Рішення

від 19.08.2020 по справі 922/1991/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2020 р. Справа № 922/1991/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Інтеграл", м. Харків про стягнення 103798,58 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Інтеграл", м. Харків (далі за текстом - відповідач):

76 888,66 грн. основного боргу;

2481,26 грн. 3% річних;

1502,18 грн. збитків від інфляції;

22 926,48грн. пені.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товару № БС-129 від 21.02.2019 щодо своєчасної та повної оплати на користь позивача вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2020 відкрито провадження у справі № 922/1991/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв`язку з перебуванням судді Лавренюк Т.А. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/1991/20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 визначено наступний склад колегії суду: головуючий суддя - Байбак О.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.08.2020 справу № 922/1991/20 прийнято суддею Байбак О.І. до розгляду, та вирішено продовжити її розгляд за правилами, визначеними ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2020 по даній справі.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копії вказаних вище ухвал від 23.06.2020 та від 04.08.2020.

Проте, надіслані на адресу відповідача копії зазначених ухвал від 23.06.2020 та від 04.08.2020 повернулись на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 44-47, 53-56). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2020.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 21.02.2019 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки товару № БС-129 (далі за текстом - договір; а. с. 9-14), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю замовлений товар (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар відповідно до прайс-листа постачальника; далі - товар), а покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору загальна сума останнього складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних постачальника.

За змістом п. п. 7.6-7.8 договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та рахунків-фактур, виставлених постачальником на вартість товару. При здійсненні розрахунків покупець зобов`язаний зазначити в платіжному документі номер та дату даного договору.

Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію товару, що постачається протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником.

Фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на р/р постачальника.

Згідно з п. 7.11. договору, в порядку виключення, постачальник має право надати покупцю відстрочку оплати за товар на термін до 5 банківських днів. Покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 та п. 6.1. даного договору.

Відповідно до п. п. 8.2, 8.4 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої чт. 1 ст. 259 ЦК України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановлених розділом 8 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання повинне було бути виконане.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений договором товар за накладними: № 2/11745 від 07.05.2019 на загальну суму 27601,06 грн. (а. с. 15), № 2/12117 від 13.05.2019 на загальну суму 49287,60 грн. (а. с. 16).

Відповідач в особі керівника підприємства Сенкевича С.Ю. (довіреність на отримання ТМЦ № 92 від 13.05.2019 (а. с. 17) прийняв товар за вказаними накладними без будь-яких зауважень та заперечень.

Однак, за поставлений товар відповідач не розрахувався.

Обставини щодо стягнення існуючого боргу в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України, нараховано до стягнення з відповідача 1502,18 грн. інфляційних, 2481,26 грн. 3% річних, та 22926,48 грн. пені за такі періоди прострочення: з 15.05.2019 по 12.06.2020 на суму боргу 27601,06 грн. та з 18.05.2019 по 12.06.2020 на суму боргу 49287,60 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 76888,66 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов`язань з його оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору поставки товару № БС-129 від 21.02.2019 та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за отриманий товар у вказаній вище сумі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

В пункті 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань зокрема зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно з п. 7.11. договору, в порядку виключення, постачальник має право надати покупцю відстрочку оплати за товар на термін до 5 банківських днів. Покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 та п. 6.1. даного договору.

Відповідач отриманий товар в передбачений умовами договору строк не сплатив, допустивши таким чином прострочення виконання своїх зобов`язань.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні та 3% річних за прострочення оплати товару за певними накладними за такі періоди прострочення: з 15.05.2019 по 12.06.2020 на суму 27601,06 грн та з 18.05.2019 по 12.06.2020 на суму 49287,60 грн.

Однак, згідно з умовами договору, оплата товару відповідачем мала бути здійснена протягом до 5 банківських днів з дня поставки.

Таким чином, оплата товару за накладною № 2/11745 від 07.05.2019 на загальну суму 27601,06 грн. мала бути здійснена до 16.05.2019, а за накладною № 2/12117 від 13.05.2019 на загальну суму 49287,60 грн. до 20.05.2020.

Відповідно, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань з оплати за накладною № 2/11745 від 07.05.2019 з 17.05.2019, а за накладною № 2/12117 від 13.05.2019 з 21.05.2020. Саме з вказаних дат можливе нарахування санкцій за допущені прострочення.

Здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок інфляційних та річних, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1323,67 грн. інфляційних та 2460,53 грн. річних за такі періоди прострочення: з 17.05.2019 по 12.06.2020 на суму 27601,06 грн. та з 21.05.2019 по 12.06.2020 на суму 49287,60 грн.

В решті позову про стягнення інфляційних та річних слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, п. 8.2 договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, зазначене також надає право позивачу на нарахування пені таке прострочення в порядку, визначеному п. 8.2 договору.

Пунктом 8.4 договору сторони узгодили, що нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, сторони керуючись принципом свободи договору збільшили строк нарахування штрафних санкцій передбачений п. 6 ст. 232 ГК України, що відповідає зазначеному положенню Закону.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 22926,48 грн. пені за прострочення оплати товару на суму 27601,06 грн з 15.05.2019 по 12.06.2020 та за прострочення оплати товару на суму 49287,60 грн. з 18.05.2019 по 12.06.2020.

Однак, як вже було зазначено вище, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань з оплати за накладною № 2/11745 від 07.05.2019 з 17.05.2019, а за накладною № 2/12117 від 13.05.2019 з 21.05.2020. Саме з вказаних дат можливе нарахування санкцій за допущені прострочення.

Здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок пені, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22684,50 грн. за такі періоди прострочення: з 17.05.2019 по 12.06.2020 на суму 27601,06 грн. та з 21.05.2019 по 12.06.2020 на суму 49287,60 грн.

З урахуванням вимог ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Інтеграл" (адреса: 61166, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 40; код ЄДРПОУ 42238166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" (адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4; код ЄДРПОУ 32375528; на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_1 в АТ Укрсиббанк , МФО 351005):

76888,66 грн. основного боргу;

2460,53 грн. 3% річних;

1323,67 грн. збитків від інфляції;

22684,50 грн. пені;

2093,06 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак