Рішення

від 18.08.2020 по справі 909/312/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/312/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТЛ",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю " БІ ЕНД ДЖИ"

про стягнення коштів в сумі 97240 грн 00 к.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТЛ" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю " БІ ЕНД ДЖИ" про стягнення 68000 грн 00 к. авансового платежу за договором №14/11 від 14.11.2019, 2040 грн 00 к. - штрафу та 27200 грн 00 к. відсотків за користування чужими коштами.

Вирішення судом процесуальних питань.

23.04.2020 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, суд надіслав товариству та його засновникам на адреси, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, 16.06.2020 поштові відправлення, якими суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі, повернулись до суду із відміткою відділення Укрпошти "за терміном зберігання" , "за зазначеною адресою адресат не проживає".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04. 2020 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

23.04.2020 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Враховуючи те, що Закон набрав чинності 17.07.2020 процесуальний строк на подання відповідачем відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження закінчився 06.08.2020.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем робіт у строки, передбачені договором №14/11 від 14 листопада 2019 року. Позивач вважає, що відповідач повинен повернути авансовий платіж, а також відповідно до п.6.2. договору нести відповідальність у вигляді штрафу, який становить 3% вартості цього договору та сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від розміру попередньої оплати за кожен день користування коштами, згідно п.6.3. договору. Позовні вимоги обґрунтовані ст.525, 526, 570, 629, 610, 615 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

14.11.2019 ТОВ "БІ ЕНД ДЖИ" (підрядник) та ТОВ "БКСТЛ" (замовник) уклали договір №14/11, за умовами якого підрядник зобов"язується виконати за завданням замовника відповідно до умов цього договору з використанням своїх матеріалів та обладнання, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити наступні роботи:з улаштування обладнання воріт за адресою: (п 1.1 договору). Перелік обладнання та матеріалів, що постачаються, а також відомості про роботи за договором наведені в додатку №1 (п.1.2. договору).

Згідно Додатку №1 до цього договору, загальна вартість обладнання (воріт) та робіт

(монтаж воріт) складає 68000 грн 00 к.

Сторони у договорі також передбачили такі умови:

- оплата за цим договором проводиться в грошовій формі у вигляді попередньої оплати шляхом безготівкового розрахунку, згідно з виставленими рахунками, таким шляхом6 замовник перераховує підряднику 100% загальної вартості обладнання, матеріалів та робіт (вартості договору) протягом 3-х днів після підписання сторонами цього договору (п.2.3. договору);

- підрядник виконує роботи, передбачені п.1 цього договору в такі строки: початок робіт за договором:3 робочих дні від дати надходження передоплати за договором, внесеної замовником відповідно до умов пп.2.3.1. на рахунок підрядника і за умови того, що об"єкт підготовлений до початку робіт. Закінчення робіт за договором: не більше 30 робочих днів з моменту початку виконання робіт в разі відсутності ситуацій, що заважають нормальному проведенню цих робіт (розділ 3 договору);

- по завершенню робіт за договором підрядник направляє замовнику акт виконаних робіт; після підписання акта виконаних робіт робота вважається повністю виконаною; дата підписання акта виконаних робіт вважається датою початку виконання гарантійних зобов"язань підрядника перед замовником за цим договором (п.4.1., 4.4., 4.5. договору);

- у разі прострочення з вини підрядника терміну виконання робіт більш ніж на три дні він сплачує замовнику штраф в розмірі 3 % від вартості цього договору (п.6.2. договору);

- у разі прострочення з вини підрядника терміну здачі результатів робіт, останній сплачує замовнику відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від розміру попередньої оплати за кожен день користування коштами (6.3. договору);

- термін дії договору: цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов"язань (п.9.1. договору).

На виконання умов договору, згідно виписаного відповідачем рахунку на оплату №143 від 14 листопада 2019 року, позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 68000 грн 00 к., що підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 2826 від 20 листопада 2019 року, №2836 від 22 листопада 2019 року, № 2855 від 29 листопада 2019 року, № 2862 від 03 грудня 2019 року.

Як стверджує позивач, у визначений договором строк продукція (ворота) не була поставлена, роботи з монтажу не були розпочаті. В грудні 2019 року відповідач надав гарантійний лист, згідно якого гарантував здійснити монтаж воріт до 20.01.2020. Проте роботи так і не були розпочаті. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Також вказав, що звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом шахрайства, доказів чого до матеріалів справи не приєднав.

09.01.2020 та 10.01.2020 позивач підписав договори купівлі -продажу металевих труб та листів необхідних для самостійного виготовлення та монтажу воріт, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Прострочення виконання зобов"язання та виконання робіт позивачем самостійно, призвело до недоцільності подальшого виконання робіт відповідачем, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з вимогою про стягнення з відповідача авансового платежу, а також штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами за прострочення терміну виконання робіт.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Згідно з ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов`язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного ними договору.

За змістом частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд зазначає, що хоча в договорі №14/11 від 14.11.2019 сторони і не передбачили підстав для дострокового розірвання договору у зв"язку із несвоєчасним її початком, відмовитись від договору підряду до закінчення виконання робіт і вимагати відшкодувати збитків відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу є правом замовника в силу закону.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України тягне припинення зобов`язань його сторін.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Однак матеріали справи не містять доказів повідомлення підрядника про відмову від договору. А саме посилання позивача, як на підставу стягнення попередньої оплати, втрата необхідності у продукції та роботах не є повідомленням чи відмовою від договору в розумінні ч.2. ст.849 Цивільного кодексу України і не тягне припинення зобов"язань його сторін.

За наведених обставин та правових норм суд зазначає, що договір №14/11 від 14.11.2019 станом на день прийняття рішення є чинний і діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов"язань, а тому у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача авансового платежу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушення зобов`язання відповідно до статті 218 Господарського кодексу України є підставою для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (стаття 549 Цивільного кодексу України). При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Висновок суду.

Суд встановив, що договір №14/11 від 14.11.2019 станом на день прийняття рішення є чинний і діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов"язань, оскільки позивач не надав доказів належного повідомлення відповідача про відмову від договору. Отже звернення з даним позовом до суду є передчасним. Відтак у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача авансового платежу.

Натомість, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права на звернення до суду за захистом свого порушеного права, як замовник виконання робіт, відповідно до ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив підставність та правильність нарахування позивачем штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 20.01.2020 - 10.04.2020, та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 2040 грн 00 к. - штрафу та 27200 грн 00 к. - процентів за користування чужими коштами.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102 грн 00 к., що підтверджується квитанцією №0.0.1672936136.1 від 10 квітня 2020 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 632 грн 07 к. суд покладає на відповідача. Судовий збір в розмірі 1469 грн 93 к. - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 42, 129, 178, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю " БІ ЕНД ДЖИ" про стягнення коштів в сумі 97240 грн 00 к. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " БІ ЕНД ДЖИ", вул. Федьковича, буд. 3,смт. Верховина,Верховинський район, Івано-Франківська область,78701 (код 37516227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТЛ", проспект Слободжанський, буд. 29, офіс 320, м. Дніпро,49000 (код 38529135) - 2040 (дві тисячі сорок гривень) 00 к. - штрафу, 27200 (двадцять сім тисяч двісті гривень) 00 к. - відсотків за користування чужими коштами, а також 632 (шістсот тридцять дві гривні ) 07 к. - судового збору.

Судовий збір в розмірі 1469 (одна тисяча чотириста шістдесят дев"ять гривень) 93 к. покласти на позивача.

В частині позовних вимог про стягнення 68000 (шістдесят вісім тисяч гривень) 00 к. авансового платежу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.08.2020

Суддя Т.В.Максимів