Постанова

від 18.08.2020 по справі 911/5057/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/5057/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Інтермаш (далі - ТОВ Інтермаш )

на ухвалу господарського суду Київської області від 31.01.2020 (суддя Христенко О.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 (колегія суддів: Отрюх Б.В. (головуючий), судді Остапенко О.М., Грек Б.М.)

за скаргою ТОВ Інтермаш на дії та бездіяльність державного виконавця Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (далі - ВДВС)

зі справи № 911/5057/15

за позовом ТОВ Інтермаш

до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт (далі - ДП Укрспирт )

про стягнення 1 205 098,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст вимог скаржника

1.1. ТОВ Інтермаш звернулося до господарського суду Київської області зі скаргою на дії та бездіяльність ВДВС, у якій просить суд:

- визнати неправомірним рішення (постанову) ВДВС від 14.01.2020 у виконавчому провадженні № 60921346 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов`язати ВДВС відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 04.11.2019 зі справи № 911/5057/15 та вчинити передбачені законодавством дії щодо належного виконання.

1.2. Скаргу обґрунтовано неправомірністю дій державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження з посиланням на пункт 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , оскільки цією нормою права прямо передбачено, що стягнення грошових коштів не підпадає під дію запровадженого мораторію.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020, у задоволенні скарги ТОВ Інтермаш на дії та бездіяльність ВДВС відмовлено.

2.2. Зазначені судові рішення мотивовано тим, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець діяв правомірно, оскільки пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації встановлено тимчасову заборону на вчинення будь-яких виконавчих дій, направлених на звернення стягнення на майно та грошові кошти ДП Укрспирт , окрім коштів і товарів, які були передані йому в заставу із забезпечення виконання кредитних зобов`язань.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

ДП Укрспирт , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про визнання неправомірним рішення (постанови) ВДВС від 14.01.2020 у виконавчому провадженні № 60921346 про повернення виконавчого документа стягувачу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У касаційній скарзі ТОВ Інтермаш наголошує на неправильному тлумаченні державним виконавцем змісту пункту 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації в частині висновку про неможливість звернення стягнення на грошові кошти боржника.

4.2. За твердженнями скаржника, суди попередніх інстанцій не здійснили власного тлумачення положень зазначеної норми Закону, обмежившись лише загальним посиланням на неї в мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

4.3. Скаржник вважає помилковими висновки судів про те, що мораторій на вчинення будь-яких виконавчих дій, запроваджений Законом, поширюється на стягнення з боржників грошових коштів.

4.4. Посилаючись на приписи частини шостої статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправомірно застосували пункт 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , оскільки, на його думку, зазначена норма Закону не відповідає Конституції України в частині гарантій обов`язковості виконання судових рішень.

5. Доводи відповідача, ВДВС, клопотання учасників справи з процесуальних питань

5.1. ДП Укрспирт подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржувані ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Від ВДВС відзив на касаційну скаргу ТОВ Інтермаш не надходив.

5.3. 17.08.2020 до Верховного Суду надійшла відповідь ТОВ Інтермаш на відзив ДП Укрспирт , в якій скаржник зазначає про невідповідність доводів ДП Укрспирт , викладених у його відзиві, положенням законодавства України.

5.4. До зазначеної відповіді ТОВ Інтермаш на відзив ДП Укрспирт долучено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке підлягає залишенню судом без розгляду з підстав пропуску заявником процесуального строку на його подання, встановленого частиною сьомою статті 252 ГПК України.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Рішенням господарського суду Київської області від 03.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 та постановою Верховного Суду від 14.01.2020, позов задоволено частково: стягнуто з ДП Укрспирт на користь ТОВ Інтермаш 1 373 814,18 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

6.2. 14.11.2019 на примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 03.04.2019 зі справи № 911/5057/15 видано відповідний наказ.

6.3. 21.12.2019 ВДВС на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60921346 з виконання наказу господарського суду Київської області від 14.11.2019 про стягнення з ДП Укрспирт на користь ТОВ Інтермаш 1 373 814,18 грн. заборгованості та 20 607,21 грн. судового збору.

6.4. 14.01.2020 ВДВС винесено постанову у виконавчому провадженні № 60921346 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження з посиланням на пункт 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та з огляду на встановлення державним виконавцем обставин включення ДП Укрспирт до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

6.5. У зв`язку з винесенням державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ТОВ Інтермаш звернулося до господарського суду з цією скаргою на дії та бездіяльність ВДВС.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. Конституція України:

частина друга статті 19:

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

стаття 129 1 :

- суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання;

- держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку;

- контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

7.2. Закон України Про виконавче провадження :

стаття 1:

- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;

частина перша статті 5:

- примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ;

пункт 1 частини першої статті 10:

- заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

частина перша та пункт 1 частини другої статті 18:

- виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії;

- виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

пункт 9 частини першої статті 37:

- виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

стаття 41:

- у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення;

- у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

7.3. Закон України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації :

пункт 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення :

- забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

7.4. ГПК України:

частина перша статті 18:

- судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;

стаття 326:

- судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами;

- невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом;

стаття 339:

- сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 3 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

частини перша-третя статті 311:

- суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права;

- порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення;

- неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якими ТОВ Інтермаш відмовлено в задоволенні скарги на дії та бездіяльність ВДВС.

8.2. Переглянувши судове рішення в касаційному порядку на підставі встановлених судами попередніх судових інстанцій фактичних обставин здійснення виконавчого провадження, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить з такого.

8.3. 20.10.2019 набрав чинності Закон України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації .

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

До додатку 2 Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації станом на 20.10.2019 включено ДП Укрспирт .

8.4. Відмовляючи в задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , поширюється на виконання рішення у справі № 911/5057/15 про стягнення грошових коштів, у зв`язку з чим дійшли висновку щодо правомірності винесення ВДВС постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

8.5. Однак Верховний Суд не погоджується з таким тлумаченням та застосуванням пункту 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, оскільки зі змісту наведеної норми прямо вбачається, що заборона на вчинення виконавчих дій не стосується стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, тоді як предметом стягнення у цій справі є саме грошові кошти.

Верховний Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що з урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент його прийняття, законодавцем в основу правового регулювання, визначеного цією нормою права, було покладено як принцип обов`язковості виконання судових рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки, національної безпеки та з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто вказаною нормою Закону з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема грошові кошти.

8.6. Положеннями пункту 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, однак лише за умови, що в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.

ВДВС не було позбавлене можливості примусово виконати рішення господарського суду Київської області від 03.04.2019 зі справи № 911/5057/15 шляхом звернення стягнення на грошові кошти боржника - ДП Укрспирт , або товари, що були передані йому в заставу за кредитними договорами.

Однак, як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин здійснення виконавчого провадження, ВДВС повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження без вчинення будь-яких заходів примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

8.7. За таких обставин, зважаючи на повноваження та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державним виконавцем в процесі виконання судових рішень, суд касаційної інстанції погоджується з доводами ТОВ Інтермаш щодо наявності правових підстав для задоволення заявленої скарги на дії та бездіяльність ВДВС в частині визнання неправомірною постанови ВДВС від 14.01.2020 у виконавчому провадженні № 60921346 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, належного тлумачення приписів пункту 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , не здійснили, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків щодо законності зазначених дій ВДВС.

8.8. Водночас вимоги ТОВ Інтермаш про зобов`язання ВДВС відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 04.11.2019 зі справи № 911/5057/15 та вчинити передбачені законодавством дії щодо належного виконання не підлягають задоволенню з урахуванням такого.

8.9. Наслідки визнання незаконною чи скасування постанови виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу передбачені положеннями статті 41 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Отже, за наслідками визнання незаконною чи скасування постанови виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу відкрите раніше провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 04.11.2019 зі справи № 911/5057/15 підлягає поновленню державним виконавцем, а не повторному відкриттю на підставі судового рішення.

8.10. При винесенні оскаржуваних судових рішень зазначене також було безпідставно залишено поза увагою судів попередніх інстанцій.

8.11. З урахуванням висновків, викладених у пункті 8.5. цієї постанови, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника у касаційній скарзі на неконституційність положень пункту 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та необхідність застосування у цьому випадку частини шостої статті 11 ГПК України, оскільки зазначені положення Закону не унеможливлюють виконання судових рішень, як помилково вважає скаржник, а лише встановлюють тимчасові обмеження у зверненні стягнення на певні категорії майна підприємств, віднесених до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані з метою запобігання безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс цих підприємств.

8.12. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи ТОВ Інтермаш про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

9.2. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне: касаційну скаргу ТОВ Інтермаш задовольнити; оскаржувану ухвалу господарського суду Київської області та постанову Північного апеляційного господарського суду скасувати; скаргу ТОВ Інтермаш на дії та бездіяльність ВДВС задовольнити частково; визнати неправомірним рішення (постанову) ВДВС від 14.01.2020 у виконавчому провадженні № 60921346 про повернення виконавчого документа стягувачу; в іншій частині скаргу ТОВ Інтермаш на дії та бездіяльність ВДВС залишити без задоволення.

10. Судові витрати

За результатами перегляду справи в касаційному порядку витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг мають бути покладені на Броварський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Інтермаш задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 31.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 зі справи № 911/5057/15 скасувати.

3. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інтермаш на дії та бездіяльність державного виконавця Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції задовольнити частково.

4. Визнати неправомірним рішення (постанову) державного виконавця Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції від 14.01.2020 у виконавчому провадженні № 60921346 про повернення виконавчого документа стягувачу.

5. В іншій частині скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інтермаш на дії та бездіяльність державного виконавця Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції залишити без задоволення.

6. Стягнути з Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції на користь науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Інтермаш 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи в апеляційному та касаційному порядку.

7. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова