Рішення

від 18.08.2020 по справі 640/5956/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Київ № 640/5956/20

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю ДИЛЕР УКРАЇНА про стягнення заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю ДИЛЕР УКРАЇНА (далі також - ТОВ ДИЛЕР УКРАЇНА , відповідач), якому позивач просить суд стягнути податковий борг у загальному розмірі 351 973, 63 грн. з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з податку на прибуток у загальному розмірі 351 973, 63 грн. внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 07 квітня 2020 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Зазначена ухвала суду направлялась відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві, а також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте була повернута до суду із позначкою за закінченням встановленого строку зберігання . Таке рішення вважається врученим відповідачу на підставі ч. 6 статті 251 КАС України.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) Прикінцеві положення КАС України доповнено пунктом 3, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 18 червня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , пунктом 2 якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України № 731-IX від 18 червня 2020 року, останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

16 липня 2020 року вказаний Закон опубліковано у Голосі України за №№ 119-120 та в Урядовому кур`єрі за № 135, з огляду на що 17 липня 2020 року Закон України від 16 липня 2020 року № 731-IX набрав чинності.

Відтак, строки, продовжені Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчилися 06 серпня 2020 року, тобто після спливу 20-ти днів після набрання чинності Закону України від 16 липня 2020 року № 731-IX.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду відзиву на позовну заяву чи інших заяв по суті справи, з яких можливо встановити його ставлення до заявлених позовних вимог, так само не надано витребувані судом ухвалою від 07 квітня 2020 року докази.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ДИЛЕР УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 36956714) знаходиться за адресою: 01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 4 та перебуває за основним місцем обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2017 року, 01 березня 2018 року відповідачем було подано до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток підприємства та 31 жовтня 2017 року, 20 листопада 2017 року - податкові декларації з податку а додатну вартість, якими товариством самостійно визначено податкові зобов`язання у розмірі 6 565, 00 грн., 24 367, 00 грн., 11 553, 00 грн., 72 603, 00 грн. відповідно, які підлягають сплаті.

Головним управлінням ДФС у м. Києві (правонаступником якого є позивач) прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2018 року №0675261212, яким зобов`язано ТОВ ДИЛЕР УКРАЇНА сплатити штраф за платежем; податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 10 437, 00 грн.

Також, позивачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг):

- від 25 січня 2019 року №0066601213, яким до ТОВ ДИЛЕР УКРАЇНА застосовано штраф у розмірі 170, 00 грн.;

- від 19 грудня 2017 року №0211031213, яким до ТОВ ДИЛЕР УКРАЇНА застосовано штраф у розмірі 170, 00 грн.;

- від 21 лютого 2019 року №0148511213, яким до ТОВ ДИЛЕР УКРАЇНА застосовано штраф у розмірі 1 020, 00 грн.;

- від 23 травня 2019 року №0424251213, яким до ТОВ ДИЛЕР УКРАЇНА застосовано штраф у розмірі 1 020, 00 грн.;

- від 28 листопада 2019 року №0327590409, яким до ТОВ ДИЛЕР УКРАЇНА застосовано штраф у розмірі 8 875, 40 грн.;

- від 10 вересня 2018 року № 0605711207, яким до ТОВ ДИЛЕР УКРАЇНА застосовано штраф у розмірі 115 743, 60 грн.;

- від 06 червня 2018 року № 0328431207, яким до ТОВ ДИЛЕР УКРАЇНА застосовано штраф у розмірі 120 319, 06 грн.

ГУ ДПС у м. Києві приймалась податкова вимога форми Ю від 04 листопада 2013 року № 115-15, якою сума заборгованості відповідача визначена на рівні 27 106, 25 грн.

Вказана вище податкова вимога направлялась на адресу відповідача, проте була повернута контролюючому органу із позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п. 4.8 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року № 576 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за №1840/24372 (який був чинний станом на дату винесення вказаної вище вимоги), у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв`язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб; відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу; незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи зазначені норми Порядку, податкова вимога від 04 листопада 2013 року №115-15 вважається врученою відповідачу.

Згідно даних податкового органу, станом на дату звернення до суду з цим позовом, за відповідачем рахується податковий борг за платежем податок на додану вартість з вироблений в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 312 727, 06 грн. та з податку на прибуток у розмірі 39 246, 57 грн., що загалом складає 351 973, 63 грн.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум грошових зобов`язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відтак, враховуючи, що сума грошових зобов`язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Доказів оскарження податкової вимоги, податкових повідомлень-рішень чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі 351 973, 63 грн. суду не надано.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.

Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених грошових зобов`язань у розмірі 351 973, 63 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями, інформацією про податковий борг та обліковою карткою такого платника податків, розрахунком податкового боргу.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 статті 95 ПК України).

При цьому, нормами діючого КАС України не врегулювано питання розгляду позовних заяв про стягнення податного боргу з платників податків.

У той же час, як було зазначено вище, положеннями пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, беручи до уваги наведене, з метою забезпечення належної правової реалізації визначених законом повноважень позивача на звернення до суду з такими вимогами, суд прийшов до висновку про можливість частково задовольнити даний позов шляхом стягнення податкового боргу.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Зважаючи, що позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а при її розгляді не було залучено свідків та/або проведено експертиз, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33,19; код ЄДРПОУ 43141267) до товариства з обмеженою відповідальністю ДИЛЕР УКРАЇНА (01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 4; код ЄДРПОУ 36956714) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю ДИЛЕР УКРАЇНА у банках, що обслуговують такого платника податків на користь Головного управління ДПС у м. Києві податковий борг у загальному розмірі 351 973, 63 грн. (триста п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят три гривні шістдесят три копійки), а саме: з податку на додану вартість у розмірі 312 727, 06 грн. (триста дванадцять тисяч сімсот двадцять сім гривень шість копійок) та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39 246, 57 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті сорок шість гривень п`ятдесят сім копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк