Рішення

від 17.08.2020 по справі 916/144/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 916/144/20

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В. , за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №916/144/20

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрно-Торгівельна Група"

про стягнення 2785520,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрно-Торгівельна Група" (далі - відповідач) про стягнення 2785520,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку сільськогосподарської продукції №27/08-0157 від 27.08.2019 в частині оплати поставленої продукції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/144/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2020 справу №916/144/20 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрно-Торгівельна Група" про стягнення 2785520,00 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи №916/144/20 між суддями справу передано на розгляд судді Васильченко Т. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 прийнято справу до провадження судді Васильченко Т.В. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2020, на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" залишено без руху, надано позивачу строк та встановлено спосіб усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 10.04.2020 від представника позивача у встановлений судом строк надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 судом постановлено продовжити розгляд справи №916/144/20.

В судовому засіданні 07.08.2020, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду справи по суті на 17.08.2020.

В судове засідання 17.08.2020 представник позивача не з`явився, втім подав заяву про розгляд справи по суті без його участі.

В свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат не значиться .

За приписами пункту 99 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку №270 від 05.03.2009, рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

За приписами абзацу 3 пункту 116 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку №270 від 05.03.2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99 1 , 99 2 , 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1 та 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду про причини неявки, а представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Однак, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення (чинної до 17.07.2020) Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020 по 31.07.2020, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року №731-IX, за яким процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом (пункт 2 розділ ІІ Прикінцеві та перехідні положення ).

Отже, 17.07.2020 автоматичне продовження процесуальних строків на період дії карантину припинено, однак законодавцем надано проміжний термін тривалістю 20 днів для учасників справи на вчинення відповідних процесуальних дій.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В нарадчій кімнаті 17.08.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2019 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрно-Торгівельна Група" (покупець) укладено договір поставки (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар - ріпак урожаю 2019 року насипом у відповідності до умов договору.

Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджено, що товар поставляється автотранспортом на умовах EXW відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 і умовами цього договору, доставка здійснюється до м. Одеси, надалі пункт поставки. Пункт поставки може змінюватися при розбіжності показників якості товару. Право власності, та всі ризики пов`язані з товаром, переходять від продавця до покупця в момент підписання покупцем накладної за якою передається товар, при поставці товару.

Продавець зобов`язується поставити весь об`єм товару у строк до 20.09.2019 (п. 5.2 договору).

Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем з моменту фактичного відвантаження товару в пункті розвантаження (пункт поставки) та проставлення відмітки покупця на товарно-транспортних накладних про приймання товару (п.8.6 договору).

Оплата ж за поставку узгодженого товару здійснюється покупцем шляхом банківського переказу вартості товару за повну партію продукції, у кількості, визначній у пункті 3.2. договору, по факту його отримання у повному обсязі (п. 7.1. договору).

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами його умов. У випадку якщо зобов`язання сторін виникли під час дії договору, але на момент припинення його дії залишилися невиконаними, такі зобов`язання не припиняються і підлягають виконанню в порядку і на умовах даного договору (п. 13.6 договору).

На виконання умов даного договору, позивачем було здійснено поставку відповідачу узгодженого товару на загальну суму 2885520,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №50 від 03.09.2019 на суму 903980,00 грн, № 51 від 04.09.2019 на суму 283140,00 грн, № 52 від 05.09.2019 на суму 837540, 00 грн, № 53 від 06.09.2019 на суму 860860 грн, які підписані згідно довіреності №45 від 30.08.2019 уповноваженим представником відповідача без будь-яких зауважень та скріплені печатками. Також позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату отриманого товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Втім, відповідач свій обов`язок щодо оплати отриманого товару виконав лише частково, сплативши 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №18 від 01.10.2019, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2785520,00 грн.

Гарантійним листом №44 від 09.12.2019 відповідач зобов`язався погасити існуючу заборгованість у строк до 27.12.2019, втім свого обов`язку так і не виконав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п. 1ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, в позовній заяві позивачем визначено, що витрати на правничу допомогу, які позивач очікує понести складає 20000 грн.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Позаяк, позивач, у підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, під час розгляду справи не надав суду жодного доказу, який би свідчив про дійсне та фактичне понесення витрат відповідачем, як то акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, тощо, як і не надав у відповідності до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України заяви про розподіл даних витрат після ухвалення рішення у справі, у зв`язку з чим відсутні підстави для розподілу цих витрат.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрно-Торгівельна Група" про стягнення 2785520,00 грн задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрно-Торгівельна Група" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48; ідентифікаційний код 39931467) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (87421, Донецька обл., Мангушський район, с. Дем`янівка, вул. Артема, буд. 24; ідентифікаційний код 30774163) 2785520 (два мільйони сімсот вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн 00 коп. основного боргу та 41782 (сорок одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн 81 коп. судового збору.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17.08.2020.

Суддя Т.В. Васильченко