Рішення

від 19.08.2020 по справі 580/3013/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року справа № 580/3013/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Остроушко Л.І.,

представника позивача - Леонічевої Д.В. (згідно довіреності),

представника відповідача - Власенко У.О. (згідно довіреністі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Азот" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

04 серпня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося приватне акціонерне товариство "Азот" з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. про арешт майна боржника від 13.07.2020, винесену при примусовому виконанні виконавчого провадження №56922080.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідач виніс оскаржувану постанову в рамках виконавчого провадження №56922080, а не в рамках зведеного виконавчого провадження № 59959397, чим порушив вимоги п. 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 та ч.1 ст.30 Закону України Про виконавче провадження . Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив мотивів, з яких прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків).

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі.

18.08.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні зазначивши, що дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови правомірні та вчинені відповідно до норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

13.07.2020 головним державним виконавцем Відділу примусово виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем винесена постанова про арешт майна боржника ВП №56922080, якою накладено арешт на 100% статутного капіталу у розмірі 1196690000,00 грн Товариства з обмеженою відповідальністю ОМБРИДЖ , код ЄДРПОУ 37578270, що належить боржнику ПрАТ АЗОТ .

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду.

Під час вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 Закону №1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.30 Закону №1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до п. 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження.

Таким чином суд зазначає, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення винесене у виконавчому провадженні №56922080, проте 23.01.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусово виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренком Сергієм Володимировичем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 56922080 до зведеного виконавчого провадження № 59959397.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач прийнявши оскаржувану постанову в рамках виконавчого провадження №56922080, порушив вимоги п. 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень та ч.1 ст. 30 Закону №1404-VIII.

Крім того, відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

13.07.2020 головним державним виконавцем Відділу примусово виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем винесена постанова про арешт майна боржника ВП №56922080, якою накладено арешт на 100% статутного капіталу у розмірі 1 196 690 000,00 грн Товариства з обмеженою відповідальністю ОМБРИДЖ , код ЄДРПОУ 37578270, що належить боржнику ПрАТ АЗОТ .

Статтею 53-1 Закону № 1404 закріплено, що особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до ст. 22 даного закону виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті. З дня одержання повідомлення, передбаченого частиною другою цієї статті, товариство зобов`язане надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника. Протягом 15 днів з дня закінчення строку, визначеного частиною другою цієї статті, виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника відповідно до частини восьмої статті 24 цього Закону станом на день, що передував накладенню арешту на частку.

Отже, стаття 22 вищезазначеного Закону не врегульовує порядок винесення постанови про арешт майна, а передбачає обов`язок виконавця щодо повідомлення товариства про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника), з дня одержання якого товариство у строк, визначеним цим законом, зобов`язане надати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника та надіслати постанову про накладення арешту на частку.

Разом з тим, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази направлення виконавцем та отримання товариством повідомлення про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виносилось повідомлення про намір звернення стягнення на частку учасника товариства - боржника ПрАТ Азот , а відразу надіслав оскаржувану постанову.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що оскаржувана постанова не зачіпає інтереси та не порушує права позивача судом оцінюються критично, оскільки відповідно до п.п. 1.6., 8.3 Статуту ТОВ ОМБРИДЖ , ПрАТ Азот є єдиним засновником та учасником товариства з обмеженою відповідальністю ОМБРИДЖ , якому належить 100 % статутного капіталу товариства.

Суд враховує інші посилання сторін, які зазначені у позовній заяві та відзиві на адміністративний позов, однак зауважує, що встановлені судом обставини є достатньою підставою для задоволення позовних вимог та визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. про арешт майна боржника від 13.07.2020, винесену при примусовому виконанні виконавчого провадження №56922080.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 271, 272, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. про арешт майна боржника від 13.07.2020, винесену при примусовому виконанні виконавчого провадження №56922080.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь приватного акціонерного товариства Азот (18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя В.П. Тимошенко