Рішення

від 14.08.2020 по справі 914/743/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2020 справа № 914/743/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства Боднарівка Львівського комунального підприємства Зелений Львів , м.Львів

до відповідача Науково-технічного приватного підприємства Галекоресурс , м.Львів

про стягнення 59972,31 грн

Представники сторін не викликались

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Боднарівка Львівського комунального підприємства Зелений Львів до Науково-технічного приватного підприємства Галекоресурс про стягнення 59972,31 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2020 р. було постановлено прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення(виклику) учасників справи.

07.04.2020 р. через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.№15362/20), яким позивач з метою підтвердження викладених в позовній заяві обставин справи додатково надав суду копію виписки по рахунку позивача та копії рахунків.

В матеріалах справи наявне рекомендоване поштове відправлення відповідачеві ухвали суду, яке було повернено підприємством поштового зв`язку з зазначенням того, що причиною повернення є закінчення встановленого строку зберігання.

Ухвала надсилалась судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 79020, м.Львів, вул.П.Панча, буд.7, кв.54.

Водночас ухвала суду надсилалась також і на фактичну адресу відповідача, вказану в позовній заяві та наявному в матеріалах справи договорі: 79052, м.Львів, вул.Рудненська, 12.

Відправлення на адресу позивача та фактичну адресу відповідача ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується списком рекомендованих листів №417 та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 08.04.2020 р. (штрихкодові ідентифікатори поштових відправлень - 7901413138992 та 7901413139018). Як вбачається з інформації на веб-сайті АТ Укрпошта , поштові відправлення з даними штрихкодовими ідентифікаторами були вручені позивачеві та відповідачеві 09.04.2020 р. і 14.04.2020 р. відповідно.

Отже, суд вважає сторони такими, що належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою суду від 01.04.2020 р., зокрема, було встановлено відповідачу для подання відзиву на позов, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (в разі незгоди із здійсненням розгляду справи без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання) строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали, тобто, беручи до уваги те, що ухвала була отримана ним 14.04.2020 р., строк для подання відповідачем відзиву мав би закінчитись 29.04.2020 р.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як встановлено ч.2 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Разом з тим стосовно процесуальних строків у даній справі суд вважає за необхідне пояснити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 р. було встановлено карантин, який продовжувався та триває і на даний час відповідно до подальших змін до згаданої постанови, а також постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів ; від 17.06.2020 р. №500 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України та від 22.07.2020 р. №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 р., який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Отже, вказаними законодавчими змінами було продовжено на строк дії карантину, в тому числі, і строк подання відзиву.

Як передбачено ч.3 ст.3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Виходячи зі змісту ст.3 ГПК України, а також того, що законодавчі зміни не встановлювали нових обов`язків, не скасовували і не звужували прав учасників судового процесу, такі норми мали зворотну силу, а, враховуючи те, що встановлений судом строк для подання відзиву не сплив до початку дії карантину та повинен був закінчитися в межах строку його дії, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву в будь-який день до закінчення карантину, навіть поза межами строку у15 календарних днів з дня отримання ухвали. При цьому ухвала суду була постановлена 01.04.2020 р. - до набрання чинності змінами до ГПК України, через що суд, керуючись діючими на час постановлення ухвали нормами, визначив відповідачеві 15-денний строк на подання відзиву, що, проте,не могло вплинути на необхідність застосування в подальшому до даних правовідносин нових норм процесуального законодавства, які імперативно та безумовно продовжили відповідачеві строк на подання відзиву до кінця карантину.

У зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, а також продовженням Законом на весь строк дії карантину і строку розгляду справи, суд не міг та не повинен був розглянути справу у строки, передбачені ст.ст.248 та 252 ГПК України, оскільки вирішення справи за наявними матеріалами без відзиву на позовну заяву, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України,можливе лише у разі ненадання такого відзиву у встановлений судом строк, який продовжився на час дії карантину, про що йшлося вище. Інакше кажучи, здійснення розгляду справи по суті та ухвалення рішення в будь-який час до закінчення строку на подання відзиву, тобто в момент, коли відповідач ще має право подати відзив, було б передчасним та незаконним.

Так як суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб,передбачене статтею 42 ГПК України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву, з врахуванням доводів якого суд мав би ухвалювати рішення. Прийняття судом рішення до спливу встановленого строку для подання відзиву зробило би ілюзорним право відповідача на подання відзиву та могло би призвести до тих самих наслідків, що і розгляд справи без повідомлення належним чином учасникам справи про дату, час і місце засідання суду - скасування судового рішення апеляційною інстанцією у випадку подання відповідачем апеляційної скарги.

Схожі позиції викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в своїх постановах: від 23.10.2019 р. у справі №910/6041/19 (щодо неприпустимості ухвалення рішення до закінчення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу) та від 30.07.2020 р. у справі №916/145/20 (щодо передчасності повернення апеляційної скарги без врахування норм Закону України від 30.03.2020 р. та без надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги у строки, продовжені у зв`язку з введенням карантину).

Згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 р., що набрав чинності 17.07.2020 р., п.4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Також пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень останнього зі згаданих законів було визначено, що процесуальні строки, які були продовжені, в тому числі, відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з набранням чинності 17.07.2020 р. Законом України від 18.06.2020 р., суд, починаючи з 17.07.2020 р., при здійсненні судочинства почав керуватись його нормами та зміненою цим Законом редакцією п.4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України, яка не передбачає автоматичного продовження на строк дії карантину процесуальних строків, в тому числі і строку на подання відзиву, без подання особою відповідної заяви. Водночас пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020р. встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені на час карантину Законом України від 30.03.2020 р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р., тобто через 20 днів після 17.07.2020 р. - 06.08.2020 р.

Відповідач протягом наданого йому Законом України від 18.06.2020 р. 20-денного строку не звернувся із заявою про продовження процесуальних строків, як і не подав самого відзиву на позовну заяву, тому суд вважає, що строк подання відзиву в цій справі, який був продовжений Законом від 30.03.2020 р., закінчився 06.08.2020 р. і лише після цієї дати суд міг вважати відзив на позовну заяву ненаданим та здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судомі від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

При цьому для можливого отримання та подальшого врахування судом документів, які могли бути надіслані засобами поштового зв`язку в останній день строку для їх подання (06.08.2020 р.), суд прийняв рішення у справі після закінчення строку, в будь-якому випадку достатнього для поштового обігу, а також, відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України,у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, підписав рішення без його проголошення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг, на виконання умов якого позивач виконав роботи (надав послуги), зокрема і на 64000 грн, проте відповідач в порушення умов договору оплату наданих послуг здійснив лише частково та з порушенням погодженого строку. У зв`язку з цим, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 58000 грн основного боргу, 1572,11 грн 3% річних та 400,20 грн інфляційних збитків.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.08.2017 р. між Дочірнім підприємством Боднарівка ЛКП Зелений Львів (виконавець, позивач у справі) та Науково-технічним приватним підприємством Галекоресурс (замовник, відповідач у справі) було укладено договір №38 про надання послуг, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець надає замовнику послуги з перероблення механічно не пошкоджених відпрацьованих люмінесцентних та енергоощадних ламп, що містять ртуть (ВЛЛ), а замовник оплачує виконавцю вартість цих послуг.

Згідно з п.5.1. та п.5.2. договору, термін дії договору по 31.12.2017 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. У випадку, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії цього договору не заявила про його зміну чи припинення, то договір вважається продовженим на наступний рік.

Розділом 2 договору встановлено вартість послуг та порядок розрахунків. Так, загальна сума договору складається з загальної вартості всіх підписаних обома сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що є невід`ємними частинами даного договору. Ціна визначається у рахунках-фактурах, виходячи за результатами проведеного аукціону 26.07.2017 р. по тендері №1241328 Послуги по утилізації відпрацьованих, зіпсованих люмінесцентних ламп (організатор - Науково технічне приватне підприємство Галекоресурс ). Ціна переробки люмінесцентної лампи, яка містить ртуть - 2,56 грн з ПДВ (2,13 грн без ПДВ, ПДВ - 0,43 грн). Вартість перевезення становить 214,30 грн в т.ч ПДВ 35,72 грн за 1 маш/год., виїзд за межі міста 5,48 грн за 1 км.). Розрахунки за цим договором між виконавцем та замовником здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця 100% вартості у вигляді передоплати.

За умовами п.3.1. договору, замовник проводить збір та пакування відпрацьованих ВЛЛ для транспортування у власну тару (заводські картонні ящики згідно ГОСТ 25834-83 Лампи електричні ).

Представники замовника передають ВЛЛ виконавцю згідно акту прийому-передачі ВЛЛ, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.3.2. договору).

Відповідно до п.3.3. договору, не пізніше, ніж за 10 днів замовник телефоном, факсом чи в іншій формі інформує виконавця про заплановані обсяги та терміни передачі ВЛЛ, на підставі чого виконавець надає замовнику рахунок-фактуру на оплату послуг.

Пунктом 3.4. договору визначено, що замовник оплачує вказаний рахунок виконавця не пізніше, як за 5 днів до дати передачі ВЛЛ.

Як вказано в п.3.5. договору, після надходження на поточний рахунок попередньої оплати за перероблення ВЛЛ, виконавець протягом 2 робочих днів приймає від замовника ВЛЛ.

Згідно з п.3.6. договору, виконання послуг за договором оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який надається виконавцем замовнику та підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 3.7. договору сторони встановили обов`язок замовника своєчасно здійснювати оплату наданих за договором послуг.

За кожним з актів приймання-передачі від 15.02.2019 р. та від 02.04.2019р. відповідно до договору №38 від 02.08.2017 р. виконавець прийняв, а замовник передав механічно не пошкоджені відпрацьовані люмінесцентні та енергоощадні лампи: відпрацьовані люмінесцентні лампи в кількості 25000 шт.

27.02.2019 р. і 14.04.2019 р. ДП Боднарівка ЛКП Зелений Львів сформувало для НТПП Галекоресурс рахунки №СФ-42 та №СФ-92 відповідно для сплати по 64000 грн за кожним з них.

Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №42 від 28.02.2019 р. за лютий 2019 року та №92 від 15.04.2019 р. за квітень 2019 р. складені про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) згідно договору №38 від 02.08.2017 р.: перероблення відпрацьованих люмінесцентних ламп в кількості 25000 шт. на загальну вартість робіт (послуг) 64000 грн за кожним з актів.

Акти приймання-передачі та акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) підписано без зауважень директорами сторін та скріплено печатками відповідних юридичних осіб.

Як вбачається з поданих позивачем виписок по рахунку ДП Боднарівка , замовник оплатив 64000 грн згідно акту №42 від 27.02.2018 р. та 6000 грн згідно рахунку №СФ-92 від квітня 2019 р. Остання зі згаданих оплат була здійснена 25.04.2019 р.

08.10.2019 р. Дочірнє підприємство Боднарівка Львівського комунального підприємства Зелений Львів надіслало Науково-технічному приватному підприємству Галекоресурс на його юридичну адресу лист №141 від 07.10.2019 р., в якому повідомило, що станом на 01.10.2019 р. у замовника наявний борг за перероблення відпрацьованих люмінесцентних лампу сумі 58000 грн і просило терміново оплатити дану заборгованість. До листа додано копію акту звірки взаємних розрахунків за 2019 рік, складеного виконавцем.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 58000 грн заборгованості за надані та неоплачені послуги.

Також відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача 1572,11 грн 3% річних за період з 26.04.2019 р. по 20.03.2020 р. включно та 400,20 грн інфляційних втрат за період з травня 2019 року по лютий 2020 року включно.

Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачем оплати заявлених до стягнення сум.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Факт надання позивачем послуг з перероблення ламп підтверджується підписами директорів та печатками сторін на складених без зауважень актах.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.3.3. договору, не пізніше, ніж за 10 днів замовник телефоном, факсом чи в іншій формі інформує виконавця про заплановані обсяги та терміни передачі ВЛЛ, на підставі чого виконавець надає замовнику рахунок-фактуру на оплату послуг.

Пунктом 3.4. договору визначено, що замовник оплачує вказаний рахунок виконавця не пізніше, як за 5 днів до дати передачі ВЛЛ.

Як вказано в п.3.5. договору, після надходження на поточний рахунок попередньої оплати за перероблення ВЛЛ, виконавець протягом 2 робочих днів приймає від замовника ВЛЛ.

Отже, сторони погодили здійснення замовником попередньої оплати послуг, які будуть надані виконавцем.

Рахунок на оплату послуг, стягнення заборгованості за які є предметом спору у справі, датовано 14.04.2019 р., відповідний акт приймання-передачі відпрацьованих люмінесцентних ламп - 02.04.2019 р., а акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) з їх перероблення - 15.04.2019 р.

З вказаного вбачається, що виконавець прийняв та переробив лампи, не дочікуючись надходження від замовника попередньої оплати, при цьому сформувавши рахунок на оплату після прийняття ламп на переробку та за день до підписання акту здачі-прийняття наданих послуг.

За умовами ч.ч.1, 2 та 4 ст.538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Як вбачається з наданої позивачем виписки, відповідач оплатив надані в квітні 2019 року послуги лише частково, сплативши 6000 грн 25.04.2019 р.

У зв`язку з тим, що попередня оплата послуг не була здійснена,а умовами договору, з якими погодився відповідач шляхом його підписання, не було встановлено іншого строку оплати у випадку здійснення після оплати, суд вважає, що замовник повинен був здійснити оплату в повному розмірі принаймні негайно після прийняття робіт (наданих послуг), яке відбулося 15.04.2019 р., і, безсумнівно, міг вважатись таким, що прострочив виконання зобов`язання, станом на час звернення позивача з позовом і розгляду справи судом.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що, в свою чергу, є підставою для стягнення боргу за надані і неоплачені послуги в сумі 58000 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З проведених позивачем розрахунків вбачається, що при їх здійсненні позивач визначив днем початку розрахунку 26.04.2019 р., тобто дату, яка в будь-якому випадку є пізнішою, ніж дата фактичного початку прострочення, проте знаходиться в межах часу прострочення виконання зобов`язання боржником, а сумою заборгованості 58000 грн - суму, зменшену на суму часткової оплати, здійсненої відповідачем 25.04.2019 р.

Вказане, проте, не порушує прав відповідача, так як кінцева сума заборгованості є меншою, ніж підлягала б врахуванню, а суд приймає рішення у справі не інакше, як в межах заявлених позивачем вимог.

Суд здійснив розрахунок заявлених до стягнення 3% річних за період з 26.04.2019 р. по 20.03.2020 р. включно, внаслідок чого встановив, що розрахунок позивача є правильним, при його здійсненні позивач врахував відмінну кількість днів в 2019 та 2020 роках (365 та 366 днів), а дійсна сума 3% річних відповідає сумі, заявленій до стягнення, та становить 1572,11 грн.

Відповідно до п.3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ,, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права ).

Відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку позивач зазначив датою початку розрахунку 26.04.2019 р., а датою закінчення - 20.03.2019 р., але фактично здійснював розрахунок за період з травня 2019 року по лютий 2020 року включно, тому суд здійснює власний розрахунок за фактичний період, який обрав позивач, тобто в межах позовних вимог.

Відтак, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає 290 грн інфляційних втрат - ((58000 грн х 100,5% (сукупний індекс інфляції за період з травня 2019 року по лютий 2020 року включно, визначений шляхом множення індексів інфляції за дані місяці між собою) - 58000 грн) = 58290 грн - 58000 грн = 290 грн).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 58000 грн основного боргу, 1572,11 грн 3% річних та 290 грн інфляційних втрат. В задоволенні 110,20 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 165,233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Науково-технічного приватного підприємства Галекоресурс , м.Львів, вул.П.Панча, буд.7, кв.54 (ідентифікаційний код 25236092) на користь Дочірнього підприємства Боднарівка Львівського комунального підприємства Зелений Львів , м.Львів, вул.Окружна, буд.56 (ідентифікаційний код 31804345)58000 грн основного боргу, 1572,11 грн 3% річних, 290 грн інфляційних втрат та2098,14грн судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя З.П. Гоменюк