Рішення

від 13.08.2020 по справі 910/4397/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2020Справа № 910/4397/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Пахар А.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Приватного підприємства Лис-Авто-Транс , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбівей Україна , м. Київ

про стягнення 328 497,77 грн.

Представники:

від позивача: Скрипчук М.Є.;

від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Лис-Авто-Транс (далі - ПП Лис-Авто-Транс /позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбівей Україна (далі - ТзОВ Комбівей Україна /відповідач) про стягнення 328 497,77 грн заборгованості, у тому числі: 275 710,40 грн - основного боргу, 44 343,70 грн - пені, 2 285,44 грн - інфляційних втрат, 6 158,23 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за агентським договором №ПРВ-LAT-46/01-04-16 від 01.04.2016.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.04.2020 позовну заяву ПП Лис-Авто-Транс залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

14.04.2020 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зважаючи на викладені в заяві обставини та долучені докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.04.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.05.2020.

21.05.2020 суд відклав підготовче засідання на 06.07.2020 у зв`язку із усним клопотанням сторін про надання часу для врегулювання спору мирним шляхом.

06.07.2020 у підготовче засідання з`явився представник позивача, який повідомив суд про недосягнення згоди сторін для укладення мирової угоди. Представник відповідача до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, внаслідок чого суд відклав підготовче засідання на 16.07.2020.

16.07.2020 представник відповідача вдруге у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

16.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.08.2020.

13.08.2020 у судове засідання з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання втретє не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 між Приватним підприємством Лис-Авто-Транс (далі - принципал) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віз-Транс , найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Комбівей Україна (далі - агент) був укладений агентський договір №ПРВ-LAT-46/01-04-16, відповідно до якого агент від імені та в інтересах принципала за агентську винагороду надає послуги з реалізації квитків на рейси перевізника.

У відповідності до умов цього договору, перевізник - фізична особа-підприємець або юридична особа, який надає послуги перевезення пасажирам/клієнтам і їхнього багажу автомобільним транспортом відповідно до вимог закону і на території, де надаються послуги. За умовами даного агентського договору перевізник одночасно може виступати принципалом.

Згідно п. 1.3. договору агент забезпечує реалізацію автобусних квитків на маршрути перевізника згідно місць, тарифів, маршруту проходження і зупинок, та іншої інформації наданої перевізником.

Пунктом 2.1.2. договору встановлено, що агент зобов`язаний своєчасно перераховувати грошові кошти за реалізацію квитків на рейси перевізника і підписувати всі необхідні документи для проведення розрахунку згідно з цим договором.

В п. 4.1. договору визначено, що протягом 5 (п`яти) робочих днів після закінчення відповідного розрахункового періоду агент перераховує на розрахунковий рахунок принципала кошти отримані у рахунок 100% передплати за послугу перевезення, за винятком агентської винагороди.

Відповідно до п. 4.4. договору, строки розрахункових періодів становлять: період з 01 по 15 число поточного місяця включно; період з 15 по останнє число поточного місяця включно.

В п. 4.5. договору сторони погодили, що агент не пізніше 3 (третього) робочого дня після закінчення останнього розрахункового періоду по електронній пошті направляє принципалу наступний пакет документів: звіт агента про отримані кошти за звітний період (додаток №3); акт наданих послуг на агентську винагороду за звітний період (додаток №4).

У відповідності до п. 8.4. договору при порушенні строків перерахування коштів, установлених даним договором, агент сплачує принципалу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день виконання зобов`язань від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року (п. 9.3. договору).

На виконання умов цього договору між сторонами підписані наступні акти (звіти) приймання-передачі наданих послуг, в яких вказані у тому числі суми, які підлягають перерахуванню перевізнику, а саме: № 32 від 31.01.2019 на суму 13 200,00 грн, № 72 від 28.02.2019 на суму 22 482,00 грн, № 113 від 31.03.2019 на суму 20 356,00 грн, № 150 від 30.04.2019 на суму 39 770,00 грн, № 175 від 31.05.2019 на суму 22 750,00 грн, № 214 від 30.06.2019 на суму 33 118,00 грн, № 274 від 31.07.2019 на суму 43 243,20 грн, № 310 від 31.08.2019 на суму 47 599,40 грн, № 335 від 30.09.2019 на суму 26 224,00 грн.

Крім того, з реєстрів реалізованих проїзних документів вбачається, що у жовтні та листопаді 2019 року також надані послуги за цим договором, відповідно суми, які підлягали перерахуванню позивачу склали 23 776,00 грн та 29 592,00 грн відповідно, проте акти приймання-передачі наданих послуг сторонами не підписані.

03.12.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію за № 30/11 від 26.11.2019 про сплату заборгованості з січня по жовтень 2019 року за агентським договором у розмірі 289 318,60 грн.

Відповідач після отримання претензії розрахувався з позивачем частково в розмірі 43 200,00 грн, внаслідок чого у ТзОВ Комбівей Україна виникла заборгованість в розмірі 275 710,40 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов агентського договору №ПРВ-LAT-46/01-04-16 від 01.04.2016, позивач просить суд стягнути з ТзОВ Комбівей Україна заборгованість у сумі 275 710,40 грн, пеню у розмірі 44 343,70 грн, 3% річних в сумі 6 158,23 грн та інфляційні збитки в розмірі 2 285,44 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України ( далі - ГК України) комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 01.04.2016 укладено агентський договір №ПРВ-LAT-46/01-04-16, відповідно до якого відповідач від імені та в інтересах позивача за агентську винагороду надає послуги з реалізації квитків на рейси перевізника.

При цьому, пунктом 2.1.2. договору встановлено, що відповідач зобов`язаний своєчасно перераховувати грошові кошти за реалізацію квитків на рейси перевізника і підписувати всі необхідні документи для проведення розрахунку згідно з цим договором.

Судом також встановлено, що відповідач повинен був здійснити перерахування коштів на користь позивача на загальну суму 318 910,40 грн, проте відповідач перерахував оплату частково в сумі 43 200,00 грн, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 275 710,40 грн, що підтверджується матеріалами справи. На підтвердження зворотного відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, сторони в п. 4.1. договору погодили, що протягом 5 (п`яти) робочих днів після закінчення відповідного розрахункового періоду агент перераховує на розрахунковий рахунок принципала кошти отримані у рахунок 100% передплати за послугу перевезення, за винятком агентської винагороди.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо перерахування на користь позивача грошових коштів згідно умов агентського договору, суд дійшов висновку, що ТзОВ Комбівей Україна порушено умови цього договору та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 275 710,40 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 44 343,70 грн - пені, 2 285,44 грн - інфляційних втрат та 6 158,23 грн - 3% річних, нараховані на суми боргу по кожному акту приймання-передачі наданих послуг.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у відповідності до п. 8.4. договору при порушенні строків перерахування коштів, установлених даним договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день виконання зобов`язань від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, відповідно заявлені вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства Лис-Авто-Транс задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комбівей Україна (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 16/13, літера А; ідентифікаційний код 39683991) на користь Приватного підприємства Лис-Авто-Транс (03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 7/1, офіс 161; ідентифікаційний код 35389266) заборгованість в розмірі 275 710 (двісті сімдесят п`ять тисяч сімсот десять) грн 40 коп., пеню в розмірі 44 343 (сорок чотири тисячі триста сорок три) грн 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 285 (дві тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 44 коп., 3% річних в розмірі 6 158 (шість тисяч сто п`ятдесят вісім) грн 23 коп., судовий збір в розмірі 4 927 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн 47 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 17.08.2020.

Суддя В.В. Бондарчук