Рішення

від 18.08.2020 по справі 904/494/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2020м. ДніпроСправа № 904/494/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Белень Ганни Миколаївни, смт. Міжгіря, Закарпатська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ" ,м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ДНІПРО ПЛАСТ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 25 000,00 грн. за Договором-заявкою на перевезення вантажу

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Белень Ганни Миколаївни, смт. Міжгіря, Закарпатська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ДНІПРО ПЛАСТ", м. Дніпро

про визнання правочину недійсним

Представники:

Від позивача (за первісним позовом) не з`явився Представник

Від відповідача (за первісним позовом) не з`явився Представник

Від третьої особи (за первісним позовом) Михайленко А.А. Представник

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Белень Ганна Миколаївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ" про стягнення заборгованості в розмірі 25 000,00 грн. за Договором-заявкою на перевезення вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору- заявки на перевезення вантажу №21/12/18 від 21.12.2018, в частині виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 27.02.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечив та зазначив, що в позовній заяві позивач посилається на договір-заявку на перевезення вантажу № 21/12/2018 від 21.12.2018 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ та Фізичною особою-підприємцем Белень Ганною Миколаївною.

В даному договорі-заявці, на останній сторінці містяться реквізити сторін та підписи представників сторін скріплені печатками.

Згідно договору-заявки, він підписаний директором ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ ОСОБА_5 в інтересах ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ .

Відповідач звертає увагу на те, що на день укладення договору-заявки на перевезення вантажу № 21/12/2018 від 21.12.2018 - директором ТОВ Логістик Гранд Міг був ОСОБА_3, який приступив до виконання обов`язків директора 11.10.2018, відповідно до наказу № 44-к від 11.10.2018.

Отже на момент укладення договору-заявки на перевезення вантажу № 21/12/2018 від 21.12.2018 - ОСОБА_5 не була директором ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ , а тому не мала будь-яких повноважень на укладення договору, а також не була представником відповідача.

Відповідач вважає, що договір-заявка на перевезення вантажу № 21/12/2018 від 21.12.2018 - є не дійсним правочином та не породжує між сторонами права та обов`язки.

Також відповідач вказує на те, що позивачем не надано всіх належних, повних та достатніх доказів тих обставин на які посилається останній.

Положеннями п. 13 договору-заявки встановлено, що оплата наданих послуг за договором здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі послуг після дати надання послуг.

У відповідача виникає заборгованість по сплаті за надані послуги, лише після надання певних подій:

- після отримання акту приймання-передачі послуг та оригіналу належно оформленої єдиної товарно-транспортної накладної - згідно п. 9 договору-заявки;

- після підписання акту приймання-передачі, в разі відсутності зауважень - згідно п. 9 договору-заявки;

- після дати надання послуг, що є датою підписання акту приймання-передачі. Послуг.

Відповідач вважає, що на сьогоднішній день жодна з цих подій не відбулась, а отже у відповідача не виник обов`язок по оплаті за надані послуги згідно договору-заявки.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що сплив строк позовної давності в 6 місяців, з моменту виконання заявником послуг з перевезення, яке мало місце 22.12.2018, у зв`язку з чим просить застосувати строк позовної давності в шість місяців до позовних вимог в справі № 904/494/20.

27.02.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ" надійшла зустрічна позовна заява до Фізичної особи-підприємця Белень Ганни Миколаївни про визнання правочину недійсним.

Ухвалою від 02.03.2020 зазначену зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/494/20 за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 24.03.2020.

З метою дотримання вимог нормативних актів про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19, рекомендації Ради суддів України, ухвалою суду від 19.03.2020 відкладено судове засідання на невизначений термін.

30.03.2020 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення зустрічного позову заперечив та зазначив, що ФОП Белень Г.М. 21.12.2018 отримано засобами електронного зв`язку договір-заявку № 1/12/18 на перевезення вантажу підписану та скріплену печаткою ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ . В свою чергу виконавцю перевезення в даному випадку позивачу за первісним позовом було не відомо та ним не заперечується про те хто є директором товариства, однак з огляду на наданий договір-заявку з усіма необхідними реквізитами та мокрою печаткою відповідача у виконавця не викликало сумнів у представництві ОСОБА_1 . З огляду на викладене вбачається, що ОСОБА_1 маючи доступ до мокрої печатки ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ все таки представляла інтереси товариства, про що замовчується представником відповідача та вводиться суд в оману. Разом з цим згідно виписки з відкритого доступу в мережі інтернет ОСОБА_1 працювала на посаді директора ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ .

Також позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) звертає увагу на те, що не зрозуміло, який інтерес переслідувала громадянка ОСОБА_1 , укладаючи угоду від імені та в інтересах товариства, яка, з аналізу суті правовідносин, які виникли між сторонами даного договору, мала на меті забезпечення товариству виконання його господарських функцій, зокрема отримання послуг за договорами перевезення від інших суб`єктів господарської діяльності, іншими словами, її дії були направлені на забезпечення нормальної господарської діяльності відповідача про справі та отримання ним прибутку, будь-яких доказів, що така дія вказаної особи, суперечила інтересам товариства відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не надано, не надано також будь-яких доказів звернення ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ до правоохоронних органів чи суду, із заявами чи позовними заявами, в яких б відповідач намагався оспорити факт правомірності укладення договору та стягнення відповідних збитків з осіб, які діяли без належних повноважень від імені товариства.

Отже, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) вважає, що відповідач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не надав доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи використанням печатки.

Крім того, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зазначив, що твердження відповідача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) про ненадання документів, а саме акту виконаних робіт, товарно-транспртної накладної, рахунку після доставки вантажу позивачем є такими, що не відповідають дійсності, оскільки 08.01.2019 позивачем за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надіслано на вказану відповідачем за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у електронному листі поштову адресу: оригінал підписаного договору-заявки, рахунку-фактури на оплату перевезення по маршруту Дніпро-Вишково-Ужгород, Акт виконаних робіт (наданих послуг) 2 екземпляри (однин з яких підлягав поверненню на адресу позивача) та оригінал товарно-транспортної накладної. В даній експрес-накладній чітко вказано хто є одержувачем, а саме ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ та відповідальна особа за отримання Куксенко Тетяна Омелянівна, яка згідно реєстру юридичних осіб на сайті Міністерства юстиції України є підписантом та законним представником відповідача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) та відповідно отримала документи для оплати наданих послуг. Разом з цим, як зазначено відповідачем за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у зустрічній позовній заяві, для сплати за перевезення має бути належним чином оформлена товарно-транспртна накладна (ТТН) у відповідності до Правил перевезень, згідно даного перевезення була видана ТТН та надіслана на адресу Відповідача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) з оригіналами документів в яких чітко вказаний замовник ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ . Отже з викладеного випливає, що позивачем за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) після здійснення перевезення виконано всі умови договору-заявки № 21/12/2018.

30.03.2020 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надав відповідь на відзив на первісний позов, в якій зазначив, що у відповідності до ст.. 223 ГК України строки реалізації господарського-права відповідальності при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України. А у відповідності до ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). Виходячи з норми чинного законодавства.

Разом з цим пунктом 33 договору-заявки № 21/12/2018 від 2112.2018 року встановлено, що всі документи за даною заявкою, так само, як і сама заявка та додатки до неї, підписані сторонами та передані за допомогою факсимільного, електронного чи іншим зв`язком, мають юридичну силу до надання оригіналу, а в разу виникнення спорів - як належний доказ. Термін позовної давності становить п`ять років.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) звертає увагу на те, що цивільне законодавство чітко визначило позицію щодо зміни тривалості позовної давності. Так нормою ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Що ж стосується зменшення тривалості позовної давності, ч. 2 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Ухвалою від 30.04.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ТД ДНІПРО ПЛАСТ та призначено підготовче засідання на 19.05.2020.

Ухвалою від 19.05.2020 підготовче засідання відкладено на 09.06.2020.

Ухвалю від 09.06.2020 підготовче засідання відкладено до 06.07.2020.

09.06.2020 третя особа надала до суду пояснення в яких зазначила, що між ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ та ТОВ ТД ДНІПРО ТЛАСТ 18.12.2017 укладено договір транспортного експедирування та перевезення (ТЕП) № 25-Т17, відповідно до предмету якого ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ (виконавець) зобов`язалося перевезти належним йому автомобільним транспортом вантажі ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ (замовник) та (або ) надавати ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ за його замовленням від власного імені, за плату в інтересах та за рахунок ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, а також супутні такому перевезенню послуги, а ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ зобов`язалося оплачувати виконані перевезення та (або), відповідно, надані послуги в порядку та на умовах цього договору.

Також третя особа вказала, що організація відповідачем автомобільного перевезення, грошові вимоги за яким є предметом первісного позову у цій справі, здійснювалось останнім на підставі узгодженого між ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ та ТОВ "ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ замовлення № 78 до договору ТЕП, в якому останній (підтверджуючи прийняття до виконання замовлення), визначив про залучення до організації перевезення належного третій особі - позивачу ФОП Белень Г.М. автомобільного транспорту DAF д.н. НОМЕР_1 , н/п д.н. НОМЕР_2 .

Отже, відповідно до п. 1.3. договору ТЕП та змісту зобов`язання, правовідносини між ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ та ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ регулювалися положеннями про договір транспортного експедирування.

Замовленням № 78 ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ та ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ узгоджено плату за організацію перевезення в сумі 28 000,00 грн., яка (плата) відповідно умов пп. 2 ч. 2 п. 3.1. договору ТЕП включала: суму витрат виконавця з транспортного експедирування (виконання та організації виконання перевезення, надання пов`язаних з перевезенням додаткових транспортно-експедиторських послуг) перевезення вантажу та розмір плати (винагороди) виконавця за належне виконання замовлення .

Перевезення за замовленням № 78 здійснювалось за маршрутом Дніпро - смт. Вишково Закарпатської області - м. Ужгород, тобто два місця (населені пункти) розвантаження на шляху прямування, та вантаж відвантажувався трьома вантажоодержувачами, тому по факту організації ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ подання перевізником ФОП Белень Г.М. автомобільного транспорту DAF д.н. НОМЕР_1 , н/п д.н. НОМЕР_2 під навантаження за таким замовленням, на адресований кожному із вантажоодержувачів вантаж у встановленому порядку складено окрему товарно-транспортну накладну, а саме на прийнятий до перевезення вантаж складено три товарно-транспортні накладні № ПР01759 від 22.12.18, № ПР01760 від 22.12.18 та № 475 від 22.12.18.

Після виконання перевезення - здачі кожному із призначених вантажоодержувачів відповідного вантажу за вищезазначеними товарно-транспортними накладними ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ в прядку п. 3.2. договору ТЕП звітував ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ про виконання доручення (організація перевезення за замовленням № 78) наданням:

- товарно-транспортних накладних накладні № ПР01759 від 22.12.18, № ПР01760 від 22.12.18 та № 475 від 22.12.18 із відмітками вантажоодержувачів на підтвердження факту доручення з організації перевезення;

- фотокопій договору-заявки на перевезення вантажу № 21/12/18 від 21.12.2018 та акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 135 від 26.12.2018 до цього договору, складених між ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ та ФОП Белень Г.М.;

- складеного і підписаного тільки ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ в двох ординальних примірниках ату наданих послуг № 546 від 26.12.2018 із виділенням з огляду на різні об`єкти оподаткування: (1) суми відшкодування втрат на перевезення та (2) винагороди експедитора;

- рахунок на оплату № 546 від 26.12.2018.

З приводу належності і своєчасності виконання ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ умов п. 3.2. договору ТЕП та правових підстав підписання ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ акту надання послуг № 546 від 26.12.2018, від якого відповідно до умов п.п. 3.3., 3.4 договору ТЕП розпочинається перебіг строку виконання грошових зобов`язань ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ перед ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНІТ МІГ , третя особа звертає увагу на те, що ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНІТ МІГ порушено вимоги п. 3.2. договору і вищезгадані договір -заявку на перевезення вантажу № 21/12/18 від 21.12.2018 та акт здачі-приймання робіт ( наданих послуг) № 135 від 26.12.2018 до цього договору не було надано в належним сином завірених копіях, а акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 135 від 26.12.2018 не підписаний ФОП Белень Г.М., внаслідок чого останні втрачає силу первинного документу і ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ мало всі формальні підстави на підстав частини 3 п. 3.3. договору ТЕП відмовитися від підписання акту наданих послуг № 456 від 26.12.2018 та повернути їх ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ для усунення недоліків.

Проте, виходячи із того, що:

1) основний первинний документ на підтвердження факту виконання перевезення - оригінали товарно-транспортних накладних № ПР01759 від 22.12.18, № ПР01760 від 22.12.18 та № 475 від 22.12.18 із відмітками вантажоодержувачів було надано. Та

2) неповноти, але розумної достатності доказу на підтвердження витрат з перевезення існування грошового зобов`язання ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ перед ФОП Белець Г.М. за договором-заявкою на перевезення вантажу № 21/152/18 від 21.12.2018, у взаємозв`язку із коректним розподіленням узгодженої замовленням № 78 до договору ТЕП плати виконавцю по її складовим різних об`єктів оподаткування на відповідну суму витрат з перевезення та винагороди експедитора в акті надання послуг № 546 від 16.12.2018, - то надаючи перевагу суті над формою, наявності достатніх документів та підтвердження належного і своєчасного виконання перевезення, в умовах відсутності жодних претензій щодо виконання такого перевезення та уникаючи надлишкового формалізму , - прийняло (як право) вищезгаданий пакет документів із недоліками підписавши акт надання послуг № 546 від 26.12.2018 та один примірник повернуто ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ .

14.02.2018 ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ платіжним дорученням за № 16243290 повністю оплатило ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ виставлений із актом надання послуг № 546 від 26.12.2018 рахунок на оплату № 546 від 26.12.2018 разом із іншим виставленим на підставі іншого акту надання послуг рахунок на оплату № 547 від 21.12.2018.

Щодо первісного позову, третя особа зазначила, що позовні вимоги повинні бути задоволені у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову третя особа зазначила, що він є безпідставним, оскільки, ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ здійснило фактичні дії на виконання - уклало із ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ замовлення № 78 до договору ТЕП , звітувало після виконання перевезення таким замовленням, отримало від ТОВ ТД ДНІПРО ПЛАСТ винагороду за виконання такого замовлення в сумі 3 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 500,00 грн., із сумою відшкодування витрат на перевезення в 25 000,00 грн., без ПДВ, для проведення розрахунків із ФОП Белень ГМ. За договором-заявкою на перевезення вантажу № 21/12/18 від 21.12.2018

Одночасно з цим, що застосування шестимісячного строку позовної давності третя особа зазначила, що останній припис п.п. 4.5. ст.. 315 ГК України та ч. 3 ст. 925 цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до правовідносин між ФОП Белень Г.М. та ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ у зв`язку із цим перевезенням, оскільки в такому перевезенні ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ виступало виключно як експедитор і не було ані перевізником, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем.

Ухвалою від 06.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.07.2020.

Ухвалою від 20.07.2020 судове засідання відкладено на 10.08.2020.

Ухвалою від 10.08.2020 відкладено розгляд справи на 18.08.2020.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у судове засідання 18.08.2020 не з`явився.

Відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у судове засідання не з`явився.

Третя особа проти задоволення позову не заперечила.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 18.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Щодо первісних позовних вимог ФОП Белень Г.М. про стягнення з ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ суми основного боргу у розмірі 25 000,00 грн.

Предметом доказування первісного позову є встановлення обставин укладання договору-заявки на перевезення вантажів, факту надання послуг по перевезенню вантажів, їх вартість та строки розрахунку за ці послуги та порушення відповідачем строків оплати за виконі послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2018 між Фізичною особою-підприємцем Белень Ганною Миколаївною (далі - позивач за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено Договір-заявку на перевезення вантажу № 21/12/18 (далі - договір), яку з боку ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ підписано ОСОБА_5.

Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов`язання по перевезенню вантажу за маршрутом Дніпро-Вишково-Ужгород (дата та час прибуття на розвантаження 26.12.2018, 9:00; 26.12.2018, 15:00) власним автотранспортом (DAF н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ). Вартість перевезення 25 000,00 грн.

Пунктом 1 договору встановлено, що перевізник зобов`язаний надати транспортний засіб у належному справному технічному і комерційному стані, відповідно вимогам, заявки. Забезпечити водія транспортного засобу засобами мобільного зв`язку телефонний номер якого повинен бути вказаний в товарно-транспортній накладній та/або в заявці. Забороняється довантаження іншого товару, не передбаченим даним договором-заявкою та передавати виконання обов`язків третім особам (перевізникам/експедиторам) без письмової згоди замовника.

Відповідно до п. 9 договору після видачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача виконавець зобов`язується протягом 5 календарних днів - при внутрішньому перевезенні, надати замовнику акт приймання-передачі послуг, який одночасно є комісійним звітом у випадку залучення третіх осіб, з додаванням наступних документів:

- оригіналу належно оформленої єдиної товарно-транспортної накладної або комплекту товарно-транспортних накладних встановленого зразка, що відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення відповідно до замовлення, з відміткою вантажоодержувача.

Згідно п. 11 договору датою надання послуг вважається дата підписання замовником акту приймання-передачі послуг, що підтверджує факт приймання належно оформлених первинних та інших документів щодо надання послуг із замовленого перевезення.

У випадку надання належно оформленої, з порушенням вимог договору та/або чинного законодавства України, товарно-транспортної накладної та/або ненадання чи надання належно оформленим будь-якого із документів, що підтверджує факт здійснення перевезення, замовник акт приймання-передачі послуг не підписує та повертає виконавця для усунення виявлених недоліків. До моменту усунення виявлених недоліків договір щодо виконання відповідного замовлення вважається невиконаним, а виконавець несе повну відповідальність перед замовником за всі можливі негативні правові наслідки та збитки, пов`язані із порушенням виконавцем договору (п. 12 договору).

У відповідності до п. 13 договору оплата наданих послуг за договором здійснюється на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі послуг після дати надання послуг.

Пунктом 33 договору встановлено, що всі документи за даною заявкою, так само як і сама заявка та додатки до неї, підписані сторонами та передані за допомогою факсимільного, електронного чи іншим зв`язком, мають юридичну силу до надання оригіналів, а в разі виникнення спорів - як належний доказ. Термін позовної давності становить п`ять років.

Фізичною особою-підприємцем Белень Ганною Миколаївною на виконання вимог договору здійснено перевезення товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною № ПР01760 від 22.12.2018 (а.с. 12).

Фізичною особою-підприємцем Белень Ганною Миколаївною Товариству з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ виставлено рахунок № 135 від 26.12.2018 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 13).

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ за надані послуги з перевезення не розрахувався, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 25 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Господарського Кодексу України, на підставі господарсько-договірних відносин між сторонами виникли майнові господарсько-договірні зобов`язання.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу за договором транспортно-експедиційного обслуговування №250 від 22.05.2018.

Перевезення вантажу будь-яким видом транспорту складається з трьох елементів: навантаження, переміщення та вивантаження вантажу, основним з яких є саме перевезення вантажу, що здійснюється на підставі окремого договору, правове регулювання якого у загальній формі закріплено в главі 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.ст. 610, 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 13 договору оплата наданих послуг за договором здійснюється на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі послуг після дати надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання умов договору позивачем за первісним позов підтверджується складеними товарно-транспортними накладними № ПР01760 від 22.12.2018, № ПР01759 від 22.12.2018, № 475 від 22.12.2018. (а.с. 189, 190, 191) та Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 135 від 26.12.2020 на суму 25 000,00 грн., який підписаний зі сторони ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ ОСОБА_3 , без заперечень та скріплений печаткою підприємства (а.с. 196).

Отже, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у сумі 25 000,00 грн.

Посилання ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ на неотримання ним від позивача за первісним позовом Акту здачі-прийняття робіт по цьому договору, на відсутність у нього взагалі будь-яких документів за договором-заявкою № 21/12/18 від 21.12.2018 та на відсутність обов`язку по сплаті за цим договором не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається з документів, долучених до матеріалів справи третьою особою, сам ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ передав копію Акта здачі-прийняття робіт № 135 від 26.12.2018 третій особі для підтвердження виконання ним (відповідачем) послуг за договором транспортного експедирування та перевезення (ТЕП) № 25-Е17, укладеним між відповідачем та третьою особою. Зазначений Акт підписано директором відповідача (ОСОБА_3) (а.с.196). Цей Акт містить посилання на спірний договір-заявку 21/12/18 від 21.12.2018 із зазначенням держномеру автомобіля, який перевозив товар ( НОМЕР_3 / НОМЕР_2 ).

Більш того, на підставі цього Акту № 135 ВІД 26.12.2018, ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ направило третій особі Акт надання послуг № 546 від 28.12.2018 та рахунок на оплату № 546 від 26.12.2018. Слід зазначити, що в цих документах зазначено номер ТТН - ПР01760 від 22.12.2018, номер автомобіля ( НОМЕР_3 / НОМЕР_2 ) та прізвище водія ( ОСОБА_4 ), тобто документи, направлені ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ третій особі містять всі реквізити, які були зазначені в спірному Договорі-заявці № 21/12/18 від 21.12.2018.

А третя особа сплатила ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ 40 000,00 грн. за цими документами, що підтверджується платіжним дорученням № 162432390 від 14.02.2019 (а.с.200).

Крім того, відповідно до Акту № 546від 26.12.2018 (а.с. 197) оплата за транспорно-експедиторські послуги по маршруту: м. Дніпро -смт. Вишково Закарпатська область - м. Ужгород ТТН № ПР01759 від 22.12.2018, № ПР01760 від 22.12.2018, № 475 від 22.12.2018, авто ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 водій ОСОБА_4 склала 25 000,00 грн. , а винагорода експедитора - 2 500,00 грн .

Суд не приймає посилання ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ на пропуск позивачем за первісним позовом строку позовної давності у шість місяців з наступних підстав.

Статтею 223 ГК України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ст. 315 ГК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

У відповідності до ст. 925 ЦК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Пунктом 33 договору встановлено, що всі документи за даною заявкою, так само як і сама заявка та додатки до неї, підписані сторонами та передані за допомогою факсимільного, електронного чи іншим зв`язком, мають юридичну силу до надання оригіналів, а в разі виникнення спорів - як належний доказ. Термін позовної давності становить п`ять років.

Крім того, суд зазначає, що шестимісячний строк позовної давності не може застосовуватися до правовідносин між ФОП Белень Г.М. та ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ , оскільки останній у спірному договорі виступав, як експедитор і не був ані перевізником, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем.

На підставі викладеного, слід відмовити відповідачеві за первісним позовом в застосуванні строків позовної давності .

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суми основного боргу у розмірі 25 000,00 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ про визнання недійсним Договору-заявки на перевезення вантажу № 21/12/18 від 21.12.2018.

Предметом доказування зустрічного позову є встановлення факту недійсності Договору-заявки на перевезення вантажу № 21/12/18 від 21.12.2018.

Як встановлено матеріалами справи 21.12.2018 між Фізичною особою-підприємцем Белень Ганною Миколаївною (далі - позивач за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено Договір-заявку на перевезення вантажу № 21/12/18 (далі - договір).

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що в даному Договорі-заявці, на останній сторінці містяться реквізити сторін та підписи представників сторін скріплені печатками.

Зазначена Договір-заявка, підписана директором ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ Зиновьевою А.Н. в інтересах ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ .

ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ стверджує, що на день укладення Договору-заявки № 21/12/18 від 21.12.2018 - директором його підприємства був Грибініченко Олег Сергійович, який приступив до виконання обов`язків директора 11.10.2018, відповідно до наказу № 44-к від 11.10.2018.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що на момент укладення Договору-заявки на перевезення вантажу № 21.12/18 від 21.12.2018 - ОСОБА_5 не була директором ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ , тому не мала будь-яких повноважень на укладення договору, крім того, ОСОБА_5 на момент укладення спірного Договору-заявки не була представником ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ , не мала жодної довіреності , або іншого договору, який би уповноважував її на здійснення представництва.

Враховуючи викладене позивач за зустрічним позовом вважає, що Договір-заявка № 21/12/18 від 21.12.2018 є недійсним, що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити на підставі наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

Отже підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Таким чином вирішуючи спір, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ просить визнати недійсним Договір-заявку на перевезення вантажу № 21/12/18 від 21.12.2018 з посиланням на норми ч.2. ст. 203 ЦК України з тих підстав, що цей договір з боку ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ підписано не уповноваженою особою.

Стаття 214 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту. Особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Суд зазначає, що схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (ст. 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших зацікавлених осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі (естопель), що випливає з вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (ч. 3 ст. 509 ЦК України

В даному випадку, є встановленими та підтвердженими належними та допустимими доказами факти виконання позивачем за первісним позовом послуг за спірним договором-заявкою на перевезення вантажу № 21/12/18 від 21.12.2018 та факт отримання ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ коштів від третьої особи на підставі цього ж спірного договору.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, але недійсність договору не повинна дестабілізува тицивільний оборот. Оскільки недійсність договору впливає на права та інтереси інших осіб, то при вирішенні спорів про недійсність договорів має враховуватися добросовісність, як загальна засада цивільного законодавства та доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

по-друге, наявність підстав для оспорення правочину;

по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Відповідно до частинипершоїстатті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

Згідно частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Тлумачення положень абзацу 1 частини першої статті218, частини першої статті 219, частини першої статті 220, абзацу 1 частини першої статті 638 ЦК України свідчить, що коли договір не підписувався фізичною особою, яка вказана в ньому як сторона, він може кваліфікуватися як: (а) нікчемний (якщо такий наслідок недотримання письмової форми встановлений законом); (б) неукладений (у тих випадках, коли недійсність за недотримання форми не встановлено, але відповідний договір повинен вчинятися в письмовій формі).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти в супереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії ТОВ ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ , яке уклало Договір-заявку № 21/12/18 від 21.12.2018, а згодом пред`являє позов про визнання Договору-заявки № 21/12/18 від 21.12.2018 недійсним, суперечить його попередній поведінці (надання акту здачі-приймання робіт третій особі та отримання плати за виконі роботи) і є не добросовісною поведінкою.

З викладеного вбачається, що у суду відсутні підстави вважати Договір-заявку № 21/12/18 від 21.12.2018 недійсною, отже в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом; витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позвом.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Фізичної особи-підприємця Белень Ганни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ДНІПРО ПЛАСТ" про стягнення заборгованості в розмірі 25 000,00 грн. за Договором-заявкою на перевезення вантажу - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Березинська, 80, код ЄДРПОУ 41067847) на користь Фізичної особи-підприємця Белень Ганни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) суму основного боргу у розмірі 25 000,00 грн. та 2 102,00 грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРАНД МІГ" до Фізичної особи-підприємця Белень Ганни Миколаївни, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ДНІПРО ПЛАСТ" - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.08.2020

Суддя Н.Г. Назаренко