Постанова

від 18.08.2020 по справі 538/1272/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1272/19 Номер провадження 22-ц/814/1309/20Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Дорош А.І., Кривчун Т.О.,

секретаря Ткаченко Т.І.,

за участі прокурора Харенка В.М., адвоката Батієнка Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Лохвиця - Лохвицької міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання права власності за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області з позовом про визнання права власності за набувальною давністю. Вказував, що він, на праві оренди користується земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322610100:50:006:0258, площею 0,3339 га. На даній земельній ділянці розміщена будівля котельні, право власності на яку він набув за рішенням Лохвицького районного суду від 21 листопада 2017 року за набувальною давністю. За цією ж адресою, на вказаній земельній ділянці, розташований склад загальною площею 673,9 кв.м., яким позивач безперервно та відкрито користується, починаючи з серпня 2008 року. Позивач вказував, що почав використовувати даний склад у власних потребах за цільовим призначенням, так як власник даного приміщення йому не був відомий.

Просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на склад Б-1 , площею 673,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на склад Б-1 , загальною площею 673,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення оскаржив заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Лохвиця - Лохвицької міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує, що набуття позивачем права власності на спірний об`єкт за набувальною давністю неможливе, оскільки останній не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на праві оренди користується земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322610100:50:006:0258, площею 0,3339 га. На даній земельній ділянці розміщена будівля котельні, яка на праві власності належить позивачу, яке останній набув за рішенням Лохвицького районного суду від 21 листопада 2017 року за набувальною давністю. За цією ж адресою на вказаній земельній ділянці розташований склад загальною площею 673,9 кв.м., яким позивач безперервно та відкрито користується, починаючи з серпня 2008 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено факт добросовісного і відкритого користування нерухомим майном, а також те, що визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси осіб.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, наступне: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Законодавством не передбачено можливості виникнення права власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва до моменту введення його в експлуатацію чи державної реєстрації.

Вказаний висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у цивільній справі № 735/1240/17.

Матеріали справи не містять даних про те, коли і ким був побудований спірний об`єкт, чи виділялись земельна ділянка під його будівництво і чи здавався в експлуатацію в установленому законом порядку.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на склад Б-1 , загальною площею 673,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за жодним власником не зареєстрований.

Згідно відповіді КП Лубенське Міжрайонне бюро технічної інвентаризації , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 29 грудня 2012 року, право власності на об`єкти нерухомого майна не зареєстровані. Відомості щодо проведення інвентаризації відсутні, на обліку безхазяйного не перебуває.

За таких обставин колегія суддів приходить висновку, що ОСОБА_1 не має підстав для набуття права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки право власності на спірне майно в установленому законом порядку не було зареєстровано, відомості про введення його до експлуатації також відсутні, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 344 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приходить висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки апеляційна скарга задоволена, то розмір сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 3 893, 41 грн. підлягає стягненню з позивача на користь прокуратури Полтавської області.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Лохвиця - Лохвицької міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області 3 893, 41 грн. (три тисячі вісімсот дев`яносто три гривні 41 коп.) судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді: А. І. Дорош

Т. О. Кривчун