Ухвала

від 17.08.2020 по справі 910/6668/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6668/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Козир Т.П., Коробенко Г.П.) у справі № 910/6668/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Рапід"

до 1) Київської міської ради, 2) Пилипчука Віталія Анатолійовича, державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання протиправними дій державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2020 Перший заступник прокурора міста Києва через Північний апеляційний господарський суд подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі № 910/6668/19.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У поданій касаційній скарзі прокурор просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/6668/19 залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що порушення інтересів держави у даній справі полягає у неефективному та нераціональному використанні комунальної земельної ділянки рекреаційного призначення, що завдає шкоди розвитку міста та територіальній громаді. Зокрема, раціональне та ефективне використання земель територіальної громади беззаперечно становить державний інтерес, оскільки є одним із основних принципів розвитку територіальної громади, який полягає у виваженому, плановому, своєчасному використанні земельних ресурсів.

У даному випадку прокурор зазначає, що внаслідок невиконання позивачем вимог закону та умов договору оренди землі, територіальна громада міста в особі Київської міської ради позбавляться того, на що вона розраховувала при укладенні договору, що тягне за собою неможливість для територіальної громади міста досягнення цілей договору та ефективного використання землі в інтересах громади.

При цьому, скаржник зазначає, що Київська міська рада, діючи від імені та в інтересах територіальної громади міста, має безпосередній обов`язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Києва, а й здійсненні забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпеченні потреб громади міста. При цьому, укладаючи спірний договір, Київська міська рада правомірно очікувала на належне виконання його умов відповідачем в частині забудови земельної ділянки та створення для мешканців міста спортивно-оздоровчого комплексу у встановлений договором строк.

На думку скаржника, Київська міська рада, приймаючи рішення від 20.11.2018 № 206/6257 про розірвання договору оренди землі в інтересах територіальної громади, у подальшому неналежним чином здійснювала захист цих інтересів у судовому порядку під час розгляду даної справи № 910/6668/19. Подання касаційних скарг Київською міською радою з грубим порушенням вимог процесуального законодавства має формальний характер та не спрямовано на реальний захист інтересів держави.

За таких обставин, прокурор вважає, що ухвалами Верховного Суду від 27.12.2019, 30.01.2020 та від 12.05.2020 підтверджується неналежний захист інтересів територіальної громади міста Київською міською радою у справі № 910/6668/19.

Підсумовуючи викладене, скаржник зазначає, що у даному випадку є порушення інтересів держави, а орган місцевого самоврядування неналежним чином здійснює їх захист, а тому прокурор зобов`язаний звернутися до суду з касаційною скаргою на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 131-1 Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.06.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтю 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" , який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Оспорюване у даній справі рішення від 20.11.2018 № 206/6257 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва від 09.09.2005 № 62-6-2008" прийнято Київською міською радою, як органом місцевого самоврядування територіальної громади міста Києва в межах її компетенції щодо розпоряджання землями територіальної громади.

Відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, у даних спірних правовідносинах Київська міська рада виступає, як орган місцевого самоврядування, який представляє у даному спорі територіальну громаду міста Києва, а стороною - відповідачем у даному випадку є територіальна громада в особі Київської міської ради.

Касаційні скарги у даній справі неодноразово подавались Київською міською радою від імені територіальної громади міста Києва, яка є відповідачем.

Останньою ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/6668/19 за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними. Тобто, у відкритті касаційного провадження відмовлено стороні (відповідачу) - територіальній громаді міста Києва.

Касаційну скаргу прокурором також подано в інтересах територіальної громади міста Києва в порядку представництва, передбаченого законом.

У цій справі стороною (відповідачем) є територіальна громада міста Києва, а Київська міська рада та прокурор у даному випадку виступають, як орган та особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 ГПК України), тобто, як представники територіальної громади, тому відмова ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 у відкритті касаційного провадження відповідачу - територіальній громаді міста Києва, унеможливлює відкриття провадження за касаційною скаргою цієї ж особи, поданою іншим представником -прокурором, оскільки відповідачем - територіальною громадою в особі міської ради вже реалізовано право на касаційне оскарження судового рішення з процесуальними наслідками у вигляді відмови у відкритті касаційного провадження

Приписами пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

З огляду на положення пункту 3 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою іншого представника сторони спору суперечитиме зазначеній нормі процесуального закону.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що за приписами пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення та є загальним для всіх суб`єктів, що також узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/6668/19 за касаційною скаргою Першого заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

У зв`язку з наявністю підстав для відмови у відкритті касаційного провадження клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 53, 234, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/6668/19 за касаційною скаргою Першого заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал платіжного доручення № 877 від 06.07.2020 на суму 7684,00 грн, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.