону від 18.06.2020 № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Господарський суд зазначає, що відзив на позовну заяву або клопотання відповідача про продовження строку на надання відзиву відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, до суду не надходили.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але останній не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пристань Новомосковськ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магрін ЛТД" (покупець) укладено договір №04-ПО (надалі - договір).

Згідно п. 1.1. договору постачальник на підставі замовлення покупця зобов`язується передати у власність покупця матеріали (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Назва, асортимент, кількість, ціна товару та інше визначається в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, що надані постачальником

Датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній постачальника (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.7 договору постачання товару і його прийняття оформлюється у видатковій накладній, що підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця повинні бути підтверджені довіреністю, оформленою у довільній формі.

Загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника за період дії даного договору (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар у розмірі 100% попередньої оплати.

Зобов`язання покупця з оплати товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору на вимогу однієї із сторін сторони проводять звірку взаєморозрахунків, на підставі якої постачальник зобов`язується повертати зайво отримані грошові кошти покупцеві, за вимогою покупця, а покупець зобов`язується оплатити виниклу заборгованість протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту звірки взаєморозрахунків.

У п. 5.1 договору сторони узгодили, що за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання зобов`язань за даним договором, за умови надходження вимоги від постраждалої сторони.

Згідно з п. 8.6 договору даний договір набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

На виконання умов договору у період з 06.09.2019 по 18.10.2019 позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 756 626 грн. 90 коп., що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 44-65).

Господарський суд зазначає, що вказані вище накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Позивач виставив до сплати відповідачу відповідні рахунки на оплату (а.с.25-43).

В порушення взятих на себе зобов`язань відповідач вартість поставленого позивачем товару оплатив частково на суму 602 700 грн. 00 коп., що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями (а.с. 66-84), у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 153 926 грн. 90 коп. за наступними видатковими накладними:

- № ПН-1497 від 02.10.2019 на суму 40 864 грн. 52 коп. (частково оплачена, залишок вартості неоплаченого товару складає 28 653 грн. 38 коп.) (а.с. 61);

- № ПН-1501 від 03.10.2019 на суму 52 904 грн. 52 коп. (а.с. 62);

- № ПН-1508 від 04.10.2019 на суму 13 491 грн. 00 коп. (а.с. 63);

- № ПН-1542 від 11.10.2019 на суму 46 062 грн. 000 коп. (а.с. 64);

- № ПН-1553 від 18.10.2019 на суму 12 816 грн. 00 коп. (а.с. 65).

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 10.01.2020 № 1, в якій вимагав сплати заборгованість за поставлений товар, яка станом на 10.01.2020 складала 163 926 грн. 90 коп. та відшкодувати збитки, завдані Товариству з обмеженою відповідальністю "Пристань Новомосковськ" порушенням умов договору (а.с. 85-86, 87-92).

Як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість у сім 153 926 грн. 90 коп. залишилась не сплаченою.

На підставі п. 5.1 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 756 грн. 57 коп. за період з 18.10.2019 по 06.03.2020.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 928 грн. 56 коп. за вказаний період.

Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору поставки, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості поставленого товару.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 153 926 грн. 90 коп.

З урахуванням умов п. 3.3 договору та норм ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Господарський суд зазначає, що сторонами д матеріалів справи не надано доказів виконання умов п. 3.6 договору, тому обов`язок оплатити поставлений товар у покупця виникла в день його отримання.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість поставленого позивачем товару за спірними видатковими накладними, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 154 926 грн. 90 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вказано вище, п. 5.1 договору передбачено, що за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання зобов`язань за даним договором, за умови надходження вимоги від постраждалої сторони.

Судом з умов спірного договору встановлено, що останній не містить відповідальності у вигляді сплати покупцем пені за порушення строків оплати поставленого постачальником товару. Тобто, сторонами у вказаному договорі не визначені конкретні випадки порушення договірних зобов`язань, за які визначена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення.

Суд зазначає, що якщо у вчиненому сторонами правочині не визначено умову (пункт) про те, за які саме порушення договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у вигляді пені, суму пені може бути стягнуто лише у разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

У той же час у поданому позові відсутнє посилання на закон, який би визначав відповідальність за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді пені.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження звернення до відповідача із вимогою про стягнення пені у конкретному розмірі за порушення зобов`язання з оплати поставленого товару. Надана до матеріалів справи претензія від 10.01.2020 № 1 містить лише вимогу відшкодувати збитки, завдані Товариству з обмеженою відповідальністю "Пристань Новомосковськ" порушенням умов договору, без зазначення суми збитків.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача пені у заявленому розмірі є безпідставним, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 153 926 грн. 90 коп. основного боргу, 1 928 грн. 56 коп. 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магрін ЛТД" (49000, м. Дніпро, вул.. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 42386138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пристань Новомосковськ" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Лісна, буд. 38, код ЄДРПОУ 33580129) 153 926 грн. 90 коп. (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот двадцять шість грн. 90 коп.) основного боргу, 1 928 грн. 56 коп. (одну тисячу дев`ятсот двадцять вісім грн. 56 коп.) 3% річних, 2 337 грн. 83 коп. (дві тисячі триста тридцять сім грн. 83 коп.) витрат зі сплати судового збору

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 17.08.2020

Суддя І.А. Рудь