Ухвала

від 18.08.2020 по справі 914/1122/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/1122/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - приватного акціонерного товариств "Львівобленерго" - Кухар Н.В.,

відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Темара" - не з`яв.,

розглянув матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - ПАТ "Львівобленерго")

на рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2019 (суддя Кітаєва С.Б.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 (головуючий суддя Орищин Г.В., судді Желік М.Б. і Мирутенко О.Л.)

за позовом ПАТ "Львівобленерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Темара" (далі - ТОВ "Темара")

про стягнення вартості недорахованої електричної енергії в сумі 182 986,70 грн.

та за зустрічним позовом ТОВ "Темара"

до ПАТ "Львівобленерго"

про визнання протиправним та скасування рішення ПАТ "Львівобленерго", оформленого протоколом засідання комісії ПАТ "Львівобленерго" з розгляду актів про порушення від 21.11.2018 №029920 б-ЛОЕ, про застосування оперативно-господарської санкції до ТОВ "Темара".

РУХ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Первісний позов було подано про стягнення з ТОВ Темара 182 986,70 грн. вартості недоврахованої електричної енергії.

2. Первісний позов обґрунтовано тим, що ТОВ Темара порушено Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - Правила). Таке порушення зафіксовано в акті про порушення від 26.09.2018 №029920, а нарахування обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії здійснено на підставі протокольного рішення комісії ПАТ Львівобленерго з розгляду актів про порушення від 21.11.2018 №029920 б-ЛОЕ.

3. Зустрічний позов було подано про визнання протиправним та скасування рішення ПАТ Львівобленерго , оформленого протоколом засідання комісії ПАТ Львівобленерго з розгляду актів про порушення від 21.11.2018 №029920 б-ЛОЕ про застосування оперативно-господарської санкції до ТОВ Темара .

4. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ПАТ Львівобленерго неправомірно здійснило нарахування вартості недоврахованої електричної енергії, оскільки: розрахунковий засіб обліку (лічильник), про який ідеться в акті про порушення, належить не споживачу, а постачальнику; ПАТ Львівобленерго не довело наявності дій споживача, які призвели до порушення роботи цього лічильника; при розрахунку вартості недоврахованої електричної енергії ПАТ Львівобленерго порушило методику такого розрахунку, визначену Кодексом комерційного обліку електричної енергії (надалі - ККО); ТОВ Темара ще 01.08.2018 повідомляло постачальника про некоректну роботу лічильника, однак постачальник здійснив перевірку лічильника лише 26.09.2018, тобто з порушенням строків, встановлених ККО.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням господарського суду Львівської області від 18.11.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020: у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення ПАТ Львівобленерго , оформлене протоколом засідання комісії ПАТ Львівобленерго з розгляду актів про порушення від 21.11.2018 № 029920 б-ЛОЕ про застосування оперативно-господарської санкції до ТОВ Темара .

6. Рішення місцевого господарського суду мотивовано таким:

- ПАТ Львівобленерго не доведено вчинення ТОВ Темара дій, які призвели до порушення роботи вузла обліку;

- ТОВ Темара не є власником цього приладу та вузла обліку, а, відповідно, і суб`єктом, який може (повинен) нести відповідальність за порушення роботи не належного йому вузла обліку;

- необ`єктивним та необґрунтованим є проведений ПАТ Львівобленерго розрахунок обсягу та вартості необлікованої електроенергії;

- належність вузла обліку постачальнику електричної енергії випливає, зокрема, з положень договору про постачання електричної енергії;

- судом першої інстанції відхилено посилання ПАТ Львівобленерго на те, що сам по собі акт про порушення від 26.09.2018 № 029920 є належним доказом наявності порушень, оскільки у вказаному акті містяться заперечення ТОВ Темара , з яких вбачається, що споживач не має доступу до лічильника, причина відсутності струму по фазі "В" йому невідома, а жодних дій щодо роботи лічильника він не здійснював;

- суд звернув увагу на те, що, незважаючи на заперечення споживача, постачальник не провів експертизи лічильника. Більше того, у протоколі засідання комісії ПАТ Львівобленерго з розгляду актів про порушення зазначено про те, що порушення роботи вузла обліку відбулося не з вини споживача.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- актом про порушення від 26.09.2018 № 029920 не підтверджується вчинення споживачем порушення Правил. З вказаного акта та доданої до нього схеми не вбачається того, що саме внаслідок дій споживача відбулося знеструмлення фази "В" у каналах живлення приладу обліку, оскільки в цих документах не описано (не відображено) причин (механізму), внаслідок чого сталося знеструмлення;

- матеріалами справи не доведено вчинення ТОВ Темара правопорушення, про яке стверджує ПАТ Львівобленерго , з огляду на сукупність таких обставин: з договору про постачання електричної енергії (з додатками) та з акта контрольного огляду засобів обліку від 12.04.2018 №735880 вбачається, що спірний лічильник типу LZQI-XC, заводський номер № 3604127, розташований всередині підстанції ПАТ Львівобленерго ; з пояснень споживача, що містяться в акті про порушення, вбачається, що він не має доступу до підстанції №30; у спірних правовідносинах ПАТ Львівобленерго після складення акта про порушення не проводило експертизи знятого та опломбованого лічильника; на засіданні комісії 21.11.2018 здійснено розрахунок недоврахованої електроенергії не на підставі пункту 2.1 Методики, як би мало бути при виявленні порушення, а на підставі пункту 2.3.16 Правил, тобто в порядку, що перебачений при порушенні роботи вузла обліку не з вини споживача; в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулося 14.05.2020, ПАТ Львівобленерго визнало, що знеструмлення відбулося не з вини споживача, а з технічних причин. Таким чином, акт про порушення від 26.09.2018 № 029920 не може бути правовою підставою для встановлення порушення з боку ТзОВ Темара Правил та одночасного нарахування вартості необлікованої електроенергії згідно з пунктом 2.3.16 Правил (тобто в порядку, що перебачений, коли порушення з вини споживача не зафіксовано);

- відповідно до договору про постачання електроенергії (із врахуванням додатків) електропостачання до ТОВ Темара здійснюється по трьох вводах, на кожному з яких наявний окремий прилад (прилади) обліку. З огляду на те, що в акті про порушення від 28.09.2018 було зафіксовано несправність лише одного приладу обліку (який, відповідно, розміщено лише на одному вводі), безпідставним є покладення в основу розрахунку ПАТ Львівобленерго сумарного обсягу споживання електричної енергії по двох вводах, оскільки доказів того, що прилади обліку на інших вводах працювали некоректно, немає. В матеріалах справи відсутні обґрунтування такого рішення ПАТ Львівобленерго ;

- з огляду на недоведеність вчинення ТОВ Темара порушення встановлених Правил, неможливість покладення в основу рішення ПАТ Львівобленерго про донарахування необлікованої електроенергії акта про порушення від 26.09.2018 № 029920 та необґрунтованість розрахунку ПАТ Львівобленерго суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено в первісному позові ПАТ Львівобленерго та задоволено зустрічний позов ТОВ Темара .

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. У касаційній скарзі до Верховного Суду ПАТ Львівобленерго просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №914/1122/19 і передати справу на новий розгляд, а судові витрати покласти на відповідача за первісним позовом.

9. Скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, оскільки у рішеннях судів першої та апеляційної інстанції наведені висновки про правову природу акта про порушення, які не відповідають та суперечать позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц, а також в оскаржуваних рішеннях не було враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.01.2020 у справі №910/17955/17.

10. Судами у розгляді даної справи застосовано до спірних правовідносин норми, які не підлягають застосуванню, втратили чинність на час виникнення правовідносин між сторонами. Також судами у розгляді справи не досліджено доказів, які мають фундаментальне значення при вирішенні даного спору.

11. У касаційній скарзі ПАТ Львівобленерго заявлено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат на правничу допомогу під час провадження в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 400 грн.

Доводи іншого учасника справи

12. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. 04.08.2006 ВАТ Львівобленерго (постачальник, згодом перейменований у ПАТ Львівобленерго згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 13.04.2017 відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства ) та ТОВ Темара (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 40013 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії , а споживач зобов`язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.1.);

- під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (пункт 2.1);

- споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2001 №1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням (далі - Методика), у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою (пункт 4.2.3);

- споживач не несе відповідальності перед постачальником, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили (пункт 4.2.4);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.4).

14. З додатку №6 до Договору вбачається, що електропостачання на об`єкті позивача здійснюється по трьох вводах, на кожному з яких розташовані по порядку: спершу точка захисту від перевантаження, потім - межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, на якій розташовані точки контролю якості електричної енергії, забезпечення узгодженого рівня надійності електропостачання та продажу електроенергії, потім - точка встановлення комерційних засобів обліку. Згідно із вказаним додатком об`єктом електропостачання є приладобудівний завод, що розташований за адресою: м.Стрий, вул. Промислова, 7, на вводах якого розміщено чотири прилади обліку: №694089 (СА), №886923 (СР), №36109642 (СА, СР, СГ) № 3604127 (СА, СР, СГ). Місцем розташування усіх вказаних приладів обліку зазначено: РУ (розподільна установка) 10 кВ ПС (підстанції) №30.

15. У додатку №11 до Договору Акт розмежування балансової належності та експлатаційної відповідальності сторін зазначено, що балансова належність електромереж та електроустановок встановлюється таким чином: постачальника - комірки ліній 10 кВ №11, 12, 14 на ПС (підстанції) 110/35/10 кВ №30 з МВ-10 кВ і трансформаторами струму; споживача - кабельні лінії №11, №12, №14 від РУ (розподільної установки) 10 кВ ПС (підстанції) №30 до ТзОВ Темара (пункт 3). Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторонами визначена наступним чином: 10 кВ ПС-30 лінії № 11, 12, 14 - в точках під`єднання наконечників відходящих ліній до затискачів трансформаторів струму (пункти 4, 5). Відповідальність сторін розмежована таким чином: постачальника - стан контактів на границі розмежування, споживача - експлуатація КЛ (кабельних ліній) 10 кВ №11, 12, 14 після границі розмежування і все електрогосподарство ТзОВ Темара .

16. 27.07.2018 сторони уклали додаткову угоду до Договору, згідно з якою змінено розрахунковий період за Договором (замість періоду, що визначався виходячи з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця, визначено, що розрахунковим періодом вважається календарний місяць з першого по останнє число), а також встановлено нові правила: зняття показів засобів обліку електричної енергії; розрахунків за спожиту електричну енергію; подання актів, рахунків, повідомлень про припинення постачання, актів звірки та інших документів; отримання рахунків на оплату, які передбачають використання сторонами системи Персональний кабінет на веб-сайті постачальника за доменною адресою: https://info.loe.lviv.ua.

17. 26.09.2018 представниками ПАТ "Львівобленерго" за участю уповноваженої особи ТОВ Темара було проведено перевірку об`єкта споживача, за результатами якої складено акт № 029920 про порушення.

У вказаному акті зазначено, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою: м. Стрий, вул. Промислова, 7, ПС (підстанція) 110/35/10 кВ, РУ (розподільча установка) 10 кВ №30, комірка 31, вчинив дії, які призвели до зміни показів приладу обліку: знеструмлення однієї фази "В" у ланцюгах живлення приладу обліку. При підключенні навантаження до фази "В" індикація імпульсів лічильника не проводиться, що є порушенням пункту 2.1 Методики, пунктів 2.3.4, 8.2.4, 8.2.5, 5.5.5 Правил. Схема електропостачання оформлена як додаток до акта.

У відомостях про прилад обліку, який перевірявся, зазначено заводський номер (№3604127), тип (LZQI-XC), покази (2011,208; 576,692, 442,028), а також інформацію про трансформатори струму та напруги, дату повірки, роки випуску, номінальний струм та клас точності.

В акті зафіксовано, що пломби постачальника на лічильнику та клемнику не пошкоджені, прилад обліку знятий, вкладений у пакет, пакет опломбований пломбою № 004899 (акт про пломбування від 26.09.2018 № 591832), а також вилучений представниками енергопостачальника.

Вказаний акт підписаний чотирма представниками постачальника електричної енергії та представником споживача. Водночас споживач виклав у акті свої письмові зауваження такого змісту: "Лічильник розташований на ПС-30, доступу до нього не маємо. Причина відсутності струму по фазі "В" невідома. Жодних дій в роботу лічильника не здійснювали".

Додатками до акта зазначено: 1) протокол технічної перевірки №001028; 2) фото- та відеозйомка; 3) дані, одержані з пам`яті лічильника; 4) акт про пломбування №591832; 5) опломбований у пакет прилад обліку.

18. З пояснень обох сторін вбачається, що експертиза вилученого під час перевірки лічильника не проводилась.

19. 21.11.2018 відбулося засідання комісії ПАТ "Львівобленерго" з розгляду актів про порушення. За результатами розгляду акта про порушення від 26.09.2018 №029920 комісією прийнято протокольне рішення від 21.11.2018 №029920 б-ЛОЕ, згідно з яким:

- визначено обсяг та вартість необлікованої електричної енергії внаслідок порушення роботи вузла обліку не з вини споживача на підставі Правил та ККО;

- на підставі пункту 2.3.16 Правил та пункту 6.12 ККО проведено нарахування за період з дати порушення розрахункового обліку (30.05.2018) по дату відновлення розрахункового обліку (26.09.2018) за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії розрахункового періоду, наступного після відновлення комерційного обліку (01.10.2018 - 01.11.2018).

Всього, за розрахунком комісії, обсяг та вартість недоврахованої електроенергії становлять 68 238,00 кВт.год. та 182 986,70 грн. відповідно.

Акт комісії підписаний п`ятьма членами комісії - представниками ПАТ Львівобленерго , а також трьома представниками ТОВ Темара із зазначенням про їх незгоду із здійсненим нарахуванням.

20. Оскільки ТОВ Темара не оплатило 182 986,70 грн. вартості недоврахованої електроенергії, ПАТ Львівобленерго звернулося до господарського суду Львівської області з первісним позовом у даній справі. Вважаючи, що ПАТ Львівобленерго неправомірно здійснило нарахування вартості недоврахованої електричної енергії, ТОВ Темара звернулося із зустрічним позовом у цій справі.

21. Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суди попередніх інстанцій виходили з мотивів та доводів, зазначених у пунктах 6, 7 цієї ухвали.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

22. Частина перша статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів":

- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

23. Господарський процесуальний кодекс України:

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частина друга статті 287:

- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу;

частина третя статті 310:

- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження , передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів;

пункт 5 частини першої статті 296:

- суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №3007/11(абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).

Крім того, Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.

25. Звертаючись з касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень зі справи, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилався на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц, від 14.01.2020 у справі №910/17955/17.

26. За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено таке.

26.1. У постанові від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц Верховний Суд розглядав вимоги про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними. Натомість у справі, яка розглядається, предметом зустрічного позову є визнання протиправним та скасування рішення ПАТ "Львівобленерго", оформленого протоколом засідання комісії ПАТ "Львівобленерго" з розгляду актів про порушення від 21.11.2018 №029920 б-ЛОЕ, у справі 522/12901/17-ц питання щодо скасування рішення комісії не було предметом розгляду. Тобто правовідносини у справі №522/12901/17-ц та у цій справі № 914/1122/19 не є подібними.

26.2. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, на висновки щодо застосування норм права, викладені в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, була прийнята хоча й за схожого предмета спору, що має місце в даній справі в частині зустрічного позову, проте за інших матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин і підстав заявлених позовних вимог та іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у даній справі № 914/1122/19, тобто зазначена справа і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

27. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 зазначено, що:

- ані нарахування вартості недоврахованої електричної енергії, ані рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта пропорушення ПКЕЕ, не є оперативно-господарською санкцією (пункт 67 зазначеної постанови);

- вимога про оскарження рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України (пункт 70);

- предметом позову в цій справі є вимога про скасування рішення комісії відповідача від 18.04.2017, оформленого протоколом № 704 з розгляду акта про порушення від 15.02.2017 № 37456. За результатом розгляду цього акта прийнято рішення комісії провести нарахування за недовраховану електроенергію на підставі приписів ПКЕЕ. Звідси норми статей 235 - 237 Господарського кодексу України щодо оперативно -господарських санкцій до спірних правовідносин застосуванню не підлягають (пункт 71);

- вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача (пункт 82).

У цій справі суди попередніх інстанцій, оцінивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, встановили наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ПАТ "Львівобленерго", оформленого протоколом засідання комісії ПАТ "Львівобленерго" з розгляду актів про порушення від 21.11.2018 №029920 б-ЛОЕ та відмовили в задоволенні первісного позову і задовільнили зустрічний позов, чим захистили права та інтереси ТОВ Темара у спосіб, передбачений законом. Тобто висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 зі справи № 910/17955/17.

28. Що ж до посилання скаржника на те, що підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій у справі №914/1122/19 та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України), то Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими.

29. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

30. За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій відповідних висновків Верховного Суду не знаходять підтвердження, а касаційне провадження підлягає закриттю на підставі наведеного припису пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

31. У зв`язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження). Також у зв`язку з наведеним Верховним Судом не береться до уваги заявлений у касаційній скарзі ПАТ Львівобленерго попередній (орієнтовний) розмір судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" на рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у справі № 914/1122/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова