Рішення

від 18.08.2020 по справі 909/442/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/442/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія"

про стягнення заборгованості в сумі 34 211 грн 88 к.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень №ДО-3900 від 03.07.2017 в сумі 34211 грн 88 к.

Вирішення судом процесуальних питань.

02.06.2020 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, суд надіслав відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, 16.06. 2020 поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, повернулось до суду із відміткою відділення Укрпошти "вибули".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06. 2020 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reestr.court.gov.ua/Review/82338099), а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

02.06.2020 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Враховуючи те що Закон набрав чинності 17.07.2020 процесуальний строк на подання відповідачем відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження закінчився 06.08.2020.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень №ДО-3900 від 03.07.2017 в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 30005 грн 76 к. за період з грудня 2018 року - жовтень 2019 року. Керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п.5.1.1. договору позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати.

03.07.2017 Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія" (орендар) уклали договір оренди нежитлових приміщень № ДО-3800 (надалі - договір), згідно п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 797,9 кв.м , розташовані в будівлях за адресою : м. Івано-Франківськ, вул. Деповська,91, які перебуваєють на балансі комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (далі - приміщення).

Приміщення передаються в оренду для здійснення діяльності з обслуговування житлових будинків, що перебувають на балансі комунальних підприємств Івано-Франківської міської ради.

Орендна плата за орендовані приміщення визначається на підставі "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська" від 27 квітня 2007 року із змінами та доповненнями (далі - Методика), і за базовий місяць червень 2017 року становить 1873 грн 18 к. без ПДВ. Розрахунок орендної плати зазначено в додатку до цього Договору ( п. 3.1. договору). Додаток до договору оренди нежитлових приміщень № ДО-3900 від 03.07.2017 знаходиться в матеріалах.

Орендна плата за липень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень 2017 року з врахуванням добової орендної плати. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати та його сплата здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Місячний розмір орендної плати, яку повинен сплачувати орендар за кожний наступний місяць оренди, визначається шляхом множення розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за поточний місяць оренди (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, орендна плата за орендовані приміщення оплачується Орендарем у грошовій формі щомісячно. Орендна плата за звітний місяць, визначена згідно з п. 3.2 цього Договору, перераховується з рахунку Орендаря на розрахунковий рахунок управління державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, в термін до 20 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, або на інший рахунок, повідомлений письмово Орендодавцем Орендарю не пізніше ніж за десять календарних днів до дати сплати чергового платежу. На суму орендної плати, яку не вніс або несвоєчасно вніс Орендар, нараховується пеня відповідно до вимог п.5.1.1 цього Договору.

Згідно з п.4.3.3. договору орендар зобов"язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату згідно з розділом 3 цього договору, а у випадку прострочення терміну сплати орендної плати сплачувати пеню згідно з п.5.1.1 цього договору.

Пунктом 5.1.1 договору сторони передбачили, що за прострочення терміну плати орендної плати або внесення орендної плати не в повному обсязі Орендар сплачує на рахунок Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з дня виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості.

У разі прострочення сплати орендної плати або внесення її не в повному обсязі, крім нарахованої пені орендар сплачує також суму інфляції за період прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Цей договір вступає в дію з моменту реєстрації у Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради та діє до 31 травня 2020 року (п.6.1. договору).

Відповідно до п.6.2.6 припинення чи розірвання цього договору оренди може мати місце у випадках, зокрема відмови орендодавця від договору у порядку , визначеному ст.782 Цивільного кодексу України. В цьому випадку Орендодавець має право відмовитись від цього договору і вимагати повернення орендодавцем приміщень, якщо останній не вносить орендну плату, визначену згідно з п.3.2 та п.3.4 цього договору, протягом трьох місяців підряд.

На виконанням умов договору 03.07.2017 сторони підписали Акт приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень, розташованих в будівлях за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Деповська,91, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору нежитлові приміщення, зазначені в п.1.1. договору. Цим актом сторони підтвердили, що не мають зауважень щодо цих приміщень, а також те що вони відповідають умовам договору і перебувають в належному стані, придатному для використання, згідно з умовами договору.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання щодо сплати орендної плати, починаючи з грудня 2018 року не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 30005 грн 76 к., що підтверджується розрахунком заборгованості.

07.10.2019 позивач направив відповідачу повідомлення №814/01-15/18в про відмову від договору оренди та звільнення нежитлових приміщень, докази чого приєднані до матеріалів справи.

09.10.2019 сторони підписали акт приймання-передачі від орендаря до орендодавця нежитлових приміщень, розташованих в будівлях за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Деповська,91, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору нежитлові приміщення зазначені в п.1.1. договору. Цим актом сторони підтвердили, що технічний стан приміщень , що передаються задовільний, а також зазначили що передача приміщень здійснюється на підставі ст.782 Цивільного кодексу України та повідомлення про відмову від договору оренди нежитлових приміщень від 07.10.2019 №814/01-15/18в.

19.11.2019 з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №952/01-15/18в, з вимогою погасити заборгованість з орендної плати, докази направлення та отримання якої приєднані до матеріалів справи.

03.01.2020 відповідач надав позивачу гарантійний лист №01/01 відповідно до якого гарантував погасити заборгованість з орендної плати до 30 березня 2020 року.

Оскільки станом на 20.05.2020 відповідач заборгованість не сплатив, позивач керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п.5.1.1. договору нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати та звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, врегульовані також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон). В ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 171, 174 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Аналогічні положення містяться в ч.1, 3 ст. 19 Закону.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. Одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 Закону).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Суд встановив факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати орендної плати в період з грудня 2018 року - жовтень 2019 року, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 30005 грн 76 к. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені за період з 21.11.2019 - 20.04.2020, 3% річних за період з 21.08.2017 - 20.04.2020, а також інфляційних втрат за період липень 2018 року - квітень 2020 року та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 30005 грн 76 к. заборгованості з орендної плати, 2492 грн 28 к. - пені, 852 грн 89 к. - 3% річних, 860 грн 95к. - інфляційних втрат.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №568 від 25 травня 2020 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову судовий збір в розмірі 2102 грн 00 к., суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позовні вимоги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія" про стягнення 34211 грн 88 к. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія", вул. Січових Стрільців, буд.78-Д, м. Івано-Франківськ, 76018 ( код 38163336) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (код 04054346) - 30005 (тридцять тисяч п"ять гривень) 76 к. заборгованості з орендної плати, 2492 (дві тисячі чотириста дев"яносто дві гривні) 28 к. - пені, 852 (вісімсот п"ятдесят дві гривні) 89 к. - 3% річних, 860 (вісімсот шістдесят гривень) 95к. - інфляційних втрат, а також 2102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 к. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.08.2020

Суддя Т.В.Максимів