Рішення

від 18.08.2020 по справі 902/484/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2020м. ДніпроСправа № 902/484/20

За позовом: Приватного багатопрофільного підприємства "Лолік", смт. Тростянець Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон", м. Дніпро

про стягнення 199 000,00 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Приватне багатопрофільне підприємство "Лолік" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон" заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 21.09.2017 у розмірі 199 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15 травня 2020 року позовну заяву Приватного багатопрофільного підприємства "Лолік" (б/н від 07.05.2020) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон" про стягнення 199 000,00 грн. передано до Господарського суду Дніпропетровської області.

Протоколом про автоматичний розподіл справ між суддями від 02 червня 2020 року позовну заяву передано судді Євстигнеєвій Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 позовну заяву залишено без руху, Приватному багатопрофільному підприємству "Лолік" запропоновано протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у встановленому розмірі 2 985,00 грн. та порядку та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду.

30 червня 2020 року від позивача до господарського суду надійшов супровідний лист, яким долучено до матеріалів справи платіжне доручення №1426 від 19.06.2020 про сплату судового збору у розмірі 2 985,00 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2020 відкрито провадження у справі.

Враховуючи приписи частини тринадцятої статті 8, статті 12, частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги малозначний характер справи та незначну складність, її розгляд було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Однак поштове повідомлення повернулося з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.06.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49600, м. Дніпро, вулиця Панікахи, буд.2, кімната 528, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2017 року між Приватним багатопрофільним підприємством "Лолік" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільсон" (позичальник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 25 вересня 2018 року (п.8.1. договору).

За цим договором позикодавець зобов`язується надати позичальнику фінансову допомогу на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений цим договором строк (п.1.1. договору).

Умови надання допомоги встановлені розділом другим договору.

Так, відповідно до п.2.1. договору фінансова допомога надається позичальнику в повному обсязі або частинами в національній валюті України в сумі 199 000,00 грн.

Поворотна фінансова допомога надається терміном на один рік, на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п.2.2. договору).

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику в строк до 21 вересня 2017 року шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів на рахунок позичальника з поточного рахунку позикодавця (п.2.3. договору).

Позичальник зобов`язаний повернути суму позики в строк, вказаний в п.2.2. договору, позичальник має право повернути позикодавцю фінансову допомогу достроково (п.3.1. договору).

За пунктом 4.1. договору позикодавець має право дострокового повернення поворотної допомоги, письмово попередивши про це позичальника за 15 робочих днів.

На виконання умов договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховані грошові кошти у сумі 199 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №285 від 21.09.2017 (а.с.11).

У березні 2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення отриманої безпроцентної фінансової допомоги (а.с.7-8).

Вимога про повернення безпроцентної фінансової допомоги залишена без відповіді та задоволення.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором від 21.09.2017 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги у сумі 199 000,00грн. відповідачем не сплачена.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову (матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення у даній справі) є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 199 000, 00 грн.

Підставами заявленого позову (обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу) є те, що відповідачем порушено умови договору про надання зворотної фінансової допомоги від 21.09.2017 в частині дотримання строку виконання зобов`язання по поверненню отриманої фінансової допомоги, що призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов`язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України не містять визначення поворотної фінансової допомоги.

За визначенням, наданим у пункті 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Поворотна фінансова допомога в Цивільному кодексі України відповідає договору позики, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати умовам ст.ст. 1046 - 1053 ЦК України.

Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Відповідно до частини першої ст. 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції (ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону).

У спірних відносинах має місце позика, яка не передбачає нарахування процентів за користування коштами чи іншої винагороди, отже, кредитор не повинен обов`язково мати статус фінансової установи.

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на рахунок відповідача згідно платіжного доручення №285 від 21.09.2017 перераховані грошові кошти у сумі 199 000,00грн.

В зазначеному вище платіжному дорученні наведене наступне призначення платежу: надання фінансової поворотної допомоги згідно договору від 21.09.2017.

За положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, відповідно до матеріалів справи спірним Договором про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 21.09.2017 передбачалося надання позивачем відповідачу зворотної фінансової допомоги у сумі 199 000,00грн., фактично позивач виконав зобов`язання за Договором щодо надання фінансової допомоги у сумі 199 000,00грн., яка не була повернута відповідачем позивачу. Тобто вбачається порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого умовами Договору.

Враховуючи умови договору, положення 1049 ЦК України строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу, надання якої підтверджується зазначеним вище платіжним дорученням, є таким, що настав.

Доказів повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 199 000,00грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у наведеній сумі у встановленому порядку не спростував, позовні вимоги визнав.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 199 000,00грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 2985, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон" (юридична адреса: 49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд.2 кімн. 528, ідентифікаційний код 40315086) на користь Приватного Багатопрофільного підприємства "Лолік" (24300, Винницька область, смт. Тростянець, вул. Мічуріна, 69, ідентифікаційний код 24898431) заборгованість за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 21.09.2017 у сумі 199 000 (сто дев`яносто дев`ять тисяч) грн. 00 коп., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 2 985 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 00коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 18.08.2020

Суддя Н.М. Євстигнеєва