Постанова

від 17.08.2020 по справі 910/15636/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2020 р. Справа№ 910/15636/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 17.08.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.02.2020 (повний текст складено 18.02.2020)

у справі №910/15636/19 (суддя - Данилова М.В.)

за позовом Корпорації "Пневмотек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Пневмотек Корпорейшн"

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Корпорація "Пневмотек" (надалі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" (надалі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 259 098, 68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати грошових коштів за поставлений товар, у встановленому розмірі та строки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/15636/19 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 259 098, 68 грн, судовий збір - 3 886, 49 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 10 000, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що вимоги позивача про стягнення заборгованості на суму 259 098, 68 грн є законними, обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені, а відтак такими, що підлягають задоволенню. Крім того, місцевий господарський суд з посиланням на ст.ст. 123, 126 ГПК України погодився з вимогою позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/15636/19 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні заборгованості в сумі 259 098, 68 грн, судового збору в сумі 3 886, 49 грн та витрат на професійну правничу допомогу - 10 000, 00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не визначено строк, за який грошові зобов`язання повинні бути виконаними. Скаржник звертає увагу суду на те, що строк позовної давності щодо стягнення грошових коштів у сумі 259 098, 68 грн закінчений і у звязку з цим, стягнення даної суми з відповідача є неправомірним.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, скаржник зазначив, що місцевий господарський суд не дослідив у повному обсязі докази щодо надання адвокатом правничої допомоги позивачу, оскільки в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт адвоката, відсутні докази щодо обсягу наданих послуг, витрати не розподілені між сторонами. При цьому, сама сума заявлених витрат не спів мірна зі складністю справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Калатай Н.Ф., Алданової С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15636/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.04.2020.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

17.04.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантинними обмеженнями та неможливістю прибути у судове засідання уповноваженої особи відповідача.

Враховуючи подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), а також принцип розумності строків, з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/15636/19 перепризначено на 09.06.2020.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/15636/19 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, позивач у своєму відзиві зазначив про те, що відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції жодним чином не спростовано наявність заборгованості, та відповідно не подавалось жодних доказів, які б підтвердили оплату отриманого товару.

При поставці товару, сторонами не було обумовлено граничного строку оплати вартості товару відповідачем. Відповідно строки виконання грошового зобов`язання виникли у відповідача з моменту надсилання останньому вимоги про оплату товару. Отже, в даному випадку початок перебігу строку позовної давності розпочався з моменту спливу граничного строку виконання грошового зобов`язання відповідачем у добровільному порядку, який був встановлений вимогою №463 від 08.10.2019.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, позивач вважає, що судом першої інстанції вірно надано оцінку доказам, оскаржуване рішення в цій частині ґрунтується на вимогах чинного законодавства, висновках Конституційного Суду та Верховного Суду.

05.06.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка входить до складу колегії суддів, але не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 прийнято справу №910/15636/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів, призначено до розгляду на 17.08.2020.

У зв`язку з перебуванням суддів Калатай Н.Ф., Буравльова С.І., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 прийнято справу №910/15636/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.

Вирішено розгляд справи №910/15636/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" здійснювати у раніше призначені дату та час.

У судове засідання 17.08.2020 з`явився представник позивача, відповідач представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 17.08.2020 представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зазначаючи про те, що проти задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 залишити без змін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 17.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, у період 2014 - 2015 років позивачем за відповідними замовленнями відповідача поставлено останньому товар, відповідно до розрахунків на загальну суму 1 223 855, 10 грн.

Відповідач прийняв зазначений товар, що підтверджується копіями рахунків на оплату та видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи та здійснив оплату вартості поставленої продукції лише частково, у розмірі 964 756, 42 грн.

Внаслідок таких дій відповідача, сума заборгованості перед позивачем станом на 08.10.2019 за отриману продукцію складає 259 098, 68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не оплачено саме наступні замовлення:

- №1911 від 23.07.2014 (видаткова накладна №1222 від 20.08.2014) - в частині - 256 654, 89 грн;

- №1985 від 31.07.2014 (видаткова накладна №1220 від 20.08.2014) - повністю 1 480, 32 грн;

- №1375 від 16.07.2015 (видаткова накладна №1101 від 17.07.2015) - повністю 963, 47 грн.

Позивач в рамках досудового врегулювання спору 10.10.2019 направив на адресу відповідача вимогу №436 від 08.10.2019 про оплату продукції. Однак, відповідачем не було погашено заборгованість та не надано відповідь на дану вимогу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилається на те, що відповідачем у повному обсязі не виконано свої зобов`язання, у зв`язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість за поставку товару.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУкраїни).

У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, за приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вже було зазначено вище, позивач у період 2014 - 2015 років за відповідними замовленнями відповідача поставив останньому товар, відповідно до розрахунків на загальну суму 1 223 855, 10 грн.

Відповідач прийняв зазначений товар, що підтверджується копіями рахунків на оплату та видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи та здійснив оплату вартості поставленої продукції лише частково, у розмірі 964 756, 42 грн.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з передачі товару підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач належним чином виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості на суму 259 098, 68 грн є законними, обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Щодо не застосування судом першої інстанції строків позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу протягом строку позовної давності. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Дана правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 16 серпня 2017р. № у справі № 6-2667цс16.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до суду першої інстанції з відповідною заявою, зробленою до винесення судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до намагань відповідача тлумачити на користь своєї правової позиції наявні в матеріалах справи докази і не спростовують законних і обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, з якими погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відповідно до офіційного роз`яснення, наданого Конституційним Судом України у справі №1-4/2013 від 11 липня 2013 року, до складу судових витрат, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені за послуги адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено Договір про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням "Павленко та Сергійчик", а саме підготовка позовної заяви та представництво в суді, у справі щодо стягнення заборгованості з відповідача. Відповідно до Договору, інтереси позивача від імені АО "Павленко та Сергійчик", уповноважений представляти зокрема адвокат Стрельнік А.Ю.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги (п.п. 3.6, 3.7), позивачем було оплачено вартість адвокатських послуг на суму 10 000, 00 грн.

Отже, Позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, які місцевим господарським судом правомірно стягнуто за рахунок відповідача.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заявленої позивачем суми, суд першої інстанції врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань, взяв до уваги, що останній не у повному обсязі розрахувався з позивачем, а відтак на підставі наведених вище норм, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову повністю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати коштів за отриманий товар порушило право позивача на отримання прибутку за поставлений товар.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/15636/19 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника (ТОВ "Пневмотек Корпорейшн").

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/15636/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/15636/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн".

4. Матеріали справи №910/15636/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 19.08.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова