Рішення

від 11.08.2020 по справі 922/1166/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1166/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків до Відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Дворічна, Х/о про стягнення 134 259,68 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Дворічна заборгованість за Договором про закупівлю послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пара та гарячої води" №9/Т19 від 23.01.19р. в сумі 134 259,68 грн., яка складається з: пені в сумі 111414,28 грн.; 3% річних в сумі 9511,23 грн.; інфляційні втрати в сумі 13 334,17 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 21.04.20р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі без повідомленням учасників справи.

13.05.20р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у зв`язку з тим, що відповідач є бюджетною установою та оплата заборгованості здійснювалась в межах наявних коштів.

29.05.20р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

05.06.20р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 08.07.20р., на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", продовжено строк розгляду справи по суті на строк дії карантину.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДІВАЙС (Теплопостачальна організація) та ВІДДІЛОМ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ДВОРІЧАНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Споживач) був укладений Договір про закупівлю послуг з Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води №9/Т19 від 23 січня 2019 року (далі - Договір). Договір укладений у письмовій формі.

У відповідності з умовами Договору, Позивач-Теплопостачальна організація зобов`язався постачати в 2019р. Відповідачу-Споживачеві теплову енергію в потрібних обсягах, а Відповідач-Споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами(цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Позивач свої зобов`язання повністю виконав, так в період січень 2019 року - березень 2019 року, листопад 2019 року відповідно до умов Договору, Позивачем було поставлено Відповідачу теплову енергію (опалення) на загальну суму 4098335,35 (чотири мільйона дев`яносто вісім тисяч триста тридцять п`ять грн.. 35 коп.) гривень, що підтверджується наступними документами:

- Акт виконаних робіт №21 від 31.01.2019р. опалення за січень 2019р. на суму 1576986,65 грн.;

- Акт виконаних робіт №97 від 28.02.2019р. опалення за лютий 2019р. на суму 1104709,11 грн.;

- Акт виконаних робіт №125 від 31.03.2019р. опалення за березень 2019р. на суму 737078,56 грн.

- Акт виконаних робіт №595 від 30.11.2019р. опалення за листопад 2019р. на суму 679561,03 грн.

В позовній заяві позивач вказав про те, що теплову енергію було прийнято відповідачем, претензій щодо строку поставки та якості теплової енергії позивач не отримував.

Відповідно до п. 4.5. Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою сплати вважається дата отримання грошових коштів на поточний рахунок або рахунок із спеціальним режимом використання Теплопостачальній організації.

Таким чином, Відповідач повинен був сплатити 4098335,35 (чотири мільйона дев`яносто вісім тисяч триста тридцять п`ять грн. 35 коп.) гривень:

- по Акту виконаних робіт №21 від 31.01.2019р. - не пізніше 15 лютого 2019р.

- по Акту виконаних робіт №97 від 28.02.2019р. - не пізніше 15 березня 2019р.

- по Акту виконаних робіт №125 від 31.03.2019р. - не пізніше 15 квітня 2019р.

- по Акту виконаних робіт №595 від 30.11.2019р. - не пізніше 15 грудня 2019р.

Позивач отримав оплату по вищевказаним актам виконаних робіт від Відповідача 21.02.2019р., 18.03.2019р., 21.03.2019р., 26.04.2019р., 06.05.2019р., 10.06.2019р., 11.06.2019р., 27.06.2019р., 04.07.2019р., 08.07.2019р., 14.11.2019р., 24.12.2019р.

Таким чином, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено строки оплати за теплову енергію, що і стало підставою для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 7.2.3. Договору несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з наступного строку оплати до дня фактичної оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 111414,28 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не заперечується відповідачем.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 111414,28 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 9511,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13334,17 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 9511,23 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 13334,17 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 13334,17 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав про те, що він є бюджетною установою, яка здійснює свою фінансову діяльність відповідно до Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів. Відповідач вказав про те, що кошторис передбачає видатки на оплату теплопостачання за рахунок коштів районного бюджету та додаткової дотації на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров`я (надалі додаткова дотація). В Кошторисі по КЕКВ 2271 Оплата теплопостачання були затверджені кошти в сумі 4 432 700,00 грн., а саме: додаткова дотація - 126 200,00 грн., кошти районного бюджету - 4 306 500,00 грн. Кошторис складається з помісячних асигнувань за КЕКВ 2271 Оплата теплопостачання , які затверджені фінансовим управлінням Дворічанської районної державної адміністрації в Помісячному розписі Дворічанського районного бюджету на 2019 рік, складеному відповідно до Річного розпису Дворічанського районного бюджету на 2019 рік. При затвердженні обсягів коштів додаткової дотації та місцевого бюджету не враховувався сезонний характер постачання теплової енергії, відповідно до Помісячного розпису Дворічанського районного бюджету на 2019 рік, ліміти видатків на оплату теплопостачання розподілені протягом року: в січні 2019 р. затверджений ліміт видатків становив 274900,00 грн., лютому - 1151100,00 грн., березні - 1156800,00 грн., квітні - 1053700,00 грн., травні - 500000,00 грн., липні - 519000,00 грн., серпні - 46200,00 грн., вересні - 98100,00 грн., жовтні - 50000,00 грн., листопаді - 50000,00 грн., а у червні та грудні - 0,00 грн.

Таким чином, відповідач вказав, що, оскільки, зміни до помісячного бюджету асигнувань так і не були внесені, це призвело до прострочення оплати за договором.

Проте, суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, як на підставу від звільнення від відповідальності, зазначає, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити їх в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 623-625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ДВОРІЧАНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02146417, місцезнаходження: 62702, Харківська обл., Дворічанський р-н, селище міського типу Дворічна, провулок Спортивний, будинок 14) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДІВАЙС (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30357952, місцезнаходження: 61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117) пеню в сумі 111414,28 грн.; три відсотки річних в сумі 9511,23 грн.; інфляційні втрати в сумі 13334,17 грн.; судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.20р.

Суддя Л.В. Шарко