Рішення

від 13.08.2020 по справі 161/9640/19

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 161/9640/19

п/с: 2/164/71/2020

Категорія: 310010000

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2020 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Оліферчук І.В., Шлеян А.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Карпюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова група „Бонітет" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова група „Бонітет" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обґрунтував тим, що він працював на посаді рамника ТОВ „Промислова група „Бонітет". Наказом № 80-к від 13 травня 2019 року позивач був звільнений із займаної посади в зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки відповідачем при його звільненні не дотримано вимог ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України, так як він не був попереджений про наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці до звільнення, роботодавець не пропонував йому іншу роботу на підприємстві, не було враховано його переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Крім того, вважає, що відповідачем було порушено вимоги ст. 119 КЗпП України, оскільки позивач був призваний на строкову військову службу під час дії особливого періоду, а тому за ним має зберігатися місце роботи, посада і середній заробіток у ТОВ „Промислова група „Бонітет". Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив скасувати наказ ТОВ „Промислова група „Бонітет" № 80-к від 13 травня 2019 року про його звільнення з посади рамника згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді рамника ТОВ „Промислова група „Бонітет" та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просили скасувати наказ ТОВ „Промислова група „Бонітет" № 80-к від 13 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади рамника згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді рамника ТОВ „Промислова група „Бонітет" та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Підтвердили, що відповідачем з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок. Вважають, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки відповідачем при його звільненні не дотримано вимог ст.ст. 42, 49-2, 119 КЗпП України, так як він не був попереджений про наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці до звільнення, роботодавець не пропонував йому іншу роботу на підприємстві, не було враховано його переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, а також те, що він був призваний на строкову військову службу під час дії особливого періоду, а тому за ним має зберігатися місце роботи, посада і середній заробіток у ТОВ „Промислова група „Бонітет".

Представник відповідача - ТОВ „Промислова група „Бонітет" Карпюк Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає їх необґрунтованими, а тому проти задоволення позову заперечує. Підтвердила, що позивача, який працював на посаді рамника ТОВ „Промислова група „Бонітет", наказом № 80-к від 13 травня 2019 року було звільнено із займаної посади в зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. 13 березня 2019 року ОСОБА_1 було попереджено про звільнення з роботи в зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Іншу роботу на підприємстві йому не пропонували, оскільки були відсутні вільні посади, на які міг бути працевлаштований позивач. З ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок. Позивач був звільнений з роботи 13 травня 2019 року, а призваний на строкову військову службу 15 травня 2019 року. Про те, що він має бути призваний на строкову військову службу, ОСОБА_1 нікого не повідомляв, а тому посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 119 КЗпП України є необґрунтованим. Вважає, що звільнення позивача проведено у відповідності до діючого законодавства, а тому просила в задоволенні його позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім?ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п?яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України „Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період. Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства. Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України „Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 постійно працював на посаді рамника ТОВ „Промислова група „Бонітет" з 30 серпня 2018 року. 13 березня 2019 року позивача було ознайомлено з наказом № 36-к від 7 березня 2019 року „Про попередження про звільнення у зв?язку із скороченням", усно попереджено про звільнення з роботи через два місяці в зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Письмове попередження про наступне вивільнення відповідачем не оформлялося та ОСОБА_1 не вручалось. Інша робота на підприємстві йому запропонована не була в зв?язку з відсутністю вакансій. Наказом № 80-к від 13 травня 2019 року позивач був звільнений із займаної посади в зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. З ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок. Зазначені обставини не оспорюються сторонами, підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, наказами ТОВ „Промислова група „Бонітет" № 115-к від 29 серпня 2018 року „Про прийняття на роботу ОСОБА_1 ", № 19-к від 8 лютого 2019 року „Про скорочення чисельності працівників", № 36-к від 7 березня 2019 року „Про попередження про звільнення у зв?язку із скороченням", № 80-к від 13 травня 2019 року „Про припинення трудового договору", актом про відмову поставити підпис на підтвердження отримання повідомлення від 13 березня 2019 року, трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 7-8, 58-59, 64-66, 181).

Згідно ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 , представником позивача ОСОБА_2 відповідно до ст. 81 ЦПК України доведено, що ОСОБА_1 станом як на момент усного попередження про наступне звільнення в зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, так і на момент звільнення з роботи мав порівняно з іншими працівниками ТОВ „Промислова група „Бонітет", які залишились на роботі, більш тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві. Директором ТОВ „Промислова група „Бонітет" Приходьком В.А. на виконання наказів № 19-к від 8 лютого 2019 року „Про скорочення чисельності працівників" (п. 2) (а.с. 59), № 36-к від 7 березня 2019 року „Про попередження про звільнення у зв?язку із скороченням" (п. 1) (а.с. 64) не було забезпечено вручення позивачу письмового попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення з роботи, що, на думку суду, є порушенням відповідачем вимог вказаних наказів та вимог ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідачем - ТОВ „Промислова група „Бонітет" та його представником Карпюк Л.В. відповідно до ст. 81 ЦПК України в судовому засіданні не було подано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача про його переважне право на залишення на роботі порівняно з іншими працівниками даного підприємства, а тому заперечення представника відповідача в цій частині суд не бере до уваги. Представлені суду представником відповідача документи підтверджують, що станом як на момент усного попередження про наступне вивільнення в зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, так і на момент звільнення з роботи на підприємстві залишилися працювати працівники з меншим, порівняно з позивачем, безперервним стажем роботи на даному підприємстві, при визначенні працівників, які підлягали звільненню в зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, взагалі не було проаналізовано та не брались до уваги їх кваліфікація і продуктивність праці. Доводи відповідача та його представника в судовому засіданні про меншу продуктивність праці позивача, порівняно з іншими працівниками підприємства, суд не бере до уваги, оскільки в їх обґрунтування відповідно до ст. 81 ЦПК України суду не представлено відповідних належних та допустимих доказів.

Суд не бере до уваги доводи позивача в поданій до суду позовній заяві в тій частині, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 було порушено вимоги ст. 119 КЗпП України, так як останній був призваний на строкову військову службу під час дії особливого періоду, а тому за ним має зберігатися місце роботи, посада і середній заробіток у ТОВ „Промислова група „Бонітет", оскільки, як встановлено в ході розгляду справи та не оспорювалось позивачем, ОСОБА_1 був звільнений з роботи 13 травня 2019 року, а призваний на строкову військову службу 15 травня 2019 року. Про те, що він має бути призваний на строкову військову службу, ОСОБА_1 представників відповідача взагалі не повідомляв, що підтвердив в судовому засіданні.

Проаналізувавши пояснення сторін та оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади рамника ТОВ „Промислова група „Бонітет" в зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не будучи письмово попередженим за два місяці про наступне вивільнення, без врахування його переважного права на залишення на роботі порівняно з іншими працівниками даного підприємства,його звільнення відповідно до наказу № 80-к від 13 травня 2019 року „Про припинення трудового договору" є незаконним, а тому він підлягає поновленню на попередньому місці роботи.

Згідно ч. 1, 2, 7 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України „Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

З дослідженої в судовому засіданні довідки ТОВ „Промислова група „Бонітет" № 155 від 27 грудня 2019 року про доходи ОСОБА_1 (а.с. 150) встановлено, що його заробітна плата в березні 2019 року становила 6814 гривень 71 копійка, а у квітні 2019 року - 4173 гривень.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ № 100 від 8 лютого 1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" середньоденний заробіток позивача становить 274 гривень 69 копійок (6814.71 гривень+4173 гривень/40 днів).

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на суму 81033 гривень 55 копійок (274.69 гривень х 315 днів - 5493.80 гривень розрахункових).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ „Промислова група „Бонітет" підлягає стягненню на рахунок ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 (рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код отримувача 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106) 1681 гривень 60 копійок судового збору, виходячи із задоволених судом позовних вимог та положень ст.ст. 4, 6 Закону України „Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 47, 49-2, 232, 235 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова група „Бонітет" № 80-к від 13 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади рамника згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді рамника Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова група „Бонітет" з 14 травня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова група „Бонітет" (44600, смт. Маневичі, вул. Горького, 7-А Волинської області, код ЄДРПОУ 39475374) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 81033 (вісімдесят одна тисяча тридцять три) гривень 55 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова група „Бонітет" (44600, смт. Маневичі, вул. Горького, 7-А Волинської області, код ЄДРПОУ 39475374) на рахунок ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 (рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код отримувача 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106) 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць на суму 4944 (чотири тисячі дев?ятсот сорок чотири) гривень 42 копійки підлягає до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя районного суду О.В. Невар