Постанова

від 18.08.2020 по справі 644/3929/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 серпня 2020 року

м. Харків

справа №644/3929/19

провадження № 22-з/818/3005/20

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач - Житловий кооператив Радіст ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Житлового кооперативу Радіст до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання та ремонт житлового будинку та прибудинкової території за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2020 року, постановлене під головуванням судді Шевченка С.В., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 29 січня 2020 року), -

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року Житловий кооператив Радіст звернувся до суду з позовом до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання та ремонт житлового будинку та прибудинкової території.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлового кооперативу Радіст заборгованість за надані послуги з утримання та ремонту житлового будинку та прибудинкової території в розмірі 9769 грн. 69 коп., а саме: за надані послуги з утримання та ремонту житлового будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2017 року по 01.05.2019 року в розмірі 7245 грн. 19 коп., інфляційні витрати - 2018 грн. 50 коп. та 3% річних від простроченої суми - 506 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлового кооперативу Радіст сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; вказує, що вона не є членом житлового кооперативу, оскільки не існує відповідного рішення про її членство у ньому, прийнятого у порядку, передбаченому Законом України Про кооперацію та Статутом ЖК Радіст . Зазначає, що між нею та позивачем не укладено жодного договору, на підставі якого може виникнути будь-яке грошове зобов`язання. Вказує, що позивачем не надано доказів того, що протягом вказаного періоду позивач здійснював послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території. Крім того, відповідачка вважає недоведеним, що ЖК Радіст є балансоутримувачем та управителем спірного житлового будинку, а тому заперечує правомочність позивача вимагати стягнення оплати за комунальні послуги. Вважає, що факт перебування у власності відповідачки квартири в будинку, де створений відповідний ЖК не наділяє її автоматичними обов`язками зі сплати платежів на користь такого ЖК за надання будь-яких послуг. Крім того, позивачка заперечує проти можливості стягнення з неї окрім суми заборгованості також і трьох процентів річних та інфляційні витрати, а наданий розрахунок вважає неправильним.

ЖК Радіст надав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконує обов`язки щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.

Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ЖК Радіст є юридичною особою, що створена за адресою: АДРЕСА_2 , основним видом економічної діяльності якої є комплексне обслуговування об`єктів.

Відповідно до статуту ЖК Радіст Кооператив створено рішенням загальних зборів засновників - громадян України. Метою діяльності кооперативу є забезпечення належного утримання будинку, інженерного обладнання будинку і житлових приміщень, під`їздів, інших місць загального користування будинку та прибудинкової території.

Згідно довідки ЖК Радіст , складеної за підписом голови правління ОСОБА_3 , ОСОБА_1 є членом ЖК Радіст на підставі заяви про вступ до кооперативу від 13.04.2011 року, копія якої додана до матеріалів справи, і отримує послуги з утримання та ремонту житлового будинку та прибудинкової території. Відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, врегульовані статутними документами ЖК Радіст та чинним законодавством України.

Як на підставу позовних вимог, ЖК Радіст посилався на те, що відповідачка є членом ЖК Радіст та має обов`язок з утримання житлового будинку, в якому знаходиться її власність та прибудинкової території, проте через несплату вказаних послуг за відповідачкою перед кооперативом утворилася заборгованість в загальному розмірі 9769 грн. 69 коп. з застосуванням норми ст. 625 ЦК України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг визначено Законом України Про житлово-комунальні послуги та Законом України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку .

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила).

Згідно з пунктом 7 зазначених Правил власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) приватного житлового фонду покладено на власника.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу у грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовими зобов`язаннями.

Тобто, згідно із зазначеними правовими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18.

Пунктом 2.2.2 статуту ЖК Радіст передбачено, що предметом діяльності кооперативу є належне утримання будинку, інженерного обладнання будинку і житлових приміщень, під`їздів, інших місць загального користування будинку та прибудинкової території.

Відповідно до п.5.2.4 статуту ЖК Радіст обов`язком члена Кооперативу є сплата визначених статутом Кооперативу внесків на утримання, експлуатацію та капітальний ремонт будинку у розмірі, встановленому загальними зборами, з урахуванням реальних витрат.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, статей 1, 13, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов`язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

Обов`язок відповідача з утримання належного йому майна виникає незалежно від обставин звернення до нього позивача з пропозиціями щодо оплати зазначених послуг чи укладення договору.

Матеріали справи свідчать про те, що згідно розрахунку заборгованості за період з 01.01.2017 року по 01.05.2019 року у ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 , виникла заборгованість у розмірі 7245, 19 грн.

Посилання апелянта на те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є необґрунтованими, оскільки відсутні докази фактичного надання цих послуг, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надано доказів на спростування факту надання таких послуг позивачем.

Також не приймається до уваги посилання апелянта на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості здійснений на підставі тарифів, що не були затвердженні у передбаченому законом та статутом порядку.

28 листопада 2015 року протоколом загальних зборів ЖК Радіст було закріплено рішення співвласників багатоквартирного будинку, про затвердження тарифу на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2,50 гри. за кв.м. загальної площі житлового приміщення.

16 січня 2017 року протоколом загальних зборів ЖК Радіст було закріплено рішення співвласників багатоквартирного будинку, про затвердження тарифу на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4,40 грн. за кв.м. загальної площі житлового приміщення.

Протоколом загальних зборів ЖК Радіст від 26.06.2016 року закріплено рішення співвласників на внесення внесків на ремонт покрівлі у розмірі 50 грн. в місяць з кожної квартири.

Вищенаведені рішення загальних зборів є чинними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що розрахунок заборгованості здійснений на підставі тарифів, які не були затвердженні у передбаченому законом та статутом порядку не відповідають фактичним обставинам справи.

Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості, не доведено відсутність у неї заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та не надано іншого розрахунку заборгованості на спростування наданого позивачем розрахунку.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог шодо стягнення заборгованості за утримання та ремонт житлового будинку та прибудинкової території.

Також за ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Разом з тим колегія суддів не може погодитись з визначеним розміром інфляційних витрат та 3 % річних.

З розрахунку, доданого до позовної заяви убачається, що інфляційне збільшення боргу складає: 2018,50 грн., 3% річних від простроченої суми складає: 506,00 грн.

Позивач просить врахувати індекс інфляції на платежі, що вираховуються шляхом множення загальної суми заборгованості станом на 01.05.2019 року. Між тим, з розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість виникла в продовж 2017 - 2019 років, тобто за 2017 рік заборгованість становила 4163, 59 грн., за 2018 рік - 6099,43 грн, та станом на 01.05.2019 рік - 7245, 19 грн.

Разом з тим загальний відсоток інфляції розрахований шляхом множення усіх показників інфляції за період з січня 2017 року, з часу з якого ЖК Радіст просить врахувати індекс інфляції, зазначеного позивачем розміру заборгованості не було.

Тому враховуючи наведене колегія суддів вважає, що даний розрахунок є необґрунтованим та колегія суддів вважає, що стягненню підлягає сума у розмірі 890 грн. 71 коп.

Період Нараховано Ремонтний фондЗагальна заборгованість за надані послугиЗаборгованість з урахуванням індексу інфляціїКількість днів прострочки 3 %річних 01.01.2017 162,75 300 462,75 590,93 820 31,19 01.02.2017 286,44 50 336,44 425,38 792 21,90 01.03.2017 286,44 50 336,44 417,86 761 21,04 01.04.2017 286,44 50 336,44 414,13 731 20,21 01.05.2017 286,44 50 336,44 408,82 700 19,36 01.06.2017 286,44 50 336,44 402,38 670 18,53 01.07.2017 286,44 50 336,44 401,58 639 17,67 01.08.2017 286,44 50 336,44 401,98 608 16,81 01.09.2017 286,44 50 336,44 394,10 578 15,98 01.10.2017 286,44 50 336,44 389,42 547 15,13 01.11.2017 286,44 50 336,44 385,95 517 14,30 01.12.2017 286,44 50 336,44 378,35 486 13,44 01.01.2018 286,44 50 336,44 376,40 455 12,58 01.02.2018 286,44 50 336,44 373,05 427 11,81 01.03.2018 286,44 50 336,44 368,99 396 10,95 01.04.2018 286,44 50 336,44 366,06 366 10,12 01.05.2018 286,44 50 336,44 366,06 335 9,26 01.06.2018 286,44 50 336,44 366,06 305 8,43 01.07.2018 286,44 50 336,44 368,64 274 7,58 01.08.2018 286,44 286,44 313,85 243 5,72 01.09.2018 286,44 286,44 304,95 213 5,01 01.10.2018 286,44 286,44 302,85 182 4,28 01.11.2018 286,44 286,44 298,67 152 3,58 01.12.2018 286,44 286,44 296,30 121 2,85 01.01.2019 286,44 286,44 293,37 90 2,12 01.02.2019 286,44 286,44 291,91 62 1,46 01.03.2019 286,44 286,44 289,30 31 0,73 01.04.2019 286,44 01.05.2019 Всього 6395,19 850 7245,19 9987,34 322,05

Тобто заборгованість за надані послуги в період з 01.01.2017 року по 01.05.2019 року становить 9987,34 грн. Між тим з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалась субсидія у розмірі 1851,44 грн. У зв`язку з цим індекс інфляції становить 890, 71 грн. (9987,34 грн. - 1851,44 грн - 7245,19 грн.)

Щодо стягнення 3% річних, то колегія суддів також не приймає до уваги розрахунок ЖК Радіст , оскільки в нього включені нарахування штрафних санкцій за ті періоди, що не охоплюються ними.

Так, ЖК Радіст просить стягнути 506 грн. за період з 01 січня 2017 року по 01 травня 2019 року за 850 дні виходячи з суми заборгованості - 7245 грн. 19 коп.

Між тим, ця заборгованість поступово нараховувалась відповідачці за несплату платежів станом на 01 травня 2019 року. Згідно розрахунку заборгованості у січні 2017 року ОСОБА_1 лише нараховано заборгованість у сумі 462 грн. 75 коп., яка в подальшому збільшувалась, оскільки відповідач не сплачувала щомісячні платежі.

Тобто, вважати, що 01 січня 2017 року позивач мав право на отримання 7245,19 грн.- не можна, оскільки такі послуги ще не надані та відповідно й обов`язку сплати не виникло. Підстав розраховувати 3% річних виходячи з загальної суми заборгованості з 01 січня 2017 року немає.

Враховуючи, що умовами типового договору передбачено сплату платежів не пізніше 15 числа наступного місяця, то саме після цього числа кожного місяця наявні підстави вважати, що боржник прострочив виконання зобов`язання.

Розрахунок 3% річних проводиться за формулою (3%*462,75*820) / 365 = 31,19

За таких обставин розмір 3% річних вираховується стосовно щомісячних платежів та за період з 01.01.2017 року по 01.05.2019 року становить 322 грн. 05 коп.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційний суд приходить до висновку що рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2020 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлового кооперативу Радіст заборгованість за надані послуги з утримання та ремонту житлового будинку та прибудинкової території в розмірі 8457 грн. 95 коп., а саме: за надані послуги з утримання та ремонту житлового будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2017 року по 01.05.2019 року в розмірі 7245 грн. 19 коп., інфляційні витрати - 890 грн. 71 коп. та 3% річних від простроченої суми - 322 грн 05 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук