Постанова

від 17.08.2020 по справі 522/11963/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

17.08.2020

Справа № 522/11963/20

Провадження № 3/522/7151/20

ПОСТАНОВА

17 серпня 2020 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чернявська Л.М., розглянувши матеріали, що надійшли 24.07.2020 року з Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2020 року до суду надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18№649472 складеного 11.07.2020 року 11.07.2020 року о 23:30 адміністратор закладу Три барашки гр. ОСОБА_1 , працювала в закладі Три барашки після 23 години 00 хвилин, чим порушила п. 1, п. 16 постанови Кабінету Міністрів України № 588 від 08.07.2020 року за адресою м. Одеса, пляж Ланжерон , 1-А. .

Зазначена подія була зафіксована співробітниками поліції та кваліфікована як порушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 44-3 КпАП України.

На підтвердження вини, орган, що склав адміністративний протокол посилається на:

- протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18№649472 від 11.07.2020 року за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 ;

- рапорти ДОП СП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Коханюк В.О.;

- фотокартки ;

- не засвідчену належним чином уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку копію паспорта громадянина України.

14 серпня 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення в яких зазначила, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказане невірне посилання на конкретну норму законодавства, оскільки постанова КМУ від 08.07.2020 року № 588 не містить жодних пунктів і складається з одного єдиного абзацу. Постановою КМУ № 392 на період дії карантину забороняється робота після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів (нічних клубів), а також суб`єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), закладів культури, крім кінотеатрів та крім діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень та замовлень на винос.» Тобто, відповідальність за порушення вимог щодо заборони роботи суб`єктів господарської діяльності (суб`єктів господарювання), які надають послуги громадського харчування, можуть нести тільки саме ці суб`єкти господарювання, а ніяк не інші особи (у тому числі - їх працівники), оскільки останні не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії суб`єкта господарювання.

Працівник поліції, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення навіть не з`ясував - яка саме особа є безпосереднім суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність в даному закладі громадського харчування (хоча нею є ТОВ Натанс , ЄДРПОУ 40848990, і інформація про це відкрито розташована у відповідному куточку споживача), а навпаки - цілком безпідставно склав протокол щодо неї, хоча вона не є суб`єктом господарювання у цьому закладі та, відповідно, в розумінні ст. 44-3 КУпАП не може бути суб`єктом вказаного правопорушення, оскільки взагалі була лише відвідувачкою означеного закладу харчування.

Це ж стосується і долучених до матеріалів протоколу роздруківок фотофіксації. На наданих поліцією фотографіях не має ані її, ані будь-яких відвідувачів ресторану, але є чомусь працівники поліції та їх поняті. Тобто, взагалі не зрозуміло, що саме мали б доказувати ці фотокадри. В зв`язку з чим, просила закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення та звільнити її від адміністративної відповідальності.

Разом з тим, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судовому засіданні свою вину не визнала, заперечувала та на підтвердження надала копію своєї трудової книжки та довідки від 17.08.2020 року вих. № 19, з якої вбачається, що ОСОБА_1 працює в належному ТОВ СЕ-ЗАМ ресторані Фарш на посаді адміністратора, починаючи з 27.05.2020 року та по цей час, а також наказ (розпорядження) № 86 про прийняття на роботу з 27.05.2020 року.

В результаті аналізу досліджених доказів, суд змушений прийти до висновку про те, що зібраних органами поліції доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винною у скоєнні інкримінованого їй правопорушення. Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об`єктивної сторони складу інкримінованого їй діяння.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до приписів ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що свідками правопорушення є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте в матеріалах справи відсутні їх пояснення щодо обставин вчиненого правопорушення, як і не відібрані пояснення безпосередньо у ОСОБА_1 .

Водночас, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні взагалі будь-які пояснення осіб, які могли б підтвердити чи спростувати обставини начебто вчинення ОСОБА_1 вказаного у протоколі правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України.

При цьому, суд звертає увагу, що наданий, в підтвердження обставин вчинення правопорушення за ст. 44-3 КпАП України, рапорт ДОП СП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Коханюка В.О. не засвідчений належним чином уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку, а тому суд не може прийняти даний рапорт в якості доказу вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення й відповідно позбавлений можливості надати йому оцінку з точки зору ст. ст. 251-252 КУпАП, що також стосується й інших незасвідчених належним чином документів, а саме фотокарток, зроблених не зрозуміло де, коли, ким та без зазначення осіб, які на них відображені.

Між тим, суд враховує посилання ОСОБА_1 , яка вказує на її відсутність на цих фотознімках, а відтак факт порушення нею правил карантину, не зафіксовано у встановленому порядку.

За змістом ст.44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Однак, у змісті протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказана фабула так, як вона зазначена у відповідній статті КУпАП органом, що надіслав протокол не розкрита.

З протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, чи 11.07.2020 року діяла ОСОБА_1 як громадянин чи як посадова особа, що впливає в тому числі на призначення покарання.

Крім того, суд погоджується з твердженням особи, яка притягається до відповідальності про те, що вона не може бути суб`єктом вчинення даного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП , так як вона не є суб`єктом господарської діяльності зазначеного закладу громадського харчування .

Також, із вказаного протоколу про адміністративне правопорушення не зрозуміло в чому полягало саме порушення, зокрема у перебуванні особи, яка притягається до відповідальності без засобів особистого захисту, чи взагалі у перебуванні, як це зазначає особа, яка склала протокол, на робочому місці.

Таким чином, в протоколі не зазначено в чому полягала суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Більш того, надані в судовому засіданні, наказ (розпорядження) № 86 про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 27.05.2020 року на посаду адміністратора в ТОВ СЕ-ЗАМ Кафе Фарш Катерининська та довідка від 17.08.2020 року вих. № 19, з якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює в належному ТОВ СЕ-ЗАМ ресторані Фарш на посаді адміністратора, починаючи з 27.05.2020 року та по цей час, дійсно свідчить про те, що ОСОБА_1 не працює в закладі Три барашки .

Інших належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 дійсно працює та займає якусь посаду у закладі Три барашки органом, що склав протокол не надано, у зв`язку з чим неможливо визначити чи є ОСОБА_1 посадовою особою та чи взагалі має якесь відношення до закладу Три барашки .

Також, суду не надано докази, що у приміщенні закладу Три барашки здійснювалось ОСОБА_1 обслуговування громадян, як і не надано належних доказів роботи цього закладу (фото/відео фіксації, тощо).

Отже, в чому тоді полягала суть нібито вчиненого ОСОБА_1 правопорушення з матеріалів справи не зрозуміло, а тому суд вважає, що органом, що склав протокол не розкрито а ні об`єкт, а ні об`єктивну сторону правопорушення, як і не встановлено належним чином суб`єкта правопорушення.

Відповідно до ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Відтак, на підставі аналізу всього вищевказаного, в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення не вбачається, а тому провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Малофєєва проти Росії , серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь .

Кваліфікувати ж дії ОСОБА_1 по інший нормі Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд позбавлений можливості, оскільки адміністративним законодавством дана можливість не передбачена, а іншого протоколу про адміністративне правопорушення відносно останньої за якою суд міг би прийняти рішення не представлено.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд позбавлений можливості збору доказів, провадження у цій справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а сама ОСОБА_1 звільненню від адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 24, 33, 44-3, 221, 247, 268, 283, 284 Кодексу України Про адміністративні правопорушення , суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Чернявська Л.М.