Рішення

від 17.08.2020 по справі 160/6344/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Справа № 160/6344/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш КР" про стягнення 46950,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2020р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш КР" та просить стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 46950,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019р., встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю на 1 робоче місце та не сплатив адміністративно-господарські санкції за 1 робоче місце не зайняте особами з інвалідністю у розмірі 46950,00 грн. Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя у зв`язку з чим, позивач просить стягнути зазначену суму адміністративно-господарських санкцій з відповідача у судовому порядку. Додатково, у письмових поясненнях від 13.07.2020р. позивач зазначає, що згідно відповіді Дніпропетровського обласного центру зайнятості №12/19-1480 від 27.04.2020р. звіт за формою №3-ПН відповідачем до центру зайнятості протягом 2019р. надавався лише в липні 2019р. на вакансію для осіб з інвалідністю - «токар» з кількістю робочих місць для осіб з інвалідністю - « 1 особа» (а.с.1-2, 21).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2020р. було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, зокрема, зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву; окрім того, надати докази, що свідчать про створення на підприємстві у 2019 році робочих місць для працевлаштування інвалідів; докази подання до центру зайнятості звітів протягом 2019 року про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві (а.с.17).

09.07.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку), на виконання вищевказаної ухвали, відповідач надіслав до суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі посилаючись на те, що 21.01.2020р. ним подано звіт за формою 10-ПІ згідно якого: рядок 01. Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 16(шістнадцять); рядок 02. з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0 (нуль). При проведенні перевірки документації відносно середньооблікової чисельності працівників ТОВ Трансмаш КР за 2019p. було виявлено невідповідність раніше поданого звіту до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів форми № 10-ПІ від 21.01.2020 року фактичним даним, а саме: в рядку 01 - середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу помилково внесено невірні дані, так замість зазначених у звіті 16 (шістнадцяти) осіб фактична середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідно до розрахунку за 2019 рік (розрахунок додається) становить 13 (тринадцять) осіб, що підтверджується звітностями форми №Д4 та форми №1-ДФ. Виправлений звіт за формою 10 ПІ 27.05.2020р. було надіслано на адресу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Щодо обставин викладених у позовній заяві, відповідач зазначає, що дійсно у 2019 році середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали на TOB Трансмаш КР склала 0 (нуль) осіб. B свою чергу, у відповідності до норм Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємство створило робоче одне місце для особи з інвалідністю та усіма доступними методами здійснювало пошук особи, для зайняття даної вакансії, як самостійно шляхом розміщення оголошень про підбір персоналу (додаються акти про надання підприємству рекламних послуг), так і в установленому законодавством порядку шляхом звернення до державної служби зайнятості для пошуку необхідного персоналу (додаються звітності інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № З-ПН). Проте, протягом 2019 року жодна особа з інвалідністю не звернулась до TOB Трансмаш КР з приводу працевлаштування на підприємстві. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на правову позицію Верховного Суду України (а.с.25-27).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 17.08.2020р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо працевлаштування особи з інвалідністю у 2019 році на підприємстві відповідача у розмірі 28845,50 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 17 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно частини третьої статті 18 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно зі статтею 20 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств , установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві , в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 цього Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З наведеного, суд доходить висновку, що на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для осіб з інвалідністю.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012р. роботодавець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даної норми Закону Міністерством соціальної політики України видано наказ від 31.05.2013 р. № 316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" (далі - Наказ №316).

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Наказу №316 Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вищенаведених норм Наказу №316 вбачається, що у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) виникає обов`язок подати до центру зайнятості звіт форми № 3-ПН не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії (наступний день після створення робочого місця).

Так, із наданих учасниками справи документів судом встановлено наступне.

Відповідно до затвердженого штатного розкладу відповідачем наказом №2/1-К від 01.03.2019р. Про виділення (створення) місця для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлено квоту в розмірі одного чоловіка для прийому працівника з інвалідністю згідно розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників, виділено в рахунок квоти 1 робоче місце, професії: токар 4р та закріплено дане робоче місце в штатному розкладі підприємства з 01.03.2019р. (а.с.29, 30).

14.01.2020р. відповідачем було подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою №10-ПІ, в якому відповідачем самостійно зазначено про те, що на підприємстві відповідача у 2019 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 16 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 751,2 тис. грн., середньомісячна заробітна плата штатного працівника - 46950 грн., сума адміністративно-господарських санкцій - 46950 грн. (а.с.3,4).

В свою чергу, у зв`язку із виявленою невідповідністю раніше поданого звіту за формою №10-ПІ 25.05.2020р. відповідачем направлено виправлений звіт форми №10-ПІ та розрахунок за якими середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві складає 13 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві склала 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 751 тис. грн., середньомісячна заробітна плата штатного працівника - 57769 грн. (а.с.33,105).

Вищезазначений звіт за формою №10-ПІ від 25.05.2020р. було отримано Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 28.05.2020р., що підтверджується копіями квитанції з описом вкладення про направлення виправленого звіту та відомостями АТ Укрпошта про вручення відправлення наявними у матеріалах справи (а.с.34,35).

Проте, як вбачається із наданого змісту розрахунку суми позову, позивачем здійснено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за звітом відповідача форми №10-ПІ від 14.01.2020р. із розрахунку 16 осіб, де сума адміністративно-господарських санкцій склала 46950 грн., тобто без урахування інформації, відображеної у виправленому звіті форми №10-ПІ від 25.05.2020р. (а.с.3).

Також, згідно наданих суду копій звіту Форми №3-ПН, відповідачем з липня по грудень 2019 року до Криворізького міськрайонного центру зайнятості подавалася Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та інформація про актуальні вакансії, зі змісту яких вбачається, що на підприємстві відповідача для працевлаштування інвалідів були вакантними з липня по грудень 2019 року - 1 робоче місце для інвалідів з детальним описом їх характеристик, на які можливе працевлаштування інвалідів, тобто відповідачем було створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів (а.с.36-41).

Разом з тим, із наданих документів видно, що після відкриття вакансії для працевлаштування одного інваліда з 01.03.2019р. (наказ 2/1-к) відповідачем звіт до центру зайнятості за формою №3-ПН поданий вперше лише 10.07.2019р. (а.с.41).

Доказів подання такого звіту у березні 2019 року відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що після відкриття вакансії для працевлаштування інваліда (1 робоче місце) з 01.03.2019р. згідно наказу №2/1-к, на відповідача був покладений обов`язок подати звіт форми №3-ПН до центра зайнятості з урахуванням вихідних днів у строк до 06.03.2019р. виходячи з вимог Наказу №316, проте, відповідач такого обов`язку не виконав, відповідних доказів суду не надав, що свідчить про порушення відповідачем 3-денного строку подання такого звіту з дня відкриття вакансії, встановленого Наказом №316.

Отже, відповідач вчасно не повідомив центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність його вини у недотриманні правил здійснення господарської діяльності, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 13.07.2020р. у справі №804/4097/18.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Між тим, у даному випадку, є обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 28884,50 грн. з урахуванням інформації отриманої позивачем у виправленому звіті форми №10-ПІ від 25.05.2020р., а саме: середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві - 13 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві - 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 751 тис. грн., середньомісячна заробітна плата штатного працівника - 57769 грн., виходячи з такого.

Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, зокрема, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві , в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у разі якщо на підприємстві працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративного господарських санкцій за робоче місце створене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Так, як видно зі змісту виправленого звіту форми №10-ПІ від 25.05.2020р. (отриманого позивачем 28.05.2020р.) середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві склала - 13 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві - 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинна становити - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 751000 грн., середньомісячна заробітна плата штатного працівника становила- 57769 грн. (а.с.33).

Таким чином, із урахуванням вищевстановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, розмір адміністративно-господарських санкцій повинен становити 28884,50 грн. із розрахунку 13 працевлаштованих осіб на підприємстві, фонду оплати праці - 751000 грн., середньорічної заробітної плати працівника - 57769 грн., згідно звіту форми №10-ПІ від 25.05.2020р. у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (57769 грн./2), встановленому ст.20 вищенаведеного Закону.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій підлягають частковому задоволенню у сумі 28884,50 грн.

У іншій частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 18065,50 грн. (46950 грн.-28884,50 грн.) адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з того, що при проведенні розрахунку суми позову у розмірі 46950 грн. (а.с.3) позивачем безпідставно не враховано виправлений звіт відповідача форми №10-ПІ від 25.05.2020р., який позивачем був отриманий 28.05.2020р., а також і не надано доказів того, що середньооблікова чисельність працівників, які працювали на підприємстві відповідача у 2019 році склала 16 осіб та, навпаки, наведене спростовується відомостями зазначеними у виправленому звіті від 25.05.2020р. (а.с.33).

Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, із наданих суду документів позивачем доведено правомірність нарахування адміністративно-господарських санкцій відповідачеві лише у сумі 28884,50 грн. з урахуванням обставин встановлених судом та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюють спірні відносини.

В той же час, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у недотриманні правил своєчасного подання звітності до центру зайнятості щодо створення на підприємстві одного робочого місця для працевлаштування інваліда, встановлених Наказом №316, в порушення вимог ст.ст. 73-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними та необґрунтованими і посилання відповідача на те, що ним самостійно вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування одного інваліда на його підприємстві шляхом розміщення оголошень про підбір персоналу (згідно актів про надання рекламних послуг) та шляхом звернення до державної служби зайнятості, з огляду на те, що, по-перше, додані до відзиву копії актів про надання рекламних послуг не містять інформації про те, що ці оголошення стосувалися працевлаштування інвалідів (такої інформації зазначені акти не містять), а тому наведені акти не є належними доказами щодо предмету доказування у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України; по-друге, із наданих документів, зокрема, зі звітів форми №3-ПН встановлено, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо повідомлення центру зайнятості з дня відкриття вакансії для інваліда протягом трьох робочих днів згідно наказу №2/1-к від 01.03.2019р. та у строк до 06.03.2019р. звіту до центру зайнятості не подав, таких доказів відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 28884,50 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення позивачем таких витрат суду не надано, відсутні і підстави для розподілу судових витрат в порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш КР» про стягнення 46950,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш КР" (50106, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул., Коломойцівська, 25, код ЄДРПОУ 42586236) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпро, вул.. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) адміністративно-господарські санкції у розмірі 28884,50 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн. 50 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 18065,50 грн. - відмовити.

Судові витрати не розподіляються відповідно до норм ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва