Рішення

від 17.08.2020 по справі 923/531/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 року м. Херсон Справа № 923/531/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. , розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства "ФОЛСАЖ", м. Любомль Волинської області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів", м. Таврійськ Херсонської області

про стягнення 16313,49 грн заборгованості за договором поставки № 4570 від 28.01.2014

представники сторін не викликались

До Господарського суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "ФОЛСАЖ" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" (відповідач) про стягнення 16313,49 грн заборгованості за договором поставки № 4570 від 28.01.2014, з яких 13400 грн основного боргу, 852,34 грн 3% річних, 2061,15 грн втрат від інфляції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 05.06.2020 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.

12.06.2020, у встановлений судом строк, позивач направив поштою докази усунення недоліків - оригінал платіжного доручення № 519 від 27.05.2020 про сплату 2102грн судового збору.

Ухвалою від 17.06.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. Роз`яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з п.) 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 26.06.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 23.06.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) м. Нова Каховка м.Таврійськ Херсонської області вул. Промислова 2.

30.06.2020 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить вимоги позивача про стягнення витрат на послуги з надання правничої допомоги у розмірі 4000 грн залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 165 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Однак, в порушення зазначеної норми права до відзиву не додано доказів надсилання відзиву позивачу.

Суд враховує, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), яким розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

В подальшому, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

При цьому суд також враховує, що строк вважається не пропущеним, якщо до його закінчення заява здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв"язку (ч. 7 ст. 116 ГПК України).

Відповідно до розділу 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 12.12.2007 N 1149 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;

Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на вищевикладене, встановлений Законом строк для подання відповідачем відзиву сплинув, навіть з урахуванням поштового перебігу. Однак, відповідач не надав відзиву на позовну заяву.

Суд дійшов висновку, що враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

28.01.2014 між Приватним підприємством "ФОЛСАЖ" (постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Новокаховський завод плавлених сирів", правонаступником якого відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 4570.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов"язався передати у власність відповідача належне йому на праві власності майно в кількості відповідно до заявок відповідача, а відповідач зобов"язується на умовах даного договору прийняти та оплатити товар за цінами, зазначеними у відповідних видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1 договору, сума договору складається із суми вартості партій товару, поставлених протягом дії цього договору відповідно до видаткових накладних, які є невід"ємними частинами цього договору.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що товар вважатиметься поставленим відповідачу при умові, що:

- уповноважені представники сторін підписали видаткові накладні, якими підтверджується факт отримання товару відповідачем,

- позивач надав відповідачу всі документи, передбачені цим договором,

- позивач поставив товар відповідачу у повній відповідності до умов договору.

Згідно з п.2.2 договору, моментом передачі товару є момент підписання відповідачем супровідних документів із зазначенням в таких документах дати фактичного отримання товару. Якщо дата відповідачем не проставляється, моментом отримання товару є дата, зазначена позивачем при складанні супровідних документів.

Відповідно до п. 11.2 договору, він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання грошового зобов"язання або до розірвання договору у встановленому порядку. У разі якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік і на тих самих умовах.

На виконання даного договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару - пакети вакуумні 130*250 у кількості 100 000 штук на загальну суму 38400, що підтверджується видатковою накладною № 212 від 06.07.2018 (а.с. 11), яка підписана та скріплена печатками сторін.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Видаткова накладна № 212 від 06.07.2018 підписана і засвідчена печатками сторін.

З огляду на викладене, встановивши наявність відбитку печаток сторін на видатковій накладній та, враховуючи, що сторони несуть повну відповідальність за законність використання їх печаток, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах; враховуючи, що відомостей про втрату або викрадення печаток сторонами до суду не надходило, суд дійшов висновку, що видаткова накладна № 212 від 06.07.2018 свідчить про здіснення сторонами у справі господарської операції, незважаючи на те, що не зазначено посади представника відповідача.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Відповідно до п. 5.1 договору, відповідач зобов"язаний сплатити вартість поставленого товару на рахунок позивача, зазначений в реквізитах цього договору, протягом 30 календарних днів з дня отримання партії товару, у разі виконання позивачем п. 1.5 цього договору.

Згідно з ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, відповідач був зобов"язаний сплатити вартість отриманого товару до 06.08.2018 включно, враховуючи, що 5 серпня 2018 - вихідний день неділя.

Але відповідач в порушення умов Договору здійснив оплату частково на суму 25000 грн (10000грн - 05.09.2018 відповідно до платіжного доручення № 5065; 5000грн - 28.09.2018 відповідно до платіжного доручення № 5338; 5000 грн - 26.10.2018 відповідно до платіжного доручення № 5551; 5000 грн - 29.11.2018 відповідно до платіжного доручення № 5769, копії яких додано до позовної заяви.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар становить 13400грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов`язання означає виконання його належними суб`єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов`язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 28.01.2014 з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов`язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань за договором.

Позивач направив відповідачу претензію № 51 від 15.04.2020 з вимогою сплатити 13400 грн заборгованості, яку відповідач отримав 30.04.2020 відповідно до роздруківки з сайту Укрпошти щодо відстежень поштових відправлень. Однак позивач зазначає, що відповіді на претензію ним не отримано.

Доказів перерахування боргу в сумі 13400грн, як і будь-яких заперечень проти позову, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у зв"язку з простроченням оплати товару просить стягнути з відповідача 852,34грн 3% річних та 2061,15 грн втрат від інфляції.

Пунктами 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" роз"яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій, річних та втрат від інфляції за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Крім того, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних (постанова Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16), що позивачем не було враховано.

З огляду на викладене, здійснивши перевірку правильності нарахувань інфляційних, суд дійшов висновку, що він має помилки та додає свій розрахунок:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 38400грн. 07.08.2018 04.09.2018 28400грн. 05.09.2018 27.09.2018 23400грн. 28.09.2018 25.10.2018 18400грн. 26.10.2018 28.11.2018 13400грн. 29.11.2018 26.05.2020

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Серпень 2018 - Серпень 2018 100 100.00 38 400.00 38 400.00 0.00 Жовтень 2018 - Жовтень 2018 101.7 101.70 23 400.00 23 797.80 397.80 Листопад 2018 - Листопад 2018 101.4 101.40 18 400.00 18 657.60 257.60 Січень 2019 - Квітень 2020 101 100.5 100.9 101 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 100.7 100.1 100.2 99.7 100.8 100.8 105.83 13 400.00 14 181.22 781.22 Всього: 1 436.62 Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 1436,62 грн.

Також судом здійснено розрахунок 3% річних:

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 07.08.2018 04.09.2018 29 38 400.00 3 91.53 05.09.2018 27.09.2018 23 28 400.00 3 53.69 28.09.2018 25.10.2018 28 23 400.00 3 53.85 26.10.2018 28.11.2018 34 18 400.00 3 51.42 29.11.2018 26.05.2020 545 13 400.00 3 599.80 Всього: 659 850.29

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 850,29 грн.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню в сумі 15686,91 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2102/16313,49*15686,91=2021,26 грн).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв"язку з розглядом справи.

Позивачем додано до позовної заяви орієнтовний розрахунок суми судових витрат на суму 6500 грн, з яких: вивчення наданих позивачем документів та надання консультацій - 500 грн, складання претензії - 1000 грн, складання позовної заяви та направлення її до суду і сторонам - 2500 грн, представництво в суді (1 судове засідання) - 2500 грн.

Суд враховує, що судових засідань у даній справі не проводилось, оскільки справу було призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження повноважень адвоката Невмержицької Ірини Миколаївни надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4286/10 від 29.09.2010 та ордер від 26.05.2020.

Крім того, позивачем додано до позовної заяви копію договору про надання правничої допомоги від 10.04.2020, укладеному між позивачем та адвокатом Невмержицькою І.М., предметом якого є надання правничої допомоги та представництво інтересів позивача в господарському суді всіх інстанцій з метою стягнення на користь позивача заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" (відповідача у даній справі).

Вартість послуг за договором становить 4000 грн за вивчення наданих позивачем документів, складання претензії, складання, оформлення та подання позовної заяви (п.5.1 договору).

Пункт 5.2 договору стосується оплати послуг адвоката у випадку участі в судових засіданнях.

Згідно з п. 5.3 договору від 10.04.2020, позивач здійснює оплату протягом 3 робочих днів з моменту виставлення рахунку адвокатом.

Позивачем і адвокатом Невмержицькою І.М. підписано і скріплено печатками акт приймання передачі наданих послуг від 26.05.2020 (а.с. 25) на суму 4000 грн, відповідно до якого адвокат надав, а позивач отримав наступні послуги: вивчення наданих позивачем документів та надання консультацій - 500 грн, складання претензії - 1000 грн, складання позовної заяви та направлення її до суду і сторонам - 2500 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному випадку справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судові дебати не проводяться.

Надані позивачем докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі на суму 4000грн.

Так, фактичне надання адвокатом Невмержицькою І.М. правничої допомоги позивачеві відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 26.05.2020 підтверджено наявними в матеріалах справи доказами: позовна заява та претензія від 15.04.2020.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача у розмірі 4000 грн.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів щодо фактичної оплати витрат на професійну правничу допомогу, суперечать правовій позиції об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правовий висновок, згідно з яким за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Тобто, у згаданій постанові Верховного Суду сформульовано правову позицію щодо питання, яке було підставою передачі справи на розгляд об`єднаної палати, а саме: щодо застосування норм процесуального права про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката залежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Суд також вважає, що є необґрунтованим посилання відповідача на те, що як доказу розумності позивачем не надано детального обсягу наданих йому з боку адвоката послуг (погодинний розмір, витрати годин на надання цих послуг, кількість аркушів, витрачених адвокатом на складання заяв, чи адвокат сам виготовляв копії документів чи йому було надано такі копії і т.д.), оскільки опис робіт, наведений а акті приймання-передачі наданих послуг від 26.05.2020, є достатнім для визначення розміру витрат на правничу допомогу, в сумі 4000 грн, яка співмірна із складністю цієї справи.

Зважаючи на положення статті 129 ГПК України, Верховний Суд у своїх рішеннях дійшов висновку, що для вирішення питання розподілу судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; їх обґрунтованість і пропорційність предмету спору з огляду на ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату вирішення справи на репутацію сторін; публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі №916/1283/17).

З огляду на викладене, суд враховує, що позивачем була надіслана відповідачу претензія від 15.04.2020 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 13400 грн і зазначено, що в протилежному випадку позивач буде змушений звернутись до суду з позовом про стягнення боргу з нарахуванням штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних, судових витрат та витрат на правничу допомогу. Однак, зазначена претензія залишилась без реагування з боку відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 4000 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України (4000/16313,49*15686,91=3846,37грн).

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" (м. Нова Каховка м. Таврійськ Херсонської області вул. Промислова 2, код 00447623) на користь Приватного підприємства "ФОЛСАЖ" (м. Любомль Волинської області вул. 1 Травня 153, код 33971525) 15686,91грн заборгованості, 2021,60 грн витрат зі сплати судового збору та 3846,37 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя В.В.Литвинова