Рішення

від 13.08.2020 по справі 912/1567/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 рокуСправа № 912/1567/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №912/1567/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК", 49000, м.Дніпро, вул. Боброва, буд. 5

до відповідача Фермерського господарства Пузь Миколи Миколайовича, 28100, Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Онуфріївка, вул. Радгоспна, буд. 47

про стягнення 103 499,74 грн

за участю представників:

від позивача - Мотуз О.В., свідоцтво ДП № 3602 від 25.01.18, ордер № 2179 від 29.04.20;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" до Фермерського господарства Пузь Миколи Миколайовича про стягнення 3% річних від простроченої суми боргу за Договором поставки №Х270218-4 від 27.02.2018 у розмірі 10 777,06 грн, суми інфляційних втрат за весь час прострочення у розмірі 28 220,77 грн, пені у сумі 20 891,94 грн, штрафу у розмірі 43 609,97 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору поставки товару №Х270218-4 від 27.02.2018 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/1567/20 за правилами спрощеного позовного провадження, повідомлено сторін, що дату і час судового засідання у даній справі буде призначено додатково ухвалою суду.

Ухвалою від 22.06.2020 призначено судове засідання у справі №912/1567/20 на 01.07.2020 о 11:30 год.

Ухвалою від 01.07.2020 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №912/1567/20 до 29.07.2020 на 10:30 год.

Ухвалою від 29.07.2020 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №912/1567/20 до 13.08.2020 на 09:30 год. та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 13.08.2020 не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

07.08.2020 в системі "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку для подання відзиву на позовну заяву. В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що на даний час проводяться сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю, підготовки та посіву озимих культур. Враховуючи специфіку фермерського господарства, яке є сімейним та в якому не використовується наймана праця, виникла ситуація неможливості надати відзив на позовну заяву. У зв`язку з чим відповідач просить продовжити строк для подання відзиву до 25.08.2020 та відкласти підготовче засідання.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частинами 1 та 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суттєвою обставиною застосування цієї процесуальної норми є факт подання заяви до закінчення встановленого судом строку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 29.07.2020 відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву до 06.08.2020.

Проте, з клопотанням про продовження строку відповідач звернувся до суду 07.08.2020 з порушенням встановленого судом строку, відповідно, суд не вбачає належних правових підстав для застосування приписів статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву.

За положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що останнім не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 183, 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що розгляд справи в суді обмежено часовими рамками, а також на те, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися наданими їм правами та обов`язками, у відповідності до норм ГПК України.

Більше того, відповідач не обмежений колом певних осіб для представництва його інтересів при розгляді даної справи. Тому неможливість голови Фермерського господарства бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні через іншого представника.

З підстав викладеного, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхиляється господарським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 13.08.2020 судом досліджено докази у справі.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні подані позивачем докази, господарський суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

27.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" (Постачальник) та Фермерським господарством "Пузь" (Покупець) укладено Договір поставки товару №Х270218-4 (далі - Договір, а.с. 6-7), відповідно до пункту 1.1. якого у строки, встановлені Договором, Постачальник зобов`язується здійснити поставку посівного матеріалу, гумітів, мікродобрив та інших засобів захисту рослин (надалі - Товар) належного асортименту, кількості та якості, а Покупець бере на себе зобов`язання прийняти товар у місці поставки та здійснити оплату за нього в порядку і в строки, встановлені Договором (додатковими угодами до нього і Специфікаціями, які визнано сторонами невід`ємними частинами Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору асортимент (найменування) товару, його кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна товару наводиться у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору. Ціна товару, яку вказано у Специфікаціях, визначається на дату укладення Договору.

Кількість товару, який Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві, може коливатись у межах +/-5% від кількості, вказаної у Специфікаціях. В такому разі Покупець сплачує вартість фактично поставленої йому кількості товару (пункт 3.2. Договору).

Загальна ціна договору складається із суми за усіма Специфікаціями, які підписано сторонами в рамках цього Договору. Ціна товару, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках та накладних в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару. Для будь-якого товару за цим Договором сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро в залежності від валюти придбання Постачальником Товару (пункт 3.3. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується здійснити своєчасну поставку Покупцеві товару необхідної кількості, якості та асортименту у місце поставки за умовами внесення Покупцем авансових платежів у розмірі та в строки, визначені сторонами у Специфікаціях та/або додаткових угодах. Поставка товару може бути здійснена партіями.

Відповідно до пункту 4.2. Договору приймання товару за кількістю, якістю та асортиментом проводиться Покупцем в момент одержання його від Постачальника. Покупець зобов`язується перевірити кількість товару, цілісність пакування, пломб (уразі їх наявності), наявність ознак пошкодження (псування) товару та у разі виявлення таких ознак письмово заявити про це Постачальнику. Претензії щодо кількості, якості та асортименту товару має бути заявлено до закінчення приймання товару та підписання видаткової накладної, після підписання якої приймання-передача товару вважається таким, що відбулося належним чином, і відповідні претензії Покупця задоволенню не підлягають. Підписання видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом із товаром усієї необхідної документації до нього, в тому числі сертифікатів якості (сертифікатів відповідності), інструкції по використанню.

Товар вважається переданим від Постачальника і прийнятим Покупцем: за кількістю (одиниць виміру) та асортиментом - відповідно до такої кількості і асортименту, які вказано у видатковій накладній; за якістю - відповідно до якості товару, яку вказано у сертифікаті якості (сертифікаті відповідності). Датою поставки (приймання) товару Покупцем визнається дата, яку вказано у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до Покупця в момент приймання ним товару.

Згідно пункту 5.1. Договору Покупець зобов`язується здійснити оплату товару (попередню - внесенням авансового платежу на проточний рахунок Постачальника (у разі домовленості сторін про це) і повну оплату за товар у строки та у розмірі, які вказано у Специфікаціях та/або додаткових угодах до цього Договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє впродовж одного року з цього моменту (пункт 9.1. Договору).

Закінчення строку дії Договору не звільняє Покупця від обов`язку виконати грошові зобов`язання за цим Договором в повному обсязі, у разі їх невиконання впродовж строку його дії (пункт 9.3. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

27.02.2018 між сторонами підписано Специфікацію № 1 (а.с. 8), якою визначено перелік та кількість товару, що буде поставлятися позивачем відповідачеві на загальну суму 427 609,50 грн.

У пункті 2 Специфікації №1 від 27.02.2018 визначено умови та місце поставки. А саме: за знаходженням Покупця: 28100, Кіровоградська обл., Онуфріївський р-н, смт. Онуфріївка, вул. Радгоспна, 47.

Згідно пункту 3 Специфікації №1 від 27.02.2018 оплата за прийнятий товар здійснюється Покупцем в порядку, який визначено Договором поставки товару №Х270218-4 від 27.02.2018 та в такі строки: попередня оплата в розмірі 20% у сумі 85 609,90 грн та 80% у сумі 341 999,60 грн строком до 20.10.2018р.

Позивачем було виставлено Фермерському господарству Пузь Миколи Миколайовича рахунок на оплату №82ск від 27.02.2018 на загальну суму 427 609,50 грн з ПДВ (а.с. 8 з обороту).

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" 27.03.2018 поставлено відповідачу товар: 27.03.2018 на загальну суму 408 608,70 грн, що підтверджується видатковою накладною №237 від 27.03.2018 (а.с. 9) та 29.03.2018 на загальну суму 19 000,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №252 від 29.03.2018 (а.с. 10).

Відповідачем, на виконання зобов`язань за Договором визначених у Специфікації №1, було внесено попередню оплату в сумі 85 609,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9 від 28.02.2018 (а.с. 11).

Проте, остаточний розрахунок у розмірі 341 999,60 грн за поставлений позивачем товар відповідно до Специфікації №1 у строк до 20.10.2018 відповідач так і не здійснив.

Крім того, 25.05.2018 між сторонами підписано Специфікацію №2, відповідно до якої позивач зобов`язався поставити відповідачу товар на загальну суму 21 000,00 грн (а.с. 12).

У пункті 2 Специфікації №2 від 25.05.2018 визначено умови та місце поставки. А саме: за знаходженням Покупця: 28100, Кіровоградська обл., Онуфріївський р-н, смт. Онуфріївка, вул. Радгоспна, 47.

Згідно пункту 3 Специфікації №2 від 25.05.2018 оплата за прийнятий товар здійснюється Покупцем в порядку, який визначено Договором поставки товару №Х270218-4 від 27.02.2018 та в такі строки: попередня оплата в розмірі 100% строком до 01.11.2018.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №601ск від 25.05.2018 на загальну суму 21 000,00 грн (а.с. 12 з обороту).

Виконуючи умови Договору, позивачем 25.05.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 21 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1146 від 25.05.2018 (а.с. 13).

Проте, у визначений строк відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати товару.

За твердженням позивача, з метою досудового врегулювання спору, 16.07.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію з розрахунком заборгованості та вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар (а.с. 16).

Після чого, 08.08.2019 відповідачем частково було погашено заборгованість у розмірі 102 999,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №39 від 08.08.2019 на суму 81 999,60 грн та №40 від 08.08.2019 на суму 21 000,00 грн (а.с. 14, 15).

Однак, у повному обсязі та у відповідності до умов Договору відповідач не виконав свої зобов`язання, заборгованість відповідача перед позивачем складала 260 000,00 грн. У зв`язку з чим позивач 20.11.2019 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки.

Як зазначає позивач, після звернення до суду з позовом, відповідач визнав в повному обсязі свої зобов`язання: суму основного боргу та загальну суму штрафних санкцій. У зв`язку з чим між сторонами було досягнуто домовленості, у відповідності до якої позивач до 06.12.2018 відкликає з суду позовну заяву та відмовляється від претензій щодо стягнення суми 3% річних, пені та штрафу, а відповідач сплачує суму основного боргу та у строк до 15.03.2020 зобов`язується сплатити на користь позивача суму інфляційних втрат у розмірі 28 220,77 грн.

Приймаючи до уваги досягнуту між сторонами домовленість, позивач 05.12.2019 звернувся до суду з відповідною заявою про відкликання позовної заяви (а.с.25).

Відповідач для виконання досягнутих домовленостей сплатив на користь позивача суму основного боргу та надіслав на адресу позивача гарантійний лист від 05.12.2019 (а.с. 26), яким підтвердив, що мав домовленість з Постачальником відповідно до якої покупець у строк до 15.03.2020 сплачує на користь позивача суму інфляційних втрат у розмірі 28 220,77 грн, а постачальник в обмін на це відмовиться від своїх претензій щодо стягнення суми трьох відсотків річних, пені та штрафу.

Проте, відповідач у визначений строк не виконав свої зобов`язання щодо сплати суми інфляційних втрат, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Розглядаючи спір по суті господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсними у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим у силу ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так, ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що на підставі укладеного договору та Специфікацій до нього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" поставило відповідачу обумовлений сторонами товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печаткою відповідача. Будь-яких заперечень щодо кількості чи якості товару відповідач суду не подав.

Отже, свої зобов`язання за Договором позивач виконав належним чином та передав відповідачу товар, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Проте відповідач за отриманий товар у визначений договором строк не розрахувався, чим порушив прийняті на себе зобов`язання.

За порушення строків оплати вартості отриманого товару за Договором поставки товару №Х270218-4 від 27.02.2018, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції (пеню, штраф) 3% річних та інфляційні втрати, які просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Відповідно до п. 6.4. Договору у разі пропущення Покупцем строків виконання зобов`язань по сплаті на користь Постачальника грошових коштів (авансових платежів - попередньої оплати за товар та повної оплати за нього) Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,05% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товарів.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення винною стороною виконання грошових зобов`язань за цим Договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності за цими вимогами складає три роки (пункт 6.5. Договору).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо оплати отриманого товару, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 6.4. Договору неустойки.

З розрахунку позивача (а.с. 21-22) вбачається, що останнім нараховано відповідачу 20 891,94 грн пені, а саме:

- на суму заборгованості 341 999,60 грн за період з 21.10.2018 по 08.08.2019 у розмірі 5 092,44 грн;

- на суму заборгованості 260 000,00 грн за період з 08.08.2019 по 14.11.2019 у розмірі 12 870,00 грн;

- на суму заборгованості 21 000,00 грн за період з 02.11.2018 по 08.08.2019 у розмірі 2 929,50 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив, що відповідачем неправильно визначено період нарахування пені та не враховано оплату заборгованості 08.08.2019, у зв`язку з чим правильним періодом для нарахування пені буде:

- на суму заборгованості 341 999,60 грн за період з 21.10.2018 по 07.08.2019 (08.08.2019 позивачем сплачено 81 999,60 грн) у розмірі 49 760,94 грн;

- на суму заборгованості 260 000,00 грн за період з 08.08.2019 по 14.11.2019 у розмірі 12 870,00 грн;

- на суму заборгованості 21 000,00 грн за період з 02.11.2018 по 07.08.2019 (08.08.2019 позивачем сплачено 21 000,00 грн) у розмірі 2 929,50 грн.

Враховуючи, що сума пені розрахована позивачем не перевищує суму пені розраховану господарським судом, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 20 891,94 грн підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 7% за прострочення оплати понад 30 днів, а саме:

- на суму заборгованості 341 999,60 грн за період з 21.10.2018 по 07.08.2019 у розмірі 23 939,97 грн;

- на суму заборгованості 260 000,00 грн за період з 08.08.2019 по 14.11.2019 у розмірі 18 200,00 грн;

- на суму заборгованості 21 000,00 грн за період з 02.11.2018 по 08.08.2019 у розмірі 1 470,00 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, господарський суд встановив, що останній проведено неправомірно.

Суд враховує, що пунктом 6.4. Договору передбачено, що за прострочення оплати понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товарів.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" поставлено відповідачу товар, згідно Специфікації №1 від 27.02.2018 на загальну суму 427 609,50 грн, що підтверджується видатковими накладними №237 від 27.03.2018 та №252 від 29.03.2018. Крім того, згідно Специфікації №2 від 25.05.2018 позивачем поставлено відповідача товар на загальну суму 21 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1146 від 25.05.2018.

Враховуючи що позивачем прострочено оплату за отриманий товар понад тридцять днів додатково підлягає стягненню штраф у розмірі 7% вказаної вартості товарів у сумі 31 402,66 грн, а саме:

- за Специфікацією №1 від 27.02.2018 у розмірі 29 932,66 грн (427 609,50 х 7/100);

- за Специфікацією №2 від 25.05.2018 у розмірі 1 470,00 грн(21 000,00 х 7/100).

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню. В іншій частині господарський суд відмовляє у зв`язку з неправильним розрахунком позивача.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача 10 777,06 грн 3% річних та 28 220,77 грн інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Суд враховує останню правову позицію, викладену в постанові ВС від 14.01.2020 у справі № 924/532/19.

Враховуючи вищевказані норми, господарський суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 22 108,70 грн інфляційних втрат, а саме:

- за специфікацією №1 від 27.02.2018 на суму заборгованості 341 99,60 грн за період з 21.10.2018 по 07.08.2019 у розмірі 18 133,46 грн та на суму заборгованості 260 000,00 грн за період з 08.08.2019 по 14.11.2019 у розмірі 2 861,78 грн. Всього 20 995,24 грн;

- за Специфікацією №2 від 25.05.2018 на суму заборгованості 21 000,00 грн за період з 02.11.2018 по 07.08.2019 у розмірі 1 113,46 грн.

В іншій частині стягнення інфляційних втрат господарський суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком позивача.

Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що останній відповідає фактичному періоду прострочення, нарахування проведено по сумам, по яким допущено прострочення оплати, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 777,06 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" до Фермерського господарства Пузь Миколи Миколайовича підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства Пузь Миколи Миколайовича (28100, Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Онуфріївка, вул. Радгоспна, буд. 47, ідентифікаційний код 23097120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" (49000, м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 5, ідентифікаційний код 38835825) суму 3% річних від простроченої суми боргу за Договором поставки №Х270218 від 27.02.2018 у розмірі 10 777,06 грн, суму інфляційних втрат за весь час прострочення у розмірі 22 108,70 грн, пеню у сумі 20 891,94 грн, штраф у розмірі 31 402,66 грн, а також 2102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" (49000, м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 5), Фермерському господарству Пузь Миколи Миколайовичу ( АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено 18.08.2020.

Суддя Г.Б. Поліщук