Рішення

від 12.08.2020 по справі 520/687/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

12 серпня 2020 р. справа №520/687/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар`єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Пузікової А.С.,

за участю: представника позивача - Гіль Є.В., представника відповідача - Потапенко І.О., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Харківській області податкові повідомлення-рішення: від 27.12.2019 № 00001500501, від 27.12.2019 № 00001510501, від 27.12.2019 № 00001550501, від 23.01.2020 № 00000140501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно та протиправно, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства позивачем виходить виключно з посилань на те, що товар придбаний у контрагента, а саме - нут, позивач не мав права використовувати на власний розсуд, а саме для посіву без наявності відповідних сертифікатів. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентом.

Від представника відповідача Єфремова А., через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись, зокрема, на Закон України "Про насіння і садивний матеріал".

Представник позивача - Гіль Є.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача - Потапенко І.О., в судовому засіданні заперечувала проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмовому відзиві на позов та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Барвінківська" зареєстроване як юридична особа 02.04.2012 року, код ЄДРПОУ 38072129, є платником, зокрема, податку на додану вартість, податковий номер - 38072129. Основним видом діяльності за КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Місцезнаходження суб`єкта господарювання - 64701, Харківська область, Барвінківський район, м.Барвінкове, вул. Скрипника 6, фактична адреса - м.Харків, вул.Сумська, 49.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Барвінківська" (код ЄДРПОУ 38072129), за результатами якої складений акт №992/20-40-05-01-08/38072129 від 02.12.2019 року (далі - акт), в якому встановлені наступні порушення податкового законодавства, а саме:

- п.п.188.1 ст.188, з урахуванням п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14, 72.1 ст.72, п.71.1 ст.71, п.74.2 ст.74 та п.п.83.1.2 п.83.1 ст.83, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України - встановлено заниження суми податку на додану вартість в розмірі 1798418,00 грн., в тому числі у жовтні 2018 року на суму 1252445,00 грн. та у грудні 2018 року на 545973,00 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розмірі 367604,00 грн. за червень 2019 року;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в частині реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 2166022,00 грн. в тому числі у квітні 2018 року на 542333,00 грн., у червні 2018 року на 47849,00 грн., у липні 2018 року на 25265,00 грн., у серпні 2018 року на 47406,00 грн., у жовтні 2018 року на 900000,00 грн., у грудні 2018 року на 235565,00 грн., у квітні 2019 року на 320490,00 грн., у травні 2019 року на 20290,00 грн., та у червні 2019 року на 26824,00 грн.

18.12.2019 року позивач листом № 211/2-1 направив відповідачу заперечення до акту про результати документальної планової виїзної перевірки СТОВ Агрофірма "Барвінківська" (код за ЄДРПОУ 38072129) від 02.12.2019 №992/20-40-05-08/38072129, де вказав на невідповідність тверджень та висновків, зроблених в акті чинному в Україні законодавству та фактичним обставинам.

Листом від 24.12.2019 року №15086/10/20-40-05-01-15 Головне управління ДПС у Харківській області повідомлено позивача про відхилення його заперечень та залишення без змін висновків акту від 02.12.2019 №992/20-40-05-08/38072129.

За висновками вищевказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №00001500501 від 27.12.2019 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з ПДВ на загальну суму 2248022,50 грн. (сума грошового зобов`язання 1798418,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 449604,50 грн.);

- №00001510501 від 27.12.2019 року, відповідно до якого позивача попереджено про необхідність складення та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування та застосовано штраф на суму 1083011,00 грн.;

- №00001550501 від 27.12.2019 року, відповідно до якого позивачу визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) у сумі 367604,00 грн.

Крім того, 23.01.2020 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00000140501, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абз. 2 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 2166022,00 грн. після отримання податкового повідомлення-рішення №00001510501 від 27.12.2019 року та застосовано штраф у розмірі 1083011,00 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами та які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як вбачається з акту перевірки від 02.12.2019 №992/20-40-05-08/38072129, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносин ТОВ Кернел-Трейд (код ЄДРПОУ 31454383) на підставі укладеного договору поставки №Х-2068/18 від 12.02.2018 року.

Під час дослідження показників декларацій з податку на додану вартість (загальних) за період з 01.09.2016 по 30.06.2019, на думку відповідача, позивач здійснив порушення, що призвели до заниження суми податкових зобов`язань на загальну суму 1135565,00 грн., в тому числі у жовтні 2018 року на 900000,00 грн., у грудні 2018 року на 235565,00 грн.

Відповідач зазначив, що позивачем здійснено заниження бази оподаткування (соняшника) на різницю між договірною вартістю сільськогосподарської продукції та вартістю, розрахованою за звичайними цінами.

В обґрунтування Головне управління ДПС у Харківській області посилається на положення підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 71.1 статті 71, пункту 72.1 статті 72, пункту 74.2 статті 74, підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83, пункту 188.1 статті 188 ПК України, статті 16 Закону України Про інформацію , а також на дані щомісячного інформаційного бюлетеня Огляд цін українського та світового товарних ринків .

Судом встановлено, що між СТОВ Агрофірма "Барвінківська" як постачальником та ТОВ Кернел-Трейд як покупцем було укладено договір поставки №Х-2068/18 від 12.02.2018 року (т.2 а.с.56-59) та додаткові угоди №1 - №4 (т.2 а.с.60-65), а саме соняшнику власного виробництва.

На підтвердження реальності здійснення операцій за вищевказаним договором позивачем надані виписки з банківського рахунку (т.2 а.с.66-69), видаткові накладні (т.2 а.с.70-72), акт прийому-передачі (т.2 а.с.73), акт формування остаточної ціни (т.2 а.с.76-77), податкові накладні та розрахунки коригування, що зареєстровані в ЄРПН.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, основною причиною падіння цін соняшник, було падіння цін саме на соняшникову олію, оскільки у 2018 році стрімко знизились ціни на сою та соєву олію на американському ринку під тиском рекордного врожаю сої та відмови Китаю купувати американську сою, що було зумовлено торговими суперечками та введенням взаємного імпортного мита.

Також, з пояснень представника позивача, вбачається, що на фоні стрімкого падіння цін у жовтні 2018 року сторонами вищевказаного договору було переглянуто попередню ціну, оскільки перша попередня ціна 10800 грн/т з ПДВ не відповідала ринковій ціні станом на жовтень 2018 року. Сторони домовилися встановити нову попередню ціну 9000,00 грн/т з ПДВ.

Судом встановлено, що додатковою угодою №2 до договору поставки №Х-2068/18 від 12.02.2018 року внесені зміни до п.1.2 договору, а саме - встановлена попередня ціна реалізації 9000,00 грн. з ПДВ за 1 тону, що складає еквівалент 333,33 дол. США за курсом міжбанку 27,00 грн./дол, а також збільшено кількість товару до 4500 т.

Додатковою угодою №4 від 06.12.2018 року відповідно до п.3.2 договору сторонами погоджена остаточна ціна 8697,28 грн./т з ПДВ, яка і була зафіксована в акті формування остаточної ціни.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про інформацію податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У пункті 72.1 статті 72 ПК України наведено перелік інформації, що використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Натомість підпункт 74.2 статті 74 ПК України виключено на підставі Закону України від 07.12.2017 № 2245-VIII.

Згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація.

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 71 ПК України передбачено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Положення пункту 188.1 статті 188 ПК України визначають базу оподаткування у разі постачання товарів/послуг.

Відповідачем в акті перевірки не вказано, до якого виду джерела податкової інформації належать бюлетень Огляд цін українського та світового товарних ринків та сайт hup://milkua.inlb.

Так, видання Огляд цін українського та світового товарних ринків є друкованим засобом масової інформації, що має індекс 22416 та виходить з періодичністю 12 разів на рік. Бюлетень надає інформацію щодо цін, які склалися на світових та українському товарних ринках, цінових тенденцій, змін митного законодавства, законодавства із закупівель, а також коментарі експертів, представників органів державної влади тощо.

Вказане видання не підпадає під жодне положення статті 72 Податкового кодексу України, яке б дало можливість визначати його різновидом податкової інформації. Окрім того, в акті не наведено посилання на дату та номер видання, сторінку, на якій відображено інформацію, на підставі аналізу якої відповідач робить власні висновки, що не відповідає принципам, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, оскільки неможливо перевірити достовірність здійснених висновків за відсутності першоджерела.

Так, Інформаційно-аналітичний портал про молоко та молочний бізнес в Україні і світі milkUa.Info : висвітлює актуальну і оперативну інформацію про ситуацію в молочній галузі; створює позитивний імідж української молочної галузі; популяризує споживання молока та молочних продуктів; розповідає про досвід роботи вітчизняних та зарубіжних молочних ферм; публікує статті про технології та економіку виробництва молока. Вказаний сайт не містить необхідних вихідних даних, які дають можливість ідентифікувати його власника та отримати у нього інформацію, на підставі якої на вказаному ресурсі здійснюється публікація різноманітних даних.

До суду відповідачем не надано роздруківок даних щодо цін на соняшник, які містилися на вказаних ресурсах, акт перевірки таких даних також не містить.

Таким чином, неможливо встановити, яка саме інформація була врахована відповідачем для встановлення рівня звичайних цін на соняшник у спірних періодах, які були умови постачання, оплати, строки виконання контрактів, щодо якої якості соняшника була визначена ціна.

Отже, ціни реалізації, зазначені в договорі поставки №Х-2068/18 від 12.02.2018 року між позивачем та ТОВ Кернел-Трейд відповідають ринковим (звичайним) цінам.

Крім того, посилання відповідача на відомості вищезгаданого ресурсу не є релевантними, оскільки предметом договору поставки від 12.02.2018 №Х-2068/18 є соняшник українського походження, урожаю 2018 року, а не молоко та молочні продукти.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б містили посилання на укладені договори купівлі-продажу ідентичних товарів на співставних умовах, отже податковий орган при визначенні рівня звичайних цін діяв з порушенням приписів норм чинного податкового законодавства.

За таких обставин, не є доведеним податковим органом той факт, що ціна, визначена у договорах, укладених позивачем з ТОВ Кернел-Трейд , не є звичайною, отже, не доведено обґрунтованість донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за результатами застосування іншої, ніж договірна, ціни на соняшник по операціям з ТОВ Кернел-Трейд .

Відтак, відповідачем належним чином не обґрунтовано власний висновок про невідповідність ціни, визначеної сторонами договору поставки №Х-2068/18 від 12.02.2018 року положенням податкового законодавства щодо звичайних цін, а тому висновок про заниження бази оподаткування податком на додану вартість не відповідає фактичним обставинам.

Також, судом встановлено, що під час перевірки показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2016 по 30.06.2019, на думку відповідача, було встановлено, що на формування показників мали вплив операції з нарахуванням податкових зобов`язань відповідно до норм податкового законодавства у зв`язку з використанням товарів, продукції власного виробництва не в господарській діяльності.

На думку контролюючого органу, позивачем занижена сума податкових зобов`язань на суму 1030457, 00 грн., в тому числі у квітні 2018 року на 542 333,00 грн., у червні 2018 року на 47849,00 грн., у липні 2018 року на 25 265,00 грн., у серпні 2018 року на 47406,00 грн., у квітні 2019 року на 320 490,00 грн., у травні 2019 року на 20 290,00 грн. та у червні 2019 року на 26 824,00 грн.

В обґрунтування власної позиції Головне управління ДПС у Харківській області стверджує, що позивач придбавав нут без наявності сертифікатів, що засвідчують його сортові та посівні якості, та у бухгалтерському обліку були зроблені записи аналітичного та синтетичного обліку, які свідчать про факт посіву товару нут , який не має дозвільних документів (сертифікатів) на посів.

Також відповідач посилається на положення пункту 83.1 статті 83 ПК України, статті 12, 15, 17, 18 та 22 Закону України Про насіння і садивний матеріал , пункт 28 Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та садивний матеріал, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 97.

Як вбачається з матеріалів справи, СТОВ Барвінківська придбало нут у квітні 2018 року, квітні 2019 року у ТОВ Агрофірма Подолівська (код 32414467) на підставі договорів поставки №180417/Б від 17.04.2018 року (т.2 а.с.86-89), №190404-П-Б-н від 04.04.2019 року (т.2 а.с.144-147) та насіння нуту Бар в березні 2018 року у ТОВ Лівий берег Компані (код 35454570) згідно договору купівлі- продажу №01 від 23.02.2019 року (т.2 а.с.78), та використало придбані ТМЦ для посіву с/г культури - нуту.

Позивач придбав товар - нут у ТОВ Агрофірма Подолівська для використання в своїй господарській діяльності в якості виробничих запасів, тому відображення записів в бухгалтерському обліку по Дебету в рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення з Кредитом 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками здійснені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність , Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 року.

На підтвердження переведення ТМЦ - нут, придбаний як товар, у посівний матеріал, позивачем надані оборотно-сальдові відомості по рахункам 208 та 631.

Крім того, позивачем було складено акти переводу (т.2 а.с.97-103, а.с.152-155), з яких вбачається, що у зв`язку з потребою у посівному матеріалі для засіву зернобобових позивачем переведено товар нут у посівний матеріал.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, придбання ТМЦ - нут, використання у своїй господарській діяльності, позивачем надано видаткові накладні (т.2 а.с.90-96, а.с.148-151), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.104-117, а.с.157-178; т.3 а.с.156-170, а.с.183-189; т.4 а.с.2-10), акт витрати насіння (т.2 а.с.118, а.с.179-181), акти про використання мінеральних, органічних добрив та засобів хімічного захисту рослин (т.2 а.с.119-138, а.с.182-221), податкові накладні, що зареєстровані в ЄРПН.

Також, позивачем надано договір з ФГ Пшиченки №1-ПП від 29.06.2018 року, специфікацію та акт щодо виконання послуги, зокрема - збирання врожаю, гороху, 2018 року, власною технікою (т.2 а.с.139-143), реєстри прийняття зерна весовщиком, подорожні листи (т.2 а.с.222-239; т.3 а.с.1-125, а.с.148-155, а.с.171-182; т.4 а.с.1, а.с.11-92), звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (т.3 а.с.126-143).

Згідно ч.5 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік - систему облікових регістрів, спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них підприємство обирає самостійно, з урахуванням особливостей своєї діяльності.

Згідно п.1 наказу №1315 від 29.12.2006 року Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів - методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів (далі - Методичні рекомендації) можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності), які здійснюють сільськогосподарську діяльність.

Методичні рекомендації не поширюються на: сільськогосподарську продукцію, що зберігається після її первісного визнання; продукти переробки сільськогосподарської продукції; біологічні активи, не пов`язані з сільськогосподарською діяльністю.

Терміни, що використовуються у цих Методичних рекомендаціях, наводяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 № 790 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.12.2005 за № 1456/11736 (далі - Положення (стандарт) 30).

Надходження, переміщення та вибуття біологічних активів на підприємстві оформлюється відповідними первинними та зведеними обліковими документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Якщо підприємство використовує для оформлення господарських операцій форми первинних та зведених облікових документів, які не затверджені органами державної влади, ці документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції та одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Згідно п.4.1 наказу №1315 від 29.12.2006 року Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів - Біологічні активи, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, фактично понесених підприємством для їх одержання, зокрема: ціна придбання за вирахуванням знижок, відповідно до договору з постачальником (продавцем), непрямих податків, крім випадків, якщо вони не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства; суми ввізного мита; витрати на транспортування; інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням біологічних активів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з біологічними активами наведена у додатку 2 до Методичних рекомендацій.

Під час перевірки податковий орган в акті перевірки не спростував, що жодна із операцій на придбання товару здійснена поза межами господарської діяльності позивача, не надав переконливих доводів зворотного.

Необхідності в тому, з якою самою програмою, в межах реалізації якої функції це є необхідним, відсутня з огляду на реалізацію у межах спірних відносин суб`єктом господарювання господарської компетенції та принципу свободи договору, положення якого закріплені статтею 627 Цивільного кодексу України, можливість реалізації шляхом залучення до виконання роботи інших осіб (субпідрядників) статтею 838 цього кодексу.

Зазначена правова позиція, також, викладена, у постанові Верховного суду №820/6532/16 від 23.04.2019 року.

Слід зазначити, що цивільна правоздатність юридичної особи, за загальним правилом, є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, а відтак вправі вчиняти будь-які не заборонені законом правочини.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікатів на насіння, згідно до вимог Закону України Про насіння і садивний матеріал , як підставу для зменшення позивачу податкового кредиту, нарахування штрафних санкцій за неподання/нереєстрацію податкових накладних, суд не визнає поважною, оскільки Податковим кодексом не передбачена залежність декларування ПДВ від вищевказаного закону.

Норми Закону України Про насіння і садивний матеріал розповсюджуються на осіб, які здійснюють реалізацію насіння та садивного матеріалу.

Проте, СТОВ Агрофірма Барвінківська придбала товар, який в подальшому, для господарських потреб, був переведений у насіння згідно чинного законодавства України, що було відображено у бухгалтерському обліку позивача та первинних документах.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України - закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними у виборі контрагента. Законодавством України не передбачено необхідності погодження контрагентів за договором з органами державної влади, так само, як і проведення спеціальних перевірок контрагентів за договором.

Крім того, згідно п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України - податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;.

У разі коли норми ПКУ суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 ПКУ).

Відносно обачності позивача при укладені договорів та вибору контрагентів, суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачено необхідності погодження контрагентів за договором з органами державної влади, так само, як і проведення спеціальних перевірок контрагентів за договором.

Цивільна правоздатність юридичної особи, за загальним правилом, є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина перша статті 91 ЦК України), а відтак вправі вчиняти будь-які не заборонені законом правочини.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.78 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського Кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного Кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платників податків або за викладеними в акті фактами діяльності платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Крім того, зазначені відповідачем обставини (відсутність сертифікатів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем - за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Суд вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення СТОВ Барвінківська збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ Агрофірма Подолівська , ТОВ Кернел-Трейд , взаємопов`язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов`язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ Агрофірма Подолівська , ТОВ Кернел-Трейд , і правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Господарські операції між позивачем та ТОВ Агрофірма Подолівська , ТОВ Кернел-Трейд мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Щодо застосування до позивача фінансової санкції за порушення вимог п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в частині реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 2166022,00 грн. в тому числі у квітні 2018 року на 542333,00 грн., у червні 2018 року на 47849,00 грн., у липні 2018 року на 25265,00 грн., у серпні 2018 року на 47406,00 грн., у жовтні 2018 року на 900000,00 грн., у грудні 2018 року на 235565,00 грн., у квітні 2019 року на 320490,00 грн., у травні 2019 року на 20290,00 грн., та у червні 2019 року на 26824,00 грн., суд зазначає наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №00001510501 від 27.12.2019 року позивача було попереджено про необхідність складення та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування та застосовано штраф на суму 1083011,00 грн.

Оскільки судом встановлена відсутність в діях позивача порушень Податкового кодексу України щодо здійснення безтоварних операцій, відтак у позивача відсутній обов`язок щодо реєстрації податкових накладних, тому фінансова санкція на підставі податкового повідомлення-рішення №00001510501 від 27.12.2019 року застосована протиправно, а податкове повідомлення-рішення №00001510501 від 27.12.2019 року підлягає скасуванню.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримане 09.01.2020 року, та оскаржене до суду 17.01.2020 року, про що повідомлено відповідача листом від 17.01.2020 року №Г/1.

Проте, 23.01.2020 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00000140501, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абз. 2 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 2166022,00 грн. після отримання податкового повідомлення-рішення №00001510501 від 27.12.2019 року та застосовано штраф у розмірі 1083011,00 грн.

Тобто, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №00000140501 від 23.01.2020 року став абзац 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, згідно положень якого відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Оскільки як сума штрафу, вказана у податковому повідомленні-рішенні №00001510501 від 27.12.2019 року, так і сума донарахованих позивачу податкових зобов`язань з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №00000140501 від 23.01.2020 року, яка є базою для визначення повторного штрафу за не реєстрацію податкових накладних, оскаржені позивачем у 10-денний строк з моменту отримання, то вказані суми вважаються неузгодженими. Відповідно, у такому випадку не може бути визнано обґрунтованим застосування до позивача повторного штрафу за не реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.

З урахуванням обізнаності відповідача щодо оскарження податкових повідомлень-рішень позивачем у суді, внаслідок чого, визначені ними грошові зобов`язання є неузгодженими, відповідач не мав правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення №00000140501 від 23.01.2020 року, з огляду на що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не було враховано факт неузгодження податкового-повідомлення рішення №00001510501 від 27.12.2019 року, тому податкове повідомлення-рішення №00000140501 від 23.01.2020 року винесено передчасно.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, а тому податкові повідомлення - рішення № 00001500501 від 27.12.2019 року, № 00001510501 від 27.12.2019 року, № 00001550501 від 27.12.2019 року, № 00000140501 від 23.01.2020 року підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення: № 00001500501 від 27.12.2019 року, № 00001510501 від 27.12.2019 року, № 00001550501 від 27.12.2019 року, № 00000140501 від 23.01.2020 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул.Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" (код ЄДРПОУ 38072129, вул. Скрипника, 6, м.Барвінкове, Барвінківський район, Харківська область, 64701) у розмірі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.08.2020 року.

Суддя Мар`єнко Л.М.