Рішення

від 19.08.2020 по справі 120/1642/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 серпня 2020 р. Справа № 120/1642/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити дії. Рішенням від 03 серпня 2020 року позов задоволено.

13 серпня 2020 року представник позивача подав до суду заяву про винесення додаткового судового рішення у справі щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою від 14 серпня 2020 року зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 19 серпня 2020 року.

18 серпня 2020 року представник відповідача подала клопотання про розгляд заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у письмовому провадженні без участі останньої. Також стороною відповідача було подано заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, у якій сторона відповідача просить у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмету доказування у справі. Зазначає, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення останнього були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. У свою чергу представник позивача надіслав до суду клопотання від 19 серпня 2020 року про розгляд заяви про стягнення витрат на правничу допомогу за його відсутності.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За приписами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За визначенням пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про винесення додаткового судового рішення у справі щодо розподілу судових витрат в письмовому провадженні.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до частини 5 статті 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 252 КАС України).

У позовній заяві представником позивача наводився попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які ТОВ "Яланецьке" очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що в сумі становлять 11204,00 грн., зокрема: витрати, що понесені позивачами та пов`язані зі сплатою судового збору - 4204,00 грн. (як дві позовні вимоги немайнового характеру); витрати на професійну правничу (правову) допомогу - 7000,00 грн. (додаткових витрат не очікується).

В судовому засіданні 03 серпня 2020 року до виходу суду у нарадчу кімнату представником позивача зазначено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані додатково.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відтак, 10 серпня 2020 року представником позивача було направлено лист із заявою про розподіл судових витрат, який надійшов на адресу суду 13 серпня 2020 року. Дата направлення зазначеного листа підтверджується відміткою перевізника АК Укрпошта Експрес на конверті адресанта.

Відповідно до 6 статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. З огляду на вказані норми останнім днем для подання доказів на підтвердження понесених судових витрат є 10 серпня 2020 року, а отже представником позивача не пропущено строк, визначений абзацом 2 частини 7 статті 139 КАС України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною 2 статті 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до статті 1 зазначеного Закону:

договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4);

інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6);

представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9).

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частиною 2 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Водночас за приписами частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Як видно з матеріалів справи, 06 квітня 2020 року між позивачем ТОВ "Яланецьке" та адвокатом Шереметом Максимом Петровичем укладено договір № 06/04-2020 про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (пункт 1.1) адвокат зобов`язується надавати усіма законними методами та способами правову допомогу клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати, пов`язані з її наданням, в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.2. надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; проведення правового аудиту; розробка та правовий аналіз договорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності клієнтом; захист від протиправних дій третіх осіб; представляти і захищати права, свободи та інтереси клієнта та надавати інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору.

Розділ 4 договору № 06/047-2020 містить положення щодо гонорару. Так, зокрема, у пункті 4.6 зазначено, що факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, зразок якого є додаток 2 до цього договору.

Адвокат направляє проект акту приймання-передачі наданих послуг протягом 30 календарних днів з моменту надання послуг, а у випадку надання послуг пов`язаний з представництвом інтересів клієнта в суді, в тому числі, але не виключно: участь у судовому засіданні, складання та подання процесуальних документів, тощо, - протягом 2 днів з моменту оголошення рішення по справі або набрання рішенням по справі законної сили (пункт 4.7).

Згідно зі пунктами 4.8.-4.10 підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, зразок якого є додатком 3 до цього договору. Адвокат виставляє рахунок-фактуру протягом 3 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар протягом 30 робочих днів з дня отримання рахунку-фактури від адвоката.

До заяви на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу було додано: копію договору про надання правової допомоги № 06/04-2020 від 06 квітня 2020 року з додатками; копію акту прийому-передачі послуг від 06 серпня 2020 року; копію рахунку-фактури №1 від 06 серпня 2020 року.

Відповідно до рахунку-фактури №1 від 06 серпня 2020 року адвокатом були надані послуги на загальну суму 6376,05 грн.

Представник позивача у заяві зазначає, що рахунок-фактури ТОВ "Яланецьке" було отримано 06 серпня 2020 року, тому надати підтвердження оплати витрат на правничу допомогу наразі немає можливості, оскільки позивач має право сплатити гонорар протягом 30 днів з дня отримання рахунку-фактури від адвоката, що встановлено пунктом 4.10 договору № 06/04-2020.

З приводу даного твердження суд зазначає, що представником позивача надано належні докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім того, суд повторно зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18.

У той же час, наявність одних лише заперечень проти заяви про відшкодування судових витрат, за відсутності доказів неспівмірності заявлених стороною витрат на правову допомогу або завищення їх розміру, не може бути підставою для зменшення розміру витрат на правову допомогу.

З огляду на вказане, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Проте, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Також, суд звертає увагу, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Дана позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 560/4072/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.

Досліджуючи питання щодо співмірності розміру таких витрат із реальними адвокатськими послугами, наданими позивачу у цій справі, суд зазначає таке.

Як видно з акта приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги № 06/04-2020 від 06 серпня 2020 року адвокат Шеремет М.П. надав позивачеві такі юридичні послуги: складання позовної заяви по справі № 120/1642/20-а: 2 години на загальну вартість 2361,50 грн.; складення відповіді на відзив: 1 година, вартість 1180,75 грн.; участь у судових засіданнях 25 травня 2020 року, 15 червня 2020 року, 08 липня 2020 року, 03 серпня 2020 року в межах Київської області в режимі ВКЗ по справі № 120/1642/20-а: загальною тривалістю 4 години на загальну вартість 2833,8 грн.

Надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним.

Так, адвокатом дійсно був підготовлений і поданий до суду позов на 12 аркушів та оформлено додатки до нього, а також підготовлено відповідь на відзив на 4 аркуші з додатками.

Безспірним є факт участі адвоката Шеремета М.П. в судових засіданнях 25 травня 2020 року, 15 червня 2020 року, 08 липня 2020 року, 03 серпня 2020 року у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до переконання, що заява представника позивача підлягає задоволення, а тому на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6376,05 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255,295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" (24460, Вінницька область, Бершадський район, с. Яланець, вул. Сонячна, 56, код ЄДРПОУ 03733654) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (21100, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43142454) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6376,05 грн. (шість тисяч триста сімдесят шість гривень п`ять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович