Рішення

від 10.08.2020 по справі 914/705/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020 справа № 914/705/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Мазуркевич М. Р., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: державного підприємства Бібрське лісове господарство , м. Львів, до відповідача:дочірнього підприємства СОРЕНСЕН І ХААР , м. Львів, про: стягнення 108'085,14 грн (з яких: 80'000,26 грн - основний борг, 11'084,88 грн - пеня, 10'000,00 грн - збитки, 7'000,00 грн - штраф). За участю представників сторін: позивача:не з`явився, відповідача:не з`явився. 1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов державного підприємства Бібрське лісове господарство до дочірнього підприємства СОРЕНСЕН І ХААР про стягнення 128'085,22 грн (з яких: 100'000,34 грн - основний борг, 11'084,88 грн - пеня, 10'000,00 грн - збитки, 7'000,00 грн - штраф).

1.2. Ухвалою суду від 30.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.04.2020. Розгляд справи по суті відкладався на 25.05.2020, на 22.06.2020, на 20.07.2020 та на 10.08.2020 з підстав вказаних у попередніх ухвалах та протоколах суду.

1.3. Щодо факту повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою належного повідомлення сторін про дату, час та місце слухання справи, ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.03.2020 та усі інші ухвали про відкладення розгляду справи було направлено на адреси, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення сторін процесу, і як встановлено судом, за допомогою відстежень поштових відправлень, сторони отримують поштову кореспонденцію, якою суд з дотримання процесуальних норм надсилає відповідні судові документи.

1.4. 27 липня 2020 року від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою ДП бірське лісове господарство просить стягнути 108'085,14 грн (з яких: 80'000,26 грн - основний борг, 11'084,88 грн - пеня, 10'000,00 грн - збитки, 7'000,00 грн - штраф).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, чинним на час подання відповідної заяви, продовжено строк для подання заяви такого змісту.

Таким чином, суд приймає подану заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та вважає за необхідне здійснювати розгляд справи, за викладеними у поданій заяві вимогами.

1.5. Також, від Позивача 29.07.2020 надійшло до суду клопотання про долучення до матеріалів справи договорів про постачання продукції № 07 від 15.01.2019 та № 129 від 02.09.2019 і реєстру платіжних доручень по триманих від Відповідача коштах за період з 2019 по 2020 роки.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Так, оцінивши подані до суду Договори поставки та реєстр платіжних доручень про сплату відповідачем коштів, дійшов висновку, що підставами заявлених у позові вимог є як Договір про постачання продукції № 167 від 09.10.2019 так і Договір № 129 від 02.09.2019, адже спірні правовідносини виникли щодо поставки за товарно-транспортними накладними вересня, жовтня 2019 року.

04 серпня 2020 року від ДП Бібрське лісове господарство надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

1.6. Відповідно до частин першої та третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином, оскільки до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі, а від відповідача жодних клопотань упродовж розгляду справи не надходило, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався своїм право на подання відзиву, враховуючи наданий процесуальним законом час для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, зі змінами внесеними Законом України № 540-IX від 30.03.2020 та з урахуванням змін внесених Законом України 731-IX від 18.06.2020, який набрав законної сили 17.07.2020, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, суд не вважає повторну неявку учасників процесу у судове засідання перешкодою для вирішення спору по суті за наявними у ній матеріалами.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положення ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

У судовому засіданні 10.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. У позовній заяві ДП Бібрське лісове господарство (Позивач у справі) вказує про неналежне виконання ДП СОРЕНСЕН І ХААР (Відповідач у справі) своїх договірних зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим в останнього виник борг з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у загальному розмірі 80'000,26 грн. За неналежне виконання грошових зобов`язань Відповідачу також нараховано 11'084,88 грн - пені, 10'000,00 грн - збитків, 7'000,00 грн - штрафу.

2.2. Відповідач -ДП СОРЕНСЕН І ХААР відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.

3. Обставини справи.

3.1. 02 вересня 2019 року між державним підприємством Бібрське лісове господарство (надалі - Постачальник) та дочірнім підприємством СОРЕНСЕН І ХААР (надалі - Покупець) укладено Договір про постачання продукції № 129 (надалі - Договір 1). За умовами цього Договору, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити лісо продукцію (п. 1.1. Договору). Найменування, кількість, асортимент, ціна товару, що постачається визначається у вказаній у Договорі 1 таблиці (п. 1.2. Договору 1).

Згідно з пунктом 2.4. Договору, приймання-передача вважається здійсненою в момент підписання уповноваженими особами Покупця товарно-транспортних накладних, або в момент передачі лісопродукції Перевізнику. Пунктом 2.7. Договору встановлено, що доставка товару здійснюється Покупцем за власний рахунок.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, ціна продукції визначається Сторонами у порядку визначеному п. 1.2. Договору і протоколам погодження ціни. Пунктом 3.3. Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється перерахунком 100 % передоплати на основі виставленого рахунку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.09.2019 (п. 5.2. Договору 1).

3.2. 09 жовтня 2019 року між ДП Бібрське лісове господарство (надалі - Постачальник) та ДП СОРЕНСЕН І ХААР (надалі - Покупець) укладено Договір про постачання продукції № 167 (надалі - Договір 2). За умовами цього Договору 2, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити лісо продукцію (п. 1.1. Договору 2). Найменування, кількість, асортимент, ціна товару, що постачається визначається у вказаній у Договорі 2 таблиці.

Інші умови Договору 2 є ідентичними умовам Договору 1, окрім того, що Договір 2 діє до 31.12.2019.

Також, 09 жовтня 2019 року між Сторонами у справі підписано Протокол погодження вільної відпускної ціни.

3.3. Так, на виконання взятих на себе Договірних зобов`язань Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 119'807,61 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (Перевізник ДП Соренсен і Хаар , вантажоодержувач - ДП Соренсен і Хаар ), зокрема:

- Товарно-транспортна накладна від 25.09.2019 серія ЛВА № 055554 на загальну суму 47'931,41 грн.

- Товарно-транспортна накладна від 10.10.2019 серія ЛВА № 055610 на загальну суму 45'844,90 грн.

- Товарно-транспортна накладна від 15.10.2019 серіа ЛВА № 055630 на загальну суму 26'031,30 грн.

3.4. Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків підписаним між сторонами станом на 31.12.2019 загальна заборгованість Відповідача становить 116'538,25 грн. Крім того, з Акту встановлено, що Позивач поставив Відповідачу продукції на загальну суму 2'160'316,36 грн, а Відповідачем оплачено - 2'043'441,13 грн.

3.5. Претензією № 169/06 від 28.02.2020 ДП Бібрське лісове господарство звернулось до ДП Соренсен і Хаар та просило здійснити оплату за поставлену продукцію згідно з укладеним Договором № 129 від 02.09.2019 у розмірі 100'000,26 грн. Доказів надіслання до матеріалів справи не долучено.

3.6. Свій обов`язок з оплати Відповідач станом на 12.03.2020 виконав частково, у розмірі 39'807,27 грн.

3.7. У зв`язку з порушенням умов Договору в частині оплати за поставлений товар, Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості, пені, збитків та штрафу.

4. Позиція суду.

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.3. Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється перерахунком 100 % передоплати на основі виставленого рахунку.

4.2. Як з`ясовано судом, Позивачем звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у загальному розмірі 80'000,26 грн. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконання Відповідачем договірних зобов`язань, на підтвердження чого надає Договори про постачання продукції та три товарно-транспортні накладні за спірний період на загальну суму 119'807,61 грн.

Як встановлено судом, з аналізу у справі наявних документів, зокрема, підписаного сторонами Акту звірки взаєморозрахунків та реєстру платіжних доручень по отриманих платежах, які в сукупності підтверджують здійснення відповідних операцій, адже містять аналогічну інформацію, кореспондуючий обов`язок з оплати Відповідач виконав частково у розмірі 39'807,27 грн.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення 80'000,26 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

4.3. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до умов пунктів 4.3. Договорів 1 та 2, за порушення строків оплати чи прийняття продукції стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаного чи несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення. За порушення строків оплати понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості невиконаного чи несвоєчасно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розглянувши заявлені вимоги про стягнення 11'084,88 грн - пені та 7'000,00 грн - штрафу, здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку, суд вказує, що розрахунок штрафу у зв`язку із обраним Позивачем диспозитивним правом його порядку та способу нарахування здійснено вірно, а розрахунок пені, є частково правильним, зокрема, на суму останньої поставки позивачем має право нараховувати з 16.10.2019, а не з 15.10.2019. Таким чином, заявлені вимоги є обґрунтованими у розмірі 11'076,67 грн пені та 7'000,00 грн штрафу.

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 79969.04 15.10.2019 - 15.10.2019 1 16.5000 % 0.090 %* 72.30 100000 16.10.2019 - 24.10.2019 9 16.5000 % 0.090 %* 813.70 100000 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5000 % 0.085 %* 4161.64 100000 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 %* 3624.66 100000 31.01.2020 - 10.03.2020 40 11.0000 % 0.060 %* 2404.37 4.4. Щодо заявлених Позивачем вимог про стягнення збитків, він зобов`язаний довести протиправність поведінки Відповідача у спірних правовідносинах, заподіяння майну шкоди, що відповідає положенням статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; відповідач повинен довести обставини, які звільняють його від відповідальності відповідно до норм законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (п.п. 1-3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов`язок з відшкодування збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відтак, суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, враховуючи не доведення позивачем жодного із елементів складу цивільно-правового правопорушення, заявлені вимоги про стягнення 10'000,00 грн збитків є безпідставними.

4.5. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 1'907,35 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 165, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252, пунктом 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства СОРЕНСЕН І ХААР ( 79039, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 134; ідентифікаційний код 30583064) на користь державного підприємства Бібрське лісове господарство ( 812202, Львівська область, Перемишлянський район, місто Бібрка, вулиця В. Стуса, будинок 44; ідентифікаційний код 00992488) 80'000,26 грн - основного боргу, 11'076,67 грн - пені, 7'000,00 грн - штрафу та 1'907,35 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.08.2020.

Суддя В.П. Трускавецький