Рішення

від 17.08.2020 по справі 910/6745/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/6745/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРЕКОТРАНС" вул. Сорок років радянської України 51, прим. 147, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" вул. Жилянська, 31, м. Київ, 01033

про стягнення 180 341,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРЕКОТРАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" про стягнення 180341,00 грн. боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 22/10 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.10.2019 року в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6745/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також клопотання позивача про розгляд справи в спрощеному провадженні, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду та відповідних клопотань сторін, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/6745/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Так, від відповідача через канцелярію суду 11.06.2020 року надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на передчасність звернення позивача до суду з позовними вимогами, оскільки умовам спірного договору не передбачений строк виконання ТОВ "МТС Логістик" грошових зобов`язань, отже його виконанню передує пред`явлення вимоги позивачем, якої, за твердженням відповідача, останній не отримував. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Також, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 року від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення № 12/06 від 12.06.2020 року з доказами направлення на адресу відповідача претензії № 20/02 від 20.02.2020 року, які судом долучені до матеріалів справи.

В подальшому, через канцелярію суду від позивача 22.06.2020 року та 30.06.2020 року надійшли відповіді на відзив № 19/06 від 19.06.2020 року, ідентичні за своїм змістом, в яких позивач наголошує на наявність доказів надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з перевезення, а саме підписаних сторонами актів наданих послуг та виставлених позивачем рахунків, які частково оплачені відповідачем, як фактів, що не заперечуються відповідачем. Відповідь на відзиву судом долучена до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 22 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торекотранс" (перевізник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю МТС Логістик (замовник за договором, відповідач у справі) укладено Договір № 22/10 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов`язання відповідно до умов та протягом строку дії цього Договору надавати платні автотранспортні послуги з перевезення вантажів замовника по території України.

Під наданням платних автотранспортних послуг у цьому договорі розуміється зобов`язання перевізника доставляти ввірені йому замовником (або іншим відмінним від замовника вантажовідправником) вантажі у пункти призначення та в строки, встановлені у відповідних товарно - транспортних накладних (далі - ТТН), і видавати їх особі, уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачеві), а замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажів встановлену плату.

Розділами 2-6 Договору сторони погодили права та обов`язки сторін, умови перевезень, вартість послуг і порядок розрахунків, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спорів, дію договору та інші умови тощо.

Згідно п. 6.2 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє на протязі одного календарного року.

Договір підписаний уповноваженими представниками перевізника та замовника і скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 Господарського кодексу України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1.2 Договору вид транспорту, а також фактичний час, місце, вид і обсяг тощо прийнятого перевізником до перевезення вантажу узгоджується сторонами шляхом оформлення та подання замовником відповідної транспортної заявки, яка є підставою для здійснення конкретного перевезення (подання транспорту під завантаження).

Заявка повинна містити інформацію про місця навантаження - розвантаження і зазначенням виду та обсягу вантажу, що підлягає перевезенню, необхідний час подачі транспорту під навантаження і бажаний термін доставки вантажу, розрахунку вартості перевезення та умови вантажу.

Відповідно до п. 3.1 Договору перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок.

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, згідно умов Договору сторонами було погоджено Заявки на перевезення вантажу, копії яких наявні в матеріалах справи:

- № 1 від 20.10.2019 року, згідно умов якої узгоджено перевезення вантажу (щебенево - піщана гранітна суміш 426 т) за маршрутом: м. Запоріжжя - с. Гірсовка, Приазовський район, Запорізька область (Україна); адреса завантаження: м. Запоріжжя, вул. Загорська, 15; адреса розвантаження: с.Гірсовка, Приазовський район, Запорізька область; одержувач вантажу: ТОВ "Віннер Будівництво"; загальна відстань: 162 км; розрахунок вартості перевезення (ціна і одиниці виміру) 1,65 т/км; номери автомобілів: DAF НОМЕР_4, пп НОМЕР_1 ; DAF НОМЕР_2 , пп НОМЕР_3 ;

- № 2 від 20.10.2019 року, згідно умов якої узгоджено перевезення вантажу (щебенево - піщана гранітна суміш 884,15 т) за маршрутом: с. Новополтавка, Чернігівський район, Запорізька область - с. Гірсовка, Приазовський район, Запорізька область (Україна); адреса завантаження: с. Новополтавка, Чернігівський район, Запорізька область; адреса розвантаження: с.Гірсовка, Приазовський район, Запорізька область; одержувач вантажу: ТОВ "Віннер Будівництво"; загальна відстань: 143 км; розрахунок вартості перевезення (ціна і одиниці виміру) 1,65 т/км; номери автомобілів: DAF НОМЕР_4, пп НОМЕР_1 ; DAF НОМЕР_2 , пп НОМЕР_3 .

У відповідності до умов Договору вказані заявки підписані обома сторонами останнього та засвідчені печатками, отже належним чином підтверджують узгодження сторонами всіх необхідних умов перевезення та прийняття вказаних заявки до виконання позивачем.

Суд зазначає, що перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Так, відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила), вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб`єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов`язковим.

Окрім цього сторонами в п. 4.2 Договору узгоджено, що за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт здачі - приймання наданих послуг.

Згідно п. 4.3 Договору фактичний обсяг і загальна вартість наданих за цим Договором послуг визначається сторонами на підставі товарно - транспортних накладних з відміткою замовника і підписаних сторонами актів здачі - приймання наданих послуг, які складаються після відвантаження/передачі перевізником вантажу у пункті призначення та отримання вантажоодержувачем вантажу на адресі розвантаження, направляються перевізником замовнику і підписуються замовником не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту їх отримання. Разом із актом здачі - приймання наданих послуг перевізник зобов`язаний надати замовнику реєстр ТТН та екземпляр таких ТТН з відміткою вантажоотримувача. Дані документи є підставою для здійснення розрахунків за цим Договором.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем на виконання умов зазначеного Договору було надано Товариству з обмеженою відповідальністю МТС Логістик ряд послуг з перевезення вантажів по території України на загальну суму 322 490,28 грн., що підтверджується: актами надання послуг № 1472 від 25.10.2019 року на суму 28226,89 грн., № 1496 від 31.10.2019 року на суму 39988,09 грн., № 1497 від 01.11.2019 року на суму 19031,76 грн., № 1524 від 13.11.2019 року на суму 87902,54 грн., № 1523 від 13.11.2019 року на суму 87506,64 грн., № 1541 від 21.11.2019 року на суму 59834,36 грн., а також товарно-транспортними накладними № 5317 від 23.10.2019 року, № 5337 від 24-25.10.2019 року, № 5356 від 25.10.2019 року, №5360 від 25-26.10.2019 року, № 5589 від 29.10.2019 року, № 5649 від 30.10.2019 року, № 5658 від 30-31.10.2019 року, № 5852 від 01.11.2019 року, № 5753 від 31.10-01.11.2019 року, № 6301 від 07.11.2019 року, № 6299 від 06.11.2019 року, № 6304 від 09.11.2019 року, № 6305 від 12.09.2019 року, № 6289 від 05.11.2019 року, № 6488 від 12-13.11.2019 року, 6303 від 08.11.2019 року, № 6298 від 06.11.2019 року, 6302 від 08.11.2019 року, № 6300 від 07.11.2019 року, № 6489 від 12-13.11.2019 року, № 6201 від 05.11.2019 року, № 6296 від 09.11.2019 року, № 6290 від 06.11.2019 року, № 6297 від 12.11.2019 року, № 6293 від 11.11.2019 року, № 6295 від 08.11.2019 року, № 6292 від 07.11.2019 року, № 6291 від 06.11.2019 року, № 6294 від 08.11.2019 року, № 6470 від 20.11.2019 року, № 6670 від 21.11.2019 року, № 6671 від 20.11.2019 року, № 6600 від 16.11.2019 року, № 6621 від 18.11.2019 року, № 6574 від 18.11.2019 року, № 6620 від 19.11.2019 року. Копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, надані позивачем товарно-транспортні накладні є належними та допустимими доказами надання виконавцем послуг перевезення вантажу.

При цьому, як вбачається із наявних у матеріалах справи підписаних відповідачем як замовником актів надання послуг та підтверджено позивачем в позовній заяві, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг, зокрема, щодо об`єму, якості та строків надання послуг перевезення, а також докази відмови від прийняття виконання або зауважень вантажоодержувача та вантажовідправника відсутні.

Наразі в поданому до суду відзиві на позовну заяву факт надання послуг перевезення за вказаними заявками від 22.10.2019 року № 1 і № 2 та актами згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з надання послуг перевезення вантажу, обумовлених Договором за заявками № 1 та № 2, в обсягах, зазначених в Актах надання послуг, та з належною якістю, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень.

Окрім того, відповідно до узгоджених та підписаних Актів наданих послуг позивачем виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" рахунки на оплату наданих послуг № 1468 від 25.10.2019 року, № 1494 від 31.10.2019 року, № 1495 від 01.11.2019 року, № 1520 від 13.11.2019 року, № 1519 від 13.11.2019 року, № 1537 від 21.11.2019 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому доказів опротестування виставлених позивачем вищезазначених рахунків на оплату наданих позивачем послуг суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

У відповідності до п.4.1 Договору вартість послуг за цим Договором визначається на підставі цін, погоджених сторонами у відповідних заявках до цього Договору, ат обчислюється виходячи з: показника вартості 1 (одного) тонно - кілометрі (ТКМ) перевезення конкретного вантажу замовника.

Згідно п. 4.3 Договору оплата наданих за цим Договором послуг перевізником здійснюється замовником за фактом відвантаження/передачі вантажу вантажоодержувачу.

Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі на поточний рахунок перевізника (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на поточний рахунок перевізника.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до виставлених позивачем рахунків та з посиланням на їх реквізити в призначеннях платежів відповідачем було здійснено часткову оплату наданих ТОВ "Торекотранс" послуг перевезення, а саме платіжними дорученнями № 2225 від 31.10.2019 року на суму 12226,89 грн., № 2239 від 05.11.2019 року на суму 16000,00 грн., № 2250 від 07.11.2019 року на суму 39988,09 грн., № 2290 від 19.11.2019 року на суму 15031,76 грн., № 2300 від 21.11.2019 року на суму 4000,00 грн., № 2301 від 21.11.2019 року на суму 44902,54 грн., № 2409 від 08.01.2020 року на суму 10000,00 грн., всього на суму 142 149,28 грн. Копії вказаних платіжних доручень наявні в матеріалах справи.

Отже, внаслідок здійснення часткової оплати розмір неоплачених відповідачем як замовником наданих позивачем за Договором послуг з перевезення вантажу становить 180 341,00 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором та з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю МТС Логістик претензію №20/02 від 20.02.2020 року з вимогою погасити заборгованість за спірним Договором у розмірі 180341,00 грн. у строк до 20.03.2020 року.

Факт надсилання вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується наданими позивачем копіями експрес - накладної ТОВ "Нова Пошта" № 59000489816368 від 25.02.2020 року, акту наданих послуг № НП-0034688892 від 10.03.2020 року, та факт отримання відправлення відповідачем 03.03.2020 року - витягом з сайту ТОВ "Нова Пошта" щодо відстеження поштового відправлення.

Проте, доказів задоволення претензії позивача та оплати повної вартості послуг перевезення або надання обґрунтованої відповіді на претензію станом на час звернення з позовом до суду матеріали справи не містять.

Таким чином, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов`язання щодо перерахування коштів за надані ТОВ "Тореконтранс" послуги з перевезення вантажу на суму 180 341,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору та заявок, відповідачем не виконано, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеною заявкою та Договором у вказаному розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Наразі відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 22/10 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.10.2019 року та Заявок № 1 та № 2 до Договору та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості за надані послуги за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

При цьому викладені у відзиві на позовну заяву заперечення проти позову з підстав неотримання претензії позивача № 20/02 від 20.02.2020 року та незазначення в експрес - накладній змісту відправлення судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, даними оператора поштового зв`язку, та за умови відсутності заперечень відповідача самого факту отримання поштового відправлення № 59000489816368 та доказів отримання у вказаному відправленні інших, ніж претензія позивача, документів, судом до уваги не приймаються.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог з посиланням на невизначення умовами Договору терміну оплати та ненастання строку виконання зобов`язання з оплати наданих позивачем за Договором послуг перевезення суд зазначає, що згідно ч.ч.2, 3 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, виходячи з умов спірного Договору термін виконання зобов`язання з оплати замовником наданих позивачем послуг перевезення вантажів обумовлений настанням обставин відвантаження/передачі вантажу вантажоодержувачу (п. 4.3 Договору), факт настання яких, в свою чергу, підтверджується товарно - транспортними накладними та складеними після відвантаження/передачі перевізником вантажу у пункті призначення та отримання вантажоодержувачем вантажу на адресі розвантаження актами здачі - приймання наданих послуг (п.п. 4.2, 4.3 Договору).

При цьому зважаючи на наявні в матеріалах справи докази підписання відповідачем як замовником всіх складених позивачем актів надання послуг перевезення без зауважень та заперечень, посилання відповідача на обставини ненастання терміну виконання зобов`язання з оплати розцінюються судом як безпідставні, бездоказові та такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати наданих позивачем послуг перевезення вантажу відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 180 341,00 грн. боргу за надані за вказаним Договором послуги перевезення вантажів підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституціїі законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.73-80,86,129,233,236,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" (вул. Жилянська, 31, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 41312353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРЕКОТРАНС" (вул. Сорок років радянської України 51, прим. 147, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код ЄДРПОУ 39003040) 180 341,00 грн. (сто вісімдесят тисяч триста сорок одну грн. 00 грн.) боргу та 2705,12 грн. (дві тисячі сімсот п`ять грн. 12 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2020 року.

Суддя А.М. Селівон