Ухвала

від 18.08.2020 по справі 260/1756/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у адміністративній справі

18 серпня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1756/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , директора Кушницької МНВК до Іршавської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , директор Кушницької МНВК, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Іршавської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Іршавської районної ради від 11 жовтня 2019 року №549 "Про реорганізацію Кушницького міжшкільного навчально-виробничого комбінату Іршавської районної ради Закарпатської області шляхом приєднання до Кушницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року провадження у справі було зупинено за клопотанням позивача до набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/1737/19.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року провадження у справі було поновлено.

17 серпня 2020 року відповідач подав до суду додаткові пояснення по справі №01-40/320 від 11.08.2020 р., в яких зазначив, що оскаржене в даній адміністративній справі рішення приймалось органом місцевого самоврядування на підставі п. 10.1 розділу Х Статуту Кушницького МНВК як засновником. Такому передувало рішення Кушницької сільської ради від 20.09.2019 р. №583, яким депутати сільської ради висловили свою згоду на реорганізацію Кушницького міжшкільного навчально-виробничого комбінату шляхом приєднання до Кушницької ЗОШ І-ІІІ ступенів, яке на даний час є чинним. Звертає увагу суду на те, що п. 4 ч. 2 ст. 66 Закону України Про освіту передбачено право районних рад засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх. Отже, рішення про реорганізацію навчального закладу є рішенням засновника такого, що приймається ним самостійно та згоди територіальної громади не потребує.

Розглянувши матеріали даної адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 55 Конституції України Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

П. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України надає визначення поняттю адміністративна справа , у відповідності до якого такою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з дефініцією, наданою в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначений ст. 19 КАС України. Так, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС).

Разом з тим, суд вважає помилковим поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Поряд з цим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як вбачається з даної адміністративної справи, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Іршавської районної ради як посадова особа - директор Кушницького міжшкільного навчально-виробничого комбінату, оскільки вважає, що зазначений орган місцевого самоврядування своїм рішенням щодо приєднання вказаного навчального закладу до Кушницької ЗОШ І-ІІІ порушує трудові права працівників комбінату та право учнів на допрофесійну освіту.

В свою чергу у поданих до суду додаткових поясненнях відповідач неодноразово наголошував на тому, що оскаржене рішення прийнято ним як засновником навчального закладу на виконання передбачених Законами України Про освіту , Про загальну середню освіту повноважень.

Так, як вбачається з статуту Кушницького міжшкільного навчально-виробничого комбінату, затвердженого рішенням сесії Іршавської районної ради №425 від 25.09.2009 р., навчальний заклад є юридичною особою. Засновником навчального закладу і власником приміщень, будівель, споруд, які є в користуванні навчального закладу, є Іршавська районна рада (п.п. 1.4, 1.5 Статуту).

Вказане узгоджується також з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскарженим в даній адміністративній справі рішенням, прийнятим, в тому числі, на підставі ст.ст. 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР 21.05.1997 р., п. 4 ч. 2 ст. 66 Закону України Про освіту , ч. 1 ст. 14 Закону України Про позашкільну освіту , ст. 11 Закону України Про загальну середню освіту , Іршавська районна рада вирішила, серед іншого, реорганізувати Кушницький міжшкільний навчально-виробничий комбінат шляхом приєднання до Кушницької загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно ч. 2 ст. 66 Закону "Про освіту" №2145-VIII від 05.09.2017 р. районні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх.

Нормами ст. 169 Цивільного кодексу України також передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Зі змісту ст. 55 Господарського кодексу України вбачається, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що діяльність органу місцевого самоврядування щодо створення чи управління об`єктом комунальної власності є діяльністю по розпорядженню власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин.

Таким чином, приймаючи оскаржене в даній адміністративній справі рішення щодо реорганізації Кушницького міжшкільного навчально-виробничого комбінату Іршавська районна рада реалізовувала організаційно-господарську діяльність, діяла як власник юридичної особи комунальної власності, а тому оскаржене рішення в цьому випадку не є рішеннями суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а є рішенням власника (засновника), яким такий власник (засновник) реалізує своє право на створення та управління комунальною установою.

До такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 травня 2020 року у справі №813/1232/18, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 12 червня 2020 року у справі 480/1887/19 та від 01 липня 2020 року у справі №580/1670/19.

Ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Порівняльний аналіз змісту статті 20 ГПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

У зв`язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що такий спір має приватноправовий характер, а тому з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria)). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

З метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З цією метою процесуальними кодексами, зокрема, врегульовані питання щодо предметної підсудності спорів у всіх суспільних правовідносинах, які підлягають оскарженню в судовому порядку, тобто чітко визначено конкретні категорії справ, які має право розглядати суд певної юрисдикцію, що покладено в основу функціонування системи судочинства України. Тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що даний спір виник у сфері приватноправових відносин, Закарпатський окружний адміністративний суд не є встановленим законом судом щодо розгляду такого.

З огляду на вищенаведені процесуальні норми, суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 239 КАС України, суд роз`яснює позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , директора Кушницької МНВК (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Іршавської районної ради (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 3, м. Іршава, Закарпатська область, 90100, код ЄДРПОУ - 25449103), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Шкільна, буд. 17, м. Іршава, Закарпатська область, 90100, код ЄДРПОУ - 36990540) про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити .

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України .

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

СуддяР.О. Ващилін