Рішення

від 19.08.2020 по справі 910/7094/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2020Справа № 910/7094/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф - Логістик" вул. Смілянська, буд. 118, оф. 504, м.Черкаси, Черкаська область, 18008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КОНСАЛДІНГ-ІНВЕСТ" вул. Підлісна, буд. 1, оф. № 38-Б, м.Київ, 03164

про стягнення 78 000 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф - Логістик" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг - Інвест" про стягнення 78000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору перевезення вантажу № 97 від 08.01.2019 року в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/7094/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду та відповідних клопотань сторін, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/7094/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 27.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/7194/20 надсилалась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: вул. Підлісна, буд. 1, оф. № 38-Б, м. Київ, 03164, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105471654201 була отримана останнім 03.06.2020 року.

Приймаючи до уваги дату отримання ухвали суду від 27.05.2020 року (03.06.2020 року) та з урахуванням строків, встановлених частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 27.05.2020 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Судом прийнято до уваги, що Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", та змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів № 424 від 29.05.2020 та № 641 від 22.07.2020, установлено з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року на усій території України карантин.

Також судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо введення адаптивного карантину, враховуючи постанови Кабінету Міністрів України № 477 від 12.06.2020 року, № 480 від 12.06.2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року та постанову Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392", якою передбачено послаблення частини карантинних обмежень, зокрема, починаючи з 11.05.2020 року відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, з 22.05.2020 року відновлено роботу громадського транспорту, а з 25.05.2020 року - роботу метрополітенів.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 435 від 03.06.2020 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 та запроваджено наступний етап послаблення карантинних заходів.

За приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 17.07.2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Пунктом 2 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до ст. 165 ГПК України після закінчення дії карантинних обмежень та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг - Інвест" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, зважаючи на прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу COVID-19, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 08 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проф-Логістик" (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг - Інвест (замовник за договором, відповідач у справі) укладено Договір перевезення вантажу № 97(далі - Договір), за умовами п.1.1 виконавець зобов`язується на протязі дії цього Договору надавати замовнику послуги по доставці довірених йому замовником, або третіми особами за розпорядженням замовника вантажів до пунктів призначення, вказаних замовником, та видачі їх особі (особам), які мають право на одержання вантажів (одержувачі), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу узгоджену плату.

Виконавець в інтересах замовника виконує такі транспортно - експедиційні операції, пов`язані з перевезенням: розробляє та узгоджує із замовником маршрут перевезення; організовує забезпечення відправлення та одержання вантажу проводить інші операції, пов`язані з перевезенням для виконання умов даного Договору (п.1.2 Договору).

Розділами 2-8 Договору сторони погодили умови організації перевезень, права та обов`язки сторін, ціну та порядок розрахунків, відповідальність сторін, вирішення спорів, строк дії договору та інші умови тощо.

Згідно п. 8.1 Договору правочин набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє на протязі одного року з моменту підписання. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний Договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік.

Договір підписаний уповноваженими представниками виконавця та замовника і скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 Господарського кодексу України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно п.2.1 Договору марка та вантажопідйомність транспортного засобу, що здійснює перевезення, уточнюється в заявці замовника; транспортний засіб повинен бути придатним для перевезення продуктів харчування, овочів, фруктів, тощо.

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, згідно умов Договору сторонами було погоджено Договори - заявки на транспорт, копії яких наявні в матеріалах справи:

- № 09/01 від 09.01.2020 року, згідно умов якої узгоджено перевезення вантажу (овочі) за маршрутом: Київська область, смт. Гостомель, вул. Совхозна, 34 - м. Дніпро вул. Героїв Сталінграду, 247АТБ РЦ7 (Україна); адреса завантаження: Київська область, смт. Гостомель, вул. Совхозна, 34; загальна вартість: 14000 грн. з ПДВ за оригіналами документів; дата завантаження: 09.01.2020 року 19:00; дата розвантаження: 10.01.2020 року; номери автомобілів та ПІБ водія: ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 НОМЕР_3 ОСОБА_1 ;

- № 16/01 від 16.01.2020 року, згідно умов якої узгоджено перевезення вантажу (картопля в сітках) за маршрутом: Волинська область, м. Ковель - Київська область, смт. Гостомель, вул. Совхозна, 34 (Україна); адреса завантаження: Волинська область, м. Ковель; загальна вартість: 13000 грн. з ПДВ; дата завантаження: 16.01.2020 року 15:00; дата розвантаження: 17.01.2020 року; номери автомобілів та ПІБ водія: ІВЕКО НОМЕР_4 / НОМЕР_5 ОСОБА_2 ;

- № 16/01 від 1601.2020 року, згідно умов якої узгоджено перевезення вантажу (овочі на палетах, 20 т) за маршрутом: Київська область, смт. Гостомель, вул. Остромирська, 34 -м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 247 (Україна); адреса завантаження: смт. Гостомель, вул. Остромирська, 34; загальна вартість: 13000 грн. з ПДВ; дата завантаження: 16.01.2020 року 18:00; дата розвантаження: 17.01.020 року 09:00; номери автомобілів та ПІБ водія: ДАФ НОМЕР_6 / НОМЕР_7 ОСОБА_3 ;

- № 27/01 від 27.01.2020 року, згідно умов якої узгоджено перевезення вантажу (овочі) за маршрутом: Київська область, смт. Гостомель, вул. Совхозна, 34 - м. Дніпро вул. Героїв Сталінграду, 247 (Україна); адреса завантаження: Київська область, смт. Гостомель, вул. Совхозна, 34; загальна вартість: 12500 грн. з ПДВ за оригіналами документів; дата завантаження: 27.01.2020 року 19:00; дата розвантаження: 27.01.2020 року; номери автомобілів та ПІБ водія: ДАФ НОМЕР_8 / НОМЕР_9 ОСОБА_4 ;

- № 29/01 від 29.01.2020 року, згідно умов якої узгоджено перевезення вантажу (овочі) за маршрутом: Київська область, смт. Гостомель, вул. Совхозна, 34 - м. Одеса (три точки розвантаження) (Україна); адреса завантаження: Київська область, смт. Гостомель, вул. Совхозна, 34; загальна вартість: 14000 грн. з ПДВ за оригіналами документів; дата завантаження: 29.01.2020 року 19:00; дата розвантаження: 30.01.2020 року; номери автомобілів та ПІБ водія: Вольво НОМЕР_10 / НОМЕР_11 ОСОБА_5 ;

- № 17/02 від 17.02.2020 року, згідно умов якої узгоджено перевезення вантажу (овочі на палетах, 10 т) за маршрутом: Київська область, смт. Гостомель, вул. Остромирська, 34 -м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 247(Україна); адреса завантаження: смт. Гостомель, вул. Остромирська, 34; загальна вартість: 11500 грн. з ПДВ; дата завантаження: 17.02.2020 року 18:00; дата розвантаження: 18.02.020 року 09:00; номери автомобілів та ПІБ водія: ДАФ АА7232ТМ, Квашук Р.

Вказані заявки підписані замовником та засвідчені печаткою останнього, отже належним чином підтверджують узгодження з відповідачем всіх необхідних умов перевезення.

Суд зазначає, що перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Так, відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила), вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до п. 13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

За висновками суду ТТН є документом, що засвідчує факт перевезення.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб`єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов`язковим.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем на виконання умов зазначеного Договору було надано Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг-Інвест ряд послуг з перевезення вантажів по території України на загальну суму 78000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 4 від 09.01.2020 року, № РН-0000658 від 17.01.2020 року, № 1 від 16.01.2020 року, № 1 від 27.01.2020 року, № РН-0001239 від 29.01.2020 року, № РН-0001238 від 29.01.2020 року, № 2 від 17.02.2020 року, копії яких надані позивачем.

При цьому доказів відмови від прийняття виконання або зауважень вантажоодержувача щодо послуг перевезення, факт надання яких зафіксовано в ТТН, матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, надані позивачем товарно-транспортні накладні, які містять відмітки вантажоодержувача про отримання вантажу, є належними та допустимими доказами надання виконавцем послуг перевезення вантажу.

Окрім цього сторонами в п.1.3 Договору узгоджено, що на підтвердження наданих виконавцем замовнику послуг за цим Договором складається акт приймання - передачі наданих послуг.

В матеріалах справи наявні підписані позивачем як виконавцем акти надання послуг на загальну суму 78000,00 грн., а саме: № 20000026 від 09.01.2020 року на суму 14000,00 грн., № 20000043 від 16.01.2020 року на суму 13000,00 грн., № 20000078 від 27.01.2020 року на суму 12500,00 грн., № 20000089 від 29.01.2020 року на суму 14000,00 грн., № 20000168 від 17.02.2020 року на суму 11500,00 грн. копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

Також позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату наданих на підставі Договору послуг, а саме № 20000026 від 09.01.2020 року на суму 14000,00 грн., № 20000043 від 16.01.2020 року на суму 13000,00 грн., № 20000044 від 16.01.2020 року на суму 13000,00 грн., № 20000078 від 27.01.2020 року на суму 12500,00 грн., № 20000089 від 29.01.2020 року на суму 14000,00 грн., № 20000168 від 17.02.2020 року на суму 11500,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

У відповідності до п.4.1 Договору оплата за надання послуг сплачується замовником протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання - передачі наданих послуг.

Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати наданих послуг за Договором в матеріалах справи відсутні.

Всі розрахунки по даному Договору за надані виконавцем послуги здійснюються замовником в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, зазначений в даному Договорі, на підставі Акту приймання - передачі наданих послуг (п.4.4 Договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, вищезазначені рахунки на оплату та односторонньо підписані позивачем акти надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю Проф-Логістик як виконавцем за Договором було направлено на адресу місцезнаходження відповідача для підписання останнім та оплати, що підтверджується копією опису вкладення в цінний лист від 28.02.2020 року, фіскального чеку від 28.02.2020 року та накладної №1800604955840.

При цьому як вбачається із наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1800604955840, зазначені документи були отримані відповідачем 11.03.2020 року.

Таким чином, за висновками суду, обов`язку позивача щодо пред`явлення актів наданих послуг та рахунків відповідачеві, який ТОВ Проф-Логістик виконано належним чином, кореспондує обов`язок відповідача як замовника зі своєчасного підписання наданих виконавцем актів.

Проте, вищезазначені рахунки на оплату та акти надання послуг, факт отримання яких відповідачем належним чином підтверджено матеріалами справи, залишені останнім без відповіді та задоволення, підписані екземпляри актів на адресу перевізника, за виключенням акту № 20000044 від 16.01.2020 року на суму 13000,00 грн., відповідачем повернуто не було.

Наразі позивачем надано вказаний акт надання послуг № 20000044 від 16.01.2020 року на суму 13000,00 грн., підписаний без зауважень відповідачем як замовником.

Тобто, з огляду на зміст наданих позивачем ТТН з відмітками вантажоодержувача суд вважає вказані акти надання послуг, що підписані в односторонньому порядку ТОВ Проф-Логістик , такими, що погоджені замовником, та є доказом належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання послуг перевезення вантажу, отже приходить до висновку про можливість вважати вказані в цих актах послуги такими, що позивачем надані в повному обсязі та відповідно до умов Договору за заявок.

Вказаний факт за відсутності будь - яких претензій замовника щодо обсягу, змісту та ціни наданих послуг дає змогу стверджувати про наявність у відповідача зобов`язання, а у позивача права вимагати оплати цих послуг.

Факт надання послуг за вказаними актами згідно умов Договору та заявок відповідачем не заперечувався.

Суд зазначає, що обов`язок прийняти надані послуги перевезення, а у випадку виявлення недоліків або невідповідності їх умовам Договору та заявок негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта надання послуг) покладений саме на замовника.

У свою чергу, доказів наявності претензій щодо обсягу, змісту та вартості наданих послуг з перевезення вантажу, зазначених у вказаних актах надання послуг, а також щодо факту отримання відповідачем всіх необхідних для оплати документів, які передбачено Договором, відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також приписи чинного законодавства та умови Договору, оскільки надані позивачем акти надання послуг розцінюються судом в якості належних та допустимих доказів надання виконавцем послуг перевезення вантажу по території України, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання, обумовлені Договором та заявками, в обсягах, зазначених в актах, та з належною якістю, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень.

Окрім того, оскільки в матеріалах справи відсутні докази опротестування відповідачем виставлених позивачем актів надання послуг та рахунків на оплату послуг, суд доходить висновку, що вказані акти та рахунки є такими, що підлягають оплаті.

Проте, як встановлено судом та зазначено позивачем в позовній заяві, жодних доказів на підтвердження наявності відмови відповідача від підписання наданих позивачем актів надання послуг на загальну суму 78000,00 грн. та/або зауважень щодо їх змісту ТОВ Компанія Консалдінг - Інвест не надано.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов`язання щодо перерахування коштів за надані ТОВ "Проф-Логістик" послуги з перевезення вантажу на суму 78000,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору та заявок, відповідачем не виконано, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними заявками та Договором у вказаному розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору перевезення вантажу № 97 від 08.01.2019 року та Заявок до нього та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості за надані послуги перевезення за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати наданих позивачем послуг перевезення вантажу відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 78000,00 грн. боргу за надані за вказаним Договором послуги перевезення вантажу підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. суд зазначає, що відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку ти доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

При цьому як вбачається із матеріалів справи в поданому відзиві на позовну заяву відсутні заперечення проти заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу та/або клопотання про зменшення таких витрат.

Як встановлено судом за результатами розгляду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме копії: Договору про надання правової допомоги № 17/2020, укладеного між ТОВ Проф-Логістик та Адвокатським об`єднанням ВІБ ЕНД КОМПАНІ від 19.03.2020 року (далі - Договір про надання правової допомоги), згідно п.1.4 якого для вчинення дій, пов`язаних з виконанням даного договору виконавець має право залучати, зокрема, адвоката Бобра Д.О.; Додаткової угоди № 3 від 19.03.2020 року до вказаного договору про доповнення п.3.1 основного договору: вартість послуг (гонорару) з надання правової допомоги замовнику як позивачу у справі за позовом до ТОВ Компанія Консалдінг-Інвест про стягнення заборгованості...становить 10000,00 грн., що може бути розраховано як 1000,00 грн. за кожну годину роботи адвоката ; Акту приймання - передачі наданих послуг № 11 від 07.04.2020 року, згідно якого позивачем прийнято послуги вартістю 10000,00 грн.; рахунку - фактури № 3 від 06.04.2020 року на суму 10000,00 грн.; платіжного доручення № 5035 від 06.04.2020 року на суму 10000,00 грн.; ордеру ЧК № 174009 на ім`я адвоката Бобра Д.О..; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання умов Договору про надання правової допомоги на загальну суму 10000,00 грн.

За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/7094/20, склала 10000,00 грн. (1000,00 грн./год.), а саме:

- ознайомлення з документами, наданими клієнтом, консультація (3 години роботи адвоката) - 3000,00 грн.;

- опрацювання нормативно - правових актів, що регулюють спірні правовідносини, судової практики вирішення аналогічних спорів, формування правової позиції (2 години роботи адвоката) - 2000,00 грн.;

- підготовка позовної заяви (3 години роботи адвоката) - 3000,00 грн.;

- підготовка примірнику позовної заяви з додатками для вручення відповідачу (2 години роботи адвоката) - 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

В свою чергу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно умов укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням ВІБ ЕНД КОМПАНІ Договором про надання правової допомоги № 17/2020 від 19.03.2020 року, зокрема Додаткової угоди № 3 до нього, гонорар адвоката становить 10000,00 грн., із розрахунку 1000,00 грн. за годину.

Проте зазначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність, за відсутності необхідності здійснення представництва у суді, неподання відзиву на позовну заяву та, відповідно, відсутність необхідності надання відповіді на відзив, а також відсутність жодних інших, окрім позовної заяви та додатків до неї, документів на підтвердження позовних вимог та заяв процесуального характеру позивача.

Крім того, оцінка дій, що полягали у підготовці і складанні позовної заяви, зокрема, обсяг опрацьованих адвокатом первісних документів, нормативно - правових актів, що регулюють спірні правовідносини, підготовка примірнику позовної заяви для вручення відповідачу, а також витрачений адвокатом на вказані дії час, наведений в опису робіт, за висновками суду не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Отже, враховуючи викладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.73-80,86,129,233,236,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг - Інвест" (вул. Підлісна, буд. 1, оф. № 38-Б, м.Київ, 03164, код ЄДРПОУ 39220431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф - Логістик" (вул. Смілянська, буд. 118, оф. 504, м.Черкаси, Черкаська область, 18008, код ЄДРПОУ 41372145) 78000,00 грн. (сімдесят вісім тисяч грн. 00 грн.) боргу, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору та 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2020 року.

Суддя А.М. Селівон