Рішення

від 18.06.2020 по справі 695/69/20

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/69/20

номер провадження 2/695/730/20

18 червня 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря - Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства х обмеженою відповідальністю Авто-Олимп про захист прав споживача, визнання недійсним попереднього договору та стягнення сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Олимп про захист прав споживача, визнання недійсним попереднього договору та стягнення сплачених коштів.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що позивач мав намір придбати для себе та свого сина легковий автомобіль Chevrolet Aveo та знайшовши оголошення в мережі Інтернет звернувся до фірми ТОВ Авто-Олимп менеджери якої повідомили позивача про наявність вказаного автомобіля та можливість його придбання за ціною 56400 грн..

Оскільки позивача зацікавила вказана пропозиція то він звернувся до відповідача та йому було повідомлено про необхідність сплати коштів в сумі 55000 грн. і лише після сплати таких коштів вони розпочнуть оформляти документи на вказаний автомобіль.

Позивач повністю довіряючи працівникам відповідача сплатив вказану суму на рахунок останнього, однак оформлення документів на вказаний автомобіль не відбулося, а натомість позивачу на підпис був наданий попередній договір №-0150 купівлі-продажу транспортного засобу від 16.11.2018 року, а оскільки кошти вже були сплачені позивач стверджує, що змушений був підписати вказаний договір, що ставило його в скрутне становище та змушувало діяти за правилами і вимогами відповідача.

Позивач наполягає, що після підписання вказаного договору жодних дій зі сторони відповідача на виконання своїх обов`язків з надання автомобіля вчинено не було, а працівники відповідача перестали спілкуватися із позивачем та надавати будь-яку інформацію щодо ходу виконання такого договору чи оформлення автомобіля.

Позивач направляв на адресу відповідача претензії та лист-пропозицію з вимогами про надання йому вказаного автомобіля або повернення сплачених коштів, які відповідачем отримані не були із незалежних від позивача причин.

Таким чином позивач наполягає, що відповідач вчиняє недобросовісні дії в наслідок яких незаконно заволодів належними позивачу коштами в сумі 55000 грн., а тому наполягав на визнанні недійсним з моменту укладення попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0150 від 16.11.2018 року та просив стягнути із відповідача на свою користь сплачені кошти в сумі 55000 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 22.01.2020 року.

Ухвалою суду, яка була направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.

Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чи клопотання про розгляд справи за участю сторін до суду не направив.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу за №0150 від 16.11.2018 року який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Олимп та ОСОБА_1 покупець має бажання купити у продавця, а продавець має бажання продати транспортний засіб, тому маючи намір бути юридично зобов`язаними сторони уклали цей попередній договір про наступне:

Відповідно до п.1.1. попереднього договору купівлі-продажу сторони зобов`язуються у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах встановлених у цьому попередньому договорі.

Пунктом 1.5 попереднього договору купівлі-продажу сторони зобов`язуються укласти основний договір 16.11.2018 року за умови повного виконання п. 2.1. попереднього договору, яким передбачено, що на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення основного договору в момент укладення попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 55000 грн., а продавець своїм підписом під цим попереднім договором підтверджує отримання таких коштів.

Якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на 5 день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31.12.2019 року.

Пунктом 1.6 попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу передбачено істотні умови основного договору: продавець зобов`язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно та оплатити його вартість у сукупності 55000 грн. Право власності на майно переходить покупцю з моменту сплати повної вартості майна зазначеної вище, на підставі основного договору. Майно передається покупцю з моменту сплати повної вартості майна, зазначеної в цьому попередньому договорі, після укладення основного договорі, якщо сторони не домовляться про інше при укладенні основного договору;

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були сплачені грошові кошти в розмірі 55000 грн. на рахунок відповідача ТОВ Авто-Олимп , на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ТОВ Авто-Олимп (код ЄДРПОУ 42511092, що підтверджується квитанцією від 16.11.2018 року № 18395664.

Не дивлячись на виконання позивачем зазначених умов договору, станом на час розгляду матеріалів справи основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, так і не був укладений, у зв`язку із ухиленням відповідача від укладення такого договору. Сплачені позивачем грошові кошти у сумі 55000 грн. відповідачем повернені не були.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялися заява про повернення коштів, а також претензія-пропозиція про укладення основного договору купівлі-продажу транспортного засобу (автомобіля) чи повернення отриманих авансованих коштів із змісту якої вбачається, що позивач пропонував відповідачу або укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу , а саме автомобіля марки Chevrolet Aveo, або повернути кошти сплачені позивачем як аванс в сумі 55000 грн., не пізніше 02.01.2019 року перерахувавши зазначену суму на ім`я позивача.

Однак вказані вимоги позивача були відповідачем проігноровані, а жодні дії останнім вчинені не були.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України, якою встановлена свобода договору, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

За змістом ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1,4.2 ст. 17 ЗУ Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування.

Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов`язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Продавець (виконавець) зобов`язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов`язаний приймати їх до сплати

В п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів"встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.

Відповідно до п. п. 1 та 3 ч. 2 ст. 19 Закону, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводйть в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 даної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 цього Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2 - 4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четвертастатті 18 цього Закону).

Згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Попередній договір № 0150 не створює для сторін будь - яких матеріальних прав та обов`язків, крім одного зобов`язання - укласти протягом погодженого сторонами строку цивільно - правовий договір купівлі - продажу транспортного засобу на заздалегідь погоджених умовах.

Разом із тим про недобросовісність дій самого відповідача свідчить характер його поведінки, який отримавши кошти не вчинив жодних дій спрямованих на укладення визначеного договору купівлі-продажу транспортного засобу чи поверненні коштів при невиконанні умов договору у строки, які передбачені ним, неповерненні коштів навіть після вимоги самого позивача про розірвання такого договору чи його укладення, що передбачено п. 1.4 попереднього договору №0150 від 16.11.2018 року.

Такі дії відповідача свідчать про свідоме бажання отримати ним коштів та не маючи наміру вчиняти будь-яких дій спрямованих на виконання попереднього договору від 16.11.2018 року.

Матеріали справи свідчать про те, що укладання основного договору між сторонами в майбутньому неможливо, оскільки позивач втратив довіру до відповідача, наполягає на поверненні сплачених ним коштів. За таких обставин користування відповідачем коштами, які сплатив позивач, як аванс, є безпідставними.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про несправедливість відносно споживача умов п.п. 1.5 спірного попереднього договору щодо дати укладення основного договору, оскільки укладаючи зазначений попередній договір позивач розраховував на отримання автомобіля в той же день коли договір був укладений, тобто 16.11.2018 року.

Суд вважає, що спірним договором фактично забезпечено захист інтересів лише продавця, а це свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов`язками сторін.

З урахуванням викладеного, аналізуючи попередній договір можна дійти висновку, що ряд його умов є несправедливими, за вищевикладених підстав, що є порушенням ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів , у зв`язку з чим є всі підстави для визнання даного договору недійсним.

У судовому засіданні встановлено, що умови спірного договору не виконані з вини відповідача, чим позивачеві завдано збитків на загальну суму 55000грн. При цьому суд виходить з вимог ст.,ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в розмірі стягнення з відповідача грошових коштів, що були сплачені на рахунок відповідача, як авансовий платіж за купівлю-продаж транспортного засобу.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, аналізуючи вимоги чинного законодавства, якими регламентовані спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу №0150 від 16.11.2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення сплаченої позивачем з відповідача суми у розмірі 55000 гривень.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Оскільки судом встановлено недійсність вказаного правочину, суд вважає (за необхідне застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача, сплаченої останнім суми у розмірі 55000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп., від сплати якої був звільнений позивач на підставі ст.. 22 ЗУ Про захист прав споживачів .

У своєму позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які витрачені позивачем у зв`язку з розглядом справи, а саме, витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 2500 грн..

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом із тим доказів на понесення заявлених позивачем витрат матеріали справи не містять, а тому суд вважає такі вимоги належним чином не ствердженими та такими, які задоволенню не підлягають.

На підставі зазначеного та керуючись ст.

ст., ст. 264, 265, 274 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Олимп про захист прав споживача, визнання недійсним попереднього договору та стягнення сплачених коштів - задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту укладення попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0150 від 16 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Олимп , код ЄДРПОУ 42511092.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Олимп , код ЄДРПОУ 42511092, на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти в сумі 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Олимп , код ЄДРПОУ 42511092, на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп., який сплатити на рахунок Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку: UА908999980313111256000026001; Код класифікаціїї доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Сторони по справі:

- Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою АДРЕСА_1 ;

- Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Олимп , код ЄДРПОУ 42511092, юр. адреса: 49044, Дніпропетровська обл.., м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 27 А, оф. 302.

Суддя : Середа Л.В.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний головуючим 23 червня 2020 року.