Рішення

від 18.08.2020 по справі 640/8731/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Київ № 640/8731/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОКІЛ РБК

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю СОКІЛ РБК з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019р. № 0007821404, яким ТОВ СОКІЛ РБК збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 52 690, 00 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13 173, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентами, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких контрагентів були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платники податку, а відтак податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, оскільки надані позивачем первинні документи містять істотні недоліки змісту та форми, а відтак не можуть вважатись таким, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами. З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.11.2018р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві направлено до ТОВ СОКІЛ РБК лист № 114463/10/26-15-14-04-05-12 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) в якому просило надати протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем, отримання запиту інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження), зокрема, але не виключно, копії документів, які стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків із ТОВ ЮНІ КОНСАЛТІНГ ГРУП за період з 01.12.2015р. по 31.12.2015р., ТОВ СІМУЗАР за період з 01.05.2016р. по 31.05.2016р., ТОВ ДЖЕКСІ ГЛОБАЛ за період з 01.09.2017р. по 30.11.2017р., ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ за період з 01.12.2017р. по 31.12.2017р., а також щодо використання у власній господарській діяльності вищезазначених послуг (встановлення бренд пано, встановлення світлових та не світлових декоративних елементів, виготовлення не світлової вхідної групи, переміщення вивіски та вхідної групи КІА , встановлення банера), придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеними платниками податків.

Листом ТОВ СОКІЛ РБК від 29.12.2018р. вих. № 16 надано відповідачу копії витребовуваних документів.

Водночас, наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 16.01.2019р. № 523 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СОКІЛ РБК проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЮНІ КОНСАЛТІНГ ГРУП за грудень 2015р., ТОВ СІМУЗАР за травень 2016р., ТОВ ДЖЕКСІ ГЛОБАЛ за вересень, жовтень, листопад 2017р., ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ за грудень 2017р.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 30.01.2019р. № 114/26-25-14-04-05/37378319 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СОКІЛ РБК з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЮНІ КОНСАЛТІНГ ГРУП за грудень 2015р., ТОВ СІМУЗАР за травень 2016р., ТОВ ДЖЕКСІ ГЛОБАЛ за вересень, жовтень, листопад 2017р., ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ за грудень 2017р. у висновках якого зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 64 286, 00 грн. в тому числі за грудень 2015р. на суму 11 596, 00 грн., за травень 2016р. на суму 17 783, 00 грн., за вересень 2017р. на суму 5 500, 00 грн., за жовтень 2017р. на суму 8 753, 00 грн., за листопад 2017р. на суму 4 727, 00 грн., за грудень 2017р. на суму 15 927, 00 грн.

Позивач вважаючи вищезазначені висновки помилковими подав до відповідача заперечення на акт перевірки, однак листом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.02.2019р. Про розгляд заперечення № 30493/10/26-15-14-04-05-14 висновки акта перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019р. № 0007821404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг, за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на загальну суму 65863, 00 ( в тому числі 52 690, 00 грн. за податковим зобов`язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13 173, 00 грн.)

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся зі скаргою до ДФС України, однак рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 26.04.2019р. № 20172/6/99-99-11-04-02-25 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14 січня 2015 року №К/9991/72258/12, від 21 жовтня 2014 року №К/800/6170/14 та від 26 серпня 2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Як вбачається з акту перевірки, що ТОВ СОКІЛ РБК мало взаємовідносини з ТОВ ЮНІ КОНСАЛТІНГ ГРУП .

З акту перевірки та матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини між контрагентами виникли на підставі таких документів, як рахунок-фактура від 21.12.2015р. № 91, від 22.12.2015р. № 98 та від 23.12.2015р. № 105, акт здачі виконаних робіт від 21.12.2015р. № 91, від 22.12.2015р. № 98 та від 23.12.2015р. № 105 та виписаних податкових накладних від 21.12.2015р. № 122, від 22.12.2015р. № 131 та від 23.12.2015р. № 139.

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту за грудень 2015р.

Розрахунок проведено відповідно до платіжних доручень від 21.12.2015р. № 346 на суму 35 466, 48 грн., від 22.12.2015р. № 357 на суму 12 883, 58 грн. та від 23.12.2015р. № 354 на суму 21 223, 92 грн.

Водночас, в акті перевірки по вищезазначеному контрагенту зазначено таку інформацію.

ТОВ ЮНІ КОНСАЛТІНГ ГРУП перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у м. Києві.

Вид дiяльностi за КВЕД 69.10-ДIЯЛЬНIСТЬ У СФЕРІ ПРАВА.

Директор, головний бухгалтер - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (на дату написания акту).

Директор, головний бухгалтер - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (на момент здiйснення операцiй).

Перебуває на загальнiй системi оподаткування.

Згiдно звiту про суми нарахованої заробiтної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацiї) застрахованих осiб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соцiальне страхування до органiв доходiв i зборiв ( форма Д 4) - у груднi 2015 року працюючих 1 особа - ОСОБА_2 .

Згiдно звiту 1-ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку у IV кварталi 2015 року працюючих 1 особа - ОСОБА_2 .

Фiнансовий звiт суб`екта малого пiдприємництва за 2015 р. - не подано.

Остання звiтнiсть з податку на додану вартiсть подана за лютий 2016 року.

Свiдоцтво платника ПДВ № 200242859 вiд 18.11.2015 анульоване 31.03.2017 за рiшенням контротоючих органiв, причина - ненадання декларацiй протягом року.

Також, згiдно iнформацiйних баз даних ГУ ДФС у м. Києвi встановлено, що по ТОВ ЮHI КОНСАЛТIНГ ГРУП заведено картку суб`єктів фiктивного підприємництва вiд 08.08.2016 року, в результатi порушення кримiнальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 КК України.

Протягом перiоду, за який ТОВ ЮHI КОНСАЛТIНГ ГРУП документально оформлено надання послуг для ТОВ СОКIЛ РБК , ТОВ ЮНІ КОНСАЛТIНГ ГРУП звiтувало про наявнiсть 1 працюючого на пiдприємствi, не звiтувало про наявнiсть основних засобiв, виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, а також не встановлено залучення підприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобів.

З вищевикладеного контролюючий орган приходить до висновку про відсутність об`єктивних необхідних умов для здійснення задокументованих мiж ЮHI КОНСАЛТIНГ ГРУП та ТОВ СОКIЛ РБК господарських операцiй щодо надання послуг.

Також, відповідач посилається на інформацію отриману з Єдиного реєстру судових рішень, а саме на ухвалу суду від 25.06.2018р. у справі № 757/30763/18-к.

Водночас в акті зазначено, що вказані операцiї ТОВ ЮНІ КОНСАЛТІНГ ГРУП неможливо пiдтвердити стосовно врахування реального часу здiйснення операцiй, наявностi трудових ресурсiв, а також основних засобiв, що економiчно необхiднi для виконання такої дiяльності, що свiдчить про вiдсутнiсть необхiдних умов для здійснення вiдповiдної господарської, економiчної дiяльностi.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем встановлено вiдсутнiсть фактичного здiйснення господарських операцiй ТОВ ЮНI КОНСАЛТПП' ГРУП , згiдно оформлених документiв з контрагентами-постачалъниками та покупцями. Отже, фактично ТОВ ЮHI КОНСАЛТІНГ ГРУП створено штучну видимiсть здiйснення господарських операцiй з ТОВ СОКІЛ РБК шляхом формального складення первинних документiв, якi не супроводжувалися дiйсним рухом активiв у процесi виконання операцiй. Таким чином, встановлено неможливiсть здiйснення господарської операції з iдентифiкованою послугою (надання послуг) у зв`язку iз вiдсутнiстю джерела його законного введення в oбiг, а саме реального задекларованого виробництва.

На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку про таке:

- згідно даних ЄРПН має мiсце змiна виду та умовний продаж товарiв;

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здiйснення операцій, наявності трудових ресурсiв, що економiчно необхiднi для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення вiдповiдної господарської, економічної діяльності;

- згiдно аналiзу ЄРПН не встановлено декларування ТОВ ЮHI КОНСАЛТIНГ ГРУП будь-яких витрат на оренду примiщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свiдчити про здiйснення господарської дiяльностi;

- наявні інформацiя, що пiдтверджує нереальність фiнансово-господарської діяльності згідно Єдиного реєстру судових рiшень.

В резулътатi допущених порушень податкового законодавства, позивач по взаємовiдносинах з контрагентом завищив показник податкового кредиту з податку на додану вартiсть за грудень 2015 року на загальну суму ПДВ 11 596,00 грн.

З вищевикладеного контролюючий орган прийшов до висновку про безтоварність операцій позивача з контрагентом.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, оскільки, по-перше, неналежне декларування контрагентом позивача не свідчить про не здійснення господарської операції, а, по-друге, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця дотримання контрагентів позивача податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, поставлених товарів, наданих послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Крім того, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №816/809/17).

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Отже, з наведеного вище вбачається, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, з огляду на те, що жодного доказу суду на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагентів укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед товариством (позивачем у справі).

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, відкрите за ознаками кримінального правопорушення відносно контрагента платника податку, відхиляються судом, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання позивачем своїх договірних зобов`язань.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18), постанові Верховного суду від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17.

Також, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Щодо взаємовідносин між ТОВ СОКІЛ РБК та ТОВ СІМУЗАР , суд зазначає таке.

З акту перевірки та матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини між контрагентами виникли на підставі таких документів, як: рахунок-фактура від 24.05.2016р. № 20 та 21, від 25.05.2016р. № 29, акт здачі виконаних робіт від 24.05.2016р. № 20 та 21, від 25.05.2016р. № 29 та виписаних податкових накладних від 24.05.2016р. № 100 та 101, від 25.05.2016р. № 90.

Вiд ТОВ СIМУЗАР документи пiдписанi ОСОБА_3 .

Суми податку на додану вартiстъ за зазначеними податковими накладними вкточенi ТОВ СОКIЛ РБК до податкового кредиту за травень 2016 року.

Розрахунок проведено відповідно до платіжних доручень від 27.05.2016р. № 57, 58, 59 на суми 40 918, 49 грн., 26 327, 40 грн. та 39 453, 12 грн. відповідно.

Водночас, в акті перевірки по вищезазначеному контрагенту зазначено таку інформацію.

ТОВ СІМУЗАР перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у м. Києві.

Вид дiяльностi за КВЕД 46.90-НЕСПЕЦIАШЗОВАНА ОПТОВА ТОРПВЛЯ.

Директор, головний бухгалтер - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (на дату написания акту).

Директор - ОСОБА_3 (РНОКШI НОМЕР_4 ) (на момент здiйснення операцiй). Перебуває на загальнiй системi оподаткування.

Згiдно звiту про суми нарахованої заробiтної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацii) застрахованих осiб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соцiальне страхування до органiв доходiв i зборiв (форма Д4) - не подано.

Згiдно звiту 1-ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку у ІІ кварталi 2016 року працюючих 1 особа - ОСОБА_3 .

Фiнансовий звiт суб`екта малого пiдприемництва за 2016 р. - не подано.

Остання звiтнiсть з податку на додану вартiстъ подано за жовтень 2016 року.

Свiдоцтво платника ПДВ № 200215105 вiд 01.05.2015 анульовано 21.02.2018 за рiшенням контролюючих органiв, причина - вiдсутнiсть поставок та ненадання декларацiй.

Також згiдно iнформацiйних баз даних ГУ ДФС у м. Киевi встановлено, що по ТОВ СIМУЗАР заведено картку суб`ектiв фiктивного пiдприемництва вiд 03.01.2017 року, в результатi порушення кримiнальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримiнального кодексу України.

Протягом перiоду, за який ТОВ СIМУЗАР документально оформлено виконання робіт та поставка товарiв для ТОВ СОКIЛ РБК , ТОВ СIМУЗАР звiтувало про наявнiстъ 1 працюючого на пiдприемствi; не звiтувало про наявнiстъ основних засобiв, виробничих потужностей, орендованих чи власних иримiщень, а також не встановлено залучення підприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобів.

З урахуванням змiсту i специфiки вказаних операцiй, якi передбачаютъ наявнiсть трудового ресурсу, основних засобiв, об`єктiв оподаткування, необхiдних виробничих потужностей, встановлено вiдсутнiстъ об`єктивно необхідних умов для здійснення задокументованих мiж ТОВ СIМУЗАР та ТОВ СОКIЛ РБК господарських операцiй щодо виконання робіт та поставки товарiв.

Також, відповідач посилається на інформацію отриману з Єдиного реєстру судових рішень, а саме на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017р. у кримінальному провадженні № 32017100100000073 від 25.07.2017р.

Водночас в акті зазначено, що вказані операцiї ТОВ СІМУЗАР неможливо пiдтвердити стосовно врахування реального часу здiйснення операцiй, наявностi трудових ресурсiв, а також основних засобiв, що економiчно необхiднi для виконання такої дiяльності, що свiдчить про вiдсутнiсть необхiдних умов для здійснення вiдповiдної господарської, економiчної дiяльностi.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем встановлено вiдсутнiсть фактичного здiйснення господарських операцiй ТОВ СІМУЗАР , згiдно оформлених документiв з контрагентами-постачалъниками та покупцями. Отже, фактично контрагентом створено штучну видимiсть здiйснення господарських операцiй з ТОВ СОКІЛ РБК шляхом формального складення первинних документiв, якi не супроводжувалися дiйсним рухом активiв у процесi виконання операцiй. Таким чином, встановлено неможливiсть здiйснення господарської операції з iдентифiкованою послугою (надання послуг) у зв`язку iз вiдсутнiстю джерела його законного введення в oбiг, а саме реального задекларованого виробництва.

На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку про таке:

- згідно даних ЄРПН має мiсце змiна виду та умовний продаж товарiв;

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здiйснення операцій, наявності трудових ресурсiв, що економiчно необхiднi для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення вiдповiдної господарської, економічної діяльності;

- згiдно аналiзу ЄРПН не встановлено декларування ТОВ СІМУЗАР будь-яких витрат на оренду примiщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свiдчити про здiйснення господарської дiяльностi;

- наявні інформацiя, що пiдтверджує нереальність фiнансово-господарської діяльності згідно Єдиного реєстру судових рiшень.

В резулътатi допущених порушень податкового законодавства, позивач по взаємовiдносинах з контрагентом завищив показник податкового кредиту з податку на додану вартiсть за травень 2016 року на загальну суму ПДВ 17 783, 00 грн.

З вищевикладеного контролюючий орган прийшов до висновку про безтоварність операцій позивача з контрагентом.

Суд не погоджується з доводами контролюючого органу, з огляду на таке.

Так, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Вказана правова позиція висловлена, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі №826/7423/16 (адміністративне провадження №К/9901/5073/19).

Щодо доводів відповідача про те, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року у справі № 761/26927/17 ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1ст. 205 Кримінального кодексу України, суд вважає їх такими, що не підлягають прийняттю до уваги, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 10.10.2018 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року щодо ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Більше того, сам по собі факт того, що контрагент позивача є фігурантом у незавершеному кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки їх реальність підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами.

Твердження відповідача про те, що контрагент позивача не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, також були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів.

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ СІМУЗАР відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 09.07.2020р. у справі № 826/9561/17, адміністративне провадження № К/9901/31575/19 щодо ТОВ СІМУЗАР .

Окрім того, з метою підтвердження факту використання товару, отриманого від ТОВ СІМУЗАР , у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при здійсненні фінансово - господарських правовідносин з Автосервісною філією СФЕРА-АВТО АТ УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ , позивачем надано копію замовлення та складених за наслідками їх виконання первинних документів.

Щодо взаємовідносин між ТОВ СОКІЛ РБК та ТОВ ДЖЕКСІ ГЛОБАЛ , суд зазначає таке.

З акту перевірки та матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини між контрагентами виникли на підставі таких документів, як: рахунки-фактури від 29.09.2017р. № 140, від 03.10.2017р. № 33, від 19.10.2017р. № 127 та від 17.11.2017р. № 167; видаткові накладні від 29.09.2017р. № 140, від 03.10.2017р. № 33, від 19.10.2017р. № 127 та від 17.11.2017р. № 167 та виписаних податкових накладних від 29.09.2017р. № 40, від 03.10.2017р. № 33, від 19.10.2017р. № 127 та від 17.11.2017р. № 44.

Вiд ТОВ ДЖЕКCI ГЛОБАЛ документи підписані ОСОБА_5 .

Суми податку на додану вартiстъ за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за вересень, жовтень та листопад 2017 року.

Щодо постачавня товару (труба, ПВХ листовий) в акті перевірки зазначено, що договір на поставку, документи на підтвердження того, якими силами здiйснювались навантажувально-розвантажувальнi роботи та транспортування ТМЦ до перевірки не надано.

Водночас, в акті перевірки по вищезазначеному контрагенту зазначено таку інформацію.

ТОВ ДЖЕКСІ ГЛОБАЛ перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у м. Києві.

Вид дiяльностi за КВЕД 46.52 - ОПТОВА ТОРПВЛЯ ЕЛЕКТРОННИМ I ТЕЛЕКОМУНIКАЦIЙНИМ УСТАТКУВАННЯМ, ДЕТАЛЯМИ ДО НЬОГО.

Директор, головний бухгалтер, засновник - ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) (на дату написания акту).

Директор - ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) (на момент здiйснення операцiй).

Перебувае на загальнiй системi оподаткування. Згiдно звiту про суми нарахованої заробiтної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацii) застрахованих осiб та суми нарахованого единого внеску на загальнообов`язкове державне соцiальне страхування до органiв доходiв i зборiв (форма Д4) - не подано.

Згiдно звiту 1-ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку - не подано.

Фiнансовий звiт суб`екта малого пiдприемництва за 2017 р. - не подано.

Остання звiтнiсть з податку на додану вартiсть подано за лютий 2018 року.

Свiдоцтво платника ПДВ № 200325428 вiд 01.03.2017 дiюче.

Протягом перiоду, за який ТОВ ДЖЕКСI ГЛОБАЛ документально оформлено поставка товарiв для ТОВ СОКIЛ РБК , ТОВ ДЖЕКСI ГЛОБАЛ не звiтувало про наявюсть працюючих на пiдприємствi, про наявнiсть основних засобiв, виробничих потужностеи, орендованих чи власних примiщень, а також не встановлено залучення шдприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобiв. 3 урахуванням змiсту i специфiки вказаних операцiй, якi передбачають наявнiсть трудового ресурсу, основних. засобiв, об`єктів оподаткування, необхiдних виробничих потужностеи, встановлено відсутюсть об`єктивно необхiдних умов для здiйснення задокументованих мiж ТОВ ДЖЕКСI ГЛОБАЛ та ТОВ СОКIЛ РБК господарських операцій щодо поставки товарiв.

Також, відповідач посилається на інформацію отриману з Єдиного реєстру судових рішень, а саме на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02.05.2018р. у кримінальному провадженні № 32017100080000052 від 27.07.2017р.; (ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2018р. у кримінальному провадженні № 42017000000002137 від 01.07.2017р.; ухвалу Соломянського районного суду м. Києва від 30.04.2018р. у кримінальному провадженні № 32018110200000014 від 18.05.2018р. - щодо контрагентів ТОВ ДЖЕКСІ ГЛОБАЛ ).

Водночас в акті зазначено, що вказані операцiї ТОВ ДЖЕКСІ ГЛОБАЛ неможливо пiдтвердити стосовно врахування реального часу здiйснення операцiй, наявностi трудових ресурсiв, а також основних засобiв, що економiчно необхiднi для виконання такої дiяльності, що свiдчить про вiдсутнiсть необхiдних умов для здійснення вiдповiдної господарської, економiчної дiяльностi.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем встановлено вiдсутнiсть фактичного здiйснення господарських операцiй ТОВ СІМУЗАР , згiдно оформлених документiв з контрагентами-постачалъниками та покупцями. Отже, фактично контрагентом створено штучну видимiсть здiйснення господарських операцiй з ТОВ СОКІЛ РБК шляхом формального складення первинних документiв, якi не супроводжувалися дiйсним рухом активiв у процесi виконання операцiй. Таким чином, встановлено неможливiсть здiйснення господарської операції з iдентифiкованою послугою (надання послуг) у зв`язку iз вiдсутнiстю джерела його законного введення в oбiг, а саме реального задекларованого виробництва.

На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку про таке:

- згідно даних ЄРПН має мiсце змiна виду та умовний продаж товарiв;

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здiйснення операцій, наявності трудових ресурсiв, що економiчно необхiднi для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення вiдповiдної господарської, економічної діяльності;

- згiдно аналiзу ЄРПН не встановлено декларування ТОВ СІМУЗАР будь-яких витрат на оренду примiщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свiдчити про здiйснення господарської дiяльностi;

- директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ ДЖЕКСI ГЛОБАЛ надано пояснения про непричетнiсть до ведения фiнансово-господарської дiяльностi пiдприемства, що свiдчить про нереальнiсть господарських операцiй;

- наявні інформацiя, що пiдтверджує нереальність фiнансово-господарської діяльності згідно Єдиного реєстру судових рiшень.

В резулътатi допущених порушень податкового законодавства, позивач по взаємовiдносинах з контрагентом завищив показник податкового кредиту з податку на додану вартiсть за вересень-листопад 2017 року на загальну суму ПДВ 18 980, 00 грн.

З вищевикладеного контролюючий орган прийшов до висновку про безтоварність операцій позивача з контрагентом.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на те, що відповідачем, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання контролюючого органу про відсутність у нього інформації про наявності у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, а не виконання контрагентом податкових обов`язків має створювати наслідки виключно для такого суб`єкта господарювання в силу індивідуалізації відповідальності.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Посилання контролюючого органу в обґрунтування безтоварності на ухвалу суду, суд вважає такими, що є необґрунтованими, з огляду на таке. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді касаційної інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Документи по відповідній кримінальній справі, які б підтверджували наведені податковим органом факти, до суду надані не були. Відсутні вони й в матеріалах справи.

Будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій до суду не надано.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 , сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд зазначає, що посилання контролюючого органу на відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність операцій, оскільки, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання товарів, які не є документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Одночасно, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій по вказаному контрагенту (копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, ттн). Також, в матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості.

Щодо взаємовідносин між ТОВ СОКІЛ РБК та ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ , суд зазначає таке.

З акту перевірки та матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини між контрагентами виникли на підставі таких документів, як: рахунок-фактура від 29.12.2017р. № 49; видатковаі накладна від 28.12.2017р. № 49 та виписана податкова накладна від 28.12.2017р. № 49.

Вiд ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ документи підписаю ОСОБА_7 .

Суми податку на додану вартiстъ за зазначеною податковою накладною включено позивачем до податкового кредиту за грудень 2017 року.

Розрахунок проведено відповідно до платіжного доручення від 12.01.2018р. № 12 на суму 95 565, 54 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що документи на підтвердження того, якими силами здiйснювались навантажувально-розвантажувальнi роботи та транспортування ТМЦ до перевірки не надано.

Водночас, в акті перевірки по вищезазначеному контрагенту зазначено таку інформацію.

ТОВ ФАСТ ТРЕЙДIНГ перебувае на облiку в ГУ ДФС В ОДЕСЬКIЙ ОБЛАСТI (ПРИМОРСЬКИЙ Р-Н М.ОДЕСИ).

Вид дiяльностi за КВЕД РЕМОНТ І ТЕХНIЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ МАШИН І УСТАТКОВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ.

Директор, головний бухгалтер - ОСОБА_8 , (РНОКПП НОМЕР_6 ) (на дату підписання акта).

Директор - ОСОБА_7 (РНОКIПI НОМЕР_7 ) (на момент здiйснення операцiй).

Перебувае на загалънiй системi оподаткування. Згiдно звiту про суми нарахованої заробiтної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоm, компенсацiї) застрахованих осiб та суми нарахованого єдиного внеску на загалънообов`язкове державне·соцiальне страхування до органiв доходiв i зборiв (форма Д4) - не подано.

Згiдно звiту 1-Д Ф Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку - не подано.

Фiнансовий звiт суб`єкта малого пiдприемництва за 2017 р. - не подано.

Остання звiтнiсть з податку на додану вартiсть подано за сiчень 2018 року.

Свiдоцтво платника ПДВ № 200331006 вiд 01.04.2017 дiйсне.

Протягом перiоду, за який ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ документально оформлено поставка товарiв для ТОВ СОКIЛ РБК , ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ не звiтувало про наявюсть працюючих на пiдприємствi, про наявнiсть основних засобiв, виробничих потужностеи, орендованих чи власних примiщень, а також не встановлено залучення шдприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобiв. 3 урахуванням змiсту i специфiки вказаних операцiй, якi передбачають наявнiсть трудового ресурсу, основних. засобiв, об`єктів оподаткування, необхiдних виробничих потужностеи, встановлено відсутюсть об`єктивно необхiдних умов для здiйснення задокументованих мiж ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ та ТОВ СОКIЛ РБК господарських операцій щодо поставки товарiв.

Також, відповідач посилається на інформацію отриману з Єдиного реєстру судових рішень, а саме на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02.05.2018р. у справі № 759/6423/18-к та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2018р. у справі № 757/5122/18-к.

Водночас в акті зазначено, що вказані операцiї ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ неможливо пiдтвердити стосовно врахування реального часу здiйснення операцiй, наявностi трудових ресурсiв, а також основних засобiв, що економiчно необхiднi для виконання такої дiяльності, що свiдчить про вiдсутнiсть необхiдних умов для здійснення вiдповiдної господарської, економiчної дiяльностi.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем встановлено вiдсутнiсть фактичного здiйснення господарських операцiй ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ , згiдно оформлених документiв з контрагентами-постачалъниками та покупцями. Отже, фактично контрагентом створено штучну видимiсть здiйснення господарських операцiй з ТОВ СОКІЛ РБК шляхом формального складення первинних документiв, якi не супроводжувалися дiйсним рухом активiв у процесi виконання операцiй. Таким чином, встановлено неможливiсть здiйснення господарської операції з iдентифiкованою послугою (надання послуг) у зв`язку iз вiдсутнiстю джерела його законного введення в oбiг, а саме реального задекларованого виробництва.

На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку про таке:

- згідно даних ЄРПН має мiсце змiна виду та умовний продаж товарiв;

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здiйснення операцій, наявності трудових ресурсiв, що економiчно необхiднi для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення вiдповiдної господарської, економічної діяльності;

- згiдно аналiзу ЄРПН не встановлено декларування ТОВ ФАСТ ТРЕЙДІНГ будь-яких витрат на оренду примiщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свiдчити про здiйснення господарської дiяльностi;

- наявні інформацiя, що пiдтверджує нереальність фiнансово-господарської діяльності згідно Єдиного реєстру судових рiшень.

В резулътатi допущених порушень податкового законодавства, позивач по взаємовiдносинах з контрагентом завищив показник податкового кредиту з податку на додану вартiсть за грудень 2017 року на загальну суму ПДВ 15 927, 00 грн.

З вищевикладеного контролюючий орган прийшов до висновку про безтоварність операцій позивача з контрагентом.

Суд вважає такі доводи контролюючого органу помилковими, з огляду на таке.

Так, суд зауважує, що відсутність у спірного контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.08.2018р. у справі № 808/760/16 адміністративне провадження №К/9901/29091/18.

Більше того, судом не приймається до уваги посилання відповідача на ухвали судів прийнятих в межах кримінальних проваджень, оскільки останні не впливають на реальність господарських операцій, оскільки не мають преюдиційного значення.

Також, суд наголошує, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження ухвали суду не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, від 06.03.2018 у справі № 2а-9375/11/1370 та від 13.03.2018 у справі № 826/13582/13-а.

Отже, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Одночасно, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій по вказаному контрагенту (копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, ттн). Також, в матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості.

В свою чергу, суд наголошує, що посилання контролюючого органу на відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних також не свідчить про безтоварність операцій, оскільки, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання товарів, які не є документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що всі вищезазначені контрагенти позивача станом на момент укладення спірних податкових операцій були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку таких контрагентів не визнавались.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Висновки, викладені в акті перевірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.

Думка, висловлена посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, повинна оцінюватися судами із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платників або актами перевірки його контрагентів. Відповідно, судове рішення щодо правомірності сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом платнику податків, не може мотивуватися виключно даними акту перевірки цього платника податків або його контрагентів, якщо ці дані обґрунтовано заперечуються платником податків та при цьому не підтверджені іншими доказами, зібраними у справі. І навпаки, вирішуючи спір, суди не можуть не враховувати доводи контролюючого органу щодо встановлених порушень, викладені в акті перевірки, оскільки висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку повинен бути результатом належного аналізу зібраних доказів.

Також, суд звертає увагу на те, що у справі "Delcourt v. Belgium" Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі "Bellet v. France" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду ("Perez de Raela Cavaniles v. Spain", "Beles and others v. the Czech Republic", "RTBF v. Belgium").

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Рішенням ЄСПЛ від 8.12.2016 у справі "ТОВ "Фріда" проти України" (заява №24003/07) встановлено порушення п.1 ст.6 конвенції щодо права підприємства-заявника на доступ до суду та виявлення національним судом надмірного формалізму. Верховним судом України при розгляді справи №13/357 зазначені висновки Європейського суду з прав людини враховані, що знайшло своє відображення у Постанові ВСУ від 11.09.2017 року. Таким чином, ВСУ на національному рівні визнав неприпустимість застосування надмірного формалізму під час відправлення правосуддя.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи складені у відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях.

Судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань.

Доказів недобросовісності платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.

Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Отже, господарські операції між позивачем та контрагентами фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, а тому висновки викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань .

Відповідачем у відзиві не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СОКІЛ РБК - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21.02.2019р. № 0007821404, яким ТОВ СОКІЛ РБК збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 52 690, 00 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13 173, 00 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОКІЛ РБК судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська