Рішення

від 17.08.2020 по справі 910/6055/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/6055/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" вул.Грушевського 1д, м. Київ, 01001

до Приватного підприємства "ЮРТ-555" Харківське шосе,буд.17-А, м. Київ, 02121

про зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ЮРТ-555" про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ПП "ЮРТ-555" кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" у загальному розмірі 40155,17 грн., що складаються з: заборгованості за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок" в сумі 39236,56 грн. (заборгованість за основним кредитом в розмірі 4778,01 грн., заборгованість за відсотками 15697,36 грн., борг за комісією 1067,12 грн. та борг за пенею 17721,07 грн.) та заборгованості за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування в сумі 891,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне ухилення ліквідаційної комісії відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача до Приватного підприємства "ЮРТ-555", які виникли через неналежне виконання останнім умов договору банківського обслуговування б/н від 14.07.2011 року в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати інших передбачених умовами правочину платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6055/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за наявності клопотання позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/6055/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім позовної заяви та доданих до неї доказів, а також заяв та клопотань процесуального характеру від позивача на час розгляду справи до суду не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 12.05.2020 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: Харківське шосе,буд.17-А, м. Київ, 02121, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим ухвала суду від 12.05.2020 року повернута відділенням поштового зв`язку 18.06.2020 року неврученою відповідачу у зв`язку за закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/4334/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 31.03.2020, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Судом прийнято до уваги, що Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", та змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів № 424 від 29.05.2020 та № 641 від 22.07.2020, установлено з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року на усій території України карантин.

Також судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо введення адаптивного карантину, враховуючи постанови Кабінету Міністрів України № 477 від 12.06.2020 року, № 480 від 12.06.2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року та постанову Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392", якою передбачено послаблення частини карантинних обмежень, зокрема, починаючи з 11.05.2020 року відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, з 22.05.2020 року відновлено роботу громадського транспорту, а з 25.05.2020 року - роботу метрополітенів.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 435 від 03.06.2020 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 та запроваджено наступний етап послаблення карантинних заходів.

За приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 17.07.2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Пунктом 2 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до ст. 165 ГПК України після закінчення дії карантинних обмежень та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРТ-555" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, зважаючи на прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу COVID-19, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 14.07.2011 року відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРТ-555" підписано Заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки, згідно якої відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку (далі - Умови та Правила), розміщених на веб-сайті Приватбанку www.privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування від 14.07.2011 року, а позивач у свою чергу відкрив відповідачу, зокрема, поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті (українська гривня).

Згідно розділу 1 Умов, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, Правила надання банківських послуг є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1ст. 640 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину між сторонами зафіксований у вищеперерахованих документах, доказів існування якихось інших Умов та правил надання банківських послуг , крім тих, що розміщені на сайті позивача, на які позивач посилається в позові, і згоду на використання яких власноручно надав відповідач, суду не подано, відповідно сторони не порушили вимог ч. 1ст. 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Таким чином, згідно ст. 634 Цивільного кодексу України, підписавши заяву від 14.07.2011 року, відповідач приєднався до умов договору банківського обслуговування та погодився з Тарифами банку відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті позивача.

При цьому банк взяв на себе зобов`язання при наявності вільних грошових ресурсів здійснити обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовому вигляді, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Окрім цього 14.07.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРТ-555" через систему інтернет - клієнт - банкінг Приват 24 подано заяву на встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 , таким чином останній погодився з Умовами та правилами надання послуги "Кредитний ліміт" на поточний рахунок, що розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua.

За змістом вказаної заяви розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом становить 24% річних, нарахованих на суму заборгованості за кредитом (п.3.18.4.1.2 Умов); розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом становить 48% річних, нарахованих на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом (п.3.18.4.1.3 Умов), розмір комісії за користування ліміту становить 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існує на кінець банківського дня за попередній місяць (п.3.18.4.4 Умов), розмір пені подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.3.18.5.1 Умов).

Договір від 14.07.2011 року складається із Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 14.07.2011 року, Заяви про встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок від 14.07.2011 року, Умов та Правил надання банківських послуг за послугою "Кредитний ліміт" та Тарифів Банку.

Умови та правила надання послуги "Кредитний ліміт" та послуги "Банківське обслуговування поточного рахунку", витяг яких станом на 14.07.2011 року долучений позивачем до позовної заяви, затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256.

За умовами п. 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладанні договорів та угод у письмовій формі.

При цьому судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, який регулюється приписами §1 та §2 глави 71 та глави 72 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно визначення частини 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

При цьому слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (§1 та §2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається га поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

У відповідності до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Як вбачається з виписок по поточному рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРТ-555" № НОМЕР_1 позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання згідно Умов та Правил та надав відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок до 7000,00 грн.

Судом встановлено, що наданий кредит використовувався відповідачем у відповідності до Умов та Правил та Договору банківського обслуговування від 14.07.2011 року, шляхом здійснення платежів з поточного рахунку в межах наданого банком ліміту, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 14.07.2011 року по 29.04.2020 року.

Факт отримання та розмір наданих позивачем та використаних відповідачем кредитних коштів останнім не заперечувався.

Згідно 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкритті поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ). При порушенні клієнтом будь - якого із зобов`язань, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг , банк по свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов`язань, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг , при відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Термін також може бути змінений банком згідно п. 3.18.1.3.4 цього розділу Умов і правил надання банківських послуг . Згідно ст. 212, 651 ЦКУ при порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань по кредиту, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право встановити інший термін повернення кредиту При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток Приват24 , смс-повідомлення чи інших). У разі непогашення заборгованості в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою.

За умовами п.3.18.1.5 Умов кредитний ліміт стосовно цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг"являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку.

Відповідно п. 3.18.2.2.3 Умов клієнт зобов`язаний здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11.

Так, за умовами п. 3.18.1.11 Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом котрого безперервно існувало дебетове сальдо та поточному рахунку на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитним лімітом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Відповідно п.3.18.4.1.4 Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового сальдо при закритті банківського дня.

Згідно п. 3.18.4.1.3 Умов у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо на позиковому рахунку підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Положеннями п. 3.18.1.6 Умов визначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Розділом 3.18.4 Умов встановлений порядок розрахунків за користування кредитом: в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в котрому дебетове сальдо підлягало обнуленню, на протязі 90 днів з останньої дати періоду, в котрому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом у розмірі 24 (двадять чотири) % річних, починаючи з останньої дати періоду, у котрому дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.18.4.1.2 Умов).

При порушенні клієнтом будь - якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань (п.3.18.4.1.3 Умов).

Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Згідно п. 3.18.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до п. 3.18.4.3 Умов відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими.

Окрім цього клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послу. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків (п. 3.18.4.4 Умов).

За змістом п. 3.18.4.5. Умов нарахування комісії здійснюється в день сплати. Сплата здійснюється в гривні.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зокрема, відповідно до п. 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Умов, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до 3.18.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п.3.18.5.7 Умов).

Згідно п.3.18.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом.

Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за Договором банківського обслуговування від 14.07.2011 року (кредит за послугою "Кредитний ліміт" на поточний рахунок), станом на 17.03.2020 року його заборгованість перед позивачем становить 39236,56 грн. і складається з наступного: 4778,01 грн. - заборгованість за тілом кредитом, 15697,36 грн. - заборгованість за процентами нарахованими за період 21.06.2012 року по 01.04.2019 року, нарахованим на підставі п.п.3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3 Умов, 1067,12 грн. - заборгованість по комісії, нарахована за період з 01.07.2012 року по 01.06.2014 року на підставі п. 3.18.4.4 Умов, 17721,07 грн. - пеня, нарахована за період з 07.02.2012 року по 17.03.2020 року на підставі п. 3.18.5.1 Умов.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача позивачем надані виписки по рахунках позичальника, на яких обліковується кредит, а саме: по рахунку № НОМЕР_1 - по тілу кредиту, по рахунку НОМЕР_2 - по простроченому тілу кредиту, по рахунку НОМЕР_3 , НОМЕР_4 - по процентам, по рахунку НОМЕР_5 , НОМЕР_6 - по комісії тощо.

Крім того, як свідчать матеріали справи, оскільки між сторонами укладений Договір банківського обслуговування від 14.07.2011 року, відповідно, банк надавав клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку на підставі чинного законодавства, Умов та Правил надання банківських послуг в частині "Банківське обслуговування поточного рахунку", внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків. Отже, у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРТ-555" виникла заборгованість в розмірі 891,61 грн. за Договором банківського обслуговування від 14.07.2011 року за надані послуги з дебетування рахунку та проведення платежів згідно Договору банківського рахунку від 14.07.2011 року відповідно до п. 3.1.1.2.2 Умов та правил надання банківських послуг по послузі "Банківське обслуговування поточного рахунку", що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_7 , НОМЕР_8 . Станом на 17.03.2020 року вказана заборгованість за надані послуги відповідачем не погашена.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок невиконання умов Договору банківського обслуговування від 14.07.2011 року в частині сплати кредитних коштів, процентів, комісії та пені, плати за послуги розрахунково - касового обслуговування у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 17.03.2020 року складає в сумі 40155,17 грн., з яких: заборгованість за Договором банківського обслуговування від 14.07.2011 року за надані послуги розрахунково - касового обслуговування - 891,61 грн.; заборгованість за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок" в сумі 39236,56 грн., в тому числі: 4778,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15697,36 грн. - заборгованість за процентами, 1067,12 грн. - заборгованість по комісії, 17721,07 грн. - пеня.

Натомість доказів погашення відповідачем вказаних сум заборгованості, у т.ч. у визначені строки, суду не надано.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРТ-555" (код ЄДРПОУ 37767985) з 05.03.2020 перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

Крім того, у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог, зокрема, зазначено граничну дату пред`явлення вимог - до 05.05.2020 року.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2020 року позивач направив на адресу відповідача заяву з кредиторськими вимогами на суму 40155,17 грн., з яких:

- заборгованість за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок" в сумі 39236,56 грн., в тому числі: 4778,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15697,36 грн. - заборгованість за процентами, 1067,12 грн. - заборгованість по комісії, 17721,07 грн. - пеня;

заборгованість за Договором банківського обслуговування від 14.07.2011 року за надані послуги розрахунково - касового обслуговування - 891,61 грн., в якій просив визнати в повному обсязі вимоги ПАТ "КБ "Приватбанк" про включення в проміжний ліквідаційний баланс відповідача вказані кредиторські вимоги з оплати заборгованості, яка утворилась станом на 17.03.2020 року.

Окрім цього у вказаній заяві позивач просив розглянути та включити ці вимоги до проміжного ліквідаційного балансу та письмово повідомити кредитора - АТ "КБ "Приватбанк" про результати розгляду вимог.

Факт надсилання заяви з кредиторськими вимогами разом з розрахунками та відповідними виписками банку і витягами з Умов підтверджується доданими до позову копіями опису вкладення у цінний лист від 17.03.2020 року та накладної від 17.03.2020 року № 0500086253081.

Разом з тим зазначену заяву з кредиторськими вимогами відповідач не отримав, оскільки її було повернуто за зворотною адресою, відповідно позивач отримав її 09.04.2020 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0500086253081.

Отже ліквідаційною комісією кредиторські вимоги позивача не розглядалися та не вирішувалося питання про їх визнання або відхилення.

Частинами 1-2 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За приписами пунктів 1, 2, 26 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Як вже зазначалось судом вище, з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРТ-555" (код ЄДРПОУ 37767985) з 05.03.2020 року перебуває в стані припинення за рішенням засновників, якими також визначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - 05.05.2020 року.

Отже, оскільки вищезазначена заява позивача з кредиторськими вимогами не була отримана відповідачем та була повернута за зворотною адресою й отримана позивачем 09.04.2020 року, зазначені факти, зокрема, неотримання відповідачем заяви з кредиторськими вимогами у відділенні поштового зв`язку, на думку позивача, свідчать про ухилення ТОВ " ЮРТ-555" від визнання грошових вимог та стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором банківського обслуговування від 14.04.2011 року на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Відповідно до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

У свою чергу, за змістом положень частин 3, 4 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Наразі, як встановлено судом за матеріалами справи, приймаючи до уваги повернення заяви з кредиторськими вимогами на адресу позивача 09.04.2020 року, місячний строк для звернення до суду спливає 10.05.2020 року.

Відтак, враховуючи дату звернення позивача з даною позовною заявою до суду - 29.04.2020 року (згідно даних поштової накладної), позивач звертається до суду із вказаним позовом в межах строку, визначеного ч. 3 ст. 112 ЦК України та позивачем не пропущений.

У свою чергу, відповідно до частини 6 статті 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема, щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Суд зазначає, що кредиторські вимоги позивача, які виникли після прийняття рішення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРТ-555", є зобов`язаннями ліквідаційної маси та можуть бути заявлені до відповідача протягом усієї ліквідаційної процедури.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги, зокрема, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 14.07.2011 року в загальній сумі 40 155,17 грн., а саме: заборгованість за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок" в сумі 39236,56 грн., в тому числі: 4778,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15697,36 грн. - заборгованість за процентами, 1067,12 грн. - заборгованість по комісії, 17721,07 грн. - пеня; заборгованість за Договором банківського обслуговування від 14.07.2011 року за надані послуги розрахунково - касового обслуговування - 891,61 грн., підтверджується матеріалами справи та наданими позивачем доказами.

З огляду на вищевикладене, оскільки матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду доказів задоволення ліквідаційною комісією ТОВ" ЮРТ-555" даних вимог та внесення їх до реєстру вимог кредиторів (ліквідаційного балансу), суд дійшов висновку про обґрунтованість кредиторських вимог та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу грошових вимог позивача у загальній сумі 40 155,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРТ-555" (Харківське шосе,буд.17-А, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 37767985) в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) за Договором банківського обслуговування б/н від 14.07.2011 року, що виникли станом на 17.03.2020 року у загальному розмірі 40155,17 грн. (сорок тисяч сто п`ятдесят п`ять грн. 17 коп.), з яких: заборгованість за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок" в сумі 39236,56 грн.(тридцять дев`ять тисяч двісті тридцять шість грн. 56 коп.), в тому числі: 4778,01 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят вісім грн. 01 коп.) - заборгованість за тілом кредиту, 15697,36 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто сім грн. 36 коп.) - заборгованість за процентами, 1067,12 грн. (одна тисяча шістдесят сім грн. 12 коп.) - заборгованість по комісії, 17721,07 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять одна грн. 07 коп.) - пеня; заборгованість за Договором банківського обслуговування від 14.07.2011 року за надані послуги розрахунково - касового обслуговування - 891,61 грн.(вісімсот дев`яносто одна грн. 61 коп.), та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРТ-555" (Харківське шосе,буд.17-А, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 37767985) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2020 року.

Суддя А.М. Селівон