Рішення

від 12.08.2020 по справі 737/190/20

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 737/190/20

Проваждення № 2/737/145/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області

суддяЛібстер А.С. секретар судового засіданняЮрченко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу№ 737/190/20 за позовомОСОБА_1 до 1. ОСОБА_2 2. ОСОБА_3 про про відшкодування завданої шкоди та поновлення права користування земельною ділянкою учасники справи та представники: позивач ОСОБА_1 відповідач 1 відповідач 2 ОСОБА_2 ОСОБА_3 В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 завернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що 6 травня 2019 року вона отримала технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі за адресою: АДРЕСА_1 , в адміністративних межах Куликівської селищної ради, що підтверджується відповідною технічною документацією. 6 серпня 2019 року, під час її перебування на лікуванні, їй стало відомо, що ОСОБА_2 зі своїм чоловіком ОСОБА_3 самовільно, без її дозволу, встановила на її земельній ділянці свій бетонний паркан. При цьому, без її відома та дозволу, ОСОБА_3 демонтовано на її земельній ділянці капітальний навіс.

Вказаний факт відображено у матеріалах кримінального провадження № 42019271010000229 від 15.08.2019, зареєстрованого за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України. Факт незаконного демонтажу навісу та прибудови на її ділянці підтверджений показаннями свідків, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

За результатами досудового розслідування органами Національної поліції її було визнано потерпілою в даному кримінальному та встановлено, що самовільний демонтаж вищевказаного навісу та побудови на її земельній ділянці бетонного забору ОСОБА_2 підтверджуються показаннями свідків, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також її свідченнями.

Постанова про закриття кримінального провадження від 05.09.2019 направлена їй за вихідним листом № 3822/124/49-1/07-2019.

На неодноразові звернення до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відновлення капітального навісу та забирання з її земельної ділянки їх паркану, останні не вчинили будь яких дій та продовжують порушувати її права на користування земельною ділянкою та використовувати побудований нею капітальний навіс.

Просить суд стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 6 525 (шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень) за завдану матеріальну шкоду внаслідок демонтажу капітального навісу; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести у попередній стан земельну ділянку, що належить їй на праві приватної власності, шляхом демонтажу встановленого належного відповідачам бетонного паркану із земельної ділянки, що належить їй на праві власності; судові витрати в сумі 1698 (одна тисяча шістсот дев`яносто вісім) гривень 42 копійки покласти на відповідачів та стягнути з останніх дану суму на її користь.

В суді ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала та додатково пояснила, що у її відсутність на її земельній ділянці знесли навіс, про що її повідомив ОСОБА_4 . Вона вважає, що труба відповідачів знаходиться на належній їй земельній ділянці і її навіс ОСОБА_3 не заважав. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 позов не визнали, у відзиві на позов та у поясненнях у суді посилались на те, що дії ОСОБА_5 були направлені не на спричинення шкоди позивачу, а на захист інтересів і права користування димоходом, до якого впритул був побудований навіс, з якого на димохід постійно стікала дощова вода, руйнуючи його. Вартість

димоходу складає 6000 грн., крім того пошкодження його могло викликати непередбачувані тяжкі наслідки. Весь процес роботи складався з демонтування (зняття двох листів шиферу) і

встановлення огорожі з двох бетонних плит. Шифер та інші частини навісу

пошкоджені не були. Крім того, за роботою постійно наглядав співмешканець позивачки і ніяких зауважень не зробив. Розрахунок вартості компенсації не відповідає будь - яким нормам і правилам розрахунку розміру шкоди. Огляд і обмір навісу проводився у їх відсутність, тому невідомо, що саме оглядав і обмірював спеціаліст і чи він взагалі був на місці розташування навісу. Як видно з розрахунків, він вказав вартість витрат матеріальних і трудових, а фактично було демонтовано два листи шиферу. Із наданих суду фотознімків вбачається, що бетонні плити встановлені ними якраз проти димоходу, а далі видно, що виступаючі частини шиферного покриття іншої добудови, які були продовженням покриття навісу, знаходяться на їхній стороні. Це свідчить про те, що вода стікала на димохід і руйнувала його.

Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 10.03.2020, ухвалою головуючого судді від 12.03.2020 була залишена без руху. Ухвала суду виконана позивачем 30.04.2020. ухвалою головуючого судді від 07.05.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначався на 01.06.2020, 25.06.2020 та 11.08.2020.

Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін та свідків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В суді встановлено:

Між ОСОБА_1 та відповідачами існує затяжний межовий спір, про наявність якого свідчать рішення Куликівського районного суду від 30 травня 2018 року та 12 листопада 2018 року (а.с. 56-68).

З 04.06.2019 ОСОБА_1 має у приватній власності земельну ділянку площею 0,15 га в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.6).

Із наданої суду частини технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 з півночі межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 , схеми розташування, координати поворотних точок та інша технічна документація суду не надавались (а.с. 8,9).

ОСОБА_2 має на праві приватної власності будинок АДРЕСА_2 та надала технічний паспорт на нього (а.с.90-92).

У технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , виготовленому 14.06.2019, значяться: житловий будинок, прибудова до нього, гараж, три сараї, та погріб, при цьому погріб, гараж та один з сараїв, збудовані самочинно (а.с. 87-89). Прибудова зроблена до житлового будинку і не межує з сусідніми земельними ділянками.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він приїхав за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає позивач, після обіду, щоб доглянути за домоволодінням ОСОБА_1 , яка знаходилась в Києві. Коли приїхав, то побачив вже скинутий верх під навіс та прибраний парканчик. Відповідачем та його товаришем копались ями та ставились стовпчики. Він просив, щоб стовпчики вони ставили від одного до іншого, щоб було рівно, в цей час ОСОБА_3 прибрав шифер. Він просив ставити забор по лінії старого забору, але вони повідомили, що будуть ставити стовпчики саме так, як вони вирішили. Після того як встановили паркан, то з`явилась діра, а відповідач пояснив, що заб`є її, аби ніхто не проходив. Після цього він прийшов додому, подзвонив ОСОБА_1 та повідомив про те, що відповідач встановив забор за її відсутності.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він працює в газовій службі, за викликом приїхав на АДРЕСА_4 . Побачив, що з прибудови сусідів весь шифер лежить на стояку. Через те, що в вказаній прибудові позивача перегнили балки, шифер впав на стояк відповідача, і погано горів котел. Для ремонту стояка потрібно було прибрати шифер з нього. Він подивився документи та побачив , що стояк стоїть на стороні відповідача, що заперечував позивач. Він разом з ОСОБА_3 прибрали шифер, стовпчики та встановили новий забор на місто старого.

З постанови про закриття кримінального провадження № 42019271010000229 від 05.09.2019, винесеної слідчим СУ Куликівського ВП ГУНП в Чернігівській області Парандичем В. В., вбачається, що кримінальне правопорушення було зареєстроване за ч.1 ст. 194 КК України за заявою ОСОБА_1 , яка наполягала, що наглядно знайома особа під час побудови паркану частково зруйнувала паркан та прибудову в господарстві АДРЕСА_1 , за місце проживання ОСОБА_1 , внаслідок чого їй завдано матеріальної шкоди. За свідченнями потерпілої ОСОБА_1 мало місце пошкодження дерев`яної прибудови у вигляді деформації шести штук шиферу виробництва СРСР, пошкодження трьох металевих труб виробництва СРСР у вигляди погнутостей, пошкодження дерев`яних дошок, що слугували покрівлею вказаної споруди, у вчиненні правопорушення вона підозрює ОСОБА_2 , яка 06.08.2019 будувала бетонний паркан. З приводу порушення межі потерпіла претензій не має, оскільки паркан належить їй особисто, а її сусідка поставила відсутні фрагменти недобудованого нею паркану, який за зовнішніми ознаками та ціновими характеристиками подібний до того, що побудувала ОСОБА_1 . За свідченнями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 06.08.2019 ОСОБА_3 , з дозволу ОСОБА_1 добудовував паркан у вигляді двох сегментів паркану, який розмежовує належне йому господарство та господарство ОСОБА_1 . Під час добудовування паркану ОСОБА_3 частково змінив місце розташування нецілісних фрагментів шиферу на споруді - під навісу, оскільки вказаний шифер на будівлі унеможливлює встановлення паркану без пошкодження його основи. Частину незакріпленого до даху будівлі шиферу що виступав за її межі, ОСОБА_3 демонтував з основи даху та зі збереженням його цілісності поклав біля даної споруди та території господарства ОСОБА_1 . Кримінальне провадження за ч.1 ст. 194 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме умисної вини ОСОБА_3 та збитків у розмірі від 240125 грн. За цією постановою, зі слів ОСОБА_1 , розмір завданих їй збитків становить 3000 грн. (а.с. 37-39).

Позивачем додані до матеріалів справи протокол огляду місця події, фотознімки до нього, протокол допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_1 (а.с. 33-34, 43-46). Суд позбавлений можливості навести зміст цих доказів та дати їм оцінку, оскільки ці документи виконані рукописним текстом та неможливо чітко встановити їх зміст.

Обома сторонами надавались також фотознімки з місця події, які є малоінформативними, без дати зйомки (а.с. 71-72, 81-84).

При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до статті 386 ЦК України , держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з положеннями ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку по наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд дійшов висновку, що надана позивачем сукупність документів не підтверджує його аргументів та не дає підстав зробити висновок про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволені позову належить відмовити.

При досліджені наданих доказів суд не знайшов підтвердження доводам відповідача про демонтаж відповідачами (повний чи частковий) капітального навісу. У технічному паспорті на будинок по АДРЕСА_1 , капітальний навіс відсутній, за словами позивача він демонтований ОСОБА_3 у серпні 2019 року, однак у червні 2019 до технічного паспорту не вносився.

На фотознімках (а.с. 71-72, 81-84) в ряд з бетонним парканом наявні ознаки споруди з незакріпленими фрагментами шиферу радянського виробництва.

За таких обставин суд позбавлений можливості визначити дату побудови цієї споруди, ступінь її зносу, склад матеріалів, і, відповідно не може оцінити розмір завданих позивачу збитків, якщо такі мали місце.

При визначенні розміру позову ОСОБА_1 виходила з кошторису робіт № 19051 від 23.10.2019, з логотипом ІНФОРМАЦІЯ_1 ФОП ОСОБА_9 , однак суд не може прийняти цей кошторис як доказ, оскільки у ньому відсутні дані про об`єкт, на який складений кошторис: місце його розташування та найменування, окрім того зазначено, що це попередній розрахунок, необхідний для визначення передоплати за договором (а.с. 13).

Вирішуючи питання про наявність винних дій вину відповідачів у завданні шкоди ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_3 в тій частині, що він частково зняв незакріплений шифер з належної позивачці прибудови та залишив його на її території, наданими позивачкою доказами не спростовані. Зокрема, за результатами розслідування кримінального провадження в діях ОСОБА_3 ознак злочину не виявлено.

З приводу порушення меж земельних ділянок докази позивачем не надавались, тому суд не вбачає підстав для покладення на відповідачів обов`язку з демонтажу бетонного паркану та вважає за необхідне заначити, що згідно з постановою про закриття кримінального провадження з приводу порушення межі ОСОБА_1 претензій не мала, оскільки паркан належить їй особисто, а її сусідка поставила відсутні фрагменти недобудованого нею паркану, який за зовнішніми ознаками та ціновими характеристиками подібний до того, що побудувала ОСОБА_1 . Жодної технічної документації з зазначенням меж суміжних земельних ділянок в натурі суду не надано, клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи не заявлено.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав його недоведеності, суд зазначає, що не підлягають задоволенню похідні вимоги про відшкодування позивачці судових витрат.

Керуючись статтями 12, 81, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 19.08.2020.

Суддя А. С. Лібстер